Вирок № 40063997, 07.08.2014, Новоодеський районний суд Миколаївської області

07.08.2014

справа № 482/705/14-к В И Р О К

Іменем України

07 серпня 2014 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Гажі О.П.

при секретарі судового засідання Шведовій Я.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Нова Одеса, справу кримінального провадження №4021316000000069 у відношенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, уродженця м. Вознесенська Миколаївської області, громадянина України, військовозобов'язаного, підполковника запасу, з вищою освітою, за спеціальністю інженера-радіотехніка, економіста, працездатного, не працюючого, військового пенсіонера, одруженого, має двох неповнолітніх дітей, віком 8 і 16 років, зареєстрованого і проживаючого в АДРЕСА_2, раніше не судимого, про обвинувачення у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст.191ч.2 КК України.

У розгляді даної справи приймали участь сторони кримінального провадження: процесуальні прокурори Миколаївської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Митрофанов М.О., Умрихін О.О., захисник ОСОБА_4, обвинувачений ОСОБА_1, представник потерпілої особи КП «МАМ» і цивільного позивача ОСОБА_5

СУД, В С Т А Н О В И В і ВИЗНАЄ ДОВЕДЕНИМ, ЩО :

Головного інженера КП «Міжнародний аеропорт Миколаїв» (далі КП «МАМ») ОСОБА_1, відповідно до наказу № 16/к від 31.01.2012 року генерального директора КП «МАМ» ОСОБА_6 та відповідно до розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації №18-р від 01.02.2012 року, з 02.02.2012 року, було призначено виконуючим обов'язки генерального директора КП «МАМ», що розташований на території Новоодеського району Миколаївської області, без визначення йому додаткової грошової доплати за виконання обов'язків генерального директора.

ОСОБА_1, перебуваючи на посаді виконуючого обов'язки генерального директора КП «МАМ», будучи посадовою, службовою особою, в обов'язки якого входили як організаційно-розпорядчі так і адміністративно-господарські функції, зловживаючи своїм службовим становищем, в порушення п.4 постанови КМУ №245 від 03.04.1993 року «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій», ст.ст.14-15 Закону України «Про оплату праці», видав наказ №23/к від 02.02.2012 року, відповідно до якого встановив собі, як головному інженеру КП «МАМ», з 02.02.2012 року доплату до основної заробітної плати за виконання обов'язків генерального директора в розмірі 100% посадового окладу.

Після цього, ОСОБА_1, як виконувач обов'язків генерального директора, зловживаючи своїм службовим становищем, в порушення п.4 постанови КМУ №245 від 03.04.1993 року «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій», ст.ст.14-15 Закону України «Про оплату праці», видав наказ №423/к від 05.12.2012 року, відповідно до якого звільнив себе з посади головного інженера та призначив себе на посаду начальника штабу цього підприємства з 01.12.2012 року та в подальшому уклав сам із собою, як виконувачем обв'язки генерального директора та працівником ОСОБА_1, трудовий договір від 01.12.2012 року, згідно якого ОСОБА_1 було прийнято на роботу з 01.12.2012 року на посаду начальника штабу КП «МАМ», яким встановив собі заробітну плату у розмірі 9000 грн.

Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_1, як виконувач обов'язків генерального директора КП «МАМ», зловживаючи своїм службовим становищем, в порушення п.4 постанови КМУ №245 від 03.04.1993 року «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій», ст.ст.14-15 Закону України «Про оплату праці», видав наказ №20/1 від 01.02.2013 року, згідно з яким перевів себе з посади начальника штабу на посаду головного інженера з 01.02.2013 року та в подальшому уклав сам із собою, як виконувачем обв'язки генерального директора та працівником ОСОБА_1, трудовий договір від 01.02.2013 року, згідно якого ОСОБА_1 прийнято на роботу з 01.02.2013 року на посаду головного інженера КП «МАМ», яким встановив собі заробітну плату у розмірі 8000 грн.

