Ухвала суду № 40066520, 04.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2014 р. м. Київ К/800/28243/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Голубєвої Г.К. Моторного О.А.,розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової службина постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду м. Києва від 06.03.2013 Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013у справі № 2а-16876/11/2670за позовомДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києвадо1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелмер Україна» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Крініум»простягнення коштів за нікчемним правочином ,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідачів, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить стягнути з ТОВ «Крініум» на користь ТОВ «Зелмер Україна» 5 989 350,13 грн., отриманих за нікчемним право чином, стягнути з ТОВ «Зелмер Україна» на користь держави 5 989 350,13 грн., отриманих за нікчемним правочином.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.03.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Крініум» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Оптдевайс» в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 26.01.2010 по 30.11.2010, за результатами якої складено акт №56/236/30960706 від 03.02.2011.

- вказаним актом перевірки встановлено фіктивність ТОВ «Оптдевайс», а всі правочини ТОВ «Крініум» як щодо купівлі, так і щодо продажу, визнано нікчемними;

- на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України Борисенко В.М. від 11.05.2011 про призначення позапланової документальної перевірки, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Зелмер Україна» з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Крініум» за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 26.05.2011 №148/23-611/35250394;

- з огляду на те, що слідчими управління податкової міліції ДПА України розслідується кримінальна справа №69-116, порушена відносно ОСОБА_5 про вчинення фіктивного підприємництва від імені ТОВ «Оптдевайс», а одним із користувачів фіктивної фірми ТОВ «Оптдевайс» є ТОВ «Крініум», всі правочини якого актом ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська №56/236/30960706 від 03.02.2011 визнані нікчемними, то контролюючим органом в акті №148/23-611/35250394 зауважено, що в подальшому ТОВ «Крініум» незаконно формувало податковий кредит з податку на додану вартість для ТОВ «Зелмер Україна», з чого вбачається, що ТОВ «Зелмер Україна» використовувало ТОВ «Крініум» для ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах.

Позиція податкового органу обґрунтована висновками акту перевірки № 56/236/30960706 від 03.02.2011, складеного ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська, акту перевірки № 148/23-611/35250394 від 26.05.2011, складеного ДПІ у Подільському районі м. Києва, постановою слідчого про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_6 про вчинення фіктивного підприємництва від імені ТОВ «Оптдевайс» та стосовно директора ТОВ «Зелмер Україна» ОСОБА_7, а також на висновки експерта щодо підпису особи, що діяла на час вчинення правочину від імені ТОВ «Крініум».

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «Крініум» (як продавцем) та ТОВ «Зелмер Україна» (як покупцем) було укладено договір №30-1/06/2010 від 30.06.2010, за умовами якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та відповідно до замовлень покупця поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його вартість за попередньо погодженими із продавцем цінами.

Також встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 08.04.2011 у справі №24/017-11 відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Крініум» до ТОВ «Оптдевайс» про визнання договору поставки №0528 від 28.05.2010 та договору №0528/1 на надання послуг від 28.05.2010 недійсними. Вказаним рішенням суду встановлено, що оспорювані правочини не містять ознак нікчемності, а сторонами виконано умови оспорюваних правочинів у повному обсязі.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою старшого слідчого ОВС ГСУ ДПС України податкової міліції Борисенко В.М. від 31.10.2011 закрито кримінальну справу №69-116, порушену стосовно директора ТОВ «Зелмер Україна».

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

При цьому, до правочинів, які порушують публічний порядок, законодавець відносить правочини, які спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України). В силу приписів частини 2 цієї ж статті такі правочини є нікчемними.

Разом з тим, у відповідності до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2011) у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Таким чином, для стягнення санкцій, передбачених ч.1 ст.208 ГК України та ст.228 ЦК України, необхідним є визнання судом правочину недійсним та наявність умислу у сторін угоди (або однієї сторони) на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Проте, колегія суддів не вбачає, що вказані обставини підтверджені позивачем належними доказами.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про стягнення коштів, оскільки позивачем на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог не надано доказів щодо визнання судом спірного правочину недійсним та наявності у сторін умислу на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, при укладені договору №30-1/06/2010 від 30.06.2010.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді Г.К. Голубєва

О.А. Моторний