Рішення № 40069876, 06.08.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/2801/14-ц 06.08.2014 06.08.2014 06.08.2014

Провадження №22ц/784/1778/14 Головуюча в першій інстанції Подзігун Г.В.

Категорія 20 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Мурлигіної О.Я.,

суддів: Шаманської Н.О., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Орельській Н.М.,

за участю позивача ОСОБА_3,

представника ТОВ «АТБ-торгстрой» Фішелєвої Г.В.,

представника ТДВ «Миколаївський ДІПРОМІСТ» Репченка Д.В.,

представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Бичковського О.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства

«Райффайзен Банк Аваль»,

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю

«АТБ-торгстрой»

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2014 року по справі за позовом

ОСОБА_3

до

товариства з додатковою відповідальністю

«Миколаївський ДІПРОМІСТ»

(далі - ТДВ «Миколаївський ДІПРОМІСТ»),

товариства з обмеженою відповідальністю

«АТБ-торгстрой» (далі - ТОВ «АТБ-торгстрой»),

товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-2001»

(далі - ТОВ «Істок-2001»),

товариства з обмеженою відповідальністю «Гипроград»

(далі - ТОВ «Гипроград»)

про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання вчинити певні дії

та зустрічним позовом

ТДВ «Миколаївський ДІПРОМІСТ»

до

ОСОБА_3,

ТОВ «АТБ-торгстрой» та ТОВ «Істок-2001»

про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

04 березня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТДВ «Миколаївський ДІПРОМІСТ», ТОВ «АТБ-торгстрой», ТОВ «Істок-2001» та ТОВ «Гипроград» про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач зазначав, що йому на праві власності належать нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, на підставі ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 травня 2007 року. Право власності на вказане майно ним не було зареєстровано, оскільки попередній власник - ТОВ «Гипроград» тривалий час обіцяло сплатити кошти за вказані приміщення. Проте, ТОВ «Гипроград» домовленості не виконало. Під час реєстрації права власності на нерухоме майно він дізнався, що 18 травня 2007 року між ТОВ «Гипроград» та ТОВ «Істок-2001» було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 у м. Миколаєві, яке в подальшому останнім було відчужено на користь ЗАТ «Миколаївський ДІПРОМІСТ», яке змінило назву на ТДВ «Миколаївський ДІПРОМІСТ», відповідно до договору купівлі-продажу від 04 грудня 2009 року. Нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2, також було відчужено ТОВ «Гипроград» на підставі договору купівлі-продажу від 20 червня 2007 року на користь ТОВ «АТБ-торгстрой», яке в свою чергу продало це майно ЗАТ «Миколаївський ДІПРОМІСТ», яке змінило назву на ТДВ «Миколаївський ДІПРОМІСТ», про що свідчить договір купівлі-продажу від 20 липня 2007 року. Право власності на спірні нежитлові приміщення ТДВ «Миколаївський ДІПРОМІСТ» зареєструвало належним чином, на підставі чого отримало свідоцтво про право власності від 13 грудня 2011 року.

Посилаючись на вищезазначене та порушення ТОВ «Гипроград» його права власності на спірні нежитлові приміщення як власника майна, позивач просив: визнати недійсними договір купівлі-продажу укладений 18 травня 2007 року між ТОВ «Гипроград» і ТОВ «Істок-2001» та договір купівлі-продажу від 20 червня 2007 року, укладений між ТОВ «Гипроград» і ТОВ «АТБ-торгстрой»; витребувати із незаконного володіння ТОВ «Миколаївський ДІПРОМІСТ» нежитлові приміщення третього поверху площею 605,5 кв. м., четвертого поверху площею 405,3 кв. м., загальною площею 1010,8 кв. м. в будівлі літ А-5 по АДРЕСА_1 в м. Миколаєві, а також нежитлові приміщення першого поверху площею 131,8 кв. м., другого поверху площею 608,9 кв. м., загальною площею 740,7 кв. м. в будівлі літ А-5 по АДРЕСА_2 в м. Миколаєві. Крім того, позивач просив зобов'язати реєстраційну службу Миколаївського міського управління юстиції зареєструвати за ним право власності на спірні нежитлові приміщення.

