Ухвала суду № 40066398, 09.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2014 р. м. Київ К/9991/34229/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року

у справі № 2а-27196/10/0570

за позовом Приватного підприємства «ДОНТРЕК»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «ДОНТРЕК» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0030721542/0 від 22 жовтня 2010 року (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 25 січня 2011 року).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька № 0030721542/0 від 22 жовтня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «ДОНТРЕК» судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька провела невиїзну документальну перевірку ПП «ДОНТРЕК» з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійснення господарських операцій з ТОВ «Укрспецстрой» за період: квітень, червень 2010 року, за результатами якої був складений акт № 1708/23-3/30341444 від 11 жовтня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого: завищено суму податкових зобов'язань у квітня 2010 року на суму податку на додану вартість 16708,00 грн. та завищено податковий кредит у квітні 2010 року - на 16708,00 грн. та у червні 2010 року - на 9000,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2010 року на 9000,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що ПП «ДОНТРЕК» неправомірно сформувало податковий кредит квітня та червня 2010 року за договорами, укладеними з ТОВ «Укрспецстрой» № 14/04 від 16 квітня 2010 року в редакції додаткової угоди до вказаного договору (щодо купівлі-продажу кукурудзи українського походження урожаю 2009 року) та № 02/0104 від 01 квітня 2010 року (щодо транспортної експедиції вантажів), оскільки згідно акту ДПІ у Київському районі м. Донецька від 26 серпня 2010 року № 3250/23-3/36615845 у ТОВ «Укрспецстрой» не було необхідних персональних, технічних та ресурсних умов для виконання покладених на нього зобов'язань за цими договорами, що свідчить про те, що договори, укладені позивачем із зазначеним суб'єктом господарювання, мають ознаки нікчемності та, як наслідок, позивач неправомірно сформував у квітні 2010 року податкові зобов'язання за договором, укладеним з ЗАТ «Ландгут Бройлер» (покупцем) при реалізації йому кукурудзи, придбаної у ТОВ «Укрспецстрой».

22 жовтня 2010 року ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0030721542, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «ДОНТРЕК» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 12600,00 грн., у тому числі: 9000,00 грн. - за основним платежем, 3600,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до податкового кредиту квітня та червня 2010 податок на додану вартість, сплачений у складі вартості придбаних у ТОВ «Укрспецстрой» товарів (послуг), оскільки реальність господарських операцій між позивачем та казаним суб'єктом господарювання підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, виданими належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість та, як наслідок, правомірно сформував податкові зобов'язання з податку на додану вартість у квітні 2010 року по господарських операціях з реалізації придбаної у ТОВ «Укрспецстрой» кукурудзи ЗАТ «Ландгут Бройлер». Також, суд виходив з того, що реальність господарських операцій щодо надання ТОВ «Укрспецстрой» позивачу експедиторських послуг підтверджена належним чином оформленими заявками на супроводження та охорону вантажів, які містять розшифровку вартості перевезення, дати перевезень, маршрути, тоннаж, а також актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту, регулюються статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податків права на включення сплачених ним у складі вартості придбаних товарів сум податку до складу податкового кредиту із фактичною поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, реальність господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «Укрспецстрой» товару (кукурудзи) підтверджується: видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними (арк. справи 27-35). Реальність господарських операцій з надання позивачу ТОВ «Укрспецстрой» експедиторських послуг підтверджується: рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, заявками на супроводження та охорону вантажів, які містять розшифровку вартості перевезення, дати перевезень, маршрути, тоннаж (арк. справи 36-57, 120-125).

Крім іншого, як вбачається з акту ДПІ у Київському районі м. Донецька від 26 серпня 2010 року № 3250/23-3/36615845, на який посилається податковий орган як на підставу правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, у період з червня 2009 року по червень 2010 року включно ТОВ «Укрспецстрой» подавало до податкового органу податкову звітність із показниками, які свідчать про здійснення ним господарської діяльності.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит квітня та червня 2010 року за господарськими операціями з ТОВ «Укрспецстрой» на підставі договорів № 14/04 від 16 квітня 2010 року (в редакції додаткової угоди до вказаного договору) та № 02/0104 від 01 квітня 2010 року.

При цьому, посилання відповідача на те, що договори, укладені позивачем з ТОВ «Укрспецстрой», є нікчемними, з огляду на те, що у ТОВ «Укрспецстрой» не було необхідних персональних, технічних та ресурсних умов для виконання покладених на нього зобов'язань за цими договорами, були правомірно відхилені судами попередніх інстанцій як безпідставні, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 932 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, з метою виконання належним чином взятих на себе зобов'язань за договорами, укладеними з позивачем, ТОВ «Укрспецстрой» мало право залучати до виконання своїх обов'язків інших осіб, залишаючись відповідальним перед ПП «ДОНТРЕК».

При цьому, колегія суддів вказує, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, доказів наявності вироків суду, постановлених у кримінальних справах, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо позивачем або ж ТОВ «Укрспецстрой», податковим органом надано не було. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

З огляду на реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укрспецстрой» та правомірність формування ПП «ДОНТРЕК» податкового кредиту за вказаними господарськими операціями, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку. З яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач правомірно сформував податкові зобов'язання по господарських операціях з реалізації придбаної у ТОВ «Укрспецстрой» кукурудзи іншому суб'єкту господарювання - ЗАТ «Ландгут Бройлер».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна