Ухвала суду № 40066516, 04.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2014 р. м. Київ К/800/35238/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Голубєвої Г.К. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Пилипенко А.О.від відповідачане з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуЖитомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській областіна постановуЖитомирського окружного адміністративного суду від 29.11.2012та ухвалуЖитомирського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013у справі № 0670/5661/12за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон Україна»доЖитомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській областіпровизнання недійсними податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Обербетон Україна» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002761601 від 22.03.2012 та № 0003781601 від 03.04.2012.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.11.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Обербетон Україна», за результатами якої складено акт №1062/15-2 від 17.02.2012;

- актом перевірки встановлено безпідставне перенесення до р.21.2 залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, який було зменшено актом про результати документальної планової виїзної перевірки №6398/23-1 від 28.11.2011, актом про результати камеральної перевірки №339/15-2 від 19.01.20112 року на загальну суму 4 150 338 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) №0002761601 від 22.03.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 4 557 753 грн.;

2) №0003781601 від 03.04.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 539 432 грн.

Позиція відповідача полягає у тому, що позивач безпідставно переніс до р.21.2 декларації з ПДВ залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, який було зменшено актом про результати документальної планової виїзної перевірки №6398/23-1 від 28.11.2011, актом про результати камеральної перевірки №339/15-2 від 19.01.2012, актом про результати документальної позапланової виїзної перевірки №4324/23-2 від 29.09.2011.

Розглядаючи спір по суті та задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій не погодилися з висновком відповідача щодо встановленого порушення платником податку приписів податкового законодавства, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення №0001002304, №0000992304 від 13.10.2011, прийняті відповідачем на підставі акту № 4324/23-2/36072242 від 29.09.2011. Так, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 у справі №0670/905/12, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012, позов ТОВ «Обербетон Україна» задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001002304, № 0000992304 від 13.10.2011.

Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За змістом пп.14.1.179 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

Відповідно до п.4.6.7 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

За змістом п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість заповнена та подана позивачем до податкового органу до вирішення по суті адміністративної справи №0670/905/12, тобто, до фактичного узгодження податкових зобов'язань.

Колегія суддів не вбачає, що нормами чинного податкового законодавства встановлено обов'язок платника податку враховувати у податковій звітності суму неузгодженого грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що сума неузгодженого податкового зобов'язання правомірно не врахована платником податку до моменту її узгодження при розрахунку податкових зобов'язань, податкового кредиту, визначення від'ємного значення та бюджетного відшкодування податку на додану вартість наступного податкового звітного періоду.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді Г.К. Голубєва

О.А. Моторний