16 квітня 2014 року ТОВ «Миколаївський ДІПРОМІСТ» звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3, ТОВ «АТБ-торгстрой» та ТОВ «Істок-2001» та посилаючись на ст. 321 ЦК України просило визнати право власності на вищезазначені нежитлові приміщення.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2014 року позов ОСОБА_3 в частині визнання договорів купівлі-продажу недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено. В задоволенні позову в частині зобов'язання вчинити певні дії відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ТДВ «Миколаївський ДІПРОМІСТ» про визнання права власності відмовлено.

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен банк Аваль») - особа, яка не була залучена до участі у справі, але вищезазначеним рішенням суду вирішено питання про їх права та обов'язки просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_3 в задоволенні позову в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду є незаконним та ухваленим з неповним встановленням всіх обставин у справі.

В апеляційній скарзі ТОВ «АТБ-торгстрой» просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду в зазначеній частині є незаконним, необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, представників відповідачів та представника Банку, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги в межах їх доводів підлягають задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_3 набув право власності на спірне майно на підставі ухвали суду про визнання мирової угоди, а тому його позов про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цього майна є законним і обґрунтованим.

Між тим, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд неповно з'ясував всі обставини справи, вважав встановленими недоведені обставини, невірно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що, відповідно до ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення з ухваленням нового рішення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 22 лютого 2007 року ОСОБА_3 звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_9 та ТОВ «Гипроград» про розірвання договору про спільну діяльність (договір простого товариства) та стягнення з відповідачів в солідарному порядку 1 010 000 грн. (а.с. 70).

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 травня 2007 року визнана мирова угода за цим позовом, розірвано договір про спільну діяльність, визнано за ОСОБА_3 право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2, а провадження у справі закрито (а.с. 75).

При цьому, передача зазначених нежитлових приміщень у власність позивача не відбулась, так як ТОВ «Гипроград» 18 травня 2007 року продає нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 ТОВ «Істок-2001», що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, який був зареєстрований в реєстрі за № 692 (а.с. 6).

В свою чергу, 04 грудня 2009 року ТОВ «Істок-2001» вказане нежитлове приміщення продає у передбаченому законом порядку ЗАТ «Миколаївський ДІПРОМІСТ» (а.с. 8).

Крім того, як вбачається з договору купівлі-продажу від 20 червня 2007 року, який був нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 987, ТОВ «Гипроград» продав ТОВ «АТБ-торгстрой» нежитлові приміщення по АДРЕСА_2 (а.с. 12), а останній, в свою чергу, 20 липня 2007 року продав вказані нежитлові приміщення ЗАТ «Миколаївський ДІПРОМІСТ», що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу (а.с. 14).

На підставі вказаних договір купівлі-продажу, рішеннями виконавчого комітету Миколаївської міської ради 13 грудня 2011 року ТДВ «Миколаївський ДІПРОМІСТ» (змінило назву з ЗАТ на ТДВ) видані свідоцтва про право власності на спірні нежитлові приміщення, а саме: будинки АДРЕСА_1 (а.с. 10, 16).

З наданих до апеляційної скарги письмових доказів вбачається, що 17 травня 2007 року ТОВ «Істок-2001» отримав у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредит в розмірі 5 050 000 грн. (а.с. 124) та 08 лютого 2008 року в розмірі 17 050 000 грн. (а.с. 158). В забезпечення виконання цих кредитних договорів ТОВ «Істок - 2001» передав в іпотеку спірні нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 в м. Миколаєві (а.с. 105).

14 грудня 2009 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Істок-2001» і «Миколаївський ДІПРОМІСТ», було укладено договір про переведення боргу за кредитним договором від 17 травня 2007 року (а.с. 139) та за рішенням господарського суду Миколаївської області від 07 лютого 2014 року з останнього стягнуто на користь банку заборгованість за кредитом в розмірі 4 508 081 грн. 73 коп. (а.с. 147).

Згідно довідки ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» станом на 02 липня 2014 року розмір заборгованості ТОВ «Істок-2001» за генеральним кредитним договором без врахування штрафних санкцій становить 3 601 907 грн. 76 коп., а розмір заборгованості «Миколаївський ДІПРОМІСТ» за кредитним договором від 17 травня 2007 року, який забезпечено іпотекою нерухомого майна по АДРЕСА_1 в м. Миколаєві, - 4 819 446 грн. 66 коп. (а.с. 225).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 30 листопада 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ТОВ «Гипроград» було укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит в розмірі 2 500 000 грн. та в забезпечення виконання цього договору передав в іпотеку нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 (а.с. 218-224).

Рішенням виконкому Миколаївської міськради № 895 від 27 квітня 2007 року була змінена адреса нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 та вирішено оформити право власності на ці приміщення за ТОВ «Гипроград» (а.с. 229-230).

Таким чином, на час визнання Заводським районним судом м. Миколаєва мирової угоди (11 травня 2007 року) спірні нежитлові приміщення знаходились в іпотеці в забезпечення виконання кредитного договору.

Крім того, колегія суддів вважає, що затверджена судом мирова угода є процесуальною формою закінчення провадження у справі без прийняття рішення. За мировою угодою зобов'язання сторін по первісному зобов'язанню припиняються за домовленістю про заміну його новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація) (ст. 604 ЦК України).

Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову (ст. 175 ЦПК України). Тобто, мирова угода - це досягнута між сторонами в ході судового розгляду і під контролем суду заснована на взаємних поступках угода, яка по новому визначає їх суб'єктивні права та обов'язки. Метою такої угоди є врегулювання спору між самими сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмету спору. Не може визнаватися судом мирова угода, в якій нічого не вирішено про долю заявлених позивачем вимог і умови якої не пов'язані зі спірними правовідносинами, так як така угода не приведе до усунення конфлікту.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Затверджена судом мирова угода залишається по своїй суті правочином (договором) з певними особливостями укладення, зміни, розірвання та можливістю примусового виконання. Отже, вимоги щодо реєстрації угоди поширюються і на мирові угоди, затверджені судом.

Згідно п. 1.5 Тимчасового положення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно № 7/5 від 07 лютого 2002 року, обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управлять державним майном.

Матеріалами справи підтверджується, що мирова угода не була виконана, тобто майно, про передачу якого сторони домовились в ній, в подальшому ТОВ «Гипроград» було продано, а своє право на реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення позивач не реалізував (додаток 1 до п.2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно № 7/5 від 07 лютого 2002 року).

Посилання позивача в позовній заяві на те, що реєстрація права власності за мировою угодою ним не була проведена так як ТОВ «Гипроград» тривалий час не розрахувалось з ним коштами в рахунок боргу, що виник і за яким визнано мирову угоду, не підтверджено будь-якими доказами та навпаки спростовується змістом ухвали про визнання мирової угоди, яка не містить свідчень щодо стягнення з відповідачів на користь позивача коштів.

Частиною ст. ст. 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

ОСОБА_3 не довів суду підстави свого позову, а саме не надав суду безспірних доказів, які б підтверджували наявність його права власності та порушення його права власності на спірне нерухоме майно, а визнана судом мирова угода не є правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності позивача на спірне майно.

Таким чином, позовні вимоги про визнання договорів купівлі-продажу спірного нерухомого майна недійсними з тієї підстави, що порушені права позивача, як власника цього майна, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягає скасуванню і рішення в частині стягнення з ТОВ «Гипроград» на користь позивача судового збору.

В іншій частині зазначене рішення суду є законним і обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» та апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой» задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2014 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївський ДІПРОМІСТ», товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой», товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-2001», товариства з обмеженою відповідальністю «Гипроград» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Рішення суду в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Гипроград» на користь ОСОБА_3 3654 грн. судового збору скасувати.

В іншій частині зазначене рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді