Рішення № 40066191, 04.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10414/14 04.08.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна

компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС"

про стягнення 18 794 235,80 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Мельник В.В. по довіреності №24-93 від 18.04.2014р.

Від відповідача не з'явились

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС" про стягнення 18 794 235,80 грн., з яких: 16 695 036,28 грн. - сума основного боргу, 1 097 511, 70 грн. - пеня, 565 213,60 грн. - інфляційні та 3% річних в розмірі 436 474,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 13/2613-ТЕ-40 від 28.12.2012р. купівлі-продажу природного газу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2014р. порушено провадження у справі № 910/10414/14, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 23.06.2014 р. за участю представників сторін.

В даному судовому засіданні представником позивача подана заява про продовження строку вирішення спору відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодекс України.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Розглянувши подане клопотання, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд вважає за доцільне подане клопотання задовольнити, строк вирішення спору у даній справі продовжити на п'ятнадцять днів.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін.

Оскільки нез'явлення у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання ним вимог суду перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд визнав за необхідне розгляд даної справи відкласти на 04.08.2014р.

В судовому засіданні 04.08.2014р. представник позивача позовні вимоги визнав повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 04.08.2014 повторно не з'явився, письмовий відзив на позов не подав.

Надсилання судом ухвал на адресу відповідача виявилось неможливим, оскільки відповідач знаходиться на території Автономної Республіки Крим, яка є тимчасово окупованою територією України. Приймання до пересилання поштових відправлень адресованих на територію АР Крим та м. Севастополь об'єктами поштового зв'язку не здійснюється, що підтверджується листами Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" № 13-12/101 від 10.04.2014 та № 30-626 від 23.06.2014.

Відповідач був повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання шляхом надіслання судом телефонограми.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 04.08.2014р., відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд:

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

28 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі позивач ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» (далі відповідач ) був укладений договір №13/2613-ТЕ-40 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п.1.1 договору позивач зобов'язався поставити відповідачу імпортований природний газ, виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), а відповідач зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору.

На виконання п. 1.1 договору позивач поставив протягом січня - грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ обсягом 21 869,827 тис. куб. м. на загальну суму 18 306 779,28 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу:

від 31.01.13 б/н за січень на суму 3 391 977,48 грн.;

від 22.01.14 б/н за січень на суму 3 775 995,96 грн.;

від 28.02.13 б/н за лютий на суму 2 873 377,17 грн.;

від 22.01.14 б/н за лютий на суму 3 178 530,75 грн.;

від 31.03.13 б/н за березень на суму 3 097 344,64 грн.;

від 22.01.14 б/н за березень на суму 3 476 660,46 грн.;

від 30.04.13 б/н за квітень на суму 962 498,96 грн.;

від 22.01.14 б/н за квітень на суму 1 071 711,12 грн.;

від 31.10.13 б/н за жовтень на суму 529 661,74 грн.;

від 30.11.13 б/н за листопад на суму 2 790,935,55 грн.;

від 31.12.13 б/н за грудень на суму 3 483 283,70 грн.

З урахуванням викладеного позивачем передано відповідачу 21 869,827 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 18 306 779,28 грн.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач в порушення умов договору не повністю розрахувався за газ у зв'язку з чим ви ник борг в сумі 16 695 036,28грн.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин с орін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у відповідача заборгованості за договором № №13/2613-ТЕ-40 купівлі-продажу природного газу в розмірі 16 695 036, 28 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 097 511,70 грн., інфляційні в сумі 565 213, 60 грн. та 436 474,22 грн. - 3 % річних.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання відповідачем умов п. 4.1 договору від у безспірному порядку зобов»язується сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних, інфляційних та пені суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 436 474, 22 грн., інфляційних - 565 213, 60 грн. та 1 097 511, 70 грн. пені.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» (99046, м. Севастополь, вул.. Генерала Мельника, 9-А, ідентифікаційний код 32294088) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницькогог, 6, ідентифікаційний код 20077720) 16 695 036 грн. 28 коп. основного боргу, 1 097 511 грн. 70 коп. - пені, 565 213 грн. 60 коп. - інфляційні та 3% річних в розмірі 436 474 грн. 22 коп. , а також 73 080 грн. 00 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 06.08.2014 р.

Суддя Трофименко Т. Ю.