Ухвала суду № 40066465, 04.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2014 р. м. Київ К/800/36763/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Голубєвої Г.К. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Херсонмаркетинг» ЛТДна постанову та ухвалуХерсонського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013у справі № 2а-3198/12/2170за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Херсонмаркетинг» ЛТДдоДержавної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової службитретя особаПриватне підприємство «Зодчий»провизнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Херсонмаркетинг» ЛТД звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні, в якому просить:

- визнати дійсними 10 контрактів, які укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційною фірмою «Херсонмаркетинг» ЛТД та ПП«Зодчий», як субпідрядником;

- визнати протиправними дії щодо застосування зобов'язання у розмірі 285 795 грн. та накладення штрафних санкцій у розмірі 142 898 грн. на підставі неправомірного акту перевірки № 623/22-4/14142229 від 25.04.2012;

- скасувати податкове повідомлення рішення № 0003312200 від 11.05.2012.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 28.08.2012 закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання дійсними 10 контрактів, які укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційною фірмою «Херсонмаркетинг» ЛТД та ПП «Зодчий», як субпідрядником.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05.02.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013, у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведено невиїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Зодчий» та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від ПП «Зодчий», за листопад 2011 року, січень 2012 року, за результатами якої складено акт № 623/22-4/14142229 від 25.04.2012;

- перевіркою встановлено порушення позивачем ч.1-3, 5-6 ст. 203, ч.1-2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.655, ст.656, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, здійснених ТОВ ВКФ «Херсонмаркетінг» при придбанні товарів (послуг) у ПП «Зодчий» у листопаді 2011 року, січні 2012 року, та ст.185, п.187.1 ст.187, ст.188, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту на 285 795 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003312200 від 11.05.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 428 693 грн. (з яких: 285 795 грн. - основний платіж та 142 898 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Відповідач дійшов висновку щодо неправомірного сформування позивачем сум податкового кредиту з ПДВ, оскільки в ході перевірки не підтверджено факт товарного здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Зодчий».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивачем не спростовано висновок податкового органу щодо безтоварності господарських операцій, з огляду на встановлені обставини відсутності у контрагента позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема, виробничих та трудових ресурсів.

В частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо застосування зобов'язання у розмірі 285 795 грн. та накладення штрафних санкцій у розмірі 142 898 грн. на підставі неправомірного акту перевірки № 623/22-4/14142229 від 25.04.2012, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову. При цьому, суд касаційної інстанції виходить з наступного.

Дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо відповідні дії не повинні вчинятися таким суб'єктом владних повноважень стосовно цієї особи, виходячи з наданої йому компетенції.

За змістом ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (пп.54.3.2 п.54.3. ст.54 Податкового кодексу України).

З огляду на наведені положення податкового законодавства, колегія суддів вбачає, що дії контролюючого органу щодо визначення платнику податку грошового зобов'язання є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому законом.

Результатом реалізації таких повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платників податків. Отже, саме результат реалізації повноважень податкового органу (тобто, рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень має бути об'єктом оскарження та належним способом захисту порушених прав платника податку, за захистом якого він звернувся.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (як підрядником) та ТОВ «Херсонський оптовий торговий дом-02» (як замовником) укладено договір № 07/10-11 (№ 07/10-11-53) від 26.09.2011, за умовами якого підрядник зобов'язується виконати по завданню замовника будівельні роботи по облаштуванню кладки зовнішніх стін еркерів з газобетонних блоків по вул. К.Маркса та вул. Суворова на будівництві торгівельно-розважального центру «Потемкінский» за адресою: м. Херсон, вул. Суворова, 12.

Згідно укладених додаткових угод про збільшення об'єму робіт за вищевказаним договором підрядник зобов'язується на свій ризик власними або залученими силами та засобами виконати роботи по реконструкції незавершеного будівництва з прибудовою та надбудовою під торгівельно-розважальний центр за адресою: м. Херсон, вул. Суворова 12.

Так, на виконання взятих на себе господарських зобов'язань за вказаним договором підряду між позивачем (як генпідрядником) та ПП «Зодчий» (як підрядником) укладено ряд договорів субпідряду у листопаді 2011 року та січні 2012 року, за умовами яких підрядник приймає на себе обов'язок по виконанню загальнобудівельних робіт по об'єктам будівництва, ремонту та реконструкції генпідрядника, а генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити виконані відповідно до даного контракту роботи.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Досліджуючи обставини здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Зодчий», судами попередніх інстанцій встановлено, що в останнього відсутні виробничі ресурси, а трудові ресурси згідно звіту за формою №1ДФ за 4 квартал 2011 року складають 2 особи. Вказані обставини в ході судового розгляду справи позивачем не спростовані.

При цьому, досліджуючи подані позивачем докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- контракт № 8 на виконання робіт по реконструкції незавершеного будівництва з прибудовою та надбудовою під торгівельно-розважальний центр та акт приймання виконаних будівельно-монтажних робіт підписано однією датою 25.11.2011;

- пунктом 3.1. контрактів № 8 від 25.11.2011, № 9 від 25.11.2011, №10 від 26.11.2011 вказано строки виконання робіт початок робіт - листопад 2011, завершення робіт листопад 2011, таким чином на виконання значних об'ємів робіт у субпідрядника було фактично 4-5 днів.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, які, з огляду на перелік видів робіт за умовами укладених між позивачем та ПП «Зодчий» контрактів та надані позивачем акти виконаних робіт, вбачають значний об'єм будівельних робіт, виконання яких двома працівниками контрагента позивача, за відсутності в останнього виробничих активів, транспортних засобів та протягом строку, за який такі роботи були виконані, не є можливим.

Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження отримання від замовника та подальшої передачі ПП «Зодчий» будівельних матеріалів, доказів розмежування робіт, виконаних позивачем (як підрядником), та робіт, виконаних ПП «Зодчий» (як субпідрядником).

Суд касаційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставного визнання відповідачем укладених позивачем договорів нікчемними, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтування цих своїх доводів, зокрема, що такі договори у встановленому порядку були визнані недійсними.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, які, встановивши факт відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Зодчий», та з огляду на недоведеність обставин виконання саме контрагентом позивача господарських операцій, не знайшли підстав вважати правомірним формування позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість, а спірне податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Херсонмаркетинг» ЛТД залишити без задоволення.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді Г.К. Голубєва

О.А. Моторний