Постанова № 40063882, 21.05.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-а-347/14

в справі №760/8509/14-а

ПОСТАНОВА

іменем України

21 травня 2014 року Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Шереметьєва Л.А, розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язати здійснити призначення та виплату одноразової грошової допомоги, суддя -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо непризначення одноразової грошової допомоги у розмірі 30-місячного грошового забезпечення та зобов'язати здійснити призначення та виплату одноразової грошової допомоги у суму 30-місячного грошового забезпечення, призначеної у відповідності зі ст. ст. 9, 16 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» з врахуванням усіх отримуваних за останньої посадою на військовій службі видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, включно з посадовим окладом, окладом за військовим званням, надбавкою за вислугою років, надбавкою за виконання особливо важливих завдань, надбавкою за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, премією.

Посилається на те, що наказом Міністра оборони України від 17 вересня 1992 року №349 був звільнений з військової служби.

26 січня 2012 року отримав ІІ групу інвалідності у зв'язку із травмою, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААА №772805 від 26 січня 2012 року.

Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 09 квітня 2014 року у відповідь на звернення позивача до Міністра оборони України йому було рекомендовано звернутися до Київського міського військового комісаріату для подачі необхідних для призначення одноразової грошової допомоги документів.

Однак, листом Військового комісару Київського міського військового комісаріату від 20 березня 2014 року в поданні пропозиції Міністру оборони України щодо призначення одноразової грошової допомоги вже було відмовлено.

Вважає такі дії відповідача неправомірними та просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 29 квітня 2014 року в справі було відкрито скорочене провадження. Будь-яких заперечень відповідача проти позову на адресу суду не надходило.

Натомість надішли заперечення проти позову від Київського міського військового комісаріату, в яких останній адміністративний позов не визнає та просить в його задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом Міністра оборони України від 17 вересня 1992 року №349 позивач був звільнений з військової служби.

/а. с. 19/

Таким чином, 26 січня 2012 року позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28 травня 2008 року №499 у розмірі 30-місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день встановлення інвалідності.

Відповідно до довідки Київського міського військового комісаріату від 28 січня 2014 року №136205 розмір грошового забезпечення за останньою посадою, з якої було звільнено позивача, складає 8 140 грн. 79 коп.

/а. с. 25/

Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 09 квітня 2014 року у відповідь на звернення позивача до Міністра оборони України йому було рекомендовано звернутися до Київського міського військового комісаріату для подачі необхідних для призначення одноразової грошової допомоги документів.

Однак, листом Військового комісару Київського міського військового комісаріату від 20 березня 2014 року в поданні пропозиції Міністру оборони України щодо призначення одноразової грошової допомоги вже було відмовлено.

/а. с. 26, 23-24/

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону останній поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України від 28 травня 2008 року № 499 було затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.

Абз. 7 пп. 2 п. 2 Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, зокрема інвалідам ІI групи, виплачується у розмірі 30-місячного грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби та встановлення інвалідності) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

З огляду на те, що інвалідність позивачу була встановлена 26 січня 2012 року, суд приходить до висновку, що відповідач при вирішення питання про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги повинен був керуватися п. 2 Порядку в редакції, чинній після внесення змін постановою КМУ від 25 липня 2011 року № 815, а саме: на момент виникнення спірних правовідносин.

Враховуючи викладене вище, вказана позивачем довідка Київського міського військового комісаріату від 24 травня 2012 року №105907 не може бути застосована для визначення розміру одноразової грошової допомоги, оскільки визначає розмір грошового забезпечення за останньою займаною позивачем посадою станом на 01 квітня 2012 року.

Тобто, одноразова грошова допомога позивачу повинна була бути призначена та виплачена у розмірі 30-місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день встановлення інвалідності, а саме: 26 січня 2012 року, за останньою посадою, яку обіймав позивач на момент звільнення з військової служби.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не спростував доводи позивача.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про визнання дій відповідача щодо непризначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 30-місячного грошового забезпечення неправомірними.

За позивачем було визнано право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 30-місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Порядок та умови призначення і виплати вищезазначеної одноразової грошової допомоги визначені Постановою КМ України № 499.

Виходячи із визначених в частині четвертій статті 9 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення грошового забезпечення щодо виплати одноразової грошової допомоги слід застосовувати не Порядок, а Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який має вищу юридичну силу.

Таким чином, на відповідача повинен бути покладений обов'язок саме призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 30-місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за вирахуванням проведеної виплати, а не стягнути її недоплачену частину.

Керуючись Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», ст. ст. 9, 11, 69-71, 86, 99, 158-163, 183-2, 254 КАС України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 30-місячного грошового забезпечення.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 30-місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на день встановлення інвалідності.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її отримання до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя: