Ухвала суду № 40066468, 04.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2014 р. м. Київ К/9991/75921/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Голубєвої Г.К. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного підприємства Виробничо-будівельне підприємство «Будвироби»на постанову та ухвалуСумського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012у справі № 2а-1870/2997/12за позовомПриватного підприємства Виробничо-будівельне підприємство «Будвироби» доОхтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Виробничо-будівельне підприємство «Будвироби» звернулося до суду з адміністративним позовом до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000051530 від 09.02.2012.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- 08.02.2006 між Охтирською міською радою та позивачем було укладено договір оренди на строкове платне користування земельною ділянкою (для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку): загальною площею - 0,2750 га, розташованої по пров. Друкарському, 9 в м. Охтирка - терміном на 25 років, п. 8 якого встановлено, що річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі, що складає 1 913,14 грн. на рік.;

- 06.12.2007 між Охтирською міською радою та позивачем було укладено договір оренди на строкове платне користування земельною ділянкою (для будівництва житлового будинку): загальною площею - 0,2815га, розташованої по пров. Таборний,8 в м. Охтирка - терміном на 5 років, п. 8 якого встановлено, що річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі, що складає 1 314,89 грн.;

- 06.12.2007 між Охтирською міською радою та позивачем було укладено договір оренди на строкове платне користування земельною ділянкою (для розміщення та обслуговування виробничої бази будівельного підприємства): загальною площею - 2,5612 га, розташованої по вул. Соснова,29 в м. Охтирка - терміном на 10 років, п. 8 якого встановлено, що річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі, що складає 9 028,23 грн.;

- 05.04.2011 між Охтирською міською радою та позивачем було укладено договір оренди на строкове платне користування земельною ділянкою (для розміщення та обслуговування виробничої бази): загальною площею - 0,6859 га, розташованої по вул. Снайпера, 3 в м. Охтирка - терміном на 3 роки, п. 8 якого встановлено, що річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, що складає 10 903,75грн.;

- відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за січень-жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт №357/15-213/06712185 від 21.11.2011;

- перевіркою встановлено порушення позивачем пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, в результаті чого, позивачу донараховано суму орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на 76 017,37 грн.

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001261530 від 14.12.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 85 011,01 грн.

Позиція податкового органу полягає в тому, що позивачем помилково нараховано та сплачено орендну плату за договорами оренди земельних ділянок державної та комунальної власності, за адресами вул. Соснова, 29, пров. Таборний, 8, пров. Друкарському, 9 у м.Охтирка, за період січень-вересень 2011 року в розмірі 1 % від грошової оцінки землі, замість встановленої законодавством плати у розмірі 3 % від грошової оцінки землі.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій погодилися з висновком податкового органу щодо заниження позивачем розміру орендної плати за період з січня 2011 року по вересень 2011 року на суму 76 017,37 грн., оскільки платником податку у податкових деклараціях з орендної плати за земельні ділянки самостійно, в порушення вимог діючого законодавства, нараховано орендну плату згідно з договором оренди земельної ділянки, виходячи з розміру орендної плати в розмірі меншому, ніж встановлений чинним законодавством.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

У відповідності до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата);

За змістом п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Таким чином, диспозиція вказаної норми чітко розрізняє розмір орендної плати, яка визначається договором, та річну суму платежу, яка не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру.

Отже, незалежно від установленого договором розміру орендної плати сума річного платежу не повинна бути меншою від розміру, встановленого чинним законодавством, що регулює дані правовідносини.

Суд касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які не взяли до уваги посилання позивача на положення Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким фактично встановлено заборону на зміну умов договорів оренди щодо земельних ділянок, на яких здійснюється будівництво багатоквартирних будинків, з огляду на те, що згідно п.7.3 ст.7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок судів попередніх інстанцій, які встановивши факт заниження платником розміру орендної плати за період, який підлягав перевірці, не знайшли підстав для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-будівельне підприємство «Будвироби» залишити без задоволення.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 залишити без змін .

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді Г.К. Голубєва

О.А. Моторний