Ухвала суду № 40066475, 16.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2014 р. м. Київ К/9991/90007/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року

у справі № 2а-6570/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські технології будівництва»

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські технології будівництва» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 11 лютого 2010 року № 000071505/0 та від 05 березня 2010 року № 000071505/1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 000071505/0 від 11 лютого 2010 року та № 000071505/1 від 05 березня 2010 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 12768,00 грн. (в тому числі: за основним платежем - 8512,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4256,00 грн.). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Українські технології будівництва» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Київському районі м. Харкова провела невиїзну документальну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року ТОВ «Українські технології будівництва» в розрізі контрагентів: ТОВ «Спецагро-ХХІ» та ТОВ «Комерційне підприємство «Фасад», за результатами якої був складений акт № 323/15-509/35247879 від 29 січня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в наслідок чого завищено податковий кредит у липні 2008 року на суму податку на додану вартість 8512,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Комерційне підприємство «Фасад» та завищено податковий кредит у липні 2008 року на суму податку на додану вартість 10250,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Спецагро-ХХІ».

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що ТОВ «Українські технології будівництва» неправомірно сформувало податковий кредит липня 2008 року по господарських операціях з вказаними вище контрагентами, оскільки: згідно даних Пошуково-довідкової системи ЦБД ДПА України щодо ТОВ «Комерційне підприємство «Фасад» до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; ТОВ «Спецагро-ХХІ» було визнано банкрутом згідно постанови Господарського суду міста Києва від 04 червня 2008 року, 17 червня 2008 року до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом, а 09 липня 2008 року було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Спецагро-ХХІ» згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва № 6687.

11 лютого 2010 року ДПІ у Київському районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000071505/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Українські технології будівництва» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 28143,00 грн., у тому числі: 18762,00 грн. - за основним платежем, 9381,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скаргу було залишено без задоволення, а податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення № 000071505/1 від 05 березня 2010 року на аналогічну суму податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до податкового кредиту липня 2008 податок на додану вартість, сплачений у складі вартості придбаних у ТОВ «Комерційне підприємство «Фасад» товарів (послуг), оскільки реальність господарських операцій між позивачем та казаним суб'єктом господарювання підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, виданими належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість та, з урахуванням того, що запис про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за місцезнаходженням був внесений до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 02 лютого 2009 року, тобто після виконання сторонами господарських зобов'язань один перед одним. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що на дату формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Спецагро-ХХІ» державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Спецагро-ХХІ» було припинено, а свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податків права на включення сплачених ним у складі вартості придбаних товарів сум податку до складу податкового кредиту із фактичною поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, реальність господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «Комерційне підприємство «Фасад» товарів (послуг) підтверджується: видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами, квитанціями до прибуткових касових ордерів (арк. справи 112-127).

Також, матеріали справи містять довідку з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з якої вбачається що запис про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за місцезнаходженням був внесений до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 02 лютого 2009 року, тобто після виконання сторонами господарських зобов'язань один перед одним (арк. справ 106-107).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 12768,00 грн.(в тому числі: за основним платежем - 8512,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4256,00 грн.) та наявність підстав для їх скасування у зазначеній частині.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Київському районі м. Харкова підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна