Рішення № 40065438, 04.08.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 447/604/13 Головуючий у 1 інстанції: Бачун О.І.

Провадження № 22-ц/783/1447/14 Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А.

Категорія:39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Гірник Т.А.

суддів - Бакуса В.Я., Левика Я.А.

секретар - Глинський О.А.

з участю позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

відповідачки ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області, ПА «Світанок» з участю третіх осіб Миколаївської районної адміністрації Львівської області, Стрийського ДКМБТІ та ЕО, управління державного комітету земельних ресурсів України у Миколаївському районі Львівської області, Миколаївського районного реєстраційного відділу державного комітету земельних ресурсів України про визнання рішення незаконним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2004 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до відповідачів, який неодноразово заявами від 02.12.2003 року, 26.02.2004 року, 05.04.2004 року, 29.11.2004 року, 02.02.2010 року змінював та уточнював, збільшував, зменшував та в кінцевому заявою від 19.03.2013 року просив визнати незаконним рішення Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області №30 від 20.09.1996 року «Про оформлення права власності на житлові будинки», Свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, видане Пісочнянською сільською радою Миколаївського району Львівської області 19 квітня 1997 року, визнати незаконним запис у реєстровій книзі за реєстровим №21 Стрийського ДКМБТІ про реєстрацію будинку АДРЕСА_1 на праві особистої власності за ОСОБА_4., визнати незаконним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,232 га у с. Черниця Миколаївського району Львівської області, виданий 11.11.2002 року Пісочнянською сільською радою на ОСОБА_4. і зареєстрованийу Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №194, визнати незаконними всі списки, надані Пісочнянською сільською радою Миколаївсьаого району Львівської області у Відділ земельних ресурсів Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області на право отримання ОСОБА_4. сертифікатів на земельний пай розміром 2,07 га, в тому числі і на Сертифікат серії РН №592289 від 25 червня 2002 року, визнати незаконними всі сертифікати на земельний пай, розміром 2,07 га, видані Миколаївською райдержадміністрацією Львівської області на ОСОБА_4., в тому числі Сертифікат, серії РН №592289 від 25.06.2002 року, визнати незаконними записи (реєстрації) у книзі реєстрації Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області, всіх сертифікатів на земельний пай, розміром 2,07 га., визнати поважною причину пропуску строку для прийняття як спадщини ? спадкового майна ОСОБА_7 за її заповітом від 31 січня 1995 року, зареєстрованим у Журналі реєстрації нотаріальних дій за №9, ? будинку за АДРЕСА_1, ? земельної ділянки, площею 0,232 га у с. Черниця Миколаївського району Львівської області, ? земельного паю, розміром 2,07 га у Приватній агрофірмі «Світанок», ? майнового паю, розміром 1735 грн., визнати поважною причину пропуску строку для прийняття спадщини в якості спадщини за законом решти ? спадкового майна ОСОБА_7 за її заповітом від 31 січня 1995 року, визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом. Цією ж заявою відмовився від позовних вимог про визнання права на весь будинок, всю земельну ділянку площею 0,232 га , весь земельний пай -2,07 га , весь майновий пай на все інше майно , що належало спадкодавцю на день смерті ОСОБА_7

З врахуванням уточненої заяви від 16.09.2013 року просив позовні вимоги викладені в п.п.1-9 позовної заяви від 19 березня 2013 року залишити без змін, а п.10 викласти в новій редакції, а саме продовжити строк для подання заяви про прийняття спадщини перерахованого вище спадкового майна ОСОБА_7 за її заповітом від 31 січня 1995 року, зареєстрованим того ж дня за №9 у Журналі реєстрації нотаріальних дій Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_2 строк позовної звернення до суду.

Визнано незаконним рішення Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області за №30 від 20.09.1996року "Про оформлення права власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, визнано недійсним запис у реєстрі Стрийського МБТІ за №21 про реєстрацію спірного будинку за ОСОБА_4

Визнано незаконним свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок АДРЕСА_1 видане на ОСОБА_4

Визнано незаконним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,232га у с.Черниця, Миколаївського району, Львівської області від 11.11.2002року виданого на ОСОБА_4

Визнано незаконними сертифікати на земельний пай розміром 2,07га, в тому числі і сертифікат серії РН №592289 від 25.06.2002року, видані Миколаївською райдержадміністрацією Львівської області на ОСОБА_4

Визнано поважною причину пропуску ОСОБА_2 строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, зокрема: 1/2 частки будинку по АДРЕСА_1, 1/2 частки земельної ділянки площею 0,232га в с.Черниця Миколаївського району, Львівської області, 1/2 частки земельного паю у ПА"Світанок", що зареєстрована в с. Пісочна, Миколаївського району Львівської області, площею 2,07га, 1/2 частки майнового паю ціною 1735грн., який належав покійній відповідно до свідоцтва серії ЛВ № ІХ 136686 від 01.10.2003року.

Продовжено ОСОБА_2 строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 строком на 3(три) місяці.

Додатковим рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 16 грудня 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконними всіх списків, наданих Пісочнянською сільською радою Львівської області у Відділ земельних ресурсів Миколаївської РДА Львівської області на отримання ОСОБА_4 сертифікатів на земельних пай розміром 2,07га, в тому числі і на Сертифікат серїі РН №592289 від 25 червня 2002 року, оскільки цей пай належав ОСОБА_7 на день її смерті.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконними записів (реєстрації) у книзі реєстрації Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області, всіх сертифікатів на земельний пай розміром 2,07 га.( належний ОСОБА_7, на ОСОБА_4, в тому числі і на Сертифікат серїі РН №592289 від 25 червня 2002 року.

Додаткове рішення сторонами не оскаржувалось.

Рішення суду від 21 жовтня 2013 року оскаржила відповідач ОСОБА_4 Вважає його помилковим та незаконним, ухваленим з неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 Мотивує тим, що суд формально розглянув обставини справи неправильно встановив характер спірних правовідносин, що призвело до неповноти та неправильності встановлення обставин, які мають значення для справи. Судом не виконано вказівок, викладених в ухвалі від 09.07.2008 року Верховного суду України у справі №6-2232 св 08 за наслідками її касаційної скарги, а також не виконано вказівок, викладених в ухвалі від 28.11.2012 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі №6-10967 св 12 за наслідками касаційної скарги ОСОБА_2, які містяться в матеріалах цивільної справи, у зв'язку з цим судом не виконано вимоги і рекомендації п.1-2,4,8,13 постанови №4 від 24.06.1983 року Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», п.п.1,4,9,18 постанови №7 від 04.10.1991 року Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок». Суд безпідставно не прийняв до уваги заперечення від 16.04.2013 року щодо самого заповіту спадкодавці, заперечення від 24.09.2013 року щодо законності подання позивачем та законності прийняття судом заяви від 19.03.2013 року про уточнення позовних вимог, якою позивачем було змінено предмет та підставу позовних вимог на порушення вимог ст.. 31 ч.2 ЦПК України. Не враховано її заяви про застосування строку позовної давності до вимог позивача.

При розгляді справи апелянт та її представник доводи апеляційної скарги підтримала.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не відповідає.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до вимог ч.3 ст.303 ЦПК України - апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов»язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд мотивував своє рішення з посиланням на наявні у справі документи та врахував, що від 31.01.1995 р. Пісочнянською сільською радою Миколаївського району Львівської області посвідчено заповіт, згідно якого ОСОБА_7 усе своє майно заповіла по 1/2 частині внукам - ОСОБА_4та ОСОБА_2 - сторони по справі.

Згідно довідки № 1144 від 02.06.2004 року виданої Пісочнянською сільською радою вбачається, що заповіт, посвідчений за №9 від 31.01.95 р. від імені ОСОБА_7 не змінено та не відмінено.

Згідно із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Відтак по її смерті відкрилась спадщина на належне спадкодавцю майно .

Враховуючи зміст позовних вимог ОСОБА_2 та зміст позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_4, заявленого 06.06. 2003 року до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні будинком з доповненнями таких вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_8 - матері ОСОБА_4 від 22.02.2005 року про визнання права власності на земельну ділянку та земельний пай - між сторонами в тому числі виник спір з приводу приналежності переліченого у позовах ОСОБА_2 спірного майна на день смерті спадкодавця та спір стосовно прав на таке майно ./а.с. 24 , 211 том.1/

Ухвалою суду від 01.03.2010 року зустрічний позов ОСОБА_4 залишено без розгляду./а.с. 90 том 3/.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_2 та обгрунтовуючи висновки про їх часткове задоволення, суд першої інстанції навів певні мотиви з посиланням на письмові та інші докази у справі.

У рішенні суд зазначив, що оскаржуваним позивачем ОСОБА_2 рішенням Пісочнянської сільської ради від 20.09.1996 р. №30 «Про оформлення права власності на житлові будинки» вирішено за заявою ОСОБА_4 оформити право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 за гр. ОСОБА_4

З рішення Пісочнянської сільської ради № 11 від 30.12.1994 р. "Про передачу земельних ділянок у приватну власність" по с. Черниця передано у власність 37 ділянок. 3 такого не вбачається про передачу земельної ділянки ОСОБА_4 /а.с.8 т,1/.

Згідно Державного акта від 11.11.2002року на право приватної власності на землю виданого на підставі рішення Пісочнянської сільської ради від 30.12.94 р. № 11 ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку на. 0,232 га у АДРЕСА_1

З свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок, від 19.04.1997 р. вбачається, що житловий будинок в АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4

Відповідно до довідки №02-16/318 від 03.09.2013року виданої Пісочнянською сільською радою - на день смерті ОСОБА_7 була зареєстрована і проживала в по АДРЕСА_1, але право власності на житловий будинок та господарські будівлі зареєстровано не було.

Відповідно до довідки №1767 від 01.10.2003р. виданої виконкомом Пісочнянської с/ради земельний пай належний гр. ОСОБА_7 в розмірі 2,07 га. в даний час закріплений за ОСОБА_4

Протоколом 2-ї сесії Пісочнянської сільської ради від 30.12.1994 р. підтверджено, про передачу земельної ділянки ус. Черниця у приватну власність ОСОБА_7 в розмірі 0,136 га.

Згідно з свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства від 01.10.2003 р. виданого Пісочнянською сільською радою, ОСОБА_7 належить частка майнового пайового фонду в розмірі 1735 грн.

Згідно довідки ПАФ "Світанок" від 20.08.2004 р. ОСОБА_4. користується земельним паєм у ПАФ "Світанок".

Довідкою виконкому Пісочнянської сільської ради № 61/02-12,2004 р. підтверджено, що згідно записів погосподарських книг АДРЕСА_1 станом на 1983-1985 р. були прописані -ОСОБА_7, ОСОБА_9. Станом на І986-1990р. прописані ці ж особи. Станом на 1991-1995 р. Прописана ОСОБА_7 З паспортних даних ОСОБА_4 видно, що така прописана у с.Черниця з 28.10.1994 р.

Відобразивши у рішенні зміст вказаних вище документів у наведеній вище послідовності, суд врахував, що відповідно до Постанови пленуму ВСУ від 22.12.1995 року № 20 з наступними змінами, право власності, на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають ті члени двору котрі до 15 квітня 1991 р. не втратили права на частку в його майні, такими, що втратили це право вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Про витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15.04.1991 р. поширюється трирічний строк позовної давності. Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів того, що така до часу існування поняття колгоспного двору брала участь працею і коштами у веденні господарства двору, а всупереч заповіту оформила право власності на все майно померлої бабці одноособово.

Суд вважав встановленим факт не проживання відповідача у спірному будинку з посиланням на довідки №884 від 07.07.2010року, №06-4/147 від 25.06.2013року, №510 від 14.06.2013року виданих КП «Розділжитлосервіс», Новороздільською спеціалізованою школою №4. Зазначив, що з таких вбачається, що відповідач ОСОБА_4 була зареєстрована в АДРЕСА_2 з 20.11.1981року по 09.09.1988рік. Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_2 відповідач з 01.09.1988року по 24.06.1994рік навчалася в Кримському медінституті. За спірною адресою відповідач була зареєстрована з 28.10.1994року. За таких обставин суд вважає, що відповідач не була членом колгоспного двору в с.Черниця, Миколаївського району, Львівської області, а відтак права на приватизацію його майна такого не мала.

З врахуванням наведених мотивів, суд дійшов висновку, що до складу спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_7, слід віднести майно колгоспного двору АДРЕСА_1, а також земельну ділянку площею 0,232га. для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку і ведення особистого селянського господарства. Зазначена обставина стверджується витягом з погосподарської книги, довідкою Пісочнянської сільської ради за №61/02-12, 2004р. ОСОБА_7 була власником і земельного паю розміром 2,07га, з посиланням на довідку Пісочнянської сільської ради від 01.10.2003року за №1767. Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЛВ № ІХ 136686 визнав підтвердженим право спадкодавця на частку пайового фонду ПАФ «Світанок» в розмірі 1735грн.

Керуючись ст. ст. 525 та 526 ЦК України 1963 року (який діяв на момент виникнення правовідносин) визначено, що часом відкриття спадщини визначається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу ), а якщо воно невідоме, місцезнаходження майна або його основної частини.

Відповідно до ст.ст. 548, 549 ЦК, 1963 р. для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з положень ст.. 550 ЦК УРСР, строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього кодексу може бути продовжений судом, якщо він визнає причину пропуску строку поважним. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Враховуючи те, що у законі не міститься визначення поняття поважності причин пропущення строку для прийняття спадщини і їх поважність повинна визначатися судом у кожному випадку, виходячи з конкретних обставин справи та характеру взаємовідносин сторін.

З часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 минуло більше 17 років. Суд вважав встановленим, що позивач ОСОБА_2 підтвердив той факт, що знав про смерть ОСОБА_7, однак з завою в нотаріальну контору не звертався, оскільки не належав до спадкоємців першої черги. Про існування заповіту, який був складений 31.01.1995р. не знав і дізнався про такий у 2003року, і після звернення до Пісочнянської сільської ради отримав такий заповіт. В цей час між сторонами по справі існували напружені відносини, а тому відповідачка не була зацікавлена в повідомлені позивача про наявність заповіту та його права на спадкове майно.

Враховуючи те, що судом не здобуто, а сторонами не надано доказів з приводу того, що позивачу було відомо про наявність заповіту до 2003року, за таких обставин, враховуючи характер посвідчення заповітів загалом, суд вважав, що причини пропуску строку позивачем на подачу про прийняття спадщини є поважними і є всі підстави його продовжити.

На підставі наведених вище мотивів суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Всебічну правову оцінку обґрунтованості та доведеності позовних вимог ОСОБА_2 колегія суддів не може надати з врахуванням порушення судом першої інстанції норм процесуального права, котрі в цілому призвели до неправильного вирішення справи.

Як зазначалось вище - первинний позов ОСОБА_2 заявлено до суду 14.14.2003 року. Переліченими вище заявами позовні вимоги збільшувались, зменшувались, уточнювались та коригувалися у різний передбачений та не передбачений ЦПК України спосіб. Остаточна редакція вимог ОСОБА_2 викладена ним в заявах від 19.03.2013 року та 16.04.2013 року / а.с. 13-22, 39-40 том. 4/.

ОСОБА_4 06.06.2003 року та з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 22.05.2005 року заявлявся зустрічний позов до ОСОБА_2. та згодом до ОСОБА_8 про визнання права власності на будинок та земельні ділянки / а.с. 24, 211 том. 1/.

Ухвалою суду 01.03.2010 року зустрічний позов ОСОБА_4 залишено без розгляду./а.с. 90 том 3/.

Поза увагою суду залишились не вирішені вимоги іншої особи, залученої до справи, що в кінцевому призвело до неправильного вирішення спору.

Приймаючи рішення за позовними вимогами ОСОБА_2 суд не врахував, що на а.с. 28 тому 1-го наявний позов, який заявлено третьою особою із самостійними вимогами ОСОБА_8 /мати відповідачки ОСОБА_4 /, котра була дочкою спадкодавця ОСОБА_7

Позов заявлено 05.06.2003 року до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Особа просила визнати недійсним заповіт від 31.01.1995 року складений ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та просила захистити її право в порядку спадкування, як спадкоємця першої черги, з врахуванням права на обов»язкову частку, незалежно від змісту заповіту, оскільки на час смерті матері мала 56 років, а отже була непрацездатною. За таких обставин просила визнати право на 2/3 від ? частини спадкового майна, оскільки була ще одна дочка спадкодавця. / а.с. 28 том. 1/. В цій же заяві, особа заявила про вступ у справу по спору між сторонами в якості третьої особи.

23.02.2005 року ОСОБА_8 подала заяву про збільшення позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Пісочнянської селищної ради та додатково просила визнати частково недійсним Державний акт про право приватної власності від 11.11.2002 року на земельну ділянку і сертифікат на земельний пай від 25.06.2002 року на ім»я ОСОБА_4, визнати за нею право власності на 2/3 земельної ділянки розміром 0, 068 га та площею 0,032 га і земельного паю розміром 2,07 га.

З матеріалів справи вбачається, що Миколаївським районним судом Львівської області 1 березня 2010 року з посиланням на ст. 202 ЦПК, без виділення позовних вимог третьої особи в окреме провадження зупинено провадження у справі в частині позову ОСОБА_8 до встановлення правонаступника, оскільки ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.

Зупинивши провадження у справі за позовом третьої особи, суд першої інстанції після спливу строку для прийняття спадини спадкоємцями ОСОБА_8 не вирішив питання про відновлення провадження у цій частині вимог та не з»ясував коло спадкоємців ОСОБА_8, отже її вимоги залишились не вирішеними і процесуальне рішення по таких не прийнято. З врахуванням характеру цих вимог, їх вирішення впливає на правильність вирішення позову ОСОБА_2

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 пояснила, що по смерті матері ОСОБА_8 прийняла спадщину, отримала свідоцтво про право на спадщину та успадкувала майно, котре не є спірним.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції грубо порушив вимоги ч.1 ст. 204 ЦПК України та не вирішив питання відновлення провадження у справі щодо позову ОСОБА_8, хоча і неправомірно вирішив питання про зупинення провадження у справі в частині вимог третьої особи. Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_8 були пов»язані з вимогами ОСОБА_2 і остання заявляла про вступ у справі в якості третьої особи - то по причині смерті сторони у справі, суд повинен був зупинити провадження у всій справі і послатись на ч. 1 ст. 201, а не на ст. 202 ЦПК та вирішити питання зупинення провадження у всій справі, а не в частині позову ОСОБА_8, який в окреме провадження не виділявся.

Залишення не вирішеним позовних вимог ОСОБА_13 про визнання права на частину спадкового майна по смерті матері ОСОБА_7 визнання частково недійсним Державний акт про право приватної власності від 11.11.2002 року на земельну ділянку на ім»я ОСОБА_4 та сертифікат на земельний пай від 25.06.2002 року, визнання право власності на 2/3 земельної ділянки розміром 0, 068 та площею 0,032 га і земельного паю - суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що в кінцевому призвело до постановлення незаконного рішення у справі.

За наведених мотивів, апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, рішення суду необхідно скасувати з ухваленням у справі нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст. 303, 304,п.2 ч.1 ст. 307,п.1 ч.1 ст. 309,ч.2 ст. 314,316, 317,319 ЦПК України ,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Пісочнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області, ПА «Світанок» з участю третіх осіб Миколаївської районної адміністрації Львівської області, Стрийського ДКМБТІ та ЕО, управління державного комітету земельних ресурсів України у Миколаївському районі Львівської області, Миколаївського районного реєстраційного відділу державного комітету земельних ресурсів України про визнання незаконним рішення, свідоцтво про право власності, Державного акту про право приватної власності на землю, сертифікату на земельний пай, визнання поважною причину пропуску строку та продовження строку на подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскарженим у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді