Постанова № 40065601, 05.08.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"05" серпня 2014 р. Справа №924/529/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Бучинська Г.Б. ,

суддя Маціщук А.В.

при секретарі судового засідання Яцюку В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Мухи А.О. - директора товариства

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ЦЕНТР ПОДІЛЛЯ"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.06.14 р.

у справі № 924/529/14 (суддя Яроцький А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС" м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ЦЕНТР ПОДІЛЛЯ" м.Хмельницький

про стягнення 1 654 243,06 грн., з яких 1539034,47 грн. - основний борг, 49847,26 грн. - пеня, 14687,95 грн. - 3% річних, 50673,38 грн. - інфляційні нарахування

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12 червня 2014 року у справі №924/529/14 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ЦЕНТР ПОДІЛЛЯ" про стягнення 1 654 243,06 грн., з яких 1 539 034,47 грн. - основний борг, 49847,26 грн. - пеня, 14687,95 грн. - 3% річних, 50673,38 грн. - інфляційні нарахування.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 539 034,47 грн. основного боргу, 49847,26 грн. пені, 14687,95 грн. 3% річних, 50673,38 грн. інфляційних нарахувань, 34584,86 грн. судового збору. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ЦЕНТР ПОДІЛЛЯ" про розстрочку виконання рішення у справі №924/529/14 від 12.06.2014р. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати частково в частині стягнення 49847,26грн. пені, 14687,95грн. 3% річних та 50584,86грн. інфляційних нарахувань, всього в сумі 115208,59грн. та в частині надання розстрочки виконання. Прийняти в цій частині нове рішення, яким у стягненні 49847,26грн. пені, 14687,95грн. 3% річних та 50584,86грн. інфляційних нарахувань, а всього в сумі 115208,59грн. відмовити, а вимоги щодо надання розстрочки виконання рішення суду - задоволити. В решті рішення суду залишити без змін.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- твердження суду, що термін 45 календарних днів починає відраховуватися від дня отримання товару є помилковим, оскільки п.5.5 договору не визначений строк оплати з моменту отримання товару, а тому позивач не мав правових підстав застосовувати штрафні санкції за прострочку платежу, так як у зазначеному пункті договору відсутнє посилання на точку відліку 45 календарних днів;

- суд не врахував зазначену дебіторську заборгованість відповідача, що підтверджується наданими йому довідками та прагнення відповідача до погашення боргу, про що свідчить перерахування позивачу 75000 грн. в період розгляду справи. Разом з тим, стягнення такої великої суми поставить підприємство в скрутне фінансове становище та може призвести до банкрутства останнього.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважаючи рішення господарського суду Хмельницької області від 12.06.2014р. законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився.

Надіслана відповідачу ухвала суду від 09.07.2014р. про прийняття апеляційної скарги до провадження повернута підприємством зв`язку на адресу суду з відміткою - "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з абз.3 п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи норми ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, якому ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження надіслана у встановленому порядку та своєчасно, не перешкоджає перегляду справи, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 23.05.2011р. Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ЦЕНТР ПОДІЛЛЯ" (покупець) було укладено договір №11104 (надалі-Договір), згідно п.1.1 якого продавець зобов'язався продати покупцю товар, а покупець у порядку, на умовах, та в строки, визначені цим договором, зобов'язаний прийняти товар та оплатити його згідно п.5.5 договору з метою подальшого продажу (дистрибуції) від свого імені третім особам чи через власну торгівельну мережу, відповідно до домовленостей сторін щодо території дії цього договору та з врахуванням визначеної умовами цього договору цінової політики.

Відповідно до п.1.2. договору асортимент та загальна кількість товару, що продається згідно цього договору, визначається в специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється за попереднім замовленням покупця, здійсненим за допомогою поштового, електронного, факсимільного або іншого зв'язку, в якому визначається асортимент та кількість одиниць товару, який підлягає поставці. Поставка здійснюється протягом строку, зазначеного покупцем у цьому замовленні але не пізніше ніж 5 (п'ять) робочих днів з моменту отримання замовлення.

Згідно з п.3.3. договору до умов поставки за цим договором застосовуються правила поставки, передбачені терміном DDP Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати „Інкотермс" (у редакції 2000 року), з урахуванням, що поставка здійснюється в межах території України та особливостей, визначених цим договором.

Відповідно до п.п.3.4., 3.7. договору зобов'язання продавця щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту надання товару у нерозвантаженому вигляді у розпорядження покупцю за місцезнаходженням його складу в обумовлену сторонами дату. Датою прийняття товару покупцем вважається дата підписання сторонами відповідної накладної на товар, що поставляється продавцем (з обов'язковим зазначенням у накладній специфікації товару) (п. п.3.4., 3.7. договору).

Ціна товару погоджується сторонами у специфікації, що є додатком до даного договору, у національній валюті України - гривні. Загальна сума договору становить загальну вартість товару, що поставлений згідно накладних на поставку товару, які є частиною даного договору, протягом строку дії цього договору (п.п.5.1., 5.4. договору).

Згідно з п.п.5.5, 5.6. договору оплата покупцем за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця у повному обсязі у термін, який не перевищує 45 (сорок п'ять) календарних днів або у термін, вказаний у накладній. Підставою для проведення платежу є рахунок-фактура або накладна, отримані від продавця.

Відповідно до п.6.1., п. 6.3 договору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, що виникають з цього договору сторони несуть відповідальність, визначену законом та цим договором згідно чинного законодавства України. У разі порушення покупцем строків розрахунків, вказаних у п.5.5 договору, останній сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2011р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.8.1. договору). У випадку, якщо одна із сторін виявила бажання не продовжувати дію договору на наступний календарний рік, вона повинна повідомити про це іншу сторону не пізніше як за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії договору; у разі невиконання цієї умови, строк дії договору вважається продовженим на кожний наступний календарний рік (п.8.2. договору).

У подальшому сторони договору укладали додаткові угоди до договору №11104 від 23.05.2011р., зокрема: від 23.05.2011р. №1, від 23.05.2011р. №2, від 14.06.2012р. №3, від 15.07.2012р. №4, від 01.07.2013р. №5.

Вказаними угодами сторони врегулювали відносини щодо просування, продажу, розповсюдження, зберігання товарів, що є предметом договору №11104, ціни на товар, що поставляється та порядку надання додаткових послуг, що супроводжують процес продажу товару.

У додатку до додаткової угоди від 23.05.2011р. №1 до договору №11104 від 23.05.2011р., визначено асортимент товару, із зазначенням номенклатурних номерів, назви та ціни товарів на 172 одиниці товару. У вказаному додатку зазначено, що ціни взяті відповідно до прайсу від 20.05.2011р.

На виконання умов договору №11104 від 23.05.2011р. у період з 21.10.13р. по 19.12.13р., згідно видаткових накладних №БЛ-0001689 від 21.10.13р. на суму 649782,66 грн., №БЛ-0002480 від 28.10.13р. на суму 31541,53 грн., №БЛ-0002486 від 28.10.13р. на суму 131789,15 грн., №БЛ-0002727 від 30.10.13р. на суму 32901,02 грн., №БЛ-0000108 від 04.11.13р. на суму 642940,96 грн., №БЛ-0001381 від 18.11.13р. на суму 418272,62 грн., №БЛ-0001598 від 19.11.13р. на суму 42447,10 грн., №БЛ-0002627 від 29.11.13р. на суму 18751,10 грн., №БЛ-0001817 від 19.12.13р. на суму 5894,56 грн. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 974 320,47 грн.

Сторонами проведено звірку взаєморозрахунків за період з 01.10.2013р. по 31.12.2013р., про що складено відповідний двосторонній акт звірення взаєморозрахунків. Відповідно до вказаного акту позивачем визначено заборгованість відповідача у розмірі 1 968 034,47грн., відповідачем - 1971225,93грн. Сальдо на 01.10.2013р. сторонами визначено в сумі 3106467,79грн.

24.12.2013р. та 13.01.2014р. позивач звертався до відповідача з листами - претензіями, які містили вимогу про сплату боргу за договором №11104 від 23.05.2011р., однак, останні залишені без задоволення.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, а тому за розрахунками позивача заборгованість відповідача на 11.04.2014р. складала 1614034,47грн.

За вказаних обставин, ТзОВ «БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС», з посиланням на ст.ст.258, 526, 625, 692, 712 ЦК України та ст.ст.2, 4, 6, 50, 71, 99, 104 ГК України, звернулося до місцевого господарського суду з позовом про стягнення 1 729 243,06 грн., з яких: 1614034,47грн. - борг, 49847,26 - пеня, 14687,95грн. - 3% річних, 50673,38грн. - інфляційні нарахування.

Ухвалами суду від 28.05.2014р. та від 12.06.2014р. провадження у справі №924/529/14 в частині стягнення 75000,00 грн. основного боргу припинено на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку зі сплатою відповідачем після порушення провадження у справі 75000,00грн. боргу.

З урахуванням викладеного, ціна позову складає 1654243,06грн. з яких: 1539034,47грн. - борг, 49847,26грн. - пеня, 14687,95грн. - 3% річних, 50673,38грн. - інфляційні нарахування.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.06.2014р. у справі №924/529/14 позов задоволено.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України. господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного ними договору №11104 від 23.05.2011р., згідно якого ТзОВ "Бебі-Лайф Плюс" зобов`язалось продати, а ТзОВ "Сервіс Центр Поділля" прийняти та оплатити, згідно умов договору, з метою подальшого продажу (дистрибуції) від свого імені третім особам чи через власну торгівельну мережу, відповідно до домовленостей сторін щодо території дії цього договору та з урахуванням визначеної умовами цього договору цінової політики. Асортимент та загальна кількість товару, що продається, визначаються у специфікації, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п.3.3. договору до умов поставки за цим договором застосовуються правила поставки, передбачені терміном DDP Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" (у редакції 2000 року), з урахуванням, що поставка здійснюється в межах території України та особливостей, визначених цим договором.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що видатковими накладними: №БЛ-0001689 від 21.10.13р. на суму 649782,66 грн., №БЛ-0002480 від 28.10.13р. на суму 31541,53 грн., №БЛ-0002486 від 28.10.13р. на суму 131789,15 грн., №БЛ-0002727 від 30.10.13р. на суму 32901,02 грн., №БЛ-0000108 від 04.11.13р. на суму 642940,96 грн., №БЛ-0001381 від 18.11.13р. на суму 418272,62 грн., №БЛ-0001598 від 19.11.13р. на суму 42447,10 грн., №БЛ-0002627 від 29.11.13р. на суму 18751,10 грн., №БЛ-0001817 від 19.12.13р. на суму 5894,56 грн. підтверджується факт належного виконання ТзОВ «БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС» умов договору №11104 від 23.05.2011р., зокрема, останній в період з 21.10.13р. по 19.12.13р. поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 1974320,47 грн.

Судом також встановлено, відповідач здійснив оплату за отриманий товар частково: на суму 360286,23 грн. - до звернення позивача до суду, а 75000,00 грн. - після порушення провадження у справі 924/529/14.

Таким чином, відповідач зі свого боку порушив зобов`язання щодо оплати поставленого товару у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість в сумі 1539034,47 грн.

На момент розгляду справи судом апеляійної інстанцій відповідачем не було подано жодних доказів щодо погашення вказаної суми заборгованості. Разом з тим, судом апеляційної інстанції приймається до уваги той факт, що відповідач не оспорює вказану вище суму заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія цілком погоджується з висновком суду першої інстанції на рахунок того, що позовні вимоги в частині стягнення 1539034,47грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Статтею 546 ЦК України передбачено забезпечення зобов'язання неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч.1 ст.549 цього ж кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому, сторонами у договорі №11104 від 23.05.2011р. передбачено, що у разі порушення покупцем строків розрахунків, вказаних у п. 5.5 договору, останній сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (п.6.3 договору).

Враховуючи те, що відповідачем було допущено порушення виконання зобов'язання по договору, а нарахування пені здійснено позивачем з урахуванням обмежень, встановлених Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч.6 ст.232 ГК України, судова колегія дійшла висновку, що позивач вправі вимагати від відповідача сплати пені в розмірі 49847,26грн., нарахованої на заборгованість по кожній накладній окремо, за період з 06.12.2013р. по 10.04.2014р., а місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги у цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з наведеного вище, обгрунтованим є висновок місцевого господарського суду, що нараховані позивачем 3% річних в сумі 14687,95грн. та 50673,38грн. інфляційні за період з 06.12.2013р. по 10.04.2014р., підлягають стягненню з відповідача.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі на рахунок того, що договором не визначено відрахування 45 календарних днів для оплати товару, з моменту його отримання, а тому позивач не мав правових підстав застосовувати штрафні санкції за прострочку платежу, оцінюються судом критично.

Так, п.3.7. договору передбачено, що датою прийняття товару покупцем вважається дата підписання сторонами відповідної накладної, а п.5.6 договору встановлено, що підставою для проведення платежу є, зокрема, накладна.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що оплата покупцем за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця в повному обсязі у термін, який не перевищує 45 календарних днів, або у термін, вказаний у накладній.

Судом встановлено, накладні не містять строків оплати.

Таким чином, аналізуючи норми ч.1 ст.530 ЦК України, ч.1, 2 ст.692 ЦК України, зміст п.п.3.7, 5.5, 5.6 укладеного сторонами договору, судова колегія дійшла висновку, що у договорі сторони передбачили відстрочку оплати товару на 45 календарних днів з дати його отримання, яка зазначена у підписаних сторонами видаткових накладних.

Щодо розстрочки виконання рішення суду, слід зазначити таке.

Згідно з п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Пунктом 7.1.2 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Відповідно до п.7.2 вищевказаної постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Однак, скаржником не надано суду будь-яких доказів на підтвердження факту скрутного фінансового становища товариства, а надані відповідачем довідки про дебіторську заборгованість №15, 16, 17 від 26.05.2014р., жодним чином не висвітлюють фінансовий стан товариства, а свідчать лише про наявність заборгованості у партнерів перед ТзОВ СЕРВІС ЦЕНТР ПОДІЛЛЯ", у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для розстрочки виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на чинному законодавстві, відповідно, не є підставою для скасування оскарженого рішення.

Відтак, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 12.06.2014р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 12.06.2014р. у справі №924/529/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ "Сервіс Центр Поділля", м.Хмельницький - без задоволення.

2. Справу №924/529/14 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Маціщук А.В.