Ухвала суду № 40066452, 09.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2014 р. м. Київ К/9991/88444/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року

у справі № 2-а-1790/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «АТІК Хімпром»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «АТІК Хімпром» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 24 грудня 2010 року: № 0001592330/0 - в частині визначення основного зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 15755,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6497,50 грн.; № 0001602330/0 - у повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року позов задоволено у повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 24 грудня 2010 року № 0001602330/0 у повному обсязі та від 24 грудня 2010 року № 0001592330/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 15755,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6497,50 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова провела планову виїзну перевірку ТОВ НВП «АТІК Хімпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої був складений акт № 3021/23-306/30989241 від 14 грудня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги: підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 4 кварталу 2007 року по 2 квартал 2010 року включно на загальну суму 16395,00 грн.; підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з жовтня 2007 року по червень 2010 року включно на загальну суму 50857,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: ТОВ НВП «АТІК Хімпром» неправомірно визначало приріст (убуток) товарних запасів за рахунок невключення матеріальних цінностей, що використовуються у господарській діяльності більше 365 днів та вартість яких не перевищує 1000,00 грн., що призвело до заниження валового доходу на 19951,00 грн.; при перевірці списання сировини, зокрема, гідро хлориду натрію, для виготовлення білизни було встановлено надлишок списаної та переданої Підприємству Харківська виправна колонія №43 сировини у кількості 2969,10 кг. на суму 3279,56 грн., що призвело до заниження валового доходу на 3280,00 грн.; ТОВ НВП «АТІК Хімпром» (замовником) неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість сплаченої на користь Підприємства Харківська виправна колонія № 43 (виконавця) електроенергії згідно актів виконаних робіт на суму 42983,26 грн., а податок на додану вартість у сумі 8596,02 грн. - до складу податкового кредиту, оскільки власних приборів обліку використаної електроенергії ТОВ НВП «АТІК Хімпром» не має, тоді як до перевірки не надані підтверджуючі документи із зазначенням кількості фактично використаної електроенергії позивачем; ТОВ НВП «АТІК Хімпром» неправомірно включило до складу податкового кредиту квітня 2008 року податок на додану вартість у сумі 1950,00 грн. згідно податкової накладної, виписаної фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, та до складу податкового кредиту червня 2010 року податок на додану вартість у сумі 577,00 грн. згідно податкової накладної, виписаної ПП «Колор Хім», оскільки вказані суб'єкти господарювання не задекларували податкові зобов'язання з податку на додану вартість, які виникли в момент проведення господарських операцій з позивачем; ТОВ НВП «АТІК Хімпром» неправомірно включило до складу податкового кредиту жовтня та грудня 2009 року податок на додану вартість на загальну суму 13800,00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Опт-тергспецзапчастина», та до складу податкового кредиту квітня, травня та червеня 2010 року податок на додану вартість на загальну суму 25933,00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Тех-агромаркетинг», оскільки вказані суб'єкти господарювання не знаходяться за юридичною адресою.

24 грудня 2010 року ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001592330/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ НВП «АТІК Хімпром» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 24592,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 16395,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8197,50 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось в частині визначення основного платежу у сумі 640,00 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1700,00 грн. за порушення вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

24 грудня 2010 року ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001602330/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ НВП «АТІК Хімпром» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 75742,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 50495,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25247,50 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: позивач вірно вів облік приросту (убутку) балансової вартості товарів; позивач правомірно включив до складу валових витрат вартість сплаченої на користь Підприємства Харківська виправна колонія № 43 електроенергії на суму 42983,26 грн., а податок на додану вартість у сумі 8596,02 грн. - до складу податкового кредиту згідно належним чином оформлених рахунків-фактур, які містять інформацію щодо фактичної кількості використаних кіловат електроенергії, їх вартості та періоду використання, а також актів виконаних робіт, з урахуванням того, що такі витрати передбачені положеннями договорів про надання послуг із давальницької сировини, укладених позивачем з Підприємства Харківська виправна колонія № 43; позивач правомірно включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ПП «Колор Хім», які задекларували свої податкові зобов'язання за господарськими операціями з позивачем, що підтверджується розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів вказаних суб'єктів господарювання; позивач правомірно включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Опт-тергспецзапчастина» та ТОВ «Тех-агромаркетинг», які на момент виконання господарських операцій з позивачем були належним чином зареєстрованими юридичними особами, статус відомостей про яких був підтверджений, що підтверджується довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Абзацом 2 підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

Таким чином, товарно-матеріальні цінності, які не є окремо визначеними предметами і вартість одиниці обліку яких не перевищує 1000,00 грн., підлягають обліку для цілей пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під час перебування на складі, а в бухгалтерському та податковому обліку як малоцінні необоротні матеріальні активи.

Враховуючи те, що для цілей бухгалтерського обліку малоцінні необоротні матеріальні активи віднесено до основних засобів (підпункт 5.2.2) в розрізі класифікації, наведеної у пункті 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), позивач правомірно не включав балансову вартість таких товарно-матеріальних цінностей до розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів.

За таких обставин, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безпідставними.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)та Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, умовами договорів про надання послуг переробки із давальницької сировини № 23 від 31 січня 2008 року, № 17 від 12 лютого 2009 року, № 6 від 04 січня 2010 року, укладених позивачем (замовником) з Підприємством Харківської виправної колонії № 43 (виконавцем), було передбачено, що у випадку використання електроенергії для виконання робіт по цим договорам замовник відшкодовує виконавцю витрати за підставі окремих актів.

Судами також було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Підприємством Харківської виправної колонії № 43 при виконанні робіт за вказаними вище договорами була використана електроенергія, для відшкодування вартості якої виконавець виставляв позивачу рахунки-фактури, які містять інформацію щодо фактичної кількості використаних кіловат електроенергії, їх вартості та періоду використання (т.1 арк. справи 115-145), а також вартість використаної електроенергії відображалась виконавцем у актах здачі-приймання робіт по договорах (т.1 арк. справи 146-175). Також, виконавець виписував позивачу податкові накладні на вартість використаної електроенергії (т.1 арк. справи 176-205).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит за операціями з відшкодування вартості електроенергії Підприємством Харківської виправної колонії № 43.

Також, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність доводів податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за операціями з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, ПП «Колор Хім», ТОВ «Опт-тергспецзапчастина» та ТОВ «Тех-агромаркетинг», оскільки вказані суб'єкти господарювання задекларували свої податкові зобов'язання за господарськими операціями з позивачем, що підтверджується розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів вказаних суб'єктів господарювання (т.2 арк. справи 2-37), а ТОВ «Опт-тергспецзапчастина» та ТОВ «Тех-агромаркетинг» на момент виконання господарських операцій з позивачем були належним чином зареєстрованими юридичними особами, статус відомостей про яких був підтверджений, що підтверджується довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т.1 арк. справи 245-250, т.2 арк. справи 1).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна