Постанова № 40064315, 04.08.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2014 року Справа № 910/1565/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПопікової О.В. (доповідач у справі)суддів:Кролевець О.А. Прокопанич Г.К. за участю представників: від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від відповідача:Меленовська Н.В. - за дов. від 15.12.2013р. № 204/12/13від третьої особи: не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 18.04.2014р.та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.06.2014р.у справі№ 910/1565/14 господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"доПриватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія"третя особа без самостійних вимог на предмет споруПублічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк"провідшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування, у розмірі 4 002,90 грн.

У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 30.07.2014р. № 02-05/317 для розгляду справи № 910/1565/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Попікова О.В., судді Кролевець О.А., Прокопанич Г.К..

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" про відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування, у розмірі 4 002,90 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2014р. (суддя Мельник В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014р. (головуючий суддя Алданова С.О., судді Дикунська С.Я., Кропивна Л.В.), позов задоволено повністю.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 11, 22, 990, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, статей 1, 4, 9, 27 Закону України "Про страхування", з огляду на те, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача в розмірі виплаченого страхового відшкодування у розмірі 4 002,90 грн.

Не погодившись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22. При цьому скаржник наголошує на тому, що позивачем не доведено факт понесення витрат з виплати страхового відшкодування у зв'язку з тим, що платіжні документи про таку виплату містять помилки у реквізитах.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 19.07.2007р. між позивачем (страховик) та ОСОБА_5 (страхувальник) укладено договір № LVT6AU00026755 страхування наземного транспорту, у відповідності до умов якого були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією автомобіля марки "Daewoo Lanos", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

14.08.2012р. на просп. Червоної калини, 109 в місті Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Daewoo Lanos", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_6, та автомобіля марки "МАН", д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_7, внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Сихівського районного суду міста Львова від 28.08.2012р. у справі № 1319/8517/2012р. ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення вказаною особою вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху.

Відповідно до звіту від 23.08.2012р. № 613/12 про оцінку автомобіля "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_1, складеного ДП "Експерт-Сервіс Авто", вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових цього автомобіля складає 4 242,57 грн.

На підставі заяви ОСОБА_6 від 15.08.2012р., страхового акта від 03.09.2012р. № И-3059, листа ПАТ КБ "ПриватБанк" від 03.09.2012р. № 6910944 позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 4 002,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 04.09.2012р. № 8715 та меморіальним ордером від 04.09.2012р. № 1.

Цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки "МАН", д.р.н. НОМЕР_2, застраховано у відповідача на підставі полісу № АВ/4921683, згідно з яким франшиза дорівнює 0 грн., а ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майна, становить 50 000,00 грн.

В силу приписів статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до пункту 36.4. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За приписами пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

Враховуючи викладене і зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками судів стосовно наявності правових підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 4 002,90 грн. витрат з виплати страхового відшкодування в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування".

Доводи відповідача стосовно відсутності доказів належної виплати позивачем страхового відшкодування страхувальнику у зв'язку з помилками у реквізитах платіжних документів, на підставі яких здійснювалась така виплата, визнаються непереконливими, оскільки відповідачем під час розгляду справи не було належним чином доведено, що кошти у даному випадку були повернуті банком (ПАТ КБ "ПриватБанк") позивачу та не були зараховані в рахунок погашення заборгованості страхувальника за кредитним договором.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014р. у справі № 910/1565/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.А. Кролевець

Г.К. Прокопанич