Постанова № 40068632, 07.08.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2014 р. Справа № 809/2567/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Черепія П.М.

при секретарі Данилюк І.М.

за участю представників сторін:

від заявника: Григорів В.М.,

від відповідача: Шкурашівський І.Р., Біян Б.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду

подання: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

до відповідача: Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості

про стягнення податкового боргу в сумі 2069580 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

31.07.2014 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - заявник) звернулася до суду із поданням до Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за податковим боргом в сумі 2069580 грн.

Внесене подання мотивоване тим, що відповідачем в порушення обов'язку встановленого статтями 57, 203 Податкового кодексу України не здійснено погашення самостійно задекларованого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2014 року в розмірі 2069580 грн., який заявник просить стягнути з рахунків у банках, що обслуговують відповідача.

Представник заявника в судовому засіданні подання підтримав. Просив його задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти заявленого подання заперечили з підстав наведених в письмовому запереченні від 06.08.2014 року, що долучене до матеріалів справи. (а.с. 24 - 26).

Розглянувши подання, заслухавши пояснення представника заявника та представників відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують вимоги подання та заперечення на нього, суд дійшов висновку, що внесене подання контролюючого органу є обґрунтованим та підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Івано-Франківське обласне державне об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості 10.10.1996 року зареєстроване як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.12-13) та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області як платник податків.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (надалі - Кодекс) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктами 9.1.3. пункту 9.1. статті 9 Кодексу податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Кодексу, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно статей 15, 180 Кодексу, відповідач є платником податку на додану вартість та у відповідності до пункту 16.1.4 статті 16 Кодексу несе обов'язок по сплаті податків та зборів у строки та розмірах встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Кодексу, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 1 пункту 57.1. статті 57, пункту 203.2 статті 203 Кодексу, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

В судовому засіданні встановлено, що 21.07.2014 року відповідачем подано до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську податкову декларацію з податку на додану вартість. У вказаній податковій декларації відповідач самостійно визначив податкове зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2014 року в сумі 2069580 грн. (а.с. 9 - 10).

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Кодексу, самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.

Таким чином, суд приходить висновку, що самостійно нараховане податкове зобов'язання відповідача визначене ним в податковій декларації з податку на додану вартість від 21.07.2014 року є узгодженим з дня подання такої декларації.

Згідно підпункту 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій самостійно погашена платником податків (підпункт 6.4.1. пункту 6.4. статті 6 Закону).

Аналогічна норма відображена у пункті 59.1., 59.4. та 59.5. статті 59 Кодексу, відповідно до вимог яких, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку , визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Ні Податковим кодексом України, ні наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" не передбачено повторного відправлення платнику податків податкової вимоги до повного погашення платником податків податкового боргу.

В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську направлялися відповідачу перша податкова вимога форми "Ю1" від 16.01.2002 року за № 1/549 та друга податкова вимога форми "Ю2" від 18.02.2002 року за № 2/2014, які отримані Івано-Франківським обласним державним об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості 17.01.2002 року та 20.02.2002 року відповідно, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вказаних податкових вимогах (а.с. 11). Судом встановлено, що на час розгляду справи податкові вимоги є неоскарженими та невідкликаними.

Відповідно до підпункту "г" пункту 6.4.1. частини 6.4. статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", діючого до 01.01.2011 року, податкова вимога вважається відкликаною, зокрема, якщо податкові зобов'язання (крім податкового боргу) розстрочуються чи стосовно них досягається податковий компроміс та про це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс.

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Кодексу визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, законодавець розрізняє поняття податкового зобов'язання та податкового боргу, які не є тотожними. За змістом пункту 6.4.1. частини 6.4. статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкова вимога вважається відкликаною у разі розстрочення саме податкового зобов'язання, а не податкового боргу, а тому твердження представника відповідача, що перша податкова вимога форми "Ю1" від 16.01.2002 року за № 1/549 та друга податкова вимога форми "Ю2" від 18.02.2002 року за № 2/2014 є відкликаними з підстав прийняття Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську рішення № 251/10/24-150 від 09.01.2007 року про розстрочення податкового боргу, є необґрунтованою.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній станом на час порушення справи про банкрутство Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості та поновлення провадження у цій справі) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення статті 12 зазначеного Закону, яка встановлювала, зокрема, заборону стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Отже, це положення слід застосовувати у контексті статті 1 цього Закону, у якій наведене саме визначення мораторію.

Системний аналіз змісту наведених норм права свідчить, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення, в тому числі і примусове стягнення такого податкового боргу.

Крім того, згідно ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2003 року у справі № Б-11/45 про порушення справи про банкрутство боржника - Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, мораторій введено на задоволення вимог кредиторів боржника, які виникли до 08.04.2003 року. (а.с. 27).

Відповідно до частини 5 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у редакції, чинній станом на час розгляду справи, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2014 року в загальному розмірі 2069580 грн. є податковим боргом відповідача, який виник в результаті несплати самостійно задекларованих податкових зобов'язань, що оскарженню не підлягають, а отже є безспірними.

Податковий борг відповідача підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість від 21.07.2014 року, першою податковою вимогою форми "Ю1" від 16.01.2002 року за № 1/549 та другою податковою вимогою "Ю2" від 18.02.2002 року за № 2/2014 та іншими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Доказів, які б свідчили про сплату податкового боргу відповідач суду не надав, доводи позивача не спростував.

Приписами підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Кодексу, передбачено право контролюючих органів звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.1. статті 95 Кодексу, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно пункту 95.3. статті 95 Кодексу, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що подання Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про стягнення з Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості податкового боргу в сумі 2069580 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Подання задовольнити повністю.

Стягнути з розрахункових рахунків в банківських установах, обслуговуючих Івано-Франківське обласне державне об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (код ЄДРПОУ 00375409) в дохід Державного бюджету України податковий борг в сумі 2069580 грн. (два мільйони шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят гривень).

Відповідно до частини 8 статті 183-3 КАС України, звернути постанову до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Черепій П.М.

Постанова складена в повному обсязі 07.08.2014 року о 15:30 год.