Рішення № 40068269, 04.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10661/14 04.08.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «І Н В А Й Т»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Емблер»простягнення 47 714,16 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Римська А.П.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «І Н В А Й Т» (надалі - ТОВ «І Н В А Й Т») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Емблер» (надалі - ТОВ «Емблер») про стягнення 47 714,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про надання послуг по прибиранню №24/10-2013/Э від 24.10.2013 р. позивач надав послуги, а відповідач зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 45 363,81 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 089,30 грн., інфляційних у розмірі 1 009,68 грн. та 3% річних у розмірі 251,37 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.06.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 25.06.2014 р. справу передано для розгляду судді Бойку Р.В. у зв'язку з перебуванням судді Босого П.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2014 р. справу прийнято до провадження суддею Бойко Р.В. та призначено до розгляду на 04.08.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 04.08.2014 р. справу передано для розгляду судді Босому В.П. у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2014 р. справу прийнято до провадження суддею Босим В.П.

В судове засідання представник позивача з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала документи та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребуваних ухвалою суду доказів та відзив на позовну заяву не подав, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з залученням нового представника для участі у справі.

Судом в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено з огляду на наступне.

По-перше, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин стосовно залучення його представника до участі у справі лише за 3 дні до розгляду справи.

Більш того, довіреність на ім'я його представника Босенка О.М. видана відповідачем 06.02.2014 р., що ставить під сумнів твердження відповідача, викладені у клопотанні про відкладення розгляду справи.

По-друге, ухвала господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі від 03.06.2014 р. отримана відповідачем 12.06.2014 р., а відтак відповідач мав майже 2 місяця для підготовки до участі у судовому засіданні, зокрема для залучення кваліфікованої особи на представлення власних інтересів в суді, а також для підготування відзиву на позовну заяву на виконання вимог ухвали суду.

В той же час, є незрозумілим твердження представника відповідача про те, що для проведення взаєморозрахунків та підготовки відзиву йому необхідний додатковий час.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.10.2013 р. між ТОВ «І Н В А Й Т» (виконавець) та ТОВ «Емблер» (замовник) було укладено договір про надання послуг по прибиранню №24/10-2013/Э (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.2 Договору виконавець зобов'язується згідно умов Договору виконувати послуги по прибиранню об'єкту замовника від забруднень, а замовник зобов'язується їх прийняти та оплатити. Об'єкт замовника розташований за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 84.

Згідно з п. 2.1 Договору ціна послуг по прибиранню об'єкту складає 16 746,10 грн., в тому числі ПДВ 2 792,01 грн. на місяць.

За змістом п. 2.2 Договору оплата послуг виконавця здійснюється після підписання сторонами акту виконаних робіт протягом 10 банківських днів.

На виконання умов Договору позивачем надавалися, а відповідачем приймалися послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з грудня 2013 року по березень 2014 року.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 45 363,81 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги за грудень 2013 року та січень 2014 року, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0002037 від 31.12.2013 р. та №136 від 31.01.2014 р. на загальну суму 33 492,20 грн.

Крім того, хоча акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №289 від 28.02.2014 р. і не підписаний представником відповідача, він є узгодженим сторонами з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.5 Договору факт виконання договірних зобов'язань виконавця підтверджується актом. Акт складається і підписується сторонами договору після виконання робіт. У випадку, якщо протягом одного тижня з моменту відправлення акту замовник не надасть виконавцю підписаний примірник, чи не заявить письмові мотивовані зауваження, акт буде вважатись визнаним та узгодженим з замовником.

Із матеріалів справи вбачається, що разом з грошовою вимогою 19.03.2014 р. позивач цінним листом з описом вкладення направив на адресу відповідача у справі акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №289 від 28.02.2014 р.

При цьому, у зв'язку з відсутністю письмових мотивованих зауважень, суд приходить до висновку, що акт №289 від 28.02.2014 р. на суму 16 746,10 грн. є визнаним та узгодженим відповідачем.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2.2 Договору грошове зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги повинно було бути виконане після підписання сторонами акту виконаних робіт протягом 10 банківських днів.

Таким чином, вартість наданих позивачем послуг за період з грудня 2013 по лютий 2014 року становить 50 238,30 грн., а з урахуванням часткової оплати відповідачем вартості таких послуг, заборгованість відповідача становить 30 238,30 грн., і строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за надані послуги станом на момент звернення до суду із позовною заявою у розмірі 30 238,30 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Емблер» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «І Н В А Й Т» про стягнення з ТОВ «Емблер» заборгованості у розмірі 30 238,30 грн. є правомірними та обґрунтованим.

В частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 15 125,51 грн., розрахованої як вартість наданих послуг за актом №469 від 31.03.2014 р., необхідно відмовити з огляду на таке.

Суд відзначає, що положення Договору пов'язують момент настання строку оплати відповідачем заборгованості з фактом підписання сторонами акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), а у випадку відсутності на ньому підпису відповідача - з фактом направлення такого рахунку на його адресу позивачем.

Матеріалами справи підтверджується (опис вкладення у цінний лист від 24.06.2014 р.), що позивачем було направлено відповідачу на підписання акт №469 від 31.03.2014 р. вже після звернення до суду із даним позовом.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто, зазначена стаття передбачає, що порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

При цьому, на момент звернення позивача до суду строк виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати заборгованості за надані у березні 2014 року послуги у розмірі 15 125,51 грн. не настав, а відтак порушеного права позивача по сплаті відповідачем заборгованості у розмірі 15 125,51 грн. на момент подання заяви не існувало.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог ТОВ «І Н В А Й Т» про стягнення з ТОВ «Емблер» заборгованості у розмірі 15 125,51 грн. необхідно відмовити, оскільки позов в цій частині подано до суду передчасно.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 089,30 грн., інфляційних у розмірі 1 009,68 грн. та 3% річних у розмірі 251,37 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 10.01.2014 р. по 21.04.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що в випадку порушення замовником строків оплати, замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент виникнення заборгованості, за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок пені та 3% річних з урахуванням підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 15 125,51 грн.

За перерахунком суду розмір пені та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, становить 1 070,22 грн. та 238,34 грн. відповідно. В іншій частині пеня та 3% річних обраховані безпідставно.

Суд перевірив наданих позивачем розрахунок інфляційних та, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, вважає за можливе стягнути з відповідача інфляційні у заявленому розмірі.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Емблер» на користь ТОВ «І Н В А Й Т» заборгованості у розмірі 30 238,30 грн., пені у розмірі 1 070,22 грн., інфляційних у розмірі 1 009,68 грн. та 3% річних у розмірі 238,34 грн.

В задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 15 125,51 грн., пені у розмірі 19,08 грн. та 3% річних у розмірі 13,03 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «І Н В А Й Т» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Емблер» (03190, м. Київ, просп. Перемоги, 84; ідентифікаційний код 24920878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «І Н В А Й Т» (01014, м. Київ, вул. Струтинського, 6; ідентифікаційний код 37701437) заборгованість у розмірі 30 238 (тридцять тисяч двісті тридцять вісім) грн. 30 коп., пеню у розмірі 1 070 (одна тисяча сімдесят) грн. 22 коп., 3% річних у розмірі 238 (двісті тридцять вісім) грн. 34 коп., інфляційні у розмірі 1 009 (одна тисяча дев'ять) грн. 68 коп. та судовий збір у розмірі 1 246 (одна тисяча двісті сорок шість) грн. 61 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.08.2014 р.

Суддя В.П. Босий