Ухвала суду № 40068530, 07.08.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/92/14-к 07.08.2014 07.08.2014 07.08.2014

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючої-судді: Погорєлової Г.М.

суддів: Маркової Т.О., Губи О.О.

за участю секретаря: Ястреби С.С.

розглянув у судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12013160050002362, за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_2 на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2014 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Миколаєва, громадянки України, проживаючої АДРЕСА_2, раніше судимої:

1) 23.07.2012 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу у розмірі 850 грн.;

2) 23.05.2013 року Корабельним районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

3) 14.11.2013 року Корабельним районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст.190, ст. 71 КК України до штрафу у розмірі 1000 грн.;

обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.190, ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 186 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор: Денисенко В.В.

обвинувачена: ОСОБА_2

захисник: ОСОБА_3

Провадження № 11-кп/784/462/14 Головуючий суддя суду 1 інстанції: Коротков Т.В.

Категорія ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач апеляційного суду: Губа О.О.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_2 не оспорюючи обставин справи, доведеність своєї вини і кваліфікацію дій, просить про пом'якшення покарання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.190, ч. 1 ст. 121, ч.2 ст.186 КК України та призначено покарання:

за ч. 2 ст. 190 КК України - до позбавлення волі на строк 1 рік,

за ч.1 ст.121 КК України - до позбавлення волі на строк 6 років,

за ч. 2 ст. 186 КК України - до позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання злочинів призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано покарання за вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25.03.2013 року і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 3 місяці.

Покарання, призначене вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14.11.2013 року у виді штрафу у розмірі 1000 грн. виконувати самостійно.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь:

- держави судові витрати за проведенням експертизи - 195 грн. 60 коп.;

- фінансового управління Жовтневої РДА Миколаївської області - 1472 грн. 92 коп.;

- потерпілого ОСОБА_6 майнову шкоду у розмірі 15574 грн. 20 коп. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Вирішено питання в частині речових доказів.

Узагальнені доводи обвинуваченої ОСОБА_2:

Вважає призначене судом покарання занадто суворим. Посилається на визнання своєї вини та щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також на те, що у неї на утриманні знаходиться неповнолітня донька та мати пенсіонерка, яка не зможе надати потрібної уваги у вихованні доньки.

Узагальнений виклад позиції іншого учасника судового провадження:

прокурор прокуратури Корабельного району м. Миколаєва Петрушкова М.А. просить вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченої - без задоволення, оскільки вважає, що покарання ОСОБА_2 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, в розмірі та виді достатньому для виправлення особи. Наводить з цього приводу свої доводи;

потерпілий ОСОБА_6 просить вирок суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення. Оскільки обвинувачена не розкаялась у вчиненому, оскільки навіть не вибачилась перед ним, не відшкодувала спричинену майнову шкоду, то він вважає, що ОСОБА_2 судом першої інстанції призначено навіть м'яке покарання.

Зазначає, що ОСОБА_2 не займалася вихованням своєї дитини, проводила свій час у барах, вживаючи спиртні напої, ніде не працювала, займалася крадіжками.

Встановлені судом першої інстанції обставини:

27.06.2013 року, близько 14 години обвинувачена ОСОБА_2, знаходячись в АДРЕСА_1 разом зі своїм знайомим ОСОБА_8, шляхом обману, з метою заволодіння належним останньому майном, звернулася до нього з проханням надати їй на короткий проміжок часу мобільний телефон, мотивуючи це тим, що її власний розрядився. Потерпілий, вважаючи, що ОСОБА_2 дійсно має намір повернути телефон через декілька годин, передав їй свій мобільний телефон «Nokia-1280» з сім карткою оператора мобільного зв'язку «МТС Україна». Отримавши від потерпілого мобільний телефон, ОСОБА_2 з місця події зникла, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинила потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду в сумі 250 грн.

Крім того, 17.11.2013 року близько 18 години ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходилася поблизу будівлі фізкультуро-оздоровчого комплексу в Корабельному районі м. Миколаєва разом з ОСОБА_6, який випадково штовхнув її рукою в плече. Після цього, керуючись умислом, спрямованим на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, ОСОБА_2 нанесла ОСОБА_6 один удар в живіт ножем, який до цього знаходився рукаві одягненої на ній куртки, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини з пошкодженням тонкої кишки та її брижі, що супроводжувалася рясною внутрішньою кровотечею, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Після цього, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 разом пішли в сторону бару. В ході руху, ОСОБА_2 побачила на шиї ОСОБА_6 золотий ланцюг з золотим хрестиком, та керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на відкрите викрадення майна, належного потерпілому, скориставшись тим, що потерпілий не міг чинити активний опір, відкрито, шляхом ривку, заволоділа належним останньому золотим ланцюжком вартістю 11000 грн., зірвавши при цьому також золотий хрестик, що знаходився на ланцюжку.

З місця події зникла, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини:

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої ОСОБА_2, яка підтримала доводи апеляційної скарги і просила з застосуванням ст. 69 КК України пом'якшити покарання та її захисника ОСОБА_3, думку прокурора Денисенко В.В., яка вважала вирок суду законним та обґрунтованим і просила залишити його без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в їх межах, апеляційний суд прийшов до таких висновків.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їй злочинів за обставин, наведених у вироку, ґрунтуються на доказах, досліджених у судовому засіданні, зокрема показаннями самої ОСОБА_2, яка вину визнала, щиро розкаялась у вчиненому, що як і кваліфікація дій обвинуваченої за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 186 КК України, апелянтом не оспорюються.

При визначенні покарання ОСОБА_2 суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень (злочинів), які відносяться до категорії середньої тяжкості (ч. 2 ст. 190 КК України) та тяжких (ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 186 КК України) та дані про особу обвинуваченої, яка за місцем проживання характеризується негативно, має на утриманні доньку, ІНФОРМАЦІЯ_4, а також те, що вона раніше неодноразово судима, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, однак перебуває на обліку у лікаря-нарколога з приводу зловживання алкоголем з 12.11.2012 року, вчинила нове кримінальне правопорушення протягом іспитового строку.

Також суд першої інстанції врахував обставину, яка пом'якшує покарання - визнання ОСОБА_2 вини у вчинених злочинів, щире каяття та обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Вимоги, встановлені ст.ст. 70, 71 КК України судом першої інстанції при призначенні покарання, не порушені.

На думку апеляційного суду, покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 3 місяці є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення ним нових злочинів.

Тому посилання обвинуваченої ОСОБА_2 на суворість призначеного покарання є безпідставним, оскільки судом першої інстанції при призначенні покарання враховані обставини, на які посилається апелянт.

Що стосується посилання апелянта на ті обставини, що мати обвинуваченої має незадовільний стан здоров'я і тому не зможе доглядати за малолітньою дитиною ОСОБА_2, то вказані обставини матеріалами кримінального провадження не підтверджуються.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_2 покарання, про що просить апелянт.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2014 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою, яка тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.

СУДДІ:

_____ _____ ______

ПОГОРЄЛОВА Г.М. МАРКОВА Т.О. ГУБА О.О.