Таким чином, виконувач обов'язків генерального директора КП «МАМ» ОСОБА_1, у період часу з 02.02.2012 року по 07.02.2013 року, шляхом зловживання своїм службовим становищем, в порушення п.4 постанови КМУ №245 від 03.04.1993 року «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій», ст.ст.14-15 Закону України «Про оплату праці», незаконно встановивши у вищезазначений спосіб собі доплату за сумісництво посад, завищивши таким чином розмір заробітної плати, незаконно заволодів грошовими коштами КП «МАМ» в загальній сумі 36154,85 гривень, якими розпорядився на власний розсуд, чим спричинив вищевказаному підприємству матеріальної шкоди на вказану суму.

Вказаними протиправними умисними діями, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.191 КК України, а саме - заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

По справі заявлений цивільний позов КП «МАМ» до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення з нього на користь підприємства 36154,85 гривень незаконно отриманих коштів.

Процесуальні витрати по справі за проведення економічної експертизи складають 786,24 гривні.

Обвинувачений ОСОБА_1, як на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду справи не визнав своєї вини у скоєні інкримінованого йому в провину злочині, передбаченому ст.191 ч.2 КК України та в зв'язку з цим, не визнав і заявленого до нього позову КП «МАМ». Від дачі свідчень проти себе в судовому засіданні відмовився.

Не дивлячись на те, що ОСОБА_1 не визнав своєї провини в інкримінованому йому злочині, суд дослідивши в судовому засіданні докази, приходить до висновку, що доказами на підтвердження встановлених в суді вищезазначених обставин та вини ОСОБА_1, являються покази допитаних в суді свідків та досліджені документи кримінального провадження.

Так, з показів допитаних в суді свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_1 працював головним інженером на КП «МАМ» і виконував обов'язки генерального директора цього підприємства та за суміщення цих посад отримував заробітну плату. Зокрема свідок ОСОБА_7 зазначила, що вона як працівник фінансової інспекції проводила документальну перевірку фінансово-господарської діяльності на КП «МАМ» під час якої було виявлено, що ОСОБА_1, будучи в.о.генерального директора, в порушення чинного законодавства, а саме п.4 постанови КМУ №245 від 03.04.1993 року «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій», незаконно встановив собі доплату до зарплати головного інженера в розмірі 100% посадового окладу генерального директора, внаслідок чого за весь період виконання цих обов'язків генерального директора незаконно отримав від КП «МАМ» доплат до заробітної плати в загальному розмірі 36154,85 грн.

Згідно з висновком економічної експертизи №144 від 28.03.2014 року, за результатами дослідження наданих на експертизу документів фінансово-господарської діяльності, вбачається, що внаслідок того, що ОСОБА_1 встановив собі доплату до заробітної плати, матеріальна шкода завдана КП «МАМ», склала 36154,85 гривень.

З досліджених в суді документів кримінального провадження вбачається, що 25.10.2011 року між КП «МАМ», в особі генерального директора ОСОБА_6 і ОСОБА_1 було укладено трудовий договір на строк з 01.11.2011 року по 01.12.2012 року на роботу в КП «МАМ» на посаді головного інженера з оплатою праці у розмірі 8 тисяч гривень на місяць.

З розпорядження голови Миколаївської облдержадміністрації №18-рк від 01.02.2012 року вбачається, що ОСОБА_6 було звільнено з посади генерального директора КП «МАМ» з 01.02.2012 року, а тимчасово, на період до призначення в установленому порядку керівника КП «МАМ», обов'язки генерального директора зазначеного підприємства було покладено на головного інженера КП «МАМ» ОСОБА_1 з 02.02.2012 року.

Як вбачається з цього вищевказаного розпорядчого документу, ніяких доплат за виконання обов'язків генерального директора КП «МАМ» ОСОБА_1 власником підприємства встановлено не було.

З наказу №23/к від 02.02.2012 року, вбачається. що в.о.генерального директора КП «МАМ» ОСОБА_1 встановив собі, як головному інженеру, доплату за виконання обов'язків генерального директора в розмірі 100% з 02.02.2012 року.

Згідно штатного розпису КП «МАМ», з 01.06.2010 року, розмір посадового окладу генерального директора підприємства складає 3535,50 гривень.

Як вбачається з наказу №423/к від 05.12.2012 року по КП «МАМ», в.о. генерального директора ОСОБА_1 звільнив себе, як в.о. генерального директора з посади головного інженера і назначив на посаду начальника штаба з 01.12.2012 року.

01.12.2012 року, як свідчить досліджений в суді трудовий договір, ОСОБА_1 уклав сам з собою цей трудовий договір, як в.о.генерального директора від імені КП «МАМ» з одного боку і працівником ОСОБА_1 з другого боку, внаслідок чого він був прийнятий на роботу на посаду начальника штабу КП «МАМ» з 01.12.2012 року і по 01.12.2013 року, з місячним посадовим окладом 9 тисяч гривень.

З наказу №20/1 від 01.02.2013 року вбачається, що ОСОБА_1, як в.о. генерального директора, з метою виробничої необхідності перевів себе з посади начальника штабу на посаду головного інженера 01.02.2013 року.

01.12.2013 року, як свідчить досліджений в суді трудовий договір, ОСОБА_1, як в.о.генерального директора від імені КП «МАМ» уклав сам з собою цей трудовий договір, внаслідок чого він був прийнятий на роботу на посаду головного інженера КП «МАМ» з 01.02.2013 року і по 01.02.2014 року, з місячним посадовим окладом 8 тисяч гривень.

Згідно з наказу №25 від 19.02.2013 року в.о. генерального директора КП «МАМ», з ОСОБА_1 було знято 100% доплату за суміщення посад головного інженера і в.о. генерального директора.

Досліджені в суді письмові документи, в тому числі довідки, розрахунково-платіжні відомості, доводять той факт, що ОСОБА_1 за весь період виконання обов'язків генерального директора КП «МАМ», незаконно отримав від цього підприємства нараховану доплату до своєї зарплати в загальному розмірі 36154,85 грн., що узгоджується з результатами проведеної фінансовою інспекцією в Миколаївській області документальної перевірки та підтверджується висновком економічної експертизи.

За таких вищевикладених обставин, дослідивши в судовому засіданні всі докази, що були надані сторонами кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому в провину злочині повністю доведена цими доказами, які відповідно до ст.ст.84-86 КПК України, являються належними і допустимими та, які суд кладе в основу обвинувального вироку суду.

Органом досудового розслідування дії обвинуваченого кваліфіковані за ст.191ч.2 КК України, а саме, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Відповідно до ст.ст.94, 337 КПК України, аналізуючи та оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази, як кожного окремо, так і всіх їх у сукупності, в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта, суд приходить до висновку, що така кваліфікація дій обвинуваченого являється правильною.

Так, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи, вбачається, що ОСОБА_1 вчинив злочин, що передбачений ст.191ч.2 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Склад цього злочину характеризується наявністю в діянні ОСОБА_1 об'єктивної сторони, яка полягає в тому, що він будучи в.о.генерального директора КП «МАМ», зловживаючи своїм службовим становищем, користуючись наданими йому організаційно-розпорядчими функціями та адміністративно-господарськими повноваженнями, всупереч інтересам служби, у спосіб видання наказів і протиправного встановлення собі доплат до заробітної плати, незаконно заволодів грошовими коштами очолюваного ним підприємства у загальній сумі 36154,85 грн.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується наявністю в діянні ОСОБА_1 прямого умислу та корисливої мети, який, будучи суб'єктом цього злочину, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки у виді заподіяння матеріальної шкоди підприємству і бажав їх настання, так як незаконно отримав матеріальну вигоду.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він військовий пенсіонер, підполковник запасу, військовозобов'язаний громадянин України, який не працює, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, віком 8 і 16 років, раніше не судимий.

Тому, призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує, як ступінь тяжкості та характер скоєного ним злочину, так враховує і його особу та відсутність обставини, що обтяжують йому покарання.

Серед обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому, суд враховує його попередні заслуги перед державою, позитивні характеристики за місцем проживання, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей.

За таких вищевказаних обставин, із врахуванням як характеру, обставин та середнього ступеню тяжкості скоєного злочину, так і з урахуванням особи обвинуваченого, суд приходить до висновку, що відповідно до вимог ст.ст.65-68 КК України, йому має бути призначене до відбування покарання, яке передбачено санкцією ч.2 ст.191 КК України, а саме у виді обмеження волі, з позбавленням права займати керівні посади, яке, на думку суду, буде тим достатнім заходом, який буде необхідним як для його виправлення, так і для попередження вчинення ним нових злочинів.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, що позитивно характеризують особу обвинуваченого та які пом'якшують йому покарання, з урахуванням середнього ступеня тяжкості вчиненого злочину, а також необхідністю відшкодування завданої обвинуваченим матеріальної шкоди підприємству, суд приходить до висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_1 все ж таки можливе без застосування реального відбування покарання у виді обмеження волі, а з наданням йому можливості виправлення, через звільнення від відбування цього призначеного покарання, з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України та із встановлення обмежень, передбачених ст. 76 КК України.

На підставі ст.128 КПК України, ст.1166, ч.4 ст.1193 ЦК України, у урахуванням вищевикладених обставин, підлягає задоволенню позов КП «МАМ», заявлений до обвинуваченого про стягнення 36154,85 гривень на відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди.

Процесуальні витрати по справі складають 786,24 гривні за проведення економічної експертизи, які відповідно до ст.ст.124-126 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави в особі експертного закладу.

Досліджені в суді документи, які досудовим розслідуванням визнано речовими доказами, зберігати в матеріалах кримінальної справи.

Вилучену з КП «МАМ» особову справу ОСОБА_1 зберігати при матеріалах кримінального провадження.

В зв'язку з тим, що обвинувачений не визнав вини і цивільного позову і, заподіяну злочином матеріальну шкоду, добровільно не відшкодував, тому відповідно до ст.174 КПК України, арешт на майно обвинуваченого, що був накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 31.03.2014 року, залишити незмінним.

Керуючись ст. ст.368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати виним, у пред'явленому обвинуваченні, у скоєні злочину, що передбачений ч.2 ст.191 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки із забороною займати керівні посади на строк 1(один) рік.

Згідно зі ст.75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання у виді обмеження волі на строк два роки з випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну свого місця проживання.

Строк дії запобіжного заходу, обраного обвинуваченому у виді особистого зобов'язання закінчився 31.05.2014 року і під час судового розгляду справи ніяких клопотань про продовження дії запобіжного заходу не надійшло, в зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для обрання засудженому нового запобіжного заходу.

Цивільний позов КП «МАМ» до ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 на користь КП «МАМ» в рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди 36154,85 гривень.

Стягнути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 на користь держави в особі НДЕКЦ при УМВС України на Одеській залізниці на р/р 31118115706007, МФО 828011, код ЕДРПОУ 37607526 процесуальні витрати за проведення економічної експертизи, в сумі 786,24 гривні.

Арешт на майно обвинуваченого, а саме: на ? частину квартири АДРЕСА_1 та на ? частину автомобіля «Хюндай Елантра», державний номерний знак НОМЕР_2, накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 31.03.2014 року, залишити незмінним.

Вирок суду може бути оскаржений протягом 30 днів з дня його оголошення до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги, а обвинуваченим в той же строк з моменту одержання копії вироку.

Копія вироку після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору, а .учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копія вироку направляється поштовим відправленням.

Головуючий: