Вирок № 40063829, 29.07.2014, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/2104/14-к

Провадження № 1/369/24/14

В И Р О К

іменем України

29.07.2014 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Омельченко М.М.

при секретарі Юрчишині С.А., Комендат М.Р.

за участю прокурорів Кулаківського К.О., Будніка І.А.

потерпілої ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

представників цивільних відповідачів -

Фастівської ЦРЛ Чигирина В.І.

Фастівської РДА Київської області Короленка Ю.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за обвинуваченням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниця, українця, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який має вищу освіту, розлученого, працюючого лікарем-травматологом Фастівської ЦРЛ, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 139 КК України -

встановив:

ОСОБА_5, працюючи лікарем - ординатором травматологічного відділення Фастівської центральної районної лікарні, будучи медичним працівником, умисно, без поважних причин не надав хворому ОСОБА_6, лікуючим лікарем якого він був, допомогу, яку він зобов'язаний був надати даному хворому, завідомо знаючи, що це може мати тяжкі наслідки для даного хворого, що спричинило смерть хворого ОСОБА_6, за наступних обставин.

Так, у 1967 році ОСОБА_5 закінчив Івано-Франківський державний медичний інститут за спеціальністю лікаря - лікувальника та 24.06.1967 р. рішенням Державної екзаменаційної комісії йому присвоєно кваліфікацію лікаря, про що 26.06.1967 року він отримав диплом серії НОМЕР_2, реєстраційний номер № 138.

13.11.1974 року ОСОБА_5 був призначений на посаду лікаря-хірурга хірургічного відділення Фастівської центральної районної лікарні, в подальшому 01.12.1975 року - заступником головного лікаря Фастівської ЦРЛ, 11.11.1978 року - на посаду лікаря-травматолога травматологічного відділення Фастівської ЦРЛ, на якій перебуває по даний час.

У 1992, 1998 роках ОСОБА_5 закінчив курси підвищення кваліфікації у Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика за спеціалізацією «Травматологія та ортопедія», про що йому видано свідоцтво № НОМЕР_3.

Відповідно до ст. 78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» медичні і фармацевтичні працівники зобов'язані: а) сприяти охороні та зміцненню здоров'я людей, запобіганню і лікуванню захворювань, подавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу; б) безплатно подавати першу невідкладну медичну допомогу громадянам у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях; в) поширювати наукові та медичні знання серед населення, пропагувати, в тому числі власним прикладом, здоровий спосіб життя; г) дотримувати вимог професійної етики і деонтології, зберігати лікарську таємницю; д) постійно підвищувати рівень професійних знань та майстерності; е) подавати консультативну допомогу своїм колегам та іншим працівникам охорони здоров'я. Медичні та фармацевтичні працівники несуть також інші обов'язки, передбачені законодавством.

Статтею 34 вказаного Закону передбачено, що лікуючий лікар може обиратися безпосередньо пацієнтом або призначатися керівником закладу охорони здоров'я чи його підрозділу. Обов'язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження і лікування пацієнта. Пацієнт вправі вимагати заміни лікаря. Лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо останній не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров'я, за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров'ю населення. Лікар не несе відповідальності за здоров'я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.

Відповідно до клятви лікаря, затвердженої Указом Президента України № 349 від 15.06.1992 року, лікарі впродовж всього свого життя зобов'язані: усі знання, сили та вміння віддавати справі охорони і поліпшення здоров'я людини, лікуванню і запобіганню захворюванням, подавати медичну допомогу всім, хто її потребує; незмінно керуватися у своїх діях і помислах принципами загальнолюдської моралі, бути безкорисливим і чуйним до хворих, визнавати свої помилки, гідно продовжувати благородні традиції світової медицини; зберігати лікарську таємницю, не використовувати її на шкоду людині; додержувати правил професійної етики, не приховувати правди, якщо це не зашкодить хворому; постійно поглиблювати і вдосконалювати свої знання та вміння, у разі необхідності звертатися за допомогою до колег і самому ніколи їм у цьому не відмовляти, бути справедливим до колег; власним прикладом сприяти вихованню фізично і морально здорового покоління, утверджувати високі ідеали милосердя, любові, злагоди і взаємоповаги між людьми.

З посадової інструкції лікаря-ординатора травматологічного відділення, затвердженої головним лікарем Фастівської ЦРЛ, з якою лікар-ординатор Фастівської ЦРЛ ОСОБА_5 ознайомлений під розпис 05.01.2003 року, слідує, що:

1.1. Лікар-ординатор несе безпосередню відповідальність за організацію і забезпечення належного догляду за довіреними йому хворими і особисто здійснює своєчасне і повне обстеження, динамічний нагляд і лікування хворих, чисельність яких визначається у відповідності із встановленими нормативами.

1.5 Ординатор стаціонару лікарні в своїй роботі керується положеннями про лікарню цією посадовою інструкцією, іншими офіційними документами, затвердженими Міністром охорони здоров'я України, а також вказівками і розпорядженням вищестоящих за посадою осіб, в першу чергу завідуючого відділенням.

2. Лікар-ординатор зобов'язаний:

2.1. Систематично працювати над підвищенням свого теоретичного рівня і професійної кваліфікації шляхом активної участі в лікарських конференціях, клінічних обговореннях хворих та інших заходах;

2.2. Знати і вміти застосовувати на практиці сучасні (апробовані) методи і засоби діагностики і лікування хворих (читання і тлумачення рентгенограм, електрокардіограм та інше);

2.3. У відповідності із завданням лікарні ординатор повинен забезпечувати: належний рівень обстеження і лікування хворих у відповідності з сучасними досягненнями медичної науки і техніки; необхідний догляд за хворими на основі принципів лікувально-охоронного режиму і дотримання правил встановленого лікарняного режиму; складання і виконання науково обґрунтованого плану обстеження і лікування хворих. В складних випадках, які потребують певного клінічного досвіду, теоретичних знань, план обстеження хворого розробляється під керівництвом завідуючого відділенням; систематичне проведення заходів по підвищенню кваліфікації середнього і молодшого медичного персоналу, вимагання від нього точного і своєчасного виконання своїх обов'язків, чуйного і уважного відношення до хворих, дотримання медичної таємниці, акуратного відношення до медикаментів, інструментів, білизни, іншого майна;

2.4. Щоденно проводити обхід хворих разом з палатною медсестрою, відмічаючи основні зміни в стані хворого за минулу добу і, в залежності від нього, визначати необхідні заходи по лікуванню і догляду за хворими;

2.5. Приймати участь в обходах завідуючого відділенням і доповідати йому про своїх хворих, при необхідності приймати участь у консультаціях хворих інших ординаторів даного відділення або інших стаціонарних відділень лікарні;

2.6. Приймати участь у прийомі хворих в часи його роботи, проводити їх догляди, призначати необхідні лікувально-діагностичні заходи і заповнювати в установленому порядку історії хвороби;

2.7. Нести чергування по лікарні (в відділенні) у відповідності із встановленим графіком;

2.9. Доповідати завідуючому відділенням, а в разі його відсутності - безпосередньо заступнику головного лікаря по медичній частині (або головному лікарю): про всі випадки смерті хворих і переміни в стані здоров'я хворих, що загрожують їх життю; про грубі порушення правил внутрішнього розпорядку і трудової дисципліни з боку медичного персоналу і хворих.

3. Лікар - ординатор має право:

3.1. Призначати і відмінювати (раніше призначені самим ординатором) лікувально-діагностичні заходи в залежності від зміни стану хворого і наявності можливостей у діагностиці і лікуванні.

3.2. Перевіряти правильність і своєчасність виконання середнім і молодшим персоналом лікарських призначень і вказівок по лікуванню і догляду за хворими, за утриманням хворих в належності і порядку. У випадку невиконання персоналом лікарських призначень встановлювати причини і застосовувати необхідні міри впливу.

3.3. Здійснювати виписку і переводити хворих в інше відділення лікарні або інший лікувальний заклад після узгодження із завідуючим відділенням.

4. Лікар - ординатор несе відповідальність за:

4.1. Систематичне та якісне ведення історії хвороби у відповідності із встановленими положеннями з обов'язковою відміткою стану хворого, харчового і санітарно-гігієнічного режиму, медикаментозних призначень, процедур, маніпуляцій і інших видів лікувальних заходів, застосування найважливіших діагностичних досліджень.

4.2. Передачу черговому лікарю відділення списків із прізвищами хворих, які потребують особливо ретельного нагляду і активного проведення оперативних чи консервативних лікувальних заходів.

4.3. Постановку і проведення санітарно-освітньої роботи серед хворих.

Таким чином, ОСОБА_5, будучи медичним працівником - лікарем-ординатором травматологічного відділенням Фастівської ЦРЛ, в силу вищевикладеного зобов'язаний надавати медичну допомогу хворим, в тому числі тим, лікуючим лікарем яких він визначений.

Також ОСОБА_5 в силу свого досвіду роботи, рівня освіти, кваліфікації мав можливість надавати якісну та кваліфіковану допомогу хворим.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 24 Конституції України передбачено, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками соціального походження, майнового стану, місця проживання, або іншими ознаками.

Статтею 49 Конституції України, що кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 49 Конституції України «у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно» (справа про безоплатну медичну допомогу), положення частини третьої статті 49 Конституції України «у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно» треба розуміти так, що у державних та комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається всім громадянам незалежно від її обсягу та без попереднього, поточного або наступного їх розрахунку за надання такої допомоги.

У Преамбулі до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» вказано, що кожна людина має природне невід'ємне право на охорону здоров'я.

У статті 4 вказаного Закону зазначеного, що основними принципами охорони здоров'я в Україні є також: визнання охорони здоров'я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу України; дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров'я та забезпечення пов'язаних з ними державних гарантій; рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг в галузі охорони здоров'я.

У статі 5 даного Закону зазначено, що державні підприємства, установи, посадові особи зобов'язані забезпечити пріоритетність охорони здоров'я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров'ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції подавати допомогу хворим, інвалідам та потерпілим від нещасних випадків, а також виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.

Пунктом «д» ч. 1 ст. 6 даного Закону передбачено, що кожен громадянин України має право на кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров'я.

Частиною 2 статті 6 даного Закону передбачено, що у невідкладних випадках, коли реальна загрозу життю хворого є наявною, згода хворого або його представників на медичне втручання не потрібна.

У статті 52 даного Закону вказано, що медичні працівники зобов'язані подавати медичну допомогу у повному обсязі хворому, який знаходиться в критичному для життя стані. Активні заходи щодо підтримання життя хворого припиняються в тому випадку, коли стан людини визначається як незворотна смерть.

Статтею 80 даного Закону передбачено, що особи, вині у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть також кримінальну відповідальність.

Статтею 284 Цивільного кодексу України передбаченої право фізичної особи на надання їй медичної допомоги.

Однак, у порушення вищевказаних норм законодавства, а також положень посадової інструкції лікаря-ординатора Фастівської ЦРЛ, лікар ОСОБА_5 не надав без поважних причин медичну допомогу хворому ОСОБА_6, лікуючим лікарем якого він був.

Так, 13 серпня 2003 року житель міста Вишневого ОСОБА_6 пішов з дому та не повернувся.

18 серпня 2003 року ОСОБА_6 був виявлений по вулиці Авіаторів у місті Василькові, звідки каретою швидкої медичної допомоги того ж дня доставлений до інфекційного відділення Васильківської ЦРЛ з діагнозом «отруєння невідомою отрутою, правостороння бронхопневмонія? Гостра респіраторна вірусна інфекція», де перебував на лікуванні до 22.08.2003 року.

Близько 20 години 22.08.2003 року ОСОБА_6 був доставлений невстановленими працівниками міліції до приміщення чергової частини лінійного відділу внутрішніх справ на станції Фастів УМВС України на Південно - Західній залізниці, що у місті Фастові.

При цьому ОСОБА_6 було поміщено до кімнати для затриманих осіб вказаної чергової частини без складення при цьому будь-яких документів щодо підстав його затримання в порядку, визначеному КУпАП чи КПК України.

За таких обставин, ОСОБА_6 почав висловлювати своє обурення і невдоволення такими діями працівників міліції та вказувати на можливу їх відповідальність за такі дії в послідуючому.

Почувши такі обурення ОСОБА_6 працівник міліції, який перебував у приміщенні чергової частини вказаного відділу, діючи у порушення вимог Закону України «Про міліцію» та відомчих нормативних актів, увійшов до кімнати для затриманих, де гумовим кийком наніс ОСОБА_6 декілька ударів в обличчя, внаслідок чого останній впав на підлогу.

Після цього в кімнату для затриманих зайшли декілька працівників міліції, як також стали бити ОСОБА_7 в різні частини тіла.

Згідно з наявними у справі висновками експертів, ОСОБА_6 були спричиненні тілесні ушкодження у вигляді трьох ран у тім'яно-скроневій ділянці справа, крововиливи у м'які тканини волосистої частини голови та обличчя, три крововиливи під надкісницю кісток черепа, осколковий перелом нижньої частини правої носової кістки, субрахноїдальний крововилив, садна верхніх кінцівок та лівої нижньої кінцівки.

Таким чином, ОСОБА_6 була спричинена черепно-лицева травма у вигляді ран правої тім'яно-скроневої ділянки та щоки, крововиливів у м'які тканини волосистої частини голови та обличчя, під надкісницю кісток черепа, під м'які мозкові оболонки, перелому кісток носу; а також садна верхніх кінцівок та лівої нижньої кінцівки, у ділянці крила клубової кістки, які утворилися від неодноразової дії тупого (тупих) предмета (предметів).

25.08.2003 року в 1.45 до відділення швидкої медичної допомоги Фастівської центральної районної лікарні надійшов виклик по телефону щодо виявлення на привокзальній площі у м. Фастові невідомого чоловіка, який потребує медичної допомоги, яким в подальшому як виявилося, був ОСОБА_6

На місце виклику о 2.34 прибула бригада швидкої медичної допомоги Фастівської ЦРЛ у складі лікаря виїзної бригади швидкої медичної допомоги Фастівської ЦРЛ ОСОБА_8 та водія ОСОБА_9

В ході зовнішнього огляду на місці лікарем ОСОБА_8 на тілі ОСОБА_6 були виявлені тілесні ушкодження обличчя та голови, за результатами чого у карті виклику швидкої медичної допомоги № 43 від 25.08.2003 року ним було відмічено діагноз: «закрита черепно-мозкова травма під питанням, забійні рани обличчя, волосистої частини голови». За результатами огляду лікарем ОСОБА_8 прийнято рішення про госпіталізацію ОСОБА_6 до приймального відділення Фастівської ЦРЛ, куди той був відразу доставлений каретою швидкої медичної допомоги того ж дня 25.08.2003 року, який був вихідним днем.

Після цього, у приймальному відділенні Фастівської ЦРЛ хворого ОСОБА_6 оглянули: черговий лікар приймального відділення ОСОБА_10, черговий лікар травматологічного відділення ОСОБА_11 та черговий лікар - анестезіолог ОСОБА_12, які за результатами такого огляду поставили хворому діагноз: «забій головного мозку під питанням, забійні рани голови, алкогольне сп'яніння під питанням». Одночасно хворому було призначено обстеження: 1) проведення рентгенографії черепа; 2) загальний аналіз крові, сечі; 3) реакція Васермана; 4) консультацію невропатолога, терапевта, реаніматолога, призначено лікування, що відмічено у медичній карті стаціонарного хворого №7653/710. Одночасно черговий лікар - анестезіолог Фастівської ЦРЛ відмітив у медичні карті даного хворого (ОСОБА_6), що той є асоціальним елементом.

О 9 годині того ж дня черговим анастезіологом ОСОБА_12 відмічено у медичній карті, що хворий прийшов до свідомості.

Того ж дня, 25.08.2003 року, ОСОБА_6 був обстежений лікарем невропатологом, який рекомендував для уточнення діагнозу провести люмбальну пункцію, та лікарем - нейрохірургом.

26.08.2003 року лікар-ординатор травматологічного відділення Фастівської ЦРЛ ОСОБА_5 вийшов на роботу та прийняв хворого ОСОБА_6, який перебував у палаті №10 травматологічного відділення Фастівської ЦРЛ, для подальшого лікування як лікуючий лікар.

Впродовж 26 - 27 серпня 2003 року хворого ОСОБА_6 оглядали в.о. завідуючого травматологічним відділенням, невропатолог та лікуючий лікар - ОСОБА_5

28.08.2003 року хворого ОСОБА_6 оглянув консиліум лікарів у складі: в.о. заступника головного лікаря Фастівської ЦРЛ по медичній частині ОСОБА_13, невропатолога ОСОБА_14, кардіолога ОСОБА_15, анестезіолога ОСОБА_12, в.о. завідуючого травматологічним відділенням ОСОБА_11 та лікуючого лікаря ОСОБА_5, який за результатами огляду хворого ОСОБА_6 встановив діагноз: «черепно-мозкова травма, забій головного мозку, внутрішньочерепна гематома під питанням, забійні рани правової скронево-тім'яної частини голови», рекомендовано певне лікування та поставлено питання про проведення консультації хворого нейрохірургом Київської обласної клінічної лікарні №1.

Після цього, о 14 годині 28.08.2003 року на виконання рішення зазначеного консиліуму був викликаний лікар - нейрохірург вказаної лікарні.

Того ж дня, 28.08.2003 року, о 19.25 до травматологічного відділення Фастівської ЦРЛ прибув за вказаним викликом лікар-нейрохірург Київської обласної клінічної лікарні ОСОБА_16, який за результатами огляду хворого ОСОБА_6 оцінив його стан як середнього степеню тяжкості, поставив діагноз хворому: «закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку чи токсична енцефалопатія під питанням, внутрішньочерепне об'ємне утворення під питанням», а також дав обов'язкову до виконання вказівку (рекомендацію) про необхідність проведення хворому АКТ (комп'ютерно - томографічного дослідження) головного мозку в умовах Київської обласної клінічної лікарні №1 з метою уточнення діагнозу, та проведення консультації нейрохірурга після вказаного обстеження. При цьому, лікарем - нейрохірургом ОСОБА_16 був взятий до уваги як загальний стан хворого ОСОБА_6, так інші фактори, що могли впливати на стан хворого, при транспортуванні, і дана ним вказівка щодо зазначеного обстеження головного мозку хворого ОСОБА_6 передбачала можливість його транспортування до Київської обласної клінічної лікарні №1 звичайною каретою швидкої медичної допомоги, що перебували у розпорядженні Фастівської ЦРЛ.

В свою чергу, лікар ОСОБА_5 усвідомлював обов'язковість та виключну необхідність виконання зазначеної вказівки (рекомендації) лікаря-нейрохірурга та в силу свого рівня освіти і досвіду роботи розумів, що встановлення заключного діагнозу хворому ОСОБА_6 залежить від проведення тому в умовах Київської обласної клінічної лікарні комп'ютерно-томографічного дослідження головного мозку, оскільки Фастівська ЦРЛ необхідного для цього обладнання не мала.

В свою чергу, проведення послідуючого лікування ОСОБА_5 як лікуючим лікарем хворого ОСОБА_6, тобто надання йому необхідної медичної допомоги в повному обсязі, залежали від встановлення йому заключного діагнозу.

Тобто, не проведення хворому ОСОБА_6 комп'ютерно-томографічного дослідження головного мозку виключало можливість послідуючого адекватного лікування даного хворого, надання йому медичної допомоги в умовах Фастівської ЦРЛ.

Разом з тим, лікар ОСОБА_5, 29.08.2003 року, умисно порушуючи вищевказані норми Конституції України, Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», клятви лікаря, що затверджена Указом Президента України» №349 від 15 червня 1992 року, Цивільного кодексу України, вимоги посадової інструкції лікаря-ординатора травматологічного відділення, затвердженої головним лікарем Фастівської ЦРЛ, а також вищевказаної вказівки (рекомендації) лікаря нейрохірурга ОСОБА_16, усвідомлюючи в силу свого рівня освіти, фахових знань і вмінь, що стан хворого ОСОБА_6 свідчив про те, що не повне обстеження та несвоєчасне надання медичної допомоги може призвести до тяжких наслідків та здоров'я даного хворого, у тому числі до смерті, допускаючи настання таких наслідків, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, - без поважних причин не надав хворому ОСОБА_6 медичну допомогу.

Зокрема, лікар ОСОБА_5, будучи лікуючим лікарем хворого ОСОБА_6, що згідно наведених норм зобов'язувало його надавати хворому необхідну медичну допомогу, в тому числі забезпечення і здійснення своєчасного та повного обстеження, при наявності у Фастівській ЦРЛ відповідного автотранспорту для транспортування хворих до комунального закладу охорони здоров'я «Київська обласна клінічна лікарня», пального для таких цілей, при наявності реальної можливості замовлення та здійснення такого транспортування хворого ОСОБА_6 спеціальним транспортом (реанімобілем) вказаного медичного закладу, незважаючи на те, що стан хворого дозволяв його транспортування цього дня, за відсутності будь-яких поважних причин, не направив хворого ОСОБА_6 у встановленому порядку до комунального закладу охорони здоров'я «Київська обласна клінічна лікарня» для комп'ютерно-томографічного дослідження головного мозку в умовах даного медичного закладу та проведення консультації нейрохірурга після вказаного обстеження з метою уточнення діагнозу.

За таких обставин, внаслідок вказаних дій лікаря ОСОБА_5 хворому ОСОБА_6 не було встановлено впродовж трьох днів заключний діагноз, тобто не визначено форму, об'єм черепно - мозкової травми, чим унеможливлено послідуюче призначення відповідного і надання адекватного даній формі лікування (консервативного або оперативного) (медичної допомоги) в умовах Фастівської ЦРЛ.

Не зважаючи на те, що в подальшому, 30, 31 серпня 2003 року та 1 вересня 2003 року, стан хворого ОСОБА_6 мав незначне покращення та інших об'єктивних перешкод у транспортуванні хворого ОСОБА_6 до комунального закладу охорони здоров'я - Київської обласної клінічної лікарні так само не було, лікуючий лікар ОСОБА_5, продовжуючи порушувати вищевказані норми законодавства, положення посадової інструкції, умисно, без поважних причин, не виконав вказівку (рекомендацію) лікаря - нейрохірурга ОСОБА_16, тобто без поважних причин не надав медичну допомогу даному хворому.

В той же час, призначені, виконані і забезпечені проведенням лікуючим лікарем ОСОБА_5 після 28.08.2003 року хворому ОСОБА_6 обстеження, ін'єкції, маніпуляції, лікарські призначення, за відсутності комп'ютерно-томографічного дослідження головного мозку в умовах комунального закладу охорони здоров'я «Київська обласна клінічна лікарня», послідуючої консультації лікаря-нейрохірурга, за відсутності встановленого заключного діагнозу даного хворого, визначення форми та об'єму наявної у нього черепно-мозкової травми, - не були адекватною та необхідною даному хворому медичною допомогою, тобто не є саме тією допомогою, яку лікар ОСОБА_5 як медичний працівник зобов'язаний був надати хворому ОСОБА_6 згідно з установленими правилами.

При цьому, не виконавши вказаних дій, тобто не надавши необхідної медичної допомоги, лікар ОСОБА_5 одночасно не заперечив офіційно (письмово обґрунтувавши) рекомендацію лікаря - нейрохірурга, не ініціював питання переведення хворого ОСОБА_6 до іншого відділення Фастівської ЦРЛ чи іншого медичного закладу для забезпечення надання даному хворому тієї допомоги, яку він потребував, виходячи із свого стану здоров'я.

В подальшому, таке діяння (ненадання допомоги хворому) лікуючим лікарем ОСОБА_5, призвело до ускладнення 2 вересня 2003 року стану хворого ОСОБА_6, зокрема останній втратив свідомість.

За таких обставин, лікуючий лікар ОСОБА_5 повинен був скликати повторний консиліум фахівців Фастівської ЦРЛ та перевести хворого ОСОБА_6 до відділення інтенсивної терапії для надання тому невідкладної допомоги в умовах спеціалізованого відділення.

3 вересня 2003 року впродовж робочого дня хворий ОСОБА_6 залишався так само без свідомості та перебував у палаті травматологічного відділення, що крім вказаного за таких обставин обумовлювало необхідність догляду постійного догляду та нагляду за динамікою стану хворого, з метою визначення необхідних заходів по лікуванню і догляду за хворим.

Однак, ОСОБА_5, будучи лікуючим лікарем хворого ОСОБА_6, умисно порушуючи вищевказані норми Конституції України, Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», клятви лікаря, що затверджена Указом Президента України» № 349 від 15.06.1992 року, ЦК України, вимоги посадової інструкції лікаря-ординатора травматологічного відділення, затвердженої головним лікарем Фастівської ЦРЛ, а також вищевказану вказівку (рекомендацію) лікаря-нейрохірурга ОСОБА_16, усвідомлюючи в силу свого рівня освіти, фахових знань і вмінь, що стан хворого ОСОБА_6 явно свідчив про те, що несвоєчасне надання медичної допомоги може призвести до тяжких наслідків та здоров'я даного хворого, у тому числі до смерті, допускаючи настання таких наслідків, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, - без поважних причин не надав хворому ОСОБА_6 медичну допомогу.

Зокрема, лікар ОСОБА_5 будучи зобов'язаним надавати хворому ОСОБА_6 необхідну медичну допомогу як лікуючий лікар, 2 та 3 вересня 2003 року не скликав консиліуму фахівців Фастівської ЦРЛ та перевів (після узгодження з завідувачем відділення) хворого ОСОБА_6 до відділення інтенсивної терапії для надання тому невідкладної допомоги в умовах спеціалізованого відділення, а також в альтернативі не поставив питання про переведення хворого ОСОБА_6 (за узгодженням із завідуючим відділення) до комунального закладу охорони здоров'я «Київська обласна клінічна лікарня», де було необхідне обладнання для відповідного належного обстеження хворого та для забезпечення послідуючого його лікування в умовах даного медичного закладу, з огляду на різке погіршення стану здоров'я.

Крім того, ОСОБА_5 за тих же обставин, 2 та 3 вересня 2003 року, усвідомлюючи можливість настання вказаних наслідків, умисно, без поважних причин не забезпечив навіть необхідного мінімуму медичної допомоги, яку потребував хворий ОСОБА_6: особисто не здійснював як лікуючий лікар належний медичний догляд за хворим ОСОБА_6, а також не організував здійснення такого медичного догляду за цим хворим середнім медичним персоналом, не визначив з огляду на негативну динаміку стану хворого необхідних у такій ситуації заходів по лікуванню і догляду за хворим, не здійснював будь-яких медичних заходів для приведення хворого до свідомості та не призначав проведення таких заходів черговими лікарями, середнім медичним персоналом.

В підсумку вказане діяння лікуючого лікаря ОСОБА_5 (не надання допомоги хворому) призвело до того, що о 18.20 03.09.2013 року хворий ОСОБА_6, не приходячи до свідомості та не отримавши необхідної йому медичної допомоги, - помер у палаті №10 травматологічного відділення Фастівської ЦРЛ. При цьому, у вказаний час в зазначеній палаті травматологічного відділення ні лікуючий лікар ОСОБА_5, ні середній медичний персонал, який підпорядковувався йому, не перебували, будь-якого догляду та нагляду за хворим не здійснювали.

За таких обставин, при зупинці дихання та роботи серця ОСОБА_6, ОСОБА_5 як лікуючим лікарем, умисно, без поважних причин не була своєчасно надана хворому ОСОБА_6 необхідна реанімаційна допомога та інтенсивна терапія, а також внаслідок його вищевказаних умисних дій: не переведення хворого до іншого відділення, іншого медичного закладу, не забезпечення належного нагляду за хворим середнім медичним персоналом, тим самим не було забезпечено здійснення таких заходів та терапії у реанімаційному відділенні Фастівської ЦРЛ, тобто не було надано необхідну у такій ситуації медичну допомогу.

Як наслідок, медичним персоналом Фастівської ЦРЛ було констатовано смерть ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 о 18 год. 20 хв., про що ОСОБА_5 зробив запис у медичній карті стаціонарного хворого № 7653/710, та того ж дня тіло померлого було направлене для судово-медичного дослідження.

Тобто, у травматологічному відділенні Фастівської ЦРЛ лікуючим лікарем ОСОБА_5 хворому ОСОБА_6 без поважних причин не була надана медична допомога, що спричинило смерть останнього.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні не визнав та суду показав, що на посаді лікаря-травматолога Фастівської ЦРЛ він працює з 1974 року. Невідомого чоловіка, який в ніч 25.08.2003 року з приймального відділення Фастівської ЦРЛ був госпіталізований у травматологічне відділення він прийняв на лікування 26.08.2013 року і був його лікуючим лікарем. Вважає, що ним ОСОБА_6 була надана лікарська допомога в повному обсязі відповідно до тих умов і можливостей, які були в нього в розпорядженні на той час. Він доповідав начмеду ОСОБА_13 про погіршення стану хворого ОСОБА_6 та необхідність його транспортування до КОКЛ з метою проведення томографії, оскільки він, як лікуючий лікар, в силу своїх обов'язків, не міг забезпечити таке транспортування, оскільки це питання вирішується на рівні начмеда. Проте, проведення комп'ютерної томографії мозку з доставкою ОСОБА_6 до обласної лікарні ніяким чином не вплинуло б на покращення його стану здоров'я і зміну раніше встановленого діагнозу, оскільки при розтині трупа ОСОБА_6 внутрішньочерепної гематоми не виявлено, тому це об'єктивно підтверджує те, що смерть ОСОБА_6 настала не від гематоми. Підсудний ОСОБА_5 наполягає, що хворий ОСОБА_6 не повинен був перебувати у травматологічному відділенні, оскільки він поступив без свідомості, з діагнозом - закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку. Вважає безпідставним винесенням постанов про відмову у порушенні кримінальних справ відносно начмеда ОСОБА_13, зав відділенням ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14. Також підсудний вважає, що всі аналізи, які проводились хворому ОСОБА_6, достовірні і не підроблялись, також була проведена рентгенографія черепа. У пред'явленому йому обвинуваченні просив виправдати. Пред'явлені до нього вимоги про стягнення моральної шкоди не визнав, оскільки не визнає себе винуватим у пред'явленому обвинуваченні.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 суду показала, що її син - ОСОБА_6 не зловживав спиртним, не був наркоманом. 13.08.2013 року він пішов з дому і не повернувся, з 13 по 18 серпня 2013 року вона його розшукувала своїми силами та 19.03.2013 року звернулась з відповідною заявою до міліції, після чого її сина оголосили в розшук. Як було встановлено пізніше з 18 по 22.08.2003 року ОСОБА_6 перебував у Васильківській ЦРЛ, звідки самовільно пішов. В цей же день близько 20 години її син був доставлений до чергової частини ЛВ на ст. Фастів, де він був жорстоко побитий працівниками міліції та залишений на привокзальній площі м. Фастова, звідки каретою швидкої медичної допомоги був доставлений до Фастівської ЦРЛ. Відносно працівника міліції ОСОБА_17, який побив її сина, винесено обвинувальний вирок. Про перебування сина на лікуванні в травматологічному відділенні Фастівської ЦРЛ та про про його смерть 03.09.2003 року вона дізналась 09.09.2003 року, після чого відразу прибула зі своїми родичами та знайомими до МВМ м. Фастова, де їй повідомили, що син вже похоронений як невідомий та показали фотокартку вже померлого сина, на якій було видно, що він заросший, грязний, висушений на кістку, волосся заліплене кров'ю та нерозчесане, з чого вона зрозуміла, що він ніякого догляду та лікування в лікарні не отримував. В подальшому вона поїхала до Фастівської ЦРЛ, щоб з'ясувати причину смерті сина та поспілкуватися з лікарями, де вона мала розмову з лікуючим лікарем сина ОСОБА_5, лікарем-травматологом ОСОБА_11 та головним лікарем, показати історію хвороби сина їй відмовились. З приводу надання медичної допомоги у Фастівський ЦРЛ її сину вона спілкувалась з хворими, з якими він перебував в одній палаті, та з'ясувала, що її син лежав без догляду та йому не надавалась ніяка медична допомога. Також вона неодноразово їздила за адресою проживання ОСОБА_18, який начебто лікувався в одній палаті з її сином, але ОСОБА_18 ні вона, ні слідство не розшукало, такої особи взагалі не існує, що дає підстави зробити висновок про фальсифікацію медичної документації. З дослідженої медичної карти її сина та всієї отриманої інформації під час досудового та судового слідства переконана, що лікуючий лікар її сина - обвинувачений ОСОБА_5 порушив клятву Гіпократа, не надав її сину належної медичної допомоги, не забезпечив його своєчасного лікування, не виконаних своїй лікарських обов'язків, порушив свою посадову інструкцію, не забезпечив реанімаційну допомогу та проведення призначених досліджень, а тому ОСОБА_6 від отриманих трав помер, не приходячи до свідомості. Така злочинна недбалість та бездіяльність лікаря ОСОБА_5 призвела до її моральних страждань, постійні спогади та душевні страждання протягом десяти років з приводу того, що її син без належної медичної допомоги та догляду в страшних муках помирав у травматологічному відділенні Фастівської ЦРЛ призвело до того, що її психологічний стан постійно погіршується, а тому потерпіла ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути солідарно з підсудного ОСОБА_5, Фастівської ЦРЛ та Фастівської РДА 500000 моральної шкоди, оскільки вважає, що лікарня повинна відповідати за шкоду, завдану діями її працівника ОСОБА_5, а сама Фастівська ЦРЛ є комунальним закладом охорони здоров'я, який утримується за кошти Фастівського районного бюджету, фінансування та контроль за її господарською діяльністю здійснює Фастівська РДА (том 13 а.с. 223-233)

Представники цивільних позивачів - Фастівської районної державної адміністрації Київської області, Фастівської центральної районної лікарні позовні вимоги не визнали та у позові просили відмовити, оскільки вважають, що моральна шкода, якщо вона заподіяна, повинна бути відшкодована її заподіювачем, ні Фастівська районна лікарня, ні Фастівська РДА як юридичні особи своїми діями жодної моральної шкоди потерпілій ОСОБА_1 не заподіювали, ОСОБА_5 обвинувачується за ст. 139 КК України у ненаданні допомоги хворому медичним працівником, а не у невиконанні чи неналежному виконанні медичним працівником своїх обов'язків (ст. 140 КК України), тому дії, інкриміновані ОСОБА_5, мають суб'єктивний характер як фахівця - медичного працівника і жодним чином не пов'язані з виконанням ним трудових обов'язків у Фастівській ЦРЛ (том 13 а.с. 240-244).

Не зважаючи на такі покази підсудного ОСОБА_5, його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 139 КК України, доведена сукупністю доказів, які були досліджені в ході судового розгляду кримінальної справи, а саме:

- показами експерта ОСОБА_19 - директора Інституту нейрохірургії ім. академіка А.П. Рамаданова НАМН України, який підтримав свої покази, які давав під час досудового слідства, зокрема, що при діагнозі: забій головного мозку, забійні рани голови призначається протиправцевий анатоксин (для того, щоб людина не захворіла на правець), антибіотики широкого спектру дій. При поступленні хворого у лікарню повинні бути зроблені загальні аналізи крові, сечі, аналізи на наявність алкоголю в крові, вміст цукру (біохімічне дослідження), РВ крові. Корекція призначеного медикаментозного лікування проводиться на основі відповідних аналізів. Під час повторної спинномозкової пункції у хворого ОСОБА_6 відмічена санація ліквору (він чистий), а говорити про внутрішньо - черепний тиск на основі вислову (частими каплями) не можливо, при цьому лікворний тиск повинен був виміряний в міліметрах водного стовпа. Це повинен був зробити лікар, який робить пункцію. Згідно листка призначень лікування хворому ОСОБА_6 останньому були призначені деградуючі препарати: лазекс та магнезія, певною мірою дексазон, які за своїм механізмом дії виводять воду з клітин. Всі ці медичні препарати вводяться внутрішньовенне та внутрішньом'язово. Хворий ОСОБА_6 при погіршенні його стану 02.09.2003 року повинен був знаходитись у відділенні інтенсивної терапії або у відділенні реанімації. Взагалі хворий ОСОБА_6 при поступленні у Фастівську ЦРЛ повинен знаходитись на лікуванні в неврологічному відділенні і медичну допомогу повинен надавати лікар-невролог. Призначити лікування ОСОБА_6 повинен був лікар - невролог. Якщо у хворого цукор крові дорівнюю 2 чи менше мілімолі на літр, то хворий на мою думку може впасти в коматозний стан. При цьому необхідна консультація ендокринолога. Якщо стан хворого погіршується, то необхідно збирати консиліум лікарів. При вивченні медичної документації та за аналізами ліквору клінічних ознак гнійного менінгіту у хворого ОСОБА_6 не було. Оглянувши медичну картку №7613/710 від 25.08.2003 року хворого ОСОБА_6, який лікувався в Фастівській ЦРЛ, експерт повідомив, що при таких структурних змінах головного мозку та його оболонок оперативне втручання не є показаним. Лікування призначене ОСОБА_6 лікуючим лікарем ОСОБА_5 у Фастівській ЦРЛ відповідало встановленому діагнозу: закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, забійні рани голови. Лікуючий лікар ОСОБА_5 зобов'язаний був виконати рекомендації лікаря-нейрохірурга ОСОБА_16 щодо госпіталізації хворого ОСОБА_6 в КОКЛ для проведення томографії мозку (том 6 а.с. 63-66). Також експерт ОСОБА_21 показав, що за станом хворого лікуючий лікар повинен ініціювати вирішення питання про переведення хворого до іншого відділення або скликання консиліуму;

- показами експерта ОСОБА_22 - директора головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України, який суду показав, що недоліком надання медичної допомоги хворому ОСОБА_6 є те, що не було проведено томографічного дослідження, оскільки без проведення необхідної діагностики щось не лікувалось. При цьому експерт ОСОБА_22 зазначив, що за лікування хворого несе відповідальність лікуючий лікар та завідуючий відділення. Хворий, у якого діагностовано черепно-мозкову травму, повинен проходити лікування у нейрохірургічному відділенні;

- показами експерта ОСОБА_23 - судово-медичного експерта відділу судово-медичних експертиз головного бюро судово-медичних експертиз МОЗ України, який підтримав свої покази, які давав під час досудового слідства, а саме, що неналежне надання медичної допомоги, а саме не проведення комп'ютерно-томографічного дослідження головного мозку хворого ОСОБА_6 вплинуло на якість лікування та призвело до ускладнення його стану. Слід зазначити, що відсутність проведення вищевказаного дослідження не дало можливості встановити об'єм та характер черепно-мозкової травми, що в свою чергу не дає можливості більш точно встановити правильність та об'єктивність призначеного лікування. Не проведення такого дослідження не дало можливості своєчасно встановити об'єм закритої черепно-мозкової травми, призначити відповідне лікування, тим самим запобігти розвитку ускладнення його стану, а також можливо і настанню смерті, за умови, що причиною смерті ОСОБА_6 дійсно була закрита черепно-мозкова травма. Погіршення стану хворого навіть за умови призначеного лікування потребувало проведення більш об'єктивного та інформативного виду діагности (комп'ютерно-томографічне дослідження). Беручи до уваги вищевикладене, лікуючий лікар повинен був провести даний вид діагностичного дослідження, дотримавшись рекомендацій лікаря-нейрохірурга КОКЛ (том 6 а.с. 102-103), а також пояснив, що людина, яка перебуває в комі, повинна бути у реанімаційному відділенні; всі питання у відповідності до стану хворого щодо діагностики приймаються лікарем профільного відділення, які повинні ініціювати питання про перебування хворого у тому, чи іншому відділенні. Всі профільні консультації лікарів, залучення лікарів забезпечується у відділенні лікуючим лікарем. У випадку, якщо лікуючий лікар бачить, що зміни у стані хворого потребують залучення інших лікарів та вирішуються на рівні завідуючого відділенням. Всі лікувальні заходи вирішуються у відділенні. Наявність крововиливи у хворого свідчить про черепно-мозкову травму, але, оскільки не було проведено комп'ютерну томографію, то не було відомо об'єм крововиливи, тому не можна висловитись про належне лікування;

- показами експерта ОСОБА_24 - заступника головного лікаря Олександрійської клінічної лікарні м. Києва з ендокринології, яка підтримала свої покази під час досудового слідства, а саме, що питання призначення медичних препаратів хворим при діагнозі: закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, забійні рани голови, відноситься до компетенції лікаря-нейрохірурга. Оглянувши медичну картку №7613/710 від 25.08.2003 року хворого ОСОБА_6, який лікувався в Фастівській ЦРЛ, експерт повідомила, що при черепно-мозковій травмі у хворого може бути як високий рівень цукру так і понижений рівень цукру. В більшості випадків у хворих з діагнозом черепно-мозкова травма рівень цукру підвищується. Якщо особа голодна, то рівень цукру понижується. Якщо особа два-три дні не їсть, то рівень цукру в крові понижується. Хворому ОСОБА_6 в Фастівській ЦРЛ необхідно було вводити глюкозу регулярно з дрібними дозами інсуліну під контролем рівня цукру в крові. Якщо хворому не вводили глюкозу, то рівень цукру падав і у хворого настає гіпоглікемічна кома, тобто хворий втрачає свідомість. 29.08.2003 року хворому ОСОБА_6 було введено глюкозу і його стан покращився, тобто в подальшому, коли лікували хворого, необхідно було контролювати рівень цукру в крові і корегувати введення 40 % розчину глюкози. Контролювати рівень цукру у крові хворого ОСОБА_6 повинен був робити лікуючий лікар, або черговий лікар якому залишають під нагляд тяжких хворих. Після 29.08.2003 року хворому ОСОБА_6 глюкоза не вводилася, і стан його погіршився. Оскільки хворому ОСОБА_6 не вводилась в кров розчин глюкози, то це призвело до гіпоглікемічної коми, що в подальшому сприяло смерті хворого. Якби хворому ОСОБА_6 вводили розчин глюкози з 29.08.03, то шанс на його виживання був би більший. Медичні працівники повинні були вводити хворому ОСОБА_6 розчин глюкози під контролем рівня цукру в крові, тобто приблизно через кожних 3-4 години, а в подальшому коли стан хворого нормалізується можуть зупинити введення глюкози. 03.09.2003 року лікарем ОСОБА_5 було зроблено посмертний епікриз, в якому записано тільки рівень цукру 5.0 хворого, і не написано дату дослідження. Сам по собі рівень цукру в хворого підвищуватись не може, якщо не вводити розчин глюкози. З медичної документації вбачається, що з 29.08.03 хворому ОСОБА_6 розчин глюкози не вводився, а тому 03.09.2003 року рівень цукру 5.0 у хворого ОСОБА_6 не міг бути. Від того, що хворий не їв також можливе падіння рівня цукру в крові. Крім того, лікуючим лікарем Фастівської ЦРЛ ОСОБА_5 і завідуючим відділенням не виконанні рекомендації лікаря-нейрохірурга КОКЛ, щодо госпіталізації хворого в КОКЛ, що є порушенням наказу №395 від 1963 року, який діяв станом на 2003 рік (том 6 а.с. 27-29);

- показами експерта ОСОБА_25 - лікаря-ревматолога, який підтримав покази, які надавав під час досудового слідства, а саме: що призначення медичних препаратів при діагнозі: закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, забійні рани голови входить до компетенції лікаря-нейрохірурга. При поступленні хворого з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, забійні рани голови хворий повинен відразу бути оглянутий лікарем - неврологом, лікарем-травматологом, лікарем - кардіологом, лікарем-реаніматолог. Огляд вказаними медичними спеціалістами проводиться хворому з тією метою, щоб встановити причину втрати свідомості хворим, і вирішення подальшого питання де хворого необхідно лікувати, тобто у якому відділенні. При невстановлені діагнозу хворого, хворі з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, забійні рани голови повинні лікуватись у відділенні реанімації або інтенсивної терапії. Повинен лікувати хворого лікар-реаніматор чи лікар-невролог. У хворого, який поступає у відділення з діагнозом закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, забійні рани голови в приймальному відділенні за вказівкою лікаря медичні працівники повинні взяти кров у хворого і аналіз сечі, по -перше для встановлення токсинів, по-друге наявності алкоголю в крові хворого, наркотичних чи психіатричних препаратів, оскільки це необхідно для подальшого встановлення діагнозу хворому, тобто, щоб лікар міг встановити якими медичними препаратами можна лікувати хворого. Оглянувши копію медичної картки № 7613/710 від 25.08.2003 року хворого ОСОБА_6 експерт повідомив, що при діагнозі закрита черепно-мозкова травма хворий ОСОБА_6 повинен був лікуватися в нейрохірургічному відділенні або в неврологічному відділенні з проведенням відповідного контролю за мозком. Надання медичної допомоги хворому ОСОБА_6 лікарем-кардіологом не вбачається. Крім того, лікуючий лікар повинен був виконати рекомендації лікаря-нейрохірурга КОКЛ щодо госпіталізації хворого ОСОБА_6 в КОКЛ для проведення томографії головного мозку. Якщо рівень цукру в крові хворого ОСОБА_6 знизився, то це призвело до посилення набряку головного мозку, а тому хворий ОСОБА_6 впав у кому. Йому необхідно було вводити в кров глюкозу. Фактично весь час хворий ОСОБА_6 в Фастівській ЦРЛ перебував у коматозному стані і з цього стану не виходив (том 6 а.с. 24-26). Також експерт зазначив, що всі питання, які виникають під час лікування хворого, стосуються його лікуючого лікаря;

- показами свідка ОСОБА_26 - лікаря-травматолога Фастівської ЦРЛ, який підтримав покази, які він давав під час досудового слідства, а саме, що 25.08.2003 року ним в травматологічному відділенні Фастівської ЦРЛ о 8.15 в палаті № 10 було оглянуто хворого (який був без свідомості) і зроблено наступні записи: стан хворого важкий, що Д=С, виконує елементарні команди, заторможений, не орієнтується в просторі і часі, артеріальний тиск 140/80, пульс 80. Рекомендовано консультація лікаря-реаніматолога, і лікаря-невропатолога. Він рекомендував консультацію лікаря-реаніматолога і лікаря-невропатолога, оскільки невідомий хворий був побитий, у нього були наявні тілесні ушкодження забійні рани голови, закрита черепно-мозкова травма голови. В даному випадку хворий був заторможений, оскільки у нього були тілесні ушкодження в області голови, тобто травми голови. Хворий був в заторможеному стані, оскільки був травмований. Глюкоза може понижатися у хворого від черепно-мозкової травми. Запис в медичній картці хворого ОСОБА_6 від 28.03.08 про проведення хворому дегрідатаційної терапії в поєднанні з ноотропами та гормонами, антибактеріальної терапії, означає, що хворому необхідно було зменшити набряки головного мозку в першу чергу, ноотропи - ноотрип, фазан (для покращення мозкового кровообігу) покращують кровообіг мозкові процеси, гормони - це ліки які призначаються при черепно-мозкових травмах. В даному випадку хворому повинні призначатись ценеразін, ноотропіл, пірацитам, преднізолон або дексазон. Антибактеріальна терапія - призначається для лікування запальних процесів, щоб не проводилось нагноєння у хворого, як вбачається з історії хвороби, то хворому необхідно було призначати ці медичні препарати, тобто як вирішив консиліум лікарів. Медичні препарати антибіотики, пеніцилін, цефазолін, гентамицин, лінкомицин, цефтріаксон, в даному випадку хворому повинен вводитись один із цих препаратів кожного дня. Консиліум вважав за потрібне хворому проводити дегредатаційну терапію в поєднанні з ноотропами та гормонами, антибактеріальну терапію, тому хворому лікуючим лікарем необхідно було призначати це лікування. Констатує смерть хворого той лікар, який перебуває на чергуванні (том 4 а.с. 154-156);

- показами свідка ОСОБА_27 - лікаря-офтальмолога Фастівської ЦРЛ, яка суду показала, що 03.09.2013 року вона була запрошена для огляду хворого, який значився як невідомий, оскільки при діагностуванні закритої черепно-мозкової травми обов'язково необхідно оглянути очне дно. Вона провела огляд та зробила відповідні записи у медичній картці хворого;

- показами свідка ОСОБА_11 - лікаря-травматолога Фастівської ЦРЛ, який суду показав, що він разом з ОСОБА_5 звертався до начмеда ОСОБА_13 з питанням про перевезення хворого ОСОБА_6 до КОКЛ. ОСОБА_11 призначав зробити ОСОБА_6 рентген, бачив, в подальшому рентгензнімки у рентгнекабінеті, але де вони поділись йому не відомо. Також ОСОБА_11 брав участь у консиліумі лікарів, які оглядали хворого ОСОБА_6, оскільки він на той момент був в.о. завідуючого травматологічного відділення. Вважає, що хворий ОСОБА_6 не був профільним хворим травматологічного відділення. Після консультації нейрохірурга та відповідних записів у медичній картці хворого ОСОБА_11 разом з ОСОБА_5 пішли до начмеда ОСОБА_13 з приводу подальшої організації лікування хворого. ОСОБА_11 вважає, що другий раз збирати консиліум не потрібно було, також вважає, що згідно записів у медичній картці хворого ОСОБА_6, корекція глюкози проводилась. Хворий ОСОБА_6 не транспортувався до КОКЛ, оскільки був у важкому нестабільному стані. Про те, що в КОКЛ є реанімобіль ОСОБА_11 невідомо. При встановленні діагнозу - черепно-мозкова травма, то такий хворий повинен бути госпіталізований в реанімаційне відділення. При поступленні ОСОБА_6 оглянули черговий лікар ОСОБА_10 та анестезіолог ОСОБА_12, які не забрали його ні в неврологію, ні в реанімацію, тому, оскільки була травма, - ОСОБА_6 забрали в травматологічне відділення. З оголошених показів свідка ОСОБА_11, які він давав під час досудового слідства у кримінальній справі, слідує, що 25.08.2003 року при його добовому чергуванні о 2.30 його викликали на приймальне відділення, куди каретою швидкої допомоги було госпіталізовано невідомого чоловіка. Він на приймальному відділенні оглянув цього чоловіка. На ньому були наступні тілесні ушкодження: поверхневі забійно-рвані рани правої щоки, правої тім'яної ділянки голови, гранулюючи ранова поверхня на правій гомілці. Чоловік був без свідомості, але на больові подразники реагував. Хворого дивився він, черговий лікар по лікарні ОСОБА_10, та черговий лікар-анестезіолог ОСОБА_12 Враховуючи пошкодження на тілі невідомо, був встановлений діагноз: закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку під питанням, забійно-рвані рани голови та алкогольне сп'яніння під питанням, тому що вони визначалося лише по запаху. Після встановлення попереднього діагнозу невідомий був госпіталізований до травматологічного відділення, де йому зробили рентген черепу, загальний аналіз крові та сечі, поміряли тиск. Відповідно до знімку рентген-обстеження кістки черепу невідомого були цілі, але це була тільки його думка. В подальшому рентгенівський знімок дивився лікар-рентгенолог і як йому відомо їх діагнози співпали. Вранці 25.08.03 біля 8 години він пішов додому, а лікування невідомого хворого продовжив лікар ОСОБА_5 Надалі на чергуванні він знову обстежував невідомого хворого, якого вони називали ОСОБА_12, бо він дав знак, що його ім'я ОСОБА_14, але до повної свідомості хворий так і не приходив, тому нічого не розповідав ні про себе, ні про обставини отримання ним тілесних ушкоджень. 03.09.2003 року невідомий хворий помер. За час лікування у відділенні ні відвідувачі, ні працівники міліції до хворого не приходили і ніхто ним не цікавився. У відділенні невідомий знаходився без одягу, напевно, що його зняли на приймальному відділенні (том 4 а.с. 117-120). Також під час досудового слідства ОСОБА_11 показав, що 25.08.2003 року ним проводився медичний огляд невідомого чоловіка. За результатами огляду ним був складений попередній діагноз хворого, в якому він зазначив, що у хворого ЗЧМТ. Хворий був без свідомості і нічого про себе не повідомляв. Не сказав, хто він, де отримав тілесні ушкодження і що в нього болить. Стан хворого розцінювався як тяжкий. В зв'язку з цим, він викликав чергового реаніматолога ОСОБА_12, який за своїми критеріями як реаніматолог провів огляд хворого та оцінив йог стан здоров'я. реаніматолог вирішив, що підстав для поміщення хворого до реанімаційного відділення не має. Тоді хворого було направлено до травматологічного відділення. Він направив його до того відділення, де працював. До іншого відділення хворого він направити не мав прав. Коли хворий знаходився у травматологічному відділенні, реаніматолог систематично контролював стан хворого, лікування хворого було узгоджено із реаніматологом. При поступленні на приймальне відділення на тілі невідомого були в наявності поверхневі забійно-рвані рани правої щоки та правої тім'яної ділянки. Також була давня рвана рана на нозі. Чи проводив він зшивання ран в області голови хворого не пам'ятає. він давав направлення на проведення оглядової рентгенографії кісток черепа. При огляді рентгенограми ним переломів кісток черепа не виявлено. Це був попередній огляд рентгензнімку. Де на даний час знаходиться цей рентгензнімок йому не відомо. До кінці свого чергування, тобто до 8 ранку 25.08.2003 року, хворий перебував під його відповідальністю. В подальшому його лікував травматолог ОСОБА_5 Через декілька днів перебування невідомого хворого в травматологічному відділенні його стан погіршувався. А тому був скликаний консиліум. Він теж на ньому був присутній. Вирішили для огляду викликати нейрохірурга. Від час огляду хворого нейрохірургом він присутній не був. Нейрохірург рекомендував направити хворого для до обстеження до нейрохірургічного відділення обласної лікарні. Чому хворого не було туди транспортовано він не знає. На виконання лікарських призначень, які виконувалися шляхом внутрішньовенного введення ліків, рука хворого, який перебуває без свідомості, або неадекватно оцінює свій стан, фіксується в зручному положенні, оскільки індивідуального поста для важких хворих у штатному розкладі травматологічного відділення не передбачено (том 4 а.с. 121-124). Також під час допиту на досудовому слідстві ОСОБА_11 показав, що лікар ОСОБА_5 особисто до нього з приводу транспортування невідомого хворого до КОКЛ не звертався. Чи ставив особисто він перед начмедом питання про транспортування цього хворого до КОКЛ він сказати не може. Він давав вказівку лікуючому лікарю ОСОБА_5 вживати заходів до транспортування хворого до КОКЛ. Це була усна вказівка. Рекомендацію нейрохірурга не виконано в зв'язку з тим, що був певний ризик його транспортування. З 31.08.2003 року на 01.09.2003 року він чергував у відділенні і оглядав невідомого хворого. В історії хвороби він зробив запис про те, що стан хворого стабільний. На ранок 01.09.2003 року з тенденцією до покращення. Про попередній стан хворого він дізнався від лікаря, який йому передавав хворого та із записів історії хвороби. Тому він і визначив, що стан хворого має тенденцію на покращення. Хворий реагував на світло, на запитання інколи відповідав односкладно. Також він проконтролював, щоб призначення були виконані. Погодувати хворого через зонд не вдавалося, не хотів розтуляти щелепи. Геодинаміка стабільна. На момент огляду стан хворого важкий, ризик транспортування високий. Для покращення лікування хворого в ці дні було призначено додаткові аналізи та консультації терапевта і окуліста. Інтенсивна терапія хворому проводилася протягом всього лікування шляхом внутрішньовенного введення лікарських препаратів. Про вжиті реанімаційні заходи потрібно запитати лікуючого лікаря, це його компетенція. Чому у період з 29.08.2003 року по 03.09.2003 року не вживалися реанімаційні заходи щодо невідомого хворого він пояснити не зміг. Чому не вживалися заходи для повторного виклику нейрохірурга він не знає, це компетенція лікуючого лікаря (том 4 а.с. 125-130). Під час додаткового допиту на досудовому слідстві ОСОБА_11 показав, що про рекомендації нейрохірурга КОКЛ від 28.08.2003 року про транспортування ОСОБА_6 до КОКЛ для томографії головного мозку йому стало відомо лише 29.08.2003 року о 8 годині ранку. На той момент стан ОСОБА_6 не дозволяв його транспортувати. Ці вказівки нейрохірурга повинен був виконати черговий травматолог, але з огляду на стан хворого. Черговий травматолог повинен був погодити питання про транспортування ОСОБА_6 з черговим лікарем і перевезти хворого до КОКЛ. Хто був черговим лікарем він не пам'ятає. 29.08.09 лікар-травматолог ОСОБА_5 доповів йому про те, що ОСОБА_6 лікар-нейрохірург рекомендував зробити комп'ютерну томографію мозку, але стан ОСОБА_6 значно погіршився і не дозволяє його транспортувати. ОСОБА_5 доповів в усному порядку і він разом з ним доповіли ситуацію ОСОБА_13 ОСОБА_5 та ОСОБА_13 вирішили, що з огляду на стан хворого ОСОБА_6 його транспортування до КОКЛ є ризикованим. Це рішення ніяк документально не оформлялося, не має нормативно-правових актів, які б регулювали порядок вирішення питань щодо транспортування хворих з одного лікувального закладу в інший. ОСОБА_5 повинен був вирішувати це питання не самостійно, а за його згоди згідно посадової інструкції (том 4 а.с. 134-136). Також під час допиту на досудовому слідстві ОСОБА_11 пояснив, що запис в медичній картці хворого ОСОБА_6 про проведення хворому дегредатаційної терапії в поєднанні з ноотропами та гормонами, антибактеріальну терапію, означає, що хворому необхідно було зменшити набряки головного мозку в першу чергу, ноотропи - покращують кровообіг мозкові процеси, гормони - це ліки які призначаються при черепно-мозкових травмах. В даному випадку хворому повинні призначатись ценеразін, ноотропіл, пірацитам, преднізолон або дексазон. Антибактеріальна терапія - антибіотики, пеніцилін, цефазолін, гентаміцин, лінкоміцин, цефтріаксон, в даному випадку хворому повинен вводитись один із цих препаратів кожного дня. Після проведення консиліуму, якщо консиліум прийняв рішення про введення хворому цих медичних препаратів, то медична сестра повинна зробити запис в листку призначень і вводити ці медичні препарати. Він не може сказати, чи на той час в серпні 2003 року у відділенні були наявні ці медичні препарати, оскільки медичні препарати у відділення постачались старшою медичною сестрою, яка отримували ліки в аптеці. Тобто, старша медична сестра виписує листок в якому здійснює запис необхідних медичних препаратів і в аптеці їх отримує. 03.09.2003 року він не був присутній у відділенні коли помер хворий ОСОБА_6 03.09.2003 року він ніяких реанімаційних заходів хворому ОСОБА_6 не проводив. Про те, що ОСОБА_6 02.09.2003 року перебував у комі йому лікуючий лікар ОСОБА_5 не доповідав, чому до ОСОБА_6 не викликався лікар-реаніматолог він не знає, лікар-реаніматолог повинен викликатися. Лікуючий лікар повинен був викликати лікаря-реаніматолога, зібрати консиліум лікарів, тобто провести всі заходи. Він давав усну вказівку лікуючому лікарю ОСОБА_5 вживати заходи по транспортування хворого в КОКЛ, чому хворого не було госпіталізовано в КОКЛ він не знає. Про переведення хворого ОСОБА_6 в інше відділення вирішує питання лікар-реаніматолог, який викликається лікуючим лікарем. В історії хвороби татуювання наявні на тілі хворого не описуються. Лікуючий лікар повинен був викликати до хворого лікаря-уролога, щоб знати стан хворого. Також, якщо рівень цукру у хворого понизився, то лікуючий лікар повинен був викликати лікаря-ендокринолога. Запис в медичні картці, що хворий в стані алкогольного сп'яніння під знаком ? я зробив інтуїтивно, і це нічим не підтверджено, що хворий перебував в стані алкогольного сп'яніння. Кров на алкоголь у хворого ОСОБА_6 не бралася. Всі тілесні ушкодження, які не були масивні на тілі ОСОБА_6 не були записані до історії хвороби. Він, як в.о. завідуючого травматологічному відділенням Фастівської ЦРЛ, перед консиліумом ставив питання про переведення хворого в профільне (неврологію) або реанімаційне відділення, але консиліум вирішив, щоб хворий лікувався в травматологічному відділенні, але хто з лікарів не погоджувався перевести хворого в інше відлуння я не знаю. Рентгенівський знімок хворого знаходиться в історії хвороби, якщо рентгенолог не виявляє в хворого переломів, то рентгенівський знімок знаходиться в рентгенівському кабінеті або в лікуючого лікаря на період лікування, якщо цей знімок має значення для лікування хворого. Медичні препарати хворому вводяться відповідно до вказівки лікуючого лікаря медичною сестрою на протязі всього періоду перебування хворого у відділенні. Він усно повідомляв начмеду Фастівської ЦРЛ ОСОБА_13 про транспортування хворого і про погіршення стану хворого, але він не пам'ятає, що відповів ОСОБА_13. Він письмово заявку на транспортування хворого ОСОБА_6 в КОКЛ не писав. Навіть після того, як він доповів начмеду ОСОБА_13 про необхідність транспортування хворого, то хворий ОСОБА_6 вивезений не був. Медичні препарати хворому вводить палатна медична сестра, яка заступає на чергування, або медичні сестри з маніпуляційної кімнати (том 4 а.с. 137-140);

- показами свідка ОСОБА_13, який у 2003 році працював завідуючим хірургічного відділення, в.о. начмеда, суду показав, що через те, що стан хворого ОСОБА_6 був тяжкий, було прийнято рішення, що транспортувати не можна. З оголошених показів свідка ОСОБА_13, які він давав під час досудового слідства слідує, що 28.08.2003 року відбувся консиліум лікарів з приводу уточнення діагнозу та можливих методів лікування хворого ОСОБА_6 Приймали участь у консиліумі він, як в.о. начмеда, невропатолог ОСОБА_14, кардіолог ОСОБА_15, анестезіолог ОСОБА_12, в.о. зав. травматологічним відділенням ОСОБА_11 та лікар-травматолог ОСОБА_5 Де проводився консиліум, але зазвичай консиліум починається в палаті біля ліжка хворого. Потім в ординаторський обговорюються аспекти діагностики та лікування хворого, проводяться відповідні записи до історії хвороби. На консиліумі було вирішено продовжувати раніше призначену ОСОБА_6 терапію з корекцією лікування та викликати з Київської обласної клінічної лікарні нейрохірурга для уточнення діагнозу та можливого подальшого лікування. 29.08.2003 року з ранку йому повідомив черговий травматолог про те, що виконано рішення консиліуму і 28.08.2003 року о 19.25 хворого ОСОБА_6 консультував нейрохірург Київської обласної клінічної лікарні. Прізвища чергового травматолога він не пам'ятає. Нейрохірург Київської обласної лікарні не вносив змін до лікування і рекомендував для уточнення діагнозу провести обстеження ОСОБА_6 в Київській обласній клінічній лікарні. У зв'язку з тим, що в ургентний час (час вечірнього і нічного чергування) з 16.00 28.08.2003 року до 08.00 29.08.2003 року питання транспортування хворих вирішується черговим травматологом, він не приймав участі у вирішенні питання щодо транспортування ОСОБА_6 в зазначений період. Він не пам'ятає, хто був черговим травматологом з 16.00 28.08.2003 року до 8.00 29.08.2003 року. Черговий травматолог підпорядковується черговому лікарю по лікарні. Виконання травматологом вказівок нейрохірурга Київської обласної клінічної лікарні повинен був проконтролювати черговий по лікарні. Черговий по лікарні виконує обов'язки головного лікаря в ургентний час. Йому не відомо, чому травматолог не здійснив транспортування ОСОБА_6 до Київської обласної клінічної лікарні. Йому не відомо, чому черговий лікар не проконтролював виконання травматологом вказівок нейрохірурга Київської обласної клінічної лікарні. Вказівки нейрохірурга щодо транспортування ОСОБА_6 до Київської обласної клінічної лікарні були обов'язкові до виконання черговим травматологом. Зазначив, що реанімобіль в Фастівській ЦРЛ був відсутній, тому здійснити перевезення ОСОБА_6 в період часу з 19.25 28.08.2003 року і до 8.00 29.08.2003 року було проблематично. Виклик реанімобіля з Київської обласної клінічної лікарні в ургентний час здійснює черговий лікар або черговий травматолог по телефону, виклик фіксується в журналі викликів швидкої допомоги Київської обласної клінічної лікарні. Це передбачено відповідною інструкцією. Проблема полягала в тому, що у Фастівській ЦРЛ відсутній реанімобіль. Потрібно було викликати реанімобіль з Київської обласної клінічної лікарні і хворий ОСОБА_6 повинен був перевозитись в супроводі бригади реаніматологів у відповідно оснащеному автомобілі. Задіяти бригаду реаніматологів Фастівській ЦРЛ в період з 16.00 28.08.2003 року по 8.00 29.08.2003 року до супроводу хворого ОСОБА_6 фактично було неможливо тому, що бригада реаніматологів не може відлучатись з Фастівської ЦРЛ під час чергування і в нічний час лікарів з бригади реаніматологів нема ким замінити. На практиці він не пам'ятає жодного випадку коли б хворого транспортували в нічний час, тобто після 16.00 і до 8.00 наступного дня, з Фастівської ЦРЛ до іншого. Чим передбачено, що бригада реаніматологів Фастівської ЦРЛ не може відлучатись для транспортування хворого з Фастівської ЦРЛ до інших медичних установ, він незнає, можливо це записано в функціональних обов'язках лікаря реаніматолога-анестезіолога Фастівської ЦРЛ. 29.08.2003 року зранку, до нього з приводу вказівки нейрохірурга Київської обласної клінічної лікарні щодо транспортування хворого ОСОБА_6 до Київської обласної клінічної лікарні звернувся лікар-травматолог травматологічного відділення Фастівської ЦРЛ ОСОБА_5 і виконуючий обов'язки завідувача травматологічним відділенням Фастівської ЦРЛ ОСОБА_11 ОСОБА_5 і ОСОБА_11 усно доповіли мені про зміну стану хворого ОСОБА_6 В ніч з 28.08.2003 року на 29.08.2003 року стан хворого ОСОБА_6 погіршився і на момент розмови між ними оцінювався як тяжкий і нестабільний. У зв'язку з цим ОСОБА_5, ОСОБА_11 і мною було прийнято рішення про відстрочку вирішення питання про транспортування ОСОБА_6 до Київської обласної клінічної лікарні, оскільки ризик при транспортуванні хворого був дуже високий. Рішення про відстрочку вирішення питання про транспортування ОСОБА_6 до Київської обласної клінічно лікарні не відображалось в медичній документації. Ніякими нормативно-правовими документами не врегульовано порядок прийняття рішень про транспортування хворих з однієї медичної установи до іншої. На практиці склалось, що такі рішення приймаються в усній формі. Питання щодо транспортування хворого ОСОБА_6 вирішувалось в усній формі ОСОБА_28, ОСОБА_11 та мною і ніяк документально це не зафіксовано. Ризик полягав в тому, що при транспортуванні хворого ОСОБА_6 в наслідок механічних зворушень викликаних самим транспортуванням могла наступити смерть хворого в будь-який момент, і відповідальність за смерть хворого несли б лікарі, які дозволили транспортувати його в такому стані. В медичній документації було відображено, що в ніч з 28.08.2003 року на 29.08.2003 року суттєво погіршився стан ОСОБА_6 Про погіршення стану ОСОБА_6 свідчить запис від 29.08.2003 року о 05.40 чергового травматолога та свідчить запис 05.50 чергового анестезіолога. Нейрохірург Київської обласної клінічної лікарні коли оглядав ОСОБА_6 28.08.2003 року о 19.25 зафіксував в медичній карті № 7653 ОСОБА_6, що стан хворого середньої степені важкості. Але ж нейрохірург не міг передбачити, що до зранку стан ОСОБА_6 погіршиться. Питання технічного забезпечення, зокрема надання автомобільного транспорту для транспортування хворого ОСОБА_6 до Київської обласної клінічної лікарні, входить до компетенції адміністрації лікарні в особі головного лікаря та начмеда. Оскільки 29.08.2003 року він виконував обов'язки начмеда, то питання надання автомобільного транспорту для транспортування хворого ОСОБА_6 до Київської обласної клінічної лікарні входило до його компетенції. Йому не відомо, якими нормативно правовими актами врегульовано питання прийняття рішення про транспортування хворих із одного медичного закладу в інший. Він, як начмед, в разі прийняття рішення про транспортування хворого ОСОБА_6 до Київської обласної клінічної лікарні повинен був би забезпечити автомобіль та організувати перевезення. Питання про необхідність транспортування хворого ОСОБА_6 до Київської обласної клінічної лікарні йому довели до відому 29.08.03 ОСОБА_11 і ОСОБА_5 На той момент стан ОСОБА_6 був тяжким і нестабільним. Транспортування хворого в такому стані є ризикованим. Рішення відкласти транспортування ОСОБА_6 до Київської обласної клінічної лікарні було прийнято колективно. Це рішення приймалось ОСОБА_5, ОСОБА_11 та мною. Ніяких вказівок щодо прийняття вказаного рішення він не отримував. Одним з пунктів клятви Гіппократа є «не нашкодь». Він дотримав даної ним клятви. Якби ОСОБА_6 помер по дорозі до Київської обласної клінічної лікарні, він би, як начмед, ніс би відповідальність за його смерть. Відповідальності за смерть ОСОБА_6 він не несе, оскільки його смерть настала від обставин, до яких він не має відношення (том 4 а.с. 112-116);

- показами свідка ОСОБА_12, який підтримав свої покази, які надавав під час досудового слідства, а саме, що з 1980 року він працює лікарем анестезіологом-реаніматологом в Фастівській ЦРЛ. Оглянувши пред'явлену йому для огляду медичну карту хворого ОСОБА_6 може показати наступне. В медичній карті є його запис від 25.08.2003 року в 3 год. 15 хв. Вказано, що хворий знаходиться в стані алкогольного сп'яніння тяжкого ступеню, на біль та подразнення реагує адекватно. Контакту продуктивному недоступний, це означає, що даних про його особу та механізм отримання травми і про його скарги на самопочуття вияснити не було можливо. На питання хворий не відповідав. Шкіра та слизові рожеві, дихання вільне -16-18 в хвилину, ритмічне. З рота запах алкоголю. Артеріальний тиск 140 на 90, пульс 90 в одну хвилину, ритмічний. В тому випадку, коли травма поєднується з алкогольним сп'янінням, визначити причину тяжкості стану важко. В даному випадку, виходячи з нормальних показників геодинаміки та дихання, що більш характерно для алкогольного сп'яніння, причину тяжкості стану хворого він пов'язав з алкогольним сп'янінням важкої степені. Це він вказав тому, що хворий не був доступний продуктивному контакту. Симптоматична картина (тиск, пульс, дихання) та запах алкоголю з рота дало йому підстави вказати, що хворий знаходиться в стані алкогольного сп'яніння. Його висновок стосовно цього стану підтвердився тим, що стан хворого на протязі декількох годин покращився. Тобто з наступного запису анестезіолога ОСОБА_29 від 25.08.2003 року в 9 год. вбачається, що хворий прийшов до свідомості, на запитання відповідав обмеженими словами. Це більш всього вказувало на те, що первинний стан його був пов'язаний з алкогольним сп'янінням. В тому випадку, якщо береться кров на алкоголь, то зразки відвозяться в Глеваху і результати аналізів будуть тільки через декілька днів. Ці результати можуть являтися тільки підтверджуючими у визначенні діагнозу. Також він записав що хворий являється асоціальним елементом тому, що він був брудним, не доглянутим, також про це свідчив його зовнішній вигляд. Окрім цього він вказав, що у зв'язку з відсутністю порушень роботи життєво-важливих органів хворий не потребує переводу у відділення реанімації. Тобто робота серця та дихання хворого відповідали допустимим нормам, з урахуванням того, що він знаходився у стані алкогольного сп'яніння. До хворого його викликав черговий травматолог. Він дійсно оглядав хворого в 3 год. 15 хв., про що зробив запис. Записи в історії хвороби вже були і він знав попередньо встановлений хворому діагноз. Він знав, що хворому встановлено ЗЧМТ. Наявність самого діагнозу: закрита черепно-мозкова травма не є підставою для госпіталізації до реанімаційного відділення, а підставою є її тяжкість. Підставою для цього є стан хворого, який характеризується порушенням свідомості та дихання. Оскільки центри дихання знаходяться у відділах мозку, то при тяжкій черепно-мозковій травмі можливе порушення ритму дихання. При огляді хворого таких порушень не встановлено, тому він не потребував госпіталізації до реанімаційного відділення. Лікування хворого характерно для такого стану можливо було проводити у відділенні травматології. Також він приймав участь у консиліуму лікарів 28.08.2003 року. Він оглядав разом з іншими лікарями хворого і встановив, що він був у свідомості. Показники роботи серця та органів дихання були в межах норми. Стан його був середньої важкості. Було встановлено підозру на внутрічерепну гематому. Але основним спеціалістом при встановленні такого діагнозу є невропатолог. Він не пам'ятає, чи був хворий доступний простому контакту. Не пам'ятає, що він казав. Конкретно не може вказати і за якими показниками характеризувався його стан. Консиліумом було прийнято рішення про проведення рентгенографії грудної клітини. Судячи з запису 29.08.2003 року о 5.50 він був викликаний черговим травматологом для огляду хворого. Оглядом було встановлено, що стан його був важкий, заторможений. Він був у свідомості, казав, що болить голова. Артеріальний тиск 120 на 80, пульс ритмічний, 96 за хвилину. Від персоналу він вияснив, що хворий з допомогою персоналу пив та їв. В заключенні він вказав, що хворому показана симптоматична терапія в умовах травматологічного відділення. Його викликали для огляду хворого в динаміці. Це не було пов'язано з погіршенням стану хворого. Порівняно із записом чергового травматолога він більш правильно підійшов до питання вияснення заторможеності. Черговий травматолог вказав, що хворий заторможений: речовому контакту доступен с большим трудом. Він крім цього вияснив, що хворий висловив скаргу на головну біль. В останньому він вважає, що розбіжності не має. Також він вказав, що хворий з допомогою персоналу їсть та п'є. Це не значило, що він це робив на момент огляду. Про це він вияснив від медперсоналу. Від кого саме, він вказати не можу. Це йому потрібно було вияснити для характеристики його загального стану та того, наскільки йому поступають поживні речовини. З історії хвороби йому було відомо про наявність заключення нейрохірурга стосовно транспортування хворого до КОКЛ. По показникам можливе транспортування, судячи з його записів. Але в цьому був значний ризик. Питань транспортування він особисто не вирішує. Це питання вирішують невропатолог та травматолог. Той рівень інтенсивної терапії, який був призначений хворому можливо було проводити в травматологічному відділенні. Підстав для переведення в реанімаційне відділення не було. Чи стояв у хворого катетер на момент огляду 29.08.2003 року він не пам'ятає. Катетер ставиться хворим, які не контролюють своє сечовиділення. В історії хвороби за 28.08.2003 року вказано, що хворий не контролює сечовиділення. Також ставиться катетер для контролю за кількістю виділенням сечі. Сечовиділення 29.08.2003 року сечі у кількості 400 мл. є нормальним Травматологом вказано, що сечовиділення здійснюється через катетер. 28.08.2003 року при огляді консиліумом було встановлено, що у хворого пульс 60, тиск 100 на 70, над легенями легеневий звук, дихання в окремих частинах послаблене. Такий стан хворого для переведення його до відділення реанімації підставою не являється. Ці показники спостерігаються в нормальних людей. Консиліум скликався з моєї точки зору тому, що стан хворого не покращувався і для уточнення діагнозу та визначення подальшої тактики лікування та обстеження (том 4 а.с. 168-173);

- показами свідка ОСОБА_15, який суду показав, що з 1984 року він працює у Фастівській ЦРЛ лікарем-кардіологом. В історії хвороби ОСОБА_6 № 753/710 є його підпис під заключенням консиліуму. Він приймав участь в консиліумі, оглядав хворого. Його завдання полягало у виявленні можливих змін з боку роботи серця, легень та внутрішніх органів. Обстеженням встановлено, що частота серцевих скорочень була в межах норми, ритмічна. Тони серця послаблені. Дихання 18 в одну хвилину. Над легенями легеневий звук. Дихання в нижніх відділах легень послаблене. Живіт м'який, безболісний. Печінка не збільшена. За результатами обстеження суттєвих змін з боку серця, легень та інших внутрішніх органів ним не виявлено. Хворий перебував у свідомості. Мовному контакту був доступний, заторомжений. Рекомендацій лікуючому лікарю він не давав тому, що за результатами обстеження суттєвих змін серця, легень та внутрішніх органів не виявлено. Його консультації в даному випадку були допоміжні. Під час консиліуму обговорювався діагноз: ЗЧМТ. Він, як лікар-кардіолог, не впливав безпосередньо на формулювання діагнозу. За результатами консиліуму прийнято рішення про встановлення діагнозу та лікування. Вирішено викликати нейрохірурга для уточнення діагнозу та лікування. Окрім того, ним зроблено запис за 03.09.2003 року. Він написав в історії хвороби запис як терапевт. На той час завідуючий терапевтичним відділенням був у відпусті. Обов'язки за нього виконував він, а тому і проводив обстеження хворого. За результатами обстеження встановив, що хворий був без свідомості. Шкірні покриви чисті з цианотичним відтінком. Частота серцевих скорочень 90 за хвилину. Артеріальний тиск 125 на 80. діяльність серця ритмічна. Тони послаблені. Дихання жорстке, послаблене. В нижніх кінцівках з обох сторін. Частота дихань 28 за хвилину. Живіт втягнутий, м'який, безболісний. Сеча по катетеру кров'янистого забарвлення. Лікування згідно листка призначень. В даному випадку він рекомендацій не давав, тому що був згідний з тим, що було вказано в листі призначень. В листі призначень вказано, що хворий приймає антибіотики. Хворий потребував методів інтенсивної терапії. Чи потребував хворий реанімаційних заходів та переведення до реанімаційного відділення не може сказати. Рішення про переведення до реанімаційного відділення приймає лікуючий лікар та завідуючий відділенням (том 4 а.с. 165-167). Також свідок ОСОБА_15 під час досудового слідства показав, що згідно записів в медичній документації № 7653/710 28.08.2003 року його запросили для участі в консиліумі лікарів щодо підтвердження діагнозу хворого, призначення лікування та проведення необхідних обстежень. Хто саме його запрошував на консиліум не пам'ятає. Як правило це робилося просто в телефонному режимі. Згідно записів в меддокументації до складу консиліуму входив начмед ОСОБА_13, невропатолог ОСОБА_30, він як кардіолог, анестезіолог ОСОБА_12, завідуючий травматологією ОСОБА_11 та травматолог ОСОБА_31 Саме ОСОБА_5 був лікуючим лікарем цього хворого. В якій черговості члени консиліуму оглядали хворого не пам'ятає. Не може сказати, хто в цей час був присутній в палаті. Однак, ствердно може сказати, що він цього хворого оглядав. Саме з його слів лікуючий лікар ОСОБА_5 зробив запис про те, що «переферичні лімфовузли не збільшені, частота серцевих скорочень 60, артеріальний тиск - 110/70, межі серця не розширені, діяльність серця ритмічна, тони послаблені, частота дихання 18 в 1 хв. Над легенями легеневий звук, дихання у нижніх відділах ослаблене. Живіт м'який, не болючий. Печінка не збільшена». Всі ці дані він встановив після особистого огляду хворого. Зокрема, фонендоскопом він прослухав хворого як зі сторони грудей, так і спини, тонометром виміряв артеріальний тиск і провів пальпацію живота. На момент цього огляду хворий був лежачий, у свідомості, відповідав на деякі його запитання, а саме при пальпації живота він запитував чи болить, він відповідав, що не болить. Яка була мова хворого не пам'ятає. Після огляду всі записи робили в ординаторській травматологічного відділення. Згідно наявних записів консиліумом було поставлено заключний діагноз: черепно-мозкова травма. ОСОБА_26 головного мозку. Внутрішньочерепна гематома під питанням. Забійна рана правої скронево-тім'яної ділянки. Консиліумом рекомендовано проведення дегідратаційної терапії (це для зняття набряку головного мозку) в поєднанні з ноотропами та гормонами, антибактеріальна терапія. Також рекомендовано рентгенографія органів грудної клітки та консультація нейрохірурга КОКЛ № 1. Ним при огляді цього хворого супутніх патологій не виявлено. Основний діагноз - закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку. Патологій, що стосуються компетенціє лікаря-травматолога чи кардіолога не виявлено. Після консиліуму до 03.09.2003 року його до даного хворого більше не запрошували, яким чином проводилося його лікування йому не відомо. 03.09.2003 року до нього звернувся ОСОБА_5 та запросив повторно оглянути цього самого хворого, бо останній вже був в тяжкому стані. Наскільки він пам'ятає, після 12 чи 13 години він прийшов до травматологічного відділення та оглянув цього хворого. Хворий на той час був в тяжкому без свідомому стані. При огляді хворого ОСОБА_5 присутній не був. За результатами цього огляду він зробив запис в медичній документації. Оскільки патологій, що відносяться до його компетенції він не виявив, то й ніяких рекомендацій не вказував. Лікування призначалося лікуючим лікарем згідно листа призначень. При тому стані хворого, який він описав за результатами огляду 03.09.2003 року, хворий потребував термінового переведення до реанімаційного відділення. Однак, це питання вирішується виключно лікуючим лікарем. Консультація нейрохірурга КОКЛ № 1 про проведення комп'ютерної томографії головного мозку хворого є обов'язковою для виконання лікуючим лікарем (том 4 а.с. 202-206);

- показами свідка ОСОБА_8, який суду показав, що він має 34 роки лікарського стажу, як лікар швидкої медичної допомоги він виїжджав на виклик в ніч з 23 на 24 серпня, якого року точно сказати не може за плином часу. Коли приїхали на Привокзальну площу біля підземного переходу зліва від аптеки лежала людина. Біля неї було двоє людей, один з яких точно був у формі. Вони оглянули його, після огляду на місці події він встановив діагноз: черепно-мозкова травма, численні забої волосяної частини голови, потім перемістили на ноші, потім в автомобіль, доставили в районну лікарню, під час транспортування потерпілий ніяких тілесних ушкоджень не отримував, особу його встановити не можна було, бо він нічого про себе не повідомляв. У районній лікарні він передав його черговому лікарю-травматологу, кому саме не пам'ятає;

- показами свідка ОСОБА_33 - лікаря-ендокринолога, який, оглянувши медичну картку № 7613/710 від 25.08.03 хворого ОСОБА_6, який лікувався в Фастівській ЦРЛ, повідомив, що у хворого ОСОБА_6 на фоні закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, забійних ран голови спостерігався гіпоглікемічний (зниження рівня глюкози) синдром, підтриманий елементарним фактором - відсутністю харчування. Лікуючому лікарю ОСОБА_5 хворому ОСОБА_6 слід було призначити введення глюкози та проконтролювати її рівень крові в динаміці. Останнє було зроблено, тобто рівень глюкози контролювався, однак введення глюкози за даними медичної картки здійснювалось одноразово. Коли хворий ОСОБА_6 впав у кому, йому повинна була вводитись глюкоза. Враховуючи важкий стан хворого ОСОБА_6, лікування хворого було б доцільнішим проводити у відділенні реанімації, нейрохірургії з залученням консультації лікаря-ендокринолога. Тобто, якби хворий ОСОБА_6 лікувався у відділенні реанімації чи нейрохірургії, то можливість його одужання могла б бути вищою, де проводились б інтенсивні заходи. Лікуючий лікар при погіршенні стану хворого ОСОБА_6 29.08.2003року повинен викликати лікаря-реаніматора, щоб хворий був під наглядом лікаря-реаніматора, а також призначити консультацію лікаря-ендокринолога;

- показами свідка ОСОБА_16 - лікаря-нейрохірурга Київської обласної клінічної лікарні, який суду показав, що він був викликаний для консультації хворого до Фастівської ЦРЛ, після обстеження якого надав рекомендацію про обов'язкове проведення томографії мозку в умовах спеціалізованого медичного закладу, тобто в Київській обласній клінічній лікарні. При огляді хворого підстав для ургентного операційного втручання останній не потребував. Хворий потребував дообстеження. Стан хворого допускав його транспортування для до обслідування в умовах КОКЛ. Нейрохірургічне відділення у Фастівській ЦРЛ відсутнє. Після наданої ним рекомендації медперсонал повинен був доставити хворого для проведення до обслідування до КОКЛ в нейрохірургічне відділення. Оскільки він дав таку рекомендацію, то хворий був транспортабельним. Саме з цією метою, щоб отримати мою рекомендацію як лікаря-нейрохірурга його і викликали до хворого у Фастівську ЦРЛ. Повторно викликати нейрохірурга для огляду хворого не було потреби, оскільки медперсонал Фастівської ЦРЛ не прислухався до його рекомендацій і не транспортував хворого до спеціалізованого медичного закладу. Не транспортувавши хворого медперсонал Фастівської ЦРЛ залишив за собою відповідальність за подальший стан хворого. Повторно до хворого для його до обстеження його до Фастівської ЦРЛ не викликали;

- оголошеними відповідно до ст. 306 КПК України 1960 року показами:

- свідка ОСОБА_34, що 31.08.2003 року він поступив на стаціонарне лікування до травматологічного відділення Фастівської ЦРЛ з травмою лівої руки. На лікуванні він перебував протягом 1,5 місяців. Спочатку його поклали до палати № 4, а потім перевели до палати № 9 чи № 10, точно не пам'ятає. На пред'явленому йому для огляду фото ОСОБА_6 він впізнає хлопця, що лежав в сусідній палаті. Цього хлопця він пам'ятає дуже погано. Може сказати, що той постійно знаходився без свідомості, ні спілкувався ні з ким. Через декілька днів як його поклали до лікарні цей хлопець помер (том 3 а.с. 34);

- свідка ОСОБА_35, який, оглянувши медичну картку №7653/710 від 25.08.2003 року хворого ОСОБА_6, показав, що консиліум лікарів, які викликали на консультацію лікаря-нейрохірурга повинні були виконати рекомендації лікаря-нейрохірурга щодо транспортування хворого ОСОБА_6 до КОКЛ для проведення томографії мозку. Коли стан хворого ОСОБА_6 погіршився 02.09.2003 року, необхідно було зібрати ще один консиліум лікарів, щоб вирішити подальшу тактику лікування хворого ОСОБА_6 В даному випадку рекомендації лікаря-нейрохірурга щодо госпіталізації ОСОБА_6 до КОКЛ були не виконанні. Причиною частого дихання може бути основна патологія, тобто черепно-мозкова травма або її ускладнення, зокрема: набряк мозку, запалення легень. В зв'язку із погіршенням стану хворого ОСОБА_6 02-03.09.2003 року потрібно було провести комп'ютерну томографію мозку, як було призначено консультантом нейрохірургом 28.08.2003 року. Необхідно було провести повторний рентген легень. Лікуючий лікар повинен був ініціювати проведення томографії мозку хворому ОСОБА_6, проведення рентгену (том 6 а.с. 69-70);

- свідка ОСОБА_36, що на запитання чи відбуваються зміни у нирках та печінці особи при заподіянні їй тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми; струсу головного мозку; забійних ран голови, в категоричні формі відповісти не можна. Відразу зміни у печінці внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень у вигляді закрита черепно-мозкової травми; струсу головного мозку; забійних ран голови проявитися не можуть, можуть проявитися в подальшому. Оглянувши медичну картку хворого ОСОБА_6 № 7613/710 від 25.08.03, який лікувався в Фастівській ЦРЛ, експерт повідомив, що біохімічний аналіз крові хворого від 02.09.03 свідчив про наявність запальних змін в печінці хворого ОСОБА_6 В даному випадку хворому необхідно було уточнити причину цих змін, шляхом проведення ультразвукового обстеження печінки, жовчного міхура, підшлункової залоз, селезінки. Хворому необхідно було провести тести на маркери вірусів гепатиту В і С. Можливо провести токсикологічні обстеження. Зараження вірусом гепатиту за період часу з 18.08.03 по 02.09.03 у хворого не може проявлятися. Хворому повинна бути призначена дезінтоксикаційно-гепатопротекторна терапія (введення розчину глюкози, глутаргіну, реосурбілакту, та інші), враховуючи основний діагноз. Не виключається, що зміни в аналізах крові у хворого відбулися внаслідок спричинення йому тілесних ушкоджень (том 6 а.с. 33-35);

- свідка ОСОБА_37, що 28.08.03 ввечері він поступив на лікування в палату № 10 травматологічного відділення Фастівської ЦРЛ. Від хворих, які там перебували, він довідався, що кілька днів раніше привезли в лікарню якогось хлопця. Той був побитий. Хлопця також розмістили в палаті № 10. Хто доставив хлопця до лікарні, йому не відомо. Коли він поступив на лікування, то цей хлопець вже був там. Останній лежав на лікарняному ліжку. Особисто він до цього хлопця не підходив, і які у того конкретно були тілесні ушкодження не бачив. Він лише пригадує, що той хлопець був не поголений, обличчя у нього було жовтуватого кольору, сам він був дуже худий. Хлопець лежав на ліжку і був накритий простирадлом. Хлопець стогнав, крутився, намагався щось сказати, однак це йому не вдавалося. З бурмотіння хлопця нічого не можна було зрозуміти. Останній самостійно їсти не міг. Його годували медсестри. З відвідувачів до хлопця ніхто не приходив. 02.09.2003 року одна із медсестер намагалася взяти у цього хлопця для аналізу кров із вени. Однак це їй зробити не вдалося, вона сказала, що не може знайти на руці хлопця судини. Вдень 02.09.2003 року цього хлопця ще годували, а ввечері він вже нічого не їв. 03.09.2003 року хворий лежав без свідомості. Ввечері до хворого на ім'я ОСОБА_33 прийшла дружина. Він разом з ним сів вечеряти. Біля 17 години він звернув увагу, що невідомий хлопець зробив глибокий вдих і видих. Вони покликали медсестру. За кілька хвилин підійшла медсестра, вона підійшла до хворого та повідомила, що той помер. Після того викликали лікаря. Оглянувши цього хлопця лікар сказав, щоб його вивезли на коридор. Медсестра та санітар вивезли померлого на коридор. Там він побув години дві, а потім його відвезли до моргу. Під час його перебування в палаті № 10 до хворого незнайомого хлопця підходили лікарі і медсестри. Хлопцю кололи якісь уколи, ставили крапельниці. Чи давали якісь таблетки він не пам'ятає (том 3 а.с. 10-13). Також під час додаткового допиту свідок ОСОБА_37 показав, що з 28.08.2003 року по 08.09.2003 року він перебував на лікуванні в травматологічному відділенні Фастівської ЦРЛ з діагнозом: перелом лівої ключиці. Його лікуючим лікарем був ОСОБА_5 Він лежав в палаті №10 на другому поверсі лікарні. Коли він поступив в лікарню, то в палаті куди його поклали лежало четверо хворих. Один хворий лежав без свідомості біля вікна в правому дальньому кутку від вхідних дверей в палату. На вигляд був зарослий з бородою, на обличчі були рани, синці, на спині були синці, на ногах, лице було жовтуватого кольору, ніс перебитий, тобто невідомий чоловік був повністю побитий. З ліжка невідомий не вставав і постійно лежав, ні з ким не спілкувався, був без свідомості. З палати невідомого чоловіка нікуди не вивозили, той постійно лежав в палаті. За час його лікування він не бачив, щоб невідомому чоловікові ставили катетер, під ліжком у невідомого стояло судно, щоб ходити в туалет. Лікуючим лікарем у невідомого хворого був ОСОБА_5 Кожного ранку лікуючий лікар Фастівської ЦРЛ ОСОБА_5 приходив до хворих на огляд, і за одно дивився невідомого хворого. Тобто, лікуючий лікар ОСОБА_5 до невідомого хворого приходив тільки один раз в день. До невідомого хворого приходив тільки один раз здається лікар невропатолог, більше ніхто з лікарів до хворого не приходив. Він не пам'ятає, щоб лікуючий лікар ОСОБА_5 чи медичний персонал запитували у невідомого хворого звідки він, хто його побив. Тобто, лікар тільки зайшов подивився невідомого запитав у нас хворих чи приходив той до свідомості, ми відповідали, що ні, і лікар нічого не казав, просто виходив. Чи приписував лікар ОСОБА_5 якісь медичні препарати невідомого хворому він не бачив. Ніяких уколів невідомому хворому не вводили. Він не пам'ятає точно, але здається тільки один раз хворому ставили крапельницю. Кров з вени медичні працівники у хворого не змогли взяти. Хворий взагалі не їв, оскільки в нього постійно був закритий рот. Коли лікуючий лікар ОСОБА_5 дивився його, ОСОБА_37, і нічого не кажучи виходив з палати, після чого, його кликала медична сестра і давала перелік медикаментів, які приписував лікар ОСОБА_5, щоб їх купити. Він купував медичні препарати і тримав їх у себе, і коли приходила медсестра, то вона ці ліки колола, навіть коли він йшов на перев'язку, то давав їм свої медичні препарати. Тобто, медичних препаратів для введення хворим у відділенні не було, всі медичні препарати необхідно було купувати за свої кошти. Пам'ятає, що коли він поступив 28.08.03 в палату, то невідомий хворий медичними бинтами був прив'язаний до ліжка, оскільки хворий крутився і падав з ліжка. Хворий постійно лежав на спині. За час його лікування невідомому хворому тільки один раз перестеляли ліжко. Пам'ятає, що дружина хворого ОСОБА_68 давала медсестрі якусь мазь, і медсестра невідомому хворому протирала цією маззю спину. Інші хворі, які лікувалися разом з ним також купували медичні препарати за свої гроші, тільки Дерев'янченко мав якісь пільги, здається був інвалідом, і йому давали якісь медичні препарати, але все рівно він купував медичні препарати за свої кошти. За час його лікування лікуючий лікар ОСОБА_5 заходив тільки один раз в день зранку, і оглядав хворого до 1 хвилини, тобто їх хворих в палаті лежало 5 чоловік і лікуючий лікар затрачав на всіх хворих приблизно 5 хвилин, тобто підходив запитав як самопочуття і все, виходив з палати. Оскільки невідомий хворий взагалі не розмовляв, а лежав на ліжку, то лікуючий лікар ОСОБА_5 підходив зовні тільки подивився і запитував у нас хворих, чи невідомий приходив до свідомості, і все, хворого ні на які процедури не возили, останній весь час той знаходився в лежачому положенні на спині в палаті. 03.09.2003 року в палаті він почув як невідомий хворий зробив великий вдих і видих повітря, після чого не подавав ознак життя, тобто не дихав. Дружина хворого Дерев'янченка, яка знаходилось в цей час в палаті відразу покликала медичних сеcтер, які прийшли і констатували смерть невідомого. Після чого, невідомому медична санітарка зав'язала рот, тобто, щоб він був закритий, зав'язала руки на грудях, і прийшло дві чи три медичні сестри і переклали хворого на каталку і вивезли на коридор. В подальшому хворого доставили в морг. З палати невідомого хворого вивозило три чи чотири медичні сестри, які в той день працювали в травматологічному відділенні. Лікар ОСОБА_5 за невідомого хворого нічого не казав, тобто чому той помер. За час перебування невідомого хворого в палаті до нього ніхто взагалі не приходив, він навіть не знав як невідомого звати. Працівники міліції не приходили до хворого коли він був, тобто за час його лікування він не бачив, щоб до невідомого приходили працівники міліції. Пам'ятає, що невідомого хворого вивозила з палати одна медична сестра повної тілобудови, як її звати він не знає, інших як звати він також не пам'ятає. Невідомого підняли на простирадлі поклали на каталку і вивезли з палати. Невідомий був без одягу, тобто голий. Він не бачив, щоб до невідомого хворого приходили якісь лікарі, чи запитували у них хворих як себе почуває невідомий. Оглянувши пред'явлене йому фото ОСОБА_6 ОСОБА_37 показав, що саме ця особаІНФОРМАЦІЯ_5 померла у травматологічному відділенні і про перебування саме цієї особи він розповів вище. ОСОБА_6, коли той помер, ніяких реанімаційних заходів та інтенсивної терапії не проводили, тобто ОСОБА_6 помер і до нього ніхто з лікарів не приходив і ніяких заходів не проводив. Коли він лежав в палаті № 10 травматологічного відділення Фастівської ЦРЛ, то в цей час постійно лежало чотири хворих ОСОБА_6, ОСОБА_32, ОСОБА_67, ОСОБА_38. Хворий на прізвище ОСОБА_18 з ними в палаті № 10 травматологічного відділення Фастівської ЦРЛ не лежав. Коли йому робили рентген у лікарні, то знімок при виписці з лікарні йому віддали, а якщо особа лежить у лікарні, то цей знімок зберігається з медичною карткою хворого. У хворого ОСОБА_6 кров з вени чи з пальця жодного разу не брали. Пам'ятає, що ОСОБА_6 медична сестра намагалася взяти кров з вени, але не змогла взяти і казала лікарю, що не має вен у хворого (том 3 а.с. 14-17);

- свідка ОСОБА_39, що приблизно в кінці серпня-вересня 2003 року він знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Фастівської центральної районної лікарні. По пред'явленій йому фотографії ОСОБА_6 він впізнав чоловіка, який лежав на лікарняному ліжку з правої сторони під вікном в палаті № 10. Цей чоловік вів себе неадекватно, тобто щось казав про себе незрозуміле. Він майже постійно знаходився без свідомості. З ним він не спілкувався. Цього чоловіка ніхто не відвідував. Про те, що ОСОБА_6 помер, він дізнався від жінки, яка приїздила до нього додому наприкінці літа 2004 року і представлялася його матір'ю (том 3 а.с. 37-38);

- свідка ОСОБА_38, що приблизно в кінці серпня-вересня 2003 року він знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Фастівської центральної районної лікарні. По пред'явленій йому фотографії ОСОБА_6 він впізнав чоловіка, який лежав на лікарняному ліжку з правої сторони під вікном в палаті № 10. Цей чоловік вів себе неадекватно, тобто щось казав про себе незрозуміле. Він майже постійно знаходився без свідомості. З ним він не спілкувався. Цього чоловіка ніхто не відвідував. Про те, що ОСОБА_6 помер, він дізнався від жінки, яка приїздила до нього додому наприкінці літа 2004 року і представлялася його матір'ю (том 3 а.с. 5-6);

- свідка ОСОБА_40, що приблизно в кінці серпня-вересня 2003 року він знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Фастівської центральної районної лікарні. По пред'явленій йому фотографії ОСОБА_6 він впізнав чоловіка, який лежав на лікарняному ліжку з правої сторони під вікном в палаті № 10. Цей чоловік вів себе неадекватно, тобто щось казав про себе незрозуміле. Він майже постійно знаходився без свідомості. З ним він не спілкувався. Цього чоловіка ніхто не відвідував. Про те, що ОСОБА_6 помер, він дізнався від жінки, яка приїздила до нього додому наприкінці літа 2004 року і представлялася його матір'ю (том 3 а.с. 35-36);

- свідка ОСОБА_41, що з 2003 по 2004 роки він працював на посаді фельдшера-диспетчера по прийому викликів у відділенні швидкої медичної допомоги Фастівської ЦРЛ. В ніч на 25 серпня 2003 року він перебував на добовому чергуванні. В першій половині ночі ним був прийняти й телефонний дзвінок. По телефону повідомили, що наряд міліції викликає карету швидкої допомоги для невідомого чоловіка, який лежить на привокзальній площі в м. Фастові. Хто конкретно викликав швидку він не знає. Чоловік, який телефонував представився нарядом міліції. Повідомлення він зафіксував у журналі викликів, а також заповнив титульну сторінку картки виклику. На бланку картки він зазначив, що на привокзальній площі лежить невідомий чоловік, який потребує медичної допомоги. Також зазначив час виклику швидкої допомоги та час її виїзду і повернення на місце. Анкетні дані чоловіка, до якого викликалася швидка медична допомога, він не зазначав, бо вони були невідомі. Після заповнення картки виклику він передав її лікарю виїжджаючої бригади швидкої медичної допомоги, мабуть, що ОСОБА_42. В той же час був виклик на ножове поранення. Тому бригада поїхала відразу на два виклики, оскільки відстань від місць пригоди була невелика. Після повернення бригади швидкої допомоги лікар передав йому картки виклику і він записав обсяг наданої медичної допомоги (том 4 а.с. 20-22);

- свідка ОСОБА_9 - водія карети швидкої медичної допомоги Фастівської ЦРЛ, що 25.08.2003 року біля 1 години диспетчер швидкої допомоги повідомив, що в кафе «Аланія» підріз і необхідно туди їхати. Відразу після цього вони ще один виклик з повідомленням, що на привокзальній площі лежить чоловік. Так як виклики по дорозі, то вони вирішили спочатку заїхати в кафе «Аланія», а потім поїхали на привокзальну площу. На площі поряд з аптечним кіоском по лівий бік від переходу лежав чоловік, а поряд стояли працівники міліції. Лікар ОСОБА_8 сказав, що чоловіка потрібно відвезти до приймального відділення лікарні. Вони разом погрузили цього чоловіка на носилки. На чоловікові був одяг: штани спортивні темного кольору, якась кофта. Одяг весь був забруднений. На обличчі чоловіка була кров. По дорозі до лікарні чоловік нічого не говорив. після доставки чоловіка до приймального відділення допомогу йому вже надавав черговий лікар (том 4 а.с. 42-44). Під час додаткового допиту свідок ОСОБА_9 показав, що 25.08.2003 року при виявленні на привокзальній площі в м. Фастів невідомого чоловіка у нього на обличчі була кров. Коли вони приїхали з лікарем Фастівської ЦРЛ ОСОБА_8, то біля невідомого стояло два працівники міліції у форменому одязі, їхні прізвища він не знає. Наскільки пам'ятає, працівники міліції були з ЛВ на ст. Фастів, оскільки на його думку невідомого було виявлено на привокзальній площі, яку обслуговують працівники міліції ЛВ на ст. Фастів. На обличчі в невідомого були видимі тілесні ушкодження, все обличчя було в крові, дуже побите. Він думає, що два працівника міліції, які були присутні на привокзальній площі під час виявлення невідомого чоловіка бачили на обличчі невідомого тілесні ушкодження, оскільки ці тілесні ушкодження були видимими, тобто дуже було побите обличчя. Невідомий чоловік лежав на землі обличчям до гори, і був без свідомості, тобто нічого не говорив. На невідомому був наявний брудний одяг, це він запам'ятав. Чи казав лікар ОСОБА_8 працівникам міліції, що у невідомого наявні тілесні ушкодження я цього сказати не може, оскільки при цій розмові присутній не був. Один із працівників міліції допомагав йому занести на ношах невідомого в карету швидкої допомоги. З ними ніхто з працівників міліції в приймальне відділення Фастівської ЦРЛ не їздив. Вони доставили невідомого в приймальне відділення Фастівської ЦРЛ (том 4 а.с. 51-53);

- свідка ОСОБА_10, що вона працювала на посаді чергового лікаря приймального відділення Фастівської ЦРЛ з 1991 року. 25.08.2003 року біля другої годин до приймального відділення каретою швидкої допомоги був доставлений невідомий, який перебував без свідомості. Який саме одяг був на хворому вона не пам'ятає. Для огляду хворого вона викликала лікаря-травматолога ОСОБА_11, хірурга (кого саме не пам'ятає) та реаніматолога ОСОБА_12 Вони всі разом оглянули хворого. У нього були пошкодження на голові, на обличчі, він був без свідомості. Після цього був встановлений діагноз черепно-мозкова травма і хворий був госпіталізований до травматологічного відділення. Наступного дня вона заходила до хворого у відділення і дивилася, який у нього стан здоров'я (том 4 а.с. 87-92);

- свідка ОСОБА_43 - лікаря-невропатолога Фастівської ЦРЛ, що в історії хвороби ОСОБА_6 № 753/710 ним зроблено запис за 26-27.08.2003 року, який свідчить про те, що під час добового чергування ним спостерігався хворий, який на той час був невідомий. Звали його іменем ОСОБА_31. Стан хворого був тяжкий. Він був у свідомості, реагував на звернення, але продуктивному мовному контакту був недоступний. За зверненням реагував рухом рук, подавав звуки. Зіниці рівні з обох боків, фото реакція збережена. Пульс 82 удари на хвилину. Живіт не здутий. Наступний запис ним виконано 29.08.03. в цей день він був на добовому чергування і під час чергування спостерігав за хворим. Зроблений ним запис свідчить про те, що в 5.40 він оглянув хворого, встановив, що стан його погіршився. Це виразилося в тому, що він став більш заторможеним. Підвищився тонус м'язів справа, тобто збільшилася напруженість м'язів. Мовному контакту хворий був важкодоступний. Пульс 94 удари на хвилину, тиск 120 на 80. в легенях дихання послаблене. Сечовиділення через катетер 400 мл. В зв'язку із погіршенням стану хворого ним викликаний черговий реаніматор ОСОБА_12 для того, щоб визначити чи потребує хворий корегування терапії. В його присутності ОСОБА_12 оглянув хворого та зробив запис до історії хвороби. Наступного разу він був на добовому чергуванні 30-31.08.2003 року на протязі цього часу стан хворого залишався стабільно тяжким. Він був у свідомості, але різко приглушеним. На звернення реагував поворотом голови і відкриванням очей. Пульс 78 ударів на хвилину, ритмічний. Тиск 130 на 90. в легенях послаблене дихання. Відмічається підвищений тонус м'язів верхньої та нижньої кінцівки справа. Сечі по катетеру за цей час отримано 700 мл. Ним було призначено контрольний аналіз глюкози крові. Цей аналіз призначено для контролю глюкози крові. 30.08.2003 року дійсно було зроблено два аналізи глюкози крові. В одному аналізі глюкоза крові склала 2,0 мілімоля на літр, а в другому 2,7 мілімоля на літр. Ці показники вказують на зниження глюкози в крові. Він лікування хворому не призначав і окрім того, що призначив лікар-ординатор, лікування не корегував (том 4 а.с. 159-161);

- свідка ОСОБА_44, що станом на 2003 рік вона працювала молодшою медичною сестрою травматологічного відділення Фастівської ЦРЛ. Оглянувши пред'явлене їй фото ОСОБА_6, вона повідомила, що цей чоловік у 2003 році лежав в палаті № 10 травматологічного відділення Фастівської ЦРЛ. Пригадує, що приймала 24.08.2003 року ОСОБА_6 і на тілі хворого ОСОБА_6 були тілесні ушкодження біля вух, була кров на голові. Вона не пригадує хто з медсестер привозив хворого ОСОБА_6 в травматологічне відділення. ОСОБА_6 лежав без свідомості, нічого не їв, трохи пив води. ОСОБА_6 був дуже побитий, але які саме тілесні ушкодження були на його тілі вона на даний час не пам'ятає. Про себе ОСОБА_6 говорив «ОСОБА_41, ОСОБА_41», вона так зрозуміла, що він ОСОБА_41, і вона називала його ОСОБА_41. 03.09.2003 року приблизно о 18 годині молодша медична сестра травматологічного відділення Фастівської ЦРЛ ОСОБА_45 (померла) повідомила їй, що ОСОБА_6 помер. Після чого, вона, ОСОБА_45, ОСОБА_46 погрузили невідомого на каталку і з палати перевезли в ванну. У ОСОБА_6 лікуючим лікарем був ОСОБА_5 Вона не бачила, щоб лікуючий лікар ОСОБА_5 робив якісь реанімаційні заходи хворому, чи проводилась якась інтенсивна терапія. ОСОБА_5 в відділенні не було, оскільки він чергує до 16. ОСОБА_6 вони на каталці каретою швидкої допомоги доставили в морг, і там в морзі переклали на каталки, а свої каталки забрали назад. Вони ОСОБА_6 перекладали з ліжка на каталку в простині, а в морзі простиню зняли. Хто привозив хворого з медичних працівників в травматологічне відділення. ОСОБА_6 не мочився, і тому медсестрою було поставлено катетер, але хто з медсестер ставив катетер вона не знає (том 5 а.с. 4-6);

- свідка ОСОБА_47, що з 1982 року вона працює медичною сестрою травматологічного відділення Фастівської ЦРЛ. На її чергуванні 25.08.2003 року біля 2 годин до їхнього відділення поступив чоловік. В історії хвороби цього чоловіка було записано - невідомий. Оглядав цього хворого черговий лікар ОСОБА_11 Хворий був роздягнутий, бо на приймальному відділенні з нього зняли одяг. На голові хворого була рана на вигляд свіжа. На руках та ногах були синці, але різаних чи колотих ран не було. Чоловік був без свідомості, справляв природні потреби під себе. З 26.08.2003 року вона працювала кожного дня, бо заміняла старшу медичну сестру. Приблизно з третього дня лікування хворий частково приходив до свідомості, трохи розмовляв, почав їсти, але про обставини отримання тілесних ушкоджень нічого не повідомляв. 03.09.2003 року хворий помер. За час її чергування ніхто з відвідувачів та працівників міліції до ОСОБА_6 не приходив (том 5 а.с. 7-8). Також свідок ОСОБА_47 показала, що хворому ОСОБА_6 була призначена крапельниця. Коли проводилася ця процедура, то хворому проводилася фіксація руки - рука прив'язувалася до ліжка. На ніч, щоб хворий не впав з ліжка, його прив'язували (том 5 а.с. 9-11). Додатково допитана свідок ОСОБА_47 показала що згідно наданої їй для огляду медичної картки № 7653 стаціонарного хворого невідомого (ОСОБА_6) на листу лікарських призначень нею виконані записи в графі «Прізвище, ім'я, по-батькові», «Невідомий». Крім того згідно листка лікарських призначень на чергуванні 25.08.2003 року, 28.08.2003 року, 02.09.2003 року чергувала ОСОБА_48 В графі «Сестра» стоять підписи 28.08.2003 року, 31.08.2003 року та 03.09.2003 року ОСОБА_49, яка раніше у них працювала. Крім того, 27.08.2003 року та 01.09.2003 року стоять підписи ОСОБА_50. Робочий день 25.08.2003 року закінчився о 8 годину ранку і в подальшому вона була призначена на посаду старшої медсестри. Після цього вона була присутня у травматологічному відділенні кожного дня з 08 годин ранку до 16 години вечора. Невідомий хворий (ОСОБА_6) перебував в палаті № 10 травматологічного відділення на «приставному ліжку». 25.08.03 вона зробила йому крапельницю в руку, він щось сказав незрозуміле. Після того як його прокапали він заснув. Призначення лікаря особисто вона виконала в повному обсязі. Про виконання призначень вона ніде відмітки не ставила.З приводу причин та обставин смерті ОСОБА_6 вона нічого пригадати не може. Також їй не відомо. хто і які проводив реанімаційні заходи, і чи проводилися вони взагалі (том 5 а.с. 12-14);

- свідка ОСОБА_50, що з 1991 року вона працює палатною медсестрою травматологічного відділення Фастівської ЦРЛ. 27.08.2003 року, коли вона прийшла на роботу, то дізналася, що в палаті № 10 лежить невідомий хворий без свідомості. Вона заходила до хворого виконати процедури за призначенням лікаря і побачила, що хворий без одягу. На голові хворого вона бачила садна, а на лівому голінно-стопному суглобі вона побачила некрос діаметром біля 3 см. За час перебування у їхньому відділення вона бачила хворого три дні і жодного разу не чула, щоб він розмовляв. Він майже завжди перебував без свідомості (том 5 а.с. 18-19). Також свідок ОСОБА_50 під час досудового слідства показала, що пред'явленому їй для огляду листку лікарських призначень невідомого хворого за період з 28.08.2013 року по 03.09.2003 року виконані нею деякі записи. Так, 27.08.2003 року вона ставила цьому хворому крапельницю наступного складу: фізрозчин 200 мл, еуфілін 2,4 % 5 мл, дексазон 8 мг, вітамін Ц 2 мл. Крапельницю йому робила внутрівенно. Руку фіксувала бинтом, прив'язуючи до ліжка. Після закінчення крапельниці в голку внутрівенно вводився пірацетам 5 мл. Магнезія 10 мл хворому вводилася внутрішньом'язово. Антибіотики-ампіокс 1 гр вона робила внутрішніьом'язово о 14 годині. Також в листку лікарських призначень вказано, що 01.09.2003 року вона перебувала на чергуванні і цьому хворому робила ті ж призначення, що і 27.08.2003 року. Окрім того, хворому внутрішньом'язево було введено анальгін 2 мл та димедрол 1 мл. Першого разу вона ставила крапельницю в руку, а другого разу не могла знайти вену на руці і тому поставила крапельницю, знайшовши вену на нозі в області гомілки (том 5 а.с. 20-22). Додатково допитана свідок ОСОБА_50 показала, що лікуючим лікарем у невідомого чоловіка (ОСОБА_6) був ОСОБА_5 Тобто всі вказівки на виконання якихось дій з хворим надавав лікуючий лікар, також за вказівкою лікуючого лікаря хворому робили всі призначення та маніпуляції. Коли та при яких обставинах помер хворий ОСОБА_6 їй нічого не відомо. Також їй нічого не відомо про те хто з працівників Фастівської ЦРЛ і яку надавав йому допомогу, тому що вона того дня не працювала. Всі медичні препарати, які вказані в листку призначень нею вводились хворому. З приводу поведінки хворого може повідомити, що останній увесь час коли вона його бачила він лежав. Коли вона до нього зверталась він лише слухав і мовчав. Намагаючись дізнатись хто він і звідки, вона перераховувала чоловічі імена і коли вона назвала ім'я чи ОСОБА_31, чи ОСОБА_31 він подав знак, кивнувши головою. Називаючи навколишні міста він жодного знаку не подавав і вона точно пам'ятає, що місто Вишневе вона не називала. Про те, що хворого дійсно звати ОСОБА_6 і проживав в місті Вишневе їй стало відомо від працівників прокуратури м. Фастова. За весь час спілкування з хворим останній намагався щось сказати, проте їй було не зрозуміло. На данай час вона точно пам'ятає, що вона ставила останньому крапельницю і при тому не могла знайти вену. Хто ставив хворому сечовий катетер їй не відомо. Вона антибіотики хворому не колола, антибіотики хворому колола постова медсестра. Хворому може колотися тільки один антибіотик. В листку призначень медичних препаратів вона не ставила плюс, що вводила хворому антибіотики, вона не знає хто поставив плюс про те, що вона вводила антибіотики. Вона особисто тільки один раз хворому давала пити чай з трубочки. В палаті № 10 більше побитих хворих окрім ОСОБА_6 більше не було. Хворий ОСОБА_18 їй не відомий (том 5 а.с. 27-29);

- свідка ОСОБА_48, що з 1982 року вона працює медичною сестрою травматологічного відділенні Фастівської ЦРЛ. Коли вона прийшла о 8 годині 25.08.2003 року на роботу, то побачила, що в палаті № 10 з'явився новий хворий, в історії хвороби якого було зазначено, що він невідомий. Цього ж дня вона заходила до невідомого хворого, щоб лікувати його згідно призначення лікаря. Вона не пам'ятає чи був хворий одягнутий чи ні. Але пам'ятає, що хворий був часто без свідомості, на його голові була рана. За час лікування цього хворого в їхньому відділенні вона чергувала два чи три рази. Коли вона приходила до невідомого хворого, то він не розмовляв. Хворі, які знаходилися в палаті № 10 з'ясували, що ім'я невідомого ОСОБА_6 (том 5 а.с. 30-31). Також допитана під час досудового слідства свідок ОСОБА_48 показала, що згідно наданого їй для ознайомлення листка призначень вона проводила 25.08.03 хворому наступні маніпуляції: крапельницю в складі якої входило - фізрозчин 0,9 % 200 мл, еуфілін 2,4 % 5 мл, дексазон 8 мл, аскорбінова кислота 2 мл; після крапельниці хворому внутрішньовенно було введено пірацетам 5 мл; внутрішньом'язові ін'єкції магнезія 10 мл, анальгін 2 мл та димедрол 1 мл; пеніцилін 1 мл чотири рази. Наступного разу вона чергувала 29.08.03. Нею хворому було проведено аналогічні попереднім маніпуляції, окрім того, що не вводився анальгін і димедрол. Натомість вводився ампіокс 1 мл три рази в день. Наступного разу нею хворому проводилися маніпуляції згідно записів в листку лікарських призначень. 02.09.2003 року маніпуляції були аналогічними з попередніми. Включаючи ампіокс, анальгін та димедрол. Маніпуляції проводилися нею згідно листка лікарських призначень. Про проведення маніпуляцій вона пробила у листу лікарських призначень відмітки і засвідчувала проведення маніпуляцій своїм підписом. Крапельниці хворому ставилися через вену на руці. При цьому вона фіксувала руку бинтом до ліжка. Після проведення маніпуляції рука відв'язувалася. Чи прив'язували хворого до ліжка за руки та ноги вона не пам'ятає (том 5 а.с. 32-35). Додатково допитана свідок ОСОБА_48, оглянувши історію хвороби №7653/710 від 25.08.2003 року хворого ОСОБА_6 повідомила, що записи в листку призначень медичних препаратів (крім антибіотика), починаючи з графи № 5 виконанні нею власноручно за вказівкою чергового лікаря ОСОБА_5, тобто ОСОБА_5 призначав лікування ОСОБА_6 Коли поступає хворий з тілесними ушкодженнями або в стані алкогольного сп'яніння, то у хворого з вени в травматологічному відділенні відбирає медична сестра відбирає зразки крові, і зберігають у флаконі в холодильнику приймального покою. Кров хворого зберігається приблизно два тижні. Зразки крові можуть отримати працівники правоохоронних органів, про що робиться запис в журналі відібрання зразків крові у хворого. Один журнал зберігається у травматологічному відділенні, і один журнал зберігається в приймальному покої. Черговий лікар, який приймав хворого дає вказівку, щоб відбирати кров у хворого. 25.08.2003 року в листку призначень наявний запис про призначення хворому ОСОБА_6 антибіотику ампіокс. Однак, 25.08.2003 року медичний препарат антибіотик ампіокс хворому ОСОБА_6 введений не був. З 27.08.2003 року по 30.08.2003 року хворому ОСОБА_6 медичні препарати анальгін і димедрол не вводились. Чому не вводились ці медикаменти анальгін і димедрол вона пояснити не може. Кров на біохімічне дослідження хворого береться в день коли призначено лікарем, якщо день попадає на вихідний, то на наступний день зранку. 02.09.2003 року вона вважаю, що ОСОБА_6 повинен був знаходитись в реанімаційному відділенні, але це питання вирішує лікуючий лікар (том 5 а.с. 39-41);

- свідка ОСОБА_46, що з 1978 року вона працювала молодшою медичною сестрою травматологічного відділення Фастівської ЦРЛ. 27.08.2003 року, коли вона прийшла на роботу, то дізналася, що в палаті № 10 знаходиться невідомий чоловік. Коли прийшла робити процедури невідомому хворому, то побачила, що хворий роздягнений, перебуває без свідомості, на тілі хворого були татуювання. Хворий знаходився в них з діагнозом закрита черепно-мозкова травма. Інших пошкоджень, окрім рани на голові та обличчі, вона в нього не бачила (том 5 а.с. 46-47). Також під час допиту на досудовому слідстві свідок ОСОБА_46 показала, що згідно наданої їй для огляду медичної картки № 7653 стаціонарного невідомого хворого (ОСОБА_6) на листу лікарських призначень нею виконані записи в графі «Викон.» 01.09.2003 року, стоїть її підпис, який засвідчує «+» виконання призначень лікаря. Крім того, згідно листка лікарських призначень на чергуванні 25.08.2003 року, 29.08.2003 року та 02.09.2003 року чергувала ОСОБА_48 В графі «сестра» стоять підписи 28.08.2003 року, 31.08.2003 року та 03.09.2003 року ОСОБА_51. 27.08.2003 року стоїть підпис ОСОБА_50. В графі «лікар» кожного дня стоїть підпис лікуючого лікаря ОСОБА_5 За невідомого хворого (ОСОБА_6) може повідомити, що останнього вона як прийняла без свідомості, так і передала наступній медсестрі без свідомості. Він перебував в палаті № 10. Вона йому ставила внутрівенно крапельницю, але він до свідомості так і не приходив. З приводу причин та обставин смерті цього хворого вона нічого пригадати не може. Також їй не відомо хто і які проводив реанімаційні заходи і чи проводилися вони взагалі (том 5 а.с. 48-50). Будучи додатково допитаною під час досудового слідства свідок ОСОБА_46 показала, що 27.08.2003 року вона вийшла на роботу в травматологічне відділення Фастівської ЦРЛ. В палаті № 10 лежав невідомий. В невідомого хворого на голові були видимі тілесні ушкодження, була побита голова, тобто на тілі невідомого були наявні тілесні ушкодження. У хворого був діагноз закрита черепно-мозкова травма. Вона невідомому хворому, який лежав в палаті, відповідно до листка призначень вводила медичні препарати. 03.09.2003 року о 20 коли вона заступила на чергування, то молодша медична сестра травматологічного відділення ОСОБА_42 разом з молодшими медсестрами, з ким саме не пам'ятає, виносили невідомого хворого на носилках в карету швидкої медичної допомоги для перевезення в морг. Якщо хворий помирає, то викликається лікар-реаніматор, і тоді констатується смерть особи. Вона медичні препарати хворому вводила по листку призначень, де лікарем пишеться, які медичні препарати необхідно вводити. Якщо хворому лікар приписав введення глюкози, то цей запис повинен бути зроблений в листку призначень лікуючим лікарем, і медичні сестри вводять хворому глюкози. Якщо стан хворого погіршився і рівень цукру впав, то лікуючий лікар повинен викликати лікаря-ендокринолога та призначити хворому лікування, тобто введення глюкози, та здійснити запис в листок призначень. Якщо аналіз сечі у хворого із 28.08.2003 року по 03.09.2003 року білок становив 25-45, лейкоцити 25-45, то лікуючий лікар повинен викликати уролога та призначити лікування, відзначити у листку лікарських призначень медичні препарати, які необхідно вводити хворому (том 5 а.с. 51-53);

- свідка ОСОБА_51, що з 2002 року вона працювала медсестрою травматологічного відділення Фастівської ЦРЛ. До їхнього відділення поступив невідомий чоловік, який до свідомості приходив рідко і лише частково, а також нічого не говорив. В якому стані цей чоловік поступив до відділення воно не знає, бо це було не на її зміні. Але він лікувався із 25.08.2003 року по 03.09.2003 року. В свої зміни вона проводила з ним процедури відповідно до лікарського призначення (том 5 а.с. 54-55). 24.08.2003 року вона була на роботі в травматологічному відділенні, але не пам'ятає, щоб доставляли невідомого чоловіка, який лежав в палаті № 10. Вона не була присутня під час того, як доставили невідомого чоловіка, не бачила як невідомого доставили в палату №10 і не пам'ятає хто його доставляв. 03.09.2003 року вона була на чергуванні в травматологічному відділенні Фастівської ЦРЛ до мене підійшла молодша медична сестра ОСОБА_42 і сказала, що в палаті № 10 помер невідомий чоловік, і їй треба допомогти погрузити на каталку невідомого. Вона разом із ОСОБА_42 в палаті №10 поклали невідомого чоловіка на каталку і ОСОБА_42 невідомого вивезла із відділення, але куди вона вивезла невідомого їй не відомо, оскільки вона не має права покидати травматологічне відділення. В скільки годин ОСОБА_42 вивозила невідомого вона не пам'ятає. Вона просто підійшла до ліжка і разом з ОСОБА_42 поклала невідомого на каталку і ОСОБА_42 його вивезла з палати №10. Пам'ятає, що на тілі невідомого чоловіка були численні тілесні ушкодження в області голови та обличчя, але які саме були тілесні ушкодження вона не пам'ятає. Називався невідомий ОСОБА_31, але хто їй сказав, що його звати ОСОБА_31 вона не пам'ятає. Медичні препарати в швидкій допомозі Фастівській ЦРЛ для хворих були в наявності. Оглянувши листок призначень може сказати, що якщо стоїть її підпис в листку призначень, значить нею хворому вводились медичні препарати згідно листка призначень. По почерку вона не може сказати, хто робив запис в листку призначень медичних препаратів хворому (том 5 а.с. 59-62);

- свідка ОСОБА_52, що станом на серпень-вересень 2003 року вона працювала перев'язочною сестрою травматологічного відділення Фастівської ЦРЛ. Робочий день у неї був з 08.00 до 14.00. 26.08.2003 року в травматологічному відділенні Фастівської ЦРЛ в палаті №10 лежав невідомий хворий. Під час обходу зранку з лікуючим лікарем ОСОБА_5, останній назначив невідомому хворому обробити рану на голові. Вона обробила рану на голові, а саме антисептиками було оброблено рану в палаті. Який був розмір рани вона не пам'ятає. Пам'ятає, що хворий був без свідомості. Вона була присутня, коли невідомому хворому робили венесекцію, тобто ставили катетер. Катетер невідомому хворому ставив хірург, але хто саме вона не пам'ятає. Коли вона вперше побачила хворого, то він був без одягу. В невідомого хворого були на голові тілесні ушкодження, оскільки вона йому обробляла рану. Оглянувши медичну картку невідомого хворого №7653/710, а саме листок призначень повідомила, що 25.08.2003 року медичні препарати хворому вводила медична сестра -ОСОБА_48; 26.08.2003 року - ОСОБА_46; 27-28.08.2003 року - ОСОБА_50; 29.08.2003 року - ОСОБА_48; 30.08.2003 року - ОСОБА_46; 31.08.2003 року - ОСОБА_51; 01.09.2003 року - ОСОБА_50; 02.09.2003 року - ОСОБА_48; 03.09.2003 року - ОСОБА_51 Медичні препарати хворому вводяться медичними сестрами по листку призначень, які робить лікуючий лікар. Кожного дня медична сестра, яка заступає на чергування, в старшої медсестри отримує медичні препарати, і приходить в палату до хворого, де вводить йому медичні препарати. 03.09.2003 року, коли помер невідомий хворий, вона не була на роботі, і при яких обставинах помер хворий їй не відомо. Вона не може сказати, які саме медичні препарати були в наявності в травматологічному відділенні Фастівської ЦРЛ. Про те, що вона обробляла рану хворому, вона зробила запис в журналі обліку перев'язок. Якщо вона б невідомому хворому робила перев'язку, то в журналі повинен бути запис про це. Вона не знає, чи на даний час у відділенні є в наявності журнал обліку перев'язок (том 5 а.с. 66-68);

- свідка ОСОБА_53, що з 1999 року вона працювала завідуючим рентгенкабінетом у Фастівській ЦРЛ. До кола її обов'язків входило проведення обстеження хворих та внесення записів в амбулаторні карточки, історії хвороби. В пред'явленій їй медичній карті № 7653/710 стаціонарного хворого записи про проведення рентгену від 24.08.2003 року та 28.08.2003 року та його результати виконані особисто нею і стоїть її підпис. Рентгенограму в даному випадку проводила лаборант, а вона її описувала. На той час лаборантами працювали ОСОБА_54 та ОСОБА_55 Після проведення рентгену рентгенограма приєднується до історії хвороби. У разі, якщо хворий помирає, то історія хвороби разом із рентгенограмою передається судмедексперту для проведення розтину та підготовки висновку. За результатами проведення рентгену встановлено, що на оглядовій рентгенограмі черепа перелому кісток не виявлено. Що стосується проведення другої рентгенограми, то за її результатами була проведена рентгенограма легенів і патологічних змін виявлено не було. Це означає, що легені хворого були в нормі, тобто захворювань не виявлено. Розбіжність в датах, а саме те, що невідомий хворий поступив до Фастівської ЦРЛ 25.08.2003 року о 2.35, а рентгенограма кісток черепа згідно запису в його історії хвороби проведена 24.08.2003 року, ОСОБА_53 пояснила тим, що коли хворий поступає до лікарні, то його відразу ведуть до рентгенкабінету за призначенням чергового лікаря. Коли робився рентген, то історія хвороби ще заведена не була. Тому вона могла внести запис про проведення рентгену до історії хвороби наступного дня після госпіталізації хворого (том 5 а.с. 69-71). Також під час досудового слідства свідок ОСОБА_53 пояснила, що вона особисто хворого ОСОБА_6 не бачила, оскільки той поступив до лікарні вночі, а її в той час не було на робочому місці. Про поступлення такого хворого в приймальне відділення, а в подальшому в травматологічне чи в реанімаційне відділення, вона довідалася від когось із медичного персоналу. Їй відомо, що ОСОБА_6 проводився рентген черепа та рентгенографія грудної клітки. Про те, що проводилися такі рентгенографічні обстеження вбачається із записів в журналах, які ведуться в рентгенкабінеті Фастівської ЦРЛ, рентгенкабінет знаходиться на другому поверсі. Там же знаходиться травматологічне відділення. На першому поверсі знаходиться хірургічне, реанімаційне та приймальне відділення. Як правило хворі поступають на проведення рентгенографії черепа з приймального відділення в тому випадку, коли не можуть самостійно пересуватися - на каталці ліфтом. Яким чином і в супроводі кого ОСОБА_6 поступив на рентгенографію йому не відомо. Згідно ургентного журналу рентген-обстежень № 4 під порядковим номером 2081 зазначено, що о 3.00 ночі лікарем-травматологом ОСОБА_11 призначена рентгеноскопія черепа невідомого хворого, яка була проведена лаборантом ОСОБА_55 Також в журналі зазначено, що рентгеноскопія черепа була проведена в двох проекціях (фас і профіль). Тобто було зроблено два окремих знімки. Записи в журналі виконані лаборантом ОСОБА_55 Лише в графі «Рентгенологічний діагноз» запис «Перелому не виявлено» виконаний особисто нею. Виготовлений рентгензнімок лаборантом передається у відділення, в якому перебуває хворий і долучається до історії хвороби. Також виготовлений рентген знімок оглядала і вона. Коли рентген проводиться нічну пору доби, то вона оглядає знімок як правило наступного дня. Виявлені на знімку переломи зазначає у вищевказаному журналі, а також робить про це розгорнутий запис в історії хвороби. Рентгензнімки зберігаються в історії хвороби. У випадку з обстеженням рентгензнімків черепа ОСОБА_6 нею ніяких переломів виявлено не було, і вона, відповідно, про переломи ніде ніяких записів не робила. Для того, щоб виявити переломи кісток носа потрібно зробити рентгенографію кісток носа окремо. Для цього застосовуються інші умови: подається в рентгенустановці інша напруга та сила струму, яка набагато менша ніж під час проведення рентгеноскопії черепа. Це робиться з тією метою, щоб на рентегознімку можна було виявити тонкі кістки (до яких відносяться кістки носа) та наявні переломи на них. Під час рентгензнімків черепів не завжди можливо виявити наявні переломи. Зробити якісний рентген черепа особі, яка перебуває без свідомості, не завжди можливо (том 5 а.с. 72-74);

- свідка ОСОБА_55, що з 1979 року вона працювала рентгенлаборантом. До її службових обов'язків входить робити знімки, які призначає черговий лікар. 24.08.2003 року вона заступила на чергування з 20 години. Невідомого хворого, якому вона робила знімок черепу, вона не пам'ятає. Згідно ургентного журналу № 4 за 2003 рік за 24.08.2003 року є її запис під № 2081, який свідчить про те, що в 3 години, тобто 25.08.2003 року, вона зробила невідомій особі знімок черепу за направленням лікаря-травматолога ОСОБА_11 Направлення лікар виписував на аркуші паперу, який вони не зберігають. В направленні лікар вказує, яку область тіла потрібно зняти і на предмет чого обстежити. У восьмій колонці її почерком записано «Перелом», тобто це свідчить про те, що в направленні лікар пропонував зробити знімок черепу на предмет виявлення перелому на черепі. В наступній колонці вказано, що зроблено знімок черепу. Літера «С» у наступній графі свідчить про те, що зроблений знімок, а не проведена скопія, коли в цьому випадку лікар дивиться зображення на екрані. В наступній колонці вказано, що плівка була використана безкоштовно. В колонці «Рентгенологический диагноз» запис зроблено завідуючою рентгенкабінетом ОСОБА_53 Там вказано, що перелому не виявлено. В двох останніх колонках вказано, що на оброблення плівок затрачено 15 хвилин і проводилося дослідження одного об'єкта, тобто черепа. Знімки потім вони сушать, підписують і кладуть в історію хвороби. Як було у випадку із невідомим хворим вона не знає, куди було передано історію хвороби вона сказати не може. Зробленим нею знімком визначити перелом носу неможливо. Для визначення перелому носа робляться знімки в інших проекціях. Це дві бокові проекції самого носа. Хто саме приводив невідомого хворого для проведення рентгену вона не пам'ятає. Зазвичай, це або санітари або медсестра приймального відділення (том 5 а.с. 75-77);

- свідка ОСОБА_56, що з 2005 року він працює на посаді заступника головного лікаря з хірургічної допомоги КП КОБ «Київської обласної клінічної лікарні». Станом на 2003 рік, наскільки йому відомо, у Київській обласній клінічній лікарні була санітарна авіація та був в наявності реанімобіль. Виїзди лікарів - спеціалістів КОКЛ здійснювалися за замовленнями центральних районних лікарень, які подавалися в усному порядку, зокрема по телефону, та реєструвалися в журналі реєстрації викликів консультантів. Після цього, лікарю за відповідним профілем, консультація якого потребувалася, видавалося завдання і на підставі такого завдання він виїздив до відповідної районної лікарні для надання консультацій. При необхідності лікар-консультант КОКЛ на місці міг здійснювати оперативне втручання. При отриманні усного замовлення необхідності консультації фахівця КОКЛ, коли одночасно ставилося питання про необхідність також транспортування хворого до КОКЛ, - лікар-консультант міг виїздити до ЦРЛ відразу з залученням відповідних фахівців на реанімобілі. При цьому, після консультації, у випадку підтвердження необхідності транспортування хворого з ЦРЛ до КОКЛ, хворого можна було б відразу транспортувати до КОКЛ. Відповідні рекомендації (приписи) лікаря-нейрохірурга КОКЛ, що надані ним як консультантом, для лікарів районних лікарень є обов'язковими для лікуючих лікарів та інших осіб, яких такі рекомендації стосуються. Обов'язковість таких рекомендацій (приписів) консультантів передбачена нормативними документами, але по пам'яті на конкретний нормативний акт він послатися не може. А тому станом на 2003 рік були обов'язковими до виконання рекомендації лікаря-нейрохірурга (консультанта) КОКЛ для лікаря-травматолога районної лікарні Київської області щодо необхідності обстеження хворого з черепно-мозковою травмою у Київській обласній клінічній лікарні, зокрема щодо проведення комп'ютерно-томографічного дослідження головного мозку в умовах КОКЛ та проведення консультації нейрохірурга після вказаного обстеження з метою уточнення діагнозу та визначення тактики подальшого лікування хворого. Скоріше за все станом на серпень-вересень 2003 року адміністрація та лікарі Фастівської ЦРЛ були проінформовані про можливі сит замовлення спеціального транспорту (реанімобіля) КОКЛ для транспортування наявних у цій лікарні хворих. Як йому стало відомо зі слів завідуючого оргметодвідділу КОКЛ ОСОБА_57 Фастівська ЦРЛ у червні 2003 року здійснювала виклик реанімобіляя до лікарні для транспортування хворого до КОКЛ. Виїзди спеціального транспорту КОКЛ здійснювалися за замовленням центральних районних лікарень, які подавалися в усному порядку, зокрема по телефону, та реєструвалися у журналі реєстрації викликів консультантів. Після цього здійснювалися виїзди реанімобіля в складі медичної бригади. Ознайомившись із даними про хід лікування хворого ОСОБА_6 в травматологічному відділенні Фастівської ЦРЛ, як спеціаліст ОСОБА_58 показав, що, на його думку, лікуючий лікар ОСОБА_5 зобов'язаний був виконати рекомендацію лікаря-нейрохірурга ОСОБА_16 щодо необхідності проведення хворому ОСОБА_6 комп'ютерно-томографічного дослідження головного мозку в умовах КОКЛ та отримання консультацій нейрохірурга після обстеження з метою уточнення діагнозу, тобто направити хворого до КОКЛ. Як видно на час надання консультації лікарем-нейрохірургом ОСОБА_16 при оглушеності хворого ОСОБА_6 на рівні 13 балів необхідності його транспортування до Київської обласної клінічної лікарні спеціальним автотранспортом не було. Тобто хворий ОСОБА_6 у тому стані, в якому він перебував на час огляду консультантом ОСОБА_16 міг бути транспортований до КОКЛ звичайною каретою швидкої медичної допомоги. Направлення хворого до КОКЛ у цій ситуації покладалося на лікуючого лікаря, а забезпечення транспортом на інших відповідальних осіб. Якщо у послідуючі дні, тобто 29-31 серпня 2003 року, 1 вересня 2003 року стан хворого був на рівні стану, який був при огляді лікарем-нейрохірургом ОСОБА_16 28.08.2003 року, то транспортування хворого ОСОБА_6 до КОКЛ для АТК головного мозку також було можливим звичайною каретою швидкої медичної допомоги. 2-3 вересня 2003 року. коли хворий ОСОБА_6 перебував без свідомості, - його транспортування до КОКЛ для рекомендованого обстеження (АТК головного мозку) необхідно було здійснювати з залученням для цього реанімобіля, який був у наявності у КОКЛ. Він ще раз може підтвердити, що рекомендації консультанта КОКЛ є обов'язковими для виконання в ЦРЛ. Відповідальність за виконання рекомендацій консультанта несе лікуючий лікар та медичний персонал ЦРЛ. Перед допитом ними вивчалися відповідні облікові журнали КОКЛ, за якими встановлено, що офіційних звернень Фастівської ЦРЛ з проводу необхідності транспортування хворого ОСОБА_6 у серпні-вересні 2003 року для обстеження в умовах КОКЛ до обласної лікарні не надходило. При оглушеності у 13 балів хворий ОСОБА_6 міг бути транспортований до КОКЛ звичайною каретою швидкої медичної допомоги і залученням для цього реанімобіля не потребувалося. За наявними даними у КОКЛ відомостями було встановлено наявність у даній лікарні станом на серпень-вересень 2003 року спеціального транспорту (реанімобіля). У КОКЛ за наявності показань лікаря є можливість розмістити для подальшого лікування хворого з Фастівської ЦРЛ, у якого наявна черепно-мозкова травма, так як і з будь-якої іншої районної лікарні Київської області. Так, наприклад, коли б до КОКЛ з районної лікарні надійшов хворий з черепно-мозковою травмою для АТК головного мозку, стан якого по шкалі ком Глазго становив 13 балів (з 15 балів), то після проведення йому АТК головного мозку, коли не було показань до оперування, - такий хворий був доставлений назад до районної лікарні для подальшого лікування у відповідне відділення лікарні. Але якщо ж його стан важкий, то хворий міг залишитися на лікуванні у КОКЛ, а коли б після АТК головного мозку було встановлено, що такому хворому необхідно проводити оперування, то у такому випадку він мав би бути прооперований в умовах КОКЛ і залишений для подальшого лікування. Факт такого переведення для лікування до КОКЛ був би відмічений у медичній карті хворого (том 6 а.с. 11-18);

- свідка ОСОБА_30, що з 1981 року він працював лікарем-невропатологом Фастівської ЦРЛ. В історії хвороби ОСОБА_6 № 753/710 ним зроблено запис за 25.08.03. він свідчить про те, що на момент огляду загальний стан хворого важкий. Свідомість порушена (6-7 балів). Ця цифра характеризує глибину коми хворого. Він не реагував на огляд, мовному контакту був недоступний. Не виконував прості інструкції. Зіниці Д=С, плаваючі, фото реакції в'ялі. Нечітка регідність м'язів шиї, тобто спостерігалася пасивна протидія м'язів шиї при згинанні голови. Дана симптоматика не виключала наявність у хворого субарахноїдального крововиливу, запального оболонкового процесу (менінгіт). Це спонукало просести лікувально-діагностичну люмбальну пункцію для уточнення діагнозу. За результатами отримано прозору рідину, що витікала частими краплями. Це свідчило про те, що був підвищений внутрішньочерепний тиск, що вказувало на набряк головного мозку, взято 3 мл і відправлено на лабораторне дослідження. Пункцію він робив особисто. Призначено лікування - внутрішньовенну крапильнецю. Рекомендовано спостереження в динаміці, при наростанні вогнищевої симптоматики огляд нейрохірурга. Під цим записом стоїть його підпис. Наступний його запис в історії хвороби від 26.08.03. Ним зазначено, що загальний стан хворого порушено з тенденцією до покращення. В свідомості. Виконує прості інструкції. Моторна афазія часткова, тобто він погано розмовляв. Рефлекси живі, мінінгіальних ознак не виявлено, регідність м'язів шиї відсутня. Рекомендовано продовжити призначену терапію. На час огляду 25.08.03 в обов'язковій консультації нейрохірурга необхідності не було. але ним вказано, що при спостереженні в динаміці, якщо буде встановлено вогнищеву неврологічну симптоматику, було рекомендовано огляд нейрохірурга з метою діагностики внутрішньочерепної гематоми (том 4 а.с. 162-164);

- оголошеними в порядку ст. 306 КПК України показами експерта ОСОБА_59, який, оглянувши медичну картку хворого ОСОБА_6 № 7613/710 від 25.08.2003 року, який лікувався в Фастівській ЦРЛ, повідомив, що скарг у хворого урологічного характеру не було. Згідно показників аналізів сечі при поступленні хворого ОСОБА_6 потреби у консультації чи лікуванні лікаря-уролога не було. Оскільки як вбачається із записів у медичній картці хворого будь-яких даних, які б свідчили про пошкодження нирок, сечового міхура, промежини у хворого ОСОБА_6 не було. Хворий стабільно тримав артеріальний тиск та добове сечовиділення у хворого було нормальне, тобто 700-1400 мл. на добу. 28.08.03 катетер хворому ОСОБА_6 поставлений не був, а як вбачається з аналізів сечі 28.08.03 вміст еритроцитів 25-30 в полі зору, лейкоцити 10-12 в полі зору можуть свідчити про перенесену закриту тупу травму нирки. За рахунок формених елементів білок до 0,99 проміле, і в зв'язку з цим підвищується білок. Враховуючи, що хворий ОСОБА_6 був побитий, були наявні крововиливи в м'які тканини спини то хворому ОСОБА_6 необхідно було викликати лікаря-уролога та проводити УЗД нирок. В даному випадку хворому ОСОБА_6 необхідно було призначити антибіотики: ампіокс, норфлоксацин, антибіотики цефалоспорінового ряду (цефотаксім, цефтріаксон). З 28.08.03 у хворого ОСОБА_6 відмічається помірна протеїнурія і помірна лейко та еритроцитурія, які могли бути обумовлені наслідками встановленого уретрального катетера в сечовий міхур. Зміни в нирках не пов'язані з прямою травмою нирок, і можуть бути обумовлені процесом розсмоктування гематом м'яких тканин, що призводить до певної токсичної дії (підвищується температура тіла, порушується функція нирок) (том 6 а.с. 38-40);

- показами свідка ОСОБА_60 - доцента кафедри нейрохірургії, який після огляду медичної карки хворого ОСОБА_6 повідомив, що призначення на рівні районної лікарні були виконані частково; забезпечення правильного лікування покладається на лікуючого лікаря;

письмовими матеріалами кримінальної справи, а саме:

- постановою від 24.10.2007 року заступника начальника управління з розслідування кримінальних справ слідчими Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції ОСОБА_61 про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_62 за ч. 2 ст. 139 КК України (том 1 а.с. 47-49);

- висновком комісійної експертизи № 125 від 24.12.2003 року, відповідно до п. 12 якого дії лікарів Фастівської ЦРЛ - лікаря-ординатора, зав. відділення, консультантів були неправильними в тому, що для уточнення запідозрених у хворого ЧМТ і об'ємного процесу, з метою уточнення їх, не були проведені комп'ютерне дослідження головного мозку в умовах медичного закладу, куди рекомендував направити нейрохірург; дослідження крові на алкоголь і психоактивні препарати, наркотики, тощо (том 7 а.с. 31-48);

- висновком експерта № 278 від 06.04-23.10.2006 року, відповідно до якого після обстеження ОСОБА_6 28.08.2003 року нейрохірург ОСОБА_16 надав наступні рекомендації: "Больному с целью уточнення диагноза показано проведение АКТ головного мозга в условиях КОКБ, консультация нейрохирурга после обследования". Враховуючи те, що згідно з наказом МОЗ від 27.07.1998 року № 226 "Про затвердження Тимчасових галузевих уніфікованих стандартів медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України" при встановленні діагнозу "Забій головного мозку" та рівні свідомості 12-13 балів за шкалою ком Глазго показано проведення АКТ (за наявності апаратури), а загальний стан хворого, в цілому, не перешкоджав його транспортуванню до Київської обласної клінічної лікарні, де є відповідне обладнання, ОСОБА_6 повинні були направити на рекомендовані нейрохірургом обстеження до КОКБ. Відповідальним за направлення хворого на додаткові обстеження є лікуючий лікар. Відповідальним за транспортування хворого є адміністрація лікувального закладу. В даному випадку, ОСОБА_6 було показано транспортування на спеціальному автотранспорті (реанімобілі). Нормативних документів регламентуючих особливості транспортування таких хворих немає, це питання вирішується лікуючим лікарем та адміністрацією лікувального закладу індивідуально, з урахуванням стану хворого. Слід зазначити, що лікування, яке проводилось ОСОБА_6 у Фастівській ЦРЛ під час його стаціонарного лікування, відповідало встановленому діагнозу та стану хворого. Під час лікування ОСОБА_6 лікарем-ординатором травматологічного відділення Фастівської ЦРЛ ОСОБА_5 не в повному обсязі були виконані вимоги абзацу 1 пункту 2.3. "Посадової інструкції лікаря-ординатора травматологічного відділення", затвердженої Головним лікарем Фастівського району, в частині, що стосується належного рівня обстеження хворого. Інших порушень посадової інструкції з боку ОСОБА_5 не виявлено. Порушень вимог посадових інструкцій з боку інших посадових осіб Фастівської ЦРЛ та Васильківської ЦРЛ, щодо надання медичної допомоги ОСОБА_6 під час його стаціонарного лікування в цих медичних закладах, не виявлено. Лікарями Фастівської ЦРЛ 28.08.2003 року був зібраний консиліум у складі «начмеда ОСОБА_13, невропатолога ОСОБА_30, кардіолога ОСОБА_15, анестезіолога ОСОБА_63, зав. травматології ОСОБА_11, травматолога ОСОБА_5», який обстежив ОСОБА_6 та надав відповідні рекомендації, про що міститься відповідний запис в медичній карті № 7653/710. З урахуванням того, що згідно записів в історії хворого стан ОСОБА_6 з 28.08.2003 року по 03.09.2003 року залишався стабільним, підстав для повторного огляду хворого консиліумом не було. Під час перебування ОСОБА_6 на лікуванні в травматологічному відділенні Фастівської ЦРЛ йому була показана катетеризація сечового міхура, у зв'язку з порушенням свідомості у нього та з метою контролю за сечовидільною функцією нирок. Катетеризація сечового міхура являється лікарською маніпуляцією і виконується лікуючим лікарем, про що обов'язково робиться відповідний запис в медичну карту стаціонарного хворого. Запис про виконання такої маніпуляції в медичній карті відсутній. Введення ОСОБА_6 сечового катетера, та його перебування в сечових шляхах до будь-яких негативних наслідків для його здоров'я призвести не могло. В медичній карті № 7653/710 стаціонарного хворого Фастівської ЦРЛ містяться результати трьох загально клінічних досліджень крові (25.08.2003 року, 28.08.2003 року, 01.09.2003 року), шести досліджень крові на рівень глюкози (29.08.2006 року, тричі 30.08.2006 року, 31.08.2006 року, 01.09.2006 року), біохімічного дослідження крові (02.09.2003 року) та дослідження крові на RW (02.09.2003 року), що вказує на неодноразовий забір крові у ОСОБА_6 для виконання цих досліджень. Враховуючи те, що у ОСОБА_6 таки мала місце черепно-лицева травма у вигляді ран правої тім'яно-скроневої ділянки та щоки, крововиливів у м'які тканини волосистої частини голови та обличчя, під надкісницю кісток черепа, під м'які мозкові оболонки, перелом кісток носу, слід вважати, що основний діагноз "Закрита черепно-мозкова травма. ОСОБА_26 головного мозку, забійні рани голови" був встановлений ОСОБА_6 вірно. З огляду на це висновок комісії Житомирського обласного бюро про непідтвердженість цього діагнозу можна вважати не обґрунтованим. Як було сказано вище, згідно наказу МОЗ № 226 від 27.07.1998 року «Про затвердження Тимчасових галузевих уніфікованих стандартів медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України» при встановленні діагнозу «Забій головного мозку» та рівні свідомості 12-13 балів за шкалою ком Глазго показано проведення комп'ютерної томографії (за наявності апаратури), а також аналізу крові на алкоголь, рентгенографію черепа в 2-х проекціях, ЕХО-енцефалограму. Оскільки ці обстеження лікарями Фастівської ЦРЛ виконані не були, слід вважати п. 12. Підсумків Висновку експерта № 125 обґрунтованим. В медичній карті № 7653/710 стаціонарного хворого Фастівської ЦРЛ на ім'я ОСОБА_6 є наступний запис « 24.08.2003 року На оглядовій рентгенограмі черепа перелому не виявлено», слід зауважити, що при виконанні оглядової рентгенограми черепа, як в прямій так і в боковій проекції виявити осколковий перелом кісток носу неможливо. Такий перелом можна виявити тільки при виконанні прицільної рентгенографії кісток носа. Встановлювати чи дійсно проводились ОСОБА_6 рентгенографічні дослідження, в тому числі оглядові рентгенограми кісток черепа, не входить до компетенції судово-медичного експерта. Об'єктивно встановити, чи є прямий причинний зв'язок між заподіяною ОСОБА_6 черепно-лицевою травмою і настанням його смерті не є можливим у зв'язку з тим, що не було об'єктивно встановлено об'єм цієї травми. Виявлені у ОСОБА_6 садна верхніх та лівої нижньої кінцівки, у ділянці крила клубової кістки, мають ознаки легких тілесних ушкоджень, і в будь-якому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_6 не перебувають. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_6 явився набряк речовини і розлад кровообігу головного мозку (том 7 а.с. 137-182);

- висновком експерта № 35 від 06.04-23.10.2006 року, відповідно до якого об'єктивно встановити причину смерті ОСОБА_6 не є можливим, у зв'язку з тим, що мають місце розбіжності між результатами первинного судово-медичного дослідження трупа, клінічними проявами, зафіксованими в медичній карті № 7653/710 стаціонарного хворого Фастівської ЦРЛ і повторними судово-медичними експертизами препаратів шматочків внутрішніх органів, вилучених з його трупа, які були проведені у відділенні судово-медичної гістології Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України. Усунути ці протиріччя не вдалося, тому що не були забрані шматочки головного мозку за розширеним переліком під час первинного дослідження трупа ОСОБА_6 Можна лише припустити два варіанти настання смерті: 1. Якщо обсяг черепно-лицевої травми був у межах встановлених змін з боку головного мозку (субарахноїдальний крововилив), то тоді можна вважати, що ця травма лише у сукупності із наявністю у ОСОБА_6 хворобливих змін (фібропластичний хронічний лептоменінгіт, хронічна токсико-гіпоксична енцефалопатія) призвела до настання смерті; 2. Якщо обсяг ушкоджень головного мозку і оболонок був більшим, то тоді можна вважати, що сама черепно-лицева травма призвела до настання смерті, а захворювання, які були у ОСОБА_6 раніше, лише сприяли цьому. Окрім ушкоджень, виявлених при первинному судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_6 та описаних судово-медичним експертом в Акті судово-медичного дослідження трупа № 219 від 04.09.2003 року, під час ексгумації були знайдені крововиливи у м'які тканини волосистої частини голови та обличчя, під надкісницю кісток черепа, а також осколковий перелом нижньої частини правої носової кістки. Ці ушкодження виникли внаслідок дії тупого (тупих) предмета (предметів). Конкретно встановити давність їх виникнення не є можливим в зв'язку з розвитком гнильних змін. Визначити ступінь їх тяжкості також не представляється можливим, тому що неможливо встановити вплив черепно-лицевої травми на настання смерті ОСОБА_6 Наявність в ділянці голови ОСОБА_6 чисельних ушкоджень (ран, крововиливів в м'які тканини та під надкісницю, перелому кісток носу) свідчить про неодноразовий травмуючий вплив тупого (тупих) предмету (предметів), що з урахуванням їх локалізації в різних ділянках голови, фактично виключає можливість утворення черепно-лицевої травми внаслідок падіння з положення стоячи на тверду плоску поверхню. Садна тулуба та кінцівок, виходячи з їх локалізації, могли утворитись внаслідок падіння з положення стоячи. Згідно даних спеціальної медичної літератури енцефалопатія - це патологічний стан, в основі якого лежить дегенерація тканини головного мозку, що призводить до порушення його функцій. Причини енцефалопатії бувають різні: порушення кровопостачання головного мозку, токсичний вплив різноманітних речовин, травми головного мозку тощо. Клінічно енцефалопатія проявляється симптомами і синдромами, які характеризують зниження функцій головного мозку: астеновегетативний синдром, розлади пам'яті і мислення, психопатоподібні стани, ефективні розлади і т.п. Як видно з вище сказаного при енцефалопатії можуть знижуватись розумові здібності та страждати фізичний стан людини. Діагноз «енцефалопатія» може бути встановлений лікуючим лікарем за життя людини на підставі наявності клінічної картини цього захворювання та додаткових досліджень (комп'ютерна томографія, електроенцефалографія, ехоенцефалографія). При дослідженні трупа судово-медичний експерт може лише запідозрити наявність цього патологічного стану, а підтвердити цей діагноз можливо лише за допомогою судово-гістологічного дослідження головного мозку. Таким чином, категоричний висновок про наявність у людини "енцефалопатії" можна зробити тільки на підставі комплексної оцінки результатів внутрішнього дослідження трупа, судово-гістологічного дослідження та вивчення медичних документів (в разі їх наявності). За наявності у експерта підозри на енцефалопатію, відразу ж після розтину слід було заповнити попереднє лікарське свідоцтво про смерть, а після отримання результатів додаткових досліджень заповнити, остаточне лікарське свідоцтво про смерть. В даному випадку, за даними судово-гістологічних досліджень, у ОСОБА_6 мали місце цілий ряд хронічних патологічних змін у внутрішніх органах: хронічний фібропластичний лептоменінгіт, хронічна енцефалопатія, зерниста дистрофія міокарда на фоні вторинної кардіоміопатії, агресивний межуточний гепатит з початком формування цироза, зерниста дистрофія нирок, хронічний мембранозно-проліферативний гломерулонефрит, хронічний бронхіт. Ці патологічні зміни негативно впливали на стан його здоров'я, але не могли стати причиною його смерті, як окремо кожне з них, так і в своїй сукупності (том 7 а.с. 191-235);

- висновком експерта № 44-А від 20-29.05.2006 року, відповідно до якого згідно зі ст. 4.1.2 «Міжнародної статистичної кваліфікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я» основну причину смерті було визначено як хворобу або травму, що призвела до розвитку хворобливих процесів, які безпосередньо спричинили смерть (тобто безпосередньої причини смерті). В даному випадку, за результатами проведених гістологічних досліджень (експертиз) та вивчення наданих медичних документів, комісії експертів вдалося визначити хворобливі процеси, які безпосередньо спричинили смерть ОСОБА_6 - набряк речовини і розлад кровообігу головного мозку. Однак, об'єктивно визначити хворобу або травму, що призвела до розвитку виявлених хворобливих змін, а отже основну причину смерті, не є можливим, у зв'язку з тим, що мають місце розбіжності між результатами первинного судово-медичного дослідження трупа, клінічними проявами зафіксованими в медичній карті № 7653/710 стаціонарного хворого Фастівської ЦРЛ і повторними, проведеними в Головному бюро судово-медичних експертиз МОЗ України, експертизами препаратів внутрішніх органів вилучених з його трупа, усунути які не вдалося. Під час стаціонарного лікування діагноз набряку речовини і розладу кровообігу головного мозку може бути встановлений на підставі наявності прогресуючого погіршення стану хворого, а саме порушення свідомості та результатів додаткових досліджень, в першу чергу комп'ютерної томографії головного мозку. Таким чином, лікарі Фастівської ЦРЛ могли б встановити вище вказаний діагноз в разі виконання гр. ОСОБА_6 комп'ютерної томографії головного мозку (том 8 а.с. 12-15);

- висновком експерта (за матеріалами справи) № 599/10, 716-А/10 від 15.09.2010 - 28.01.2011 року, відповідно до якого 1. Під час перебування хворого ОСОБА_6 на стаціонарному лікуванні в Фастівської ЦРЛ нормативних документів, які б регламентували надання медичної допомоги з таким діагнозом не існувало, але з огляду на загально-медичну практику при встановлені попереднього діагнозу «закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, забійні рани голови» слід було призначити слідуюче лікування: седативні, знеболювальні препарати; симптоматичне лікування; первинна хірургічна обробка ран; протизапальна терапія, також за показаннями призначається гормональна, дегідратаційна, проти набрякова, антиоксидантна та ноотропна терапія, таке лікування і було призначене лікарем ОСОБА_5 Записи нейрохірурга Київської обласної клінічної лікарні в медичній карті № 7653 травматологічного відділення Фастівської ЦРЛ щодо проведення ОСОБА_6 комп'ютерно-томографічного дослідження головного мозку носили рекомендаційний характер, виконання яких покладається на лікуючого лікаря у відповідності до посадової інструкції лікаря-ординатора травматологічного відділення Фастівської ЦРЛ. Нормативних документів, які б регламентували обов'язкове виконання таких записів фахівців, не існує. Вчасне проведення даного виду обстеження дало б можливість уточнити форму, об'єм черепно-мозкової травми та призначити відповідне і адекватне даній формі лікування (консервативне або оперативне). Таким чином в даному випадку не проведення цього виду діагностики вплинуло на якість надання медичної допомоги та призвело до ускладнення стану ОСОБА_6 Стан хворого на 29.08.03 р. та встановлений діагноз потребував переведення його до нейрохірургічного відділення або у відділення де є фахівці по лікуванню черепно-мозкової травми (травматологічне, хірургічне або неврологічне відділення). При подальшому погіршенні стану хворого в період часу з 29.08 по 03.09.2003 року лікуючий лікар повинен був скликати повторний консиліум фахівців та перевести його до відділення інтенсивної терапії для надання невідкладної допомоги в умовах спеціалізованого відділення. Також необхідно відмітити, що динаміка стану хворого (погіршення), відсутність позитивного ефекту від призначеного лікування не тільки потребувала переведення його до спеціалізованого відділення, а й переведення до спеціалізованого лікувального закладу вищого рівня ніж Фастівська ЦРЛ. Об'єктивних даних, які дали можливість стверджувати, що саме низький рівень цукру був причиною втрати свідомості ОСОБА_6 не має. Імовірніше за все наявність у хворого ОСОБА_6 черепно-мозкової травми призвело до погіршення стану та втрати свідомості 02-03.09.2003 року. Об'єктивні дані, які б свідчили про те що «вживались медичними працівниками Фастівської ЦРЛ заходи щодо приведення ОСОБА_6 до свідомості в період з 02-03.09.03» відсутні. Лікування хворих з черепно-мозковими травмами потребує призначення антибактеріальних препаратів. В даному випадку стан хворого (наявність ран, підвищення температури тіла) потребував призначення йому антибактеріальної терапії, тобто призначення антибактеріальних препаратів ампіоксу та пеніциліну слід вважати обґрунтованим. Дози антибактеріальних препаратів, які отримував хворий ОСОБА_6 не являються субтоксичними або токсичними, тому вони не могли «впливати на протікання хвороби» та «обумовити виникнення у хворого стану, який призвів до його смерті». При проведенні судово-медичної експертизи № 277 від 22.12.04 року доповідач по справі ОСОБА_64 не вніс до протокольної частини «Посадову інструкцію лікаря-ординатора травматологічного відділення». В наступних експертизах при внесенні її до протокольної частини комісія експертів посилається на дану посадову інструкцію, а саме абзац 1 п. 2.3. встановивши, що лікуючий лікар ОСОБА_5 порушив її вимоги, не в повному обсязі обстеживши хворого. Беручи до уваги вищевикладене слід зазначити, що обґрунтованими слід вважати висновки експертизи № 278 від 23.10.06 року. Необхідно відмітити, що зазвичай транспортування хворих з черепно-мозковими травмами може призвести до виникнення у них ускладнень, тому організація цього процесу потребує особливо уважного підходу лікарів, а саме, скликання консиліумів, підготовки транспортного засобу, а також наявність супроводу з фахівців відповідного рівня кваліфікації. В даному випадку динаміка стану потребувала його транспортування в спеціалізований медичний заклад для встановлення діагнозу і призначення відповідного лікування, незважаючи на загрозу ускладнень. В даному випадку стан хворого ОСОБА_6 не перешкоджав його транспортуванню до Київської обласної лікарні у спеціалізованому медичному транспорті (реанімобілі). Відповідальність за направлення хворих на додаткові обстеження покладається на лікуючого лікаря, а відповідальність за транспортування покладається на адміністрацію лікувального закладу. Нормативних документів, які регламентують транспортування хворих на той час не існувало. Питання щодо транспортування вирішується лікуючим лікарем та адміністрацією лікувального закладу з урахуванням стану хворого. За даними медичної картки № 7653 травматологічного відділення Фастівської ЦРЛ встановити, які саме реанімаційні заходи та яка саме інтенсивна терапія була проведена хворому не можливо, оскільки будь-які записи щодо її проведення відсутні. Стан хворого ОСОБА_6, як на момент надходження до Фастівської ЦРЛ так і погіршення його під час перебування в ній, на фоні призначеного лікування свідчив про те, що лікуючому лікареві ОСОБА_5 необхідно було корекцію цього лікування. Беручи до уваги вищевикладене слід відмітити, що фах, рівень фахових знань і вмінь давав можливість лікуючому лікареві ОСОБА_5 вірно оцінити стан хворого та вжити відповідних заходів для запобігання погіршенню стану хворого. Протягом перебування хворого ОСОБА_6 в травматологічному відділенні Фастівської ЦРЛ загальний стан його був стабільно важким. З 29.08. до 01.09.03 року відмічається незначне покращення стану, хворий знаходиться в свідомості, «резко оглушен», реагує на звернення поворотом голови, відкриває очі. Починаючи з 02.09. до 03.09.03 року стан хворого різко погіршився при цьому свідомість була відсутня, в'яла реакція зіниць на світло, відсутня реакція на больові подразники. Згідно даних записів медичної карти № 7653 травматологічного відділення Фастівської ЦРЛ 28.08.03 р. лікар-нейрохірург Київської обласної клінічної лікарні встановив рівень свідомості «оглушение», а 30.08.03 р черговий травматолог встановив такий рівень свідомості - «резко оглушен», в подальшому з 02.09.03 р. хворий знаходився без свідомості. Наявність у хворого стану оглушення, як мінімального так і максимального не є перешкодою для його транспортування у звичайній кареті швидкої допомоги. Стан хворого ОСОБА_6 (стан свідомості - оглушення 13 балів по ШКГ) на момент огляду нейрохірургом Київської обласної клінічної лікарні не перешкоджав транспортувати його у звичайній кареті швидкої допомоги. Погіршення стану до 8 балів ШКГ потребує транспортування таких хворих спеціалізованим медичним транспортом (реанімобілем) у супроводі реаніматолога та за наявності відповідної апаратури і набору медичних препаратів необхідних для підтримання життєдіяльності організму. Не виключено, що з 02.09.03 р. ОСОБА_6 перебував у такому стані, тобто потребував перевезення у спеціалізованому медичному транспорті (реанімобілі). За даними медичної карти № 7653 травматологічного відділення Фастівської ЦРЛ лікуючий лікар ОСОБА_5 встановив заключний діагноз: «ЗЧМТ. Ушиб головного мозга. Ушибленные раны головы. Отек головного мозга. Энцефалопатия. Алкогольное опьянение. Застойная пневмония». Лікуючий лікар повинен встановити заключний діагноз хворому протягом трьох діб з моменту його госпіталізації до відділення. З огляду на те, що лікуючий лікар не дотримався рекомендацій нейрохірурга Київської обласної клінічної лікарні та не провів хворому комп'ютерно-томографічне дослідження головного мозку яке було необхідне для встановлення характеру та об'єму черепно-мозкової травми, то даний діагноз слід вважати не підтвердженим об'єктивними даними. В представленій на експертизу медичній карті Фастівської ЦРЛ об'єктивні клінічні дані, які б свідчили про те що ОСОБА_6 знаходився «у стані, за якого він був у будь-якому випадку приречений на смерть» навіть і за умови «надання йому будь-якої необхідної допомоги не забезпечувало б його життя», відсутні. Перш за все хворий ОСОБА_6 потребував повного діагностичного обстеження, а саме проведення йому комп'ютерно-томографічного дослідження головного мозку для уточнення характеру черепно-мозкової травми, тільки потім призначення лікування, яке відповідало б встановленій клінічній формі. З огляду на те, що клінічна форма черепно-мозкової травми не встановлена, то визначити, якої саме медичної допомоги потребував хворий ОСОБА_6 не можливо (том 9 а.с. 101-122);

- листом комунального закладу охорони здоров'я «Київської обласної клінічної лікарні» № 30.35 від 19.12.2005 року, згідно якого рекомендації консультанта являються обов'язковими для виконання в центральній районній лікарні. Відповідальність за виконання рекомендацій консультанта несе лікуючий лікар та медичний персонал ЦРЛ. Офіційних звернень із Фастівської ЦРЛ з приводу транспортування хворого ОСОБА_6 для обстеження в умовах обласної клінічної лікарні не було. На момент огляду (стан хворого: оглушення 13 балів по ШКГ) хворий ОСОБА_6 не потребував для транспортування використання спеціального транспорту (реанімобіля). В серпні-вересні 2003 року в розпорядженні Київської клінічної лікарні був наявний спеціальний транспорт (том 6 а.с. 106);

- листом Фастівської ЦРЛ № 841 від 21.10.2010 року, відповідно до якого станом на серпень-вересень 2003 року в Фастівській ЦРЛ в справному стані нараховувалося 31 одиниця автотранспорту. При необхідності за заявками завідуючих відділенням головний лікар або заступник головного лікаря з медичної частини надають дозвіл на транспортування хворих в обласні лікувально-профілактичні заклади. Пальним на транспортування хворих в 2003 році лікарня була забезпечена. Впродовж 2003 року факти виїзду автотранспорту до обласних закладів охорони здоров'я мали місце (том 6 а.с. 127);

- актом № 05-05/13 від 26.04.2005 року про результати ревізії правильності використання бюджетних коштів і матеріальних цінностей, виконання кошторисів доходів та видатків, стану та достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Фастівській ЦРЛ, згідно якого встановлено, що протягом 2003 року Фастівська ЦРЛ в достатній мірі фінансувалася бюджетними коштами, а також мала забезпечення медикаментами та лікарськими препаратами (том 6 а.с. 149-184).

- медичною картою № 7653/710 стаціонарного хворого з Фастівської ЦРЛ (том 13, окремий файл).

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що потерпіла ОСОБА_1, допитані судом свідки ОСОБА_8 (лікар ШМД), ОСОБА_16 (лікар-нейрохірург КОКЛ), а також свідки, чиї покази були оголошені в судовому засіданні відповідно до ст. 306 КПК України - ОСОБА_38, ОСОБА_37, ОСОБА_32, ОСОБА_34, ОСОБА_40, ОСОБА_39 (хворі, які перебували на лікуванні в Фастіській ЦРЛ у палаті, де також перебував ОСОБА_6), ОСОБА_41 (фельдшера ШМД), ОСОБА_9 (водій ШМД), ОСОБА_56 (заступник головного лікаря КОКЛ), допитані судом спеціалісти та експерти дали правдиві послідовні покази, які підтверджуються сукупністю досліджених у справі письмових документів.

Покази свідків ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_65, ОСОБА_26, ОСОБА_66, ОСОБА_30, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_27, ОСОБА_53, ОСОБА_55, ОСОБА_30, які є колегами по роботі підсудного ОСОБА_62 враховуються судом в тій частині, яка не суперечить зібраним у справі доказам, в тому числі показанням експертів та висновкам проведених у справі експертиз; в іншій частині показання цих свідків сприймаються критично як такі, що є непослідовними та суперечать зібраним у справі доказам.

Покази підсудного ОСОБА_62 визнаються судом неправдивими, оскільки під час судового слідства вони повністю спростовані покази допитаних свідків-медичних працівників та експертів, а також висновками проведених у справі експертиз.

За таких обставин, оцінюючи всі докази в сукупності, суд визнає, що під час судового слідства вина підсудного ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 139 КК України, доведена повністю та кваліфікує його дії за вказаною статтею як ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, що спричинило смерть хворого.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_5 суд враховує, що злочин за ст. ч. 2 ст. 139 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості, ОСОБА_5 має постійне місце проживання та реєстрації, розлучений, працевлаштований, за місцем проживання та роботи має позитивні характеристики, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання, судом не встановлено.

Тому суд, з урахуванням всіх обставин злочину, вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 139 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої вказаною статтею.

Проте, враховуючи, що на момент розгляду кримінальної справи строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України закінчились, ОСОБА_5 підлягає звільненню від призначеного покарання на підставі вказаної статті.

Вирішуючи питання про заявлений у справі цивільний позов суд вважає такими, що підлягають до задоволення вимоги потерпілої ОСОБА_1 про солідарне стягнення з підсудного, Фастівської районної державної адміністрації Київської області, Фастівської центральної районної лікарні на її користь 100000 грн. завданої моральної шкоди, оскільки вважає в цій частині позовні вимоги доведеними, так як ОСОБА_5 вчинив злочин, будучи лікарем Фастівської ЦРЛ, а тому за шкоду, завдану з його вини, відповідно до ст. ст. 1172, 1167 ЦК України, несуть відповідальність юридичні особи - Фастівська ЦРЛ, де працював ОСОБА_5, та Фастівська РДА, яка є розпорядником коштів Фастівського районного бюджету, за кошти якого фінансується Фастівська ЦРЛ.

В решті позовних вимог суд відмовляє.

Долю речових доказів суд вирішує згідно зі ст. ст. 81, 330 КПК України 1960 року.

Судові витрати на підставі ст. 93 КПК України 1960 року підлягають стягненню з підсудного.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 28, 323-324, 328 КПК України 1960 року, п. 10 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, суд -

засудив:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 139 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_5 від призначеного покарання у зв'язку з закінченням строку давності.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_5 у виді підписки про невиїзд, скасувати.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з солідарно з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Вінниця, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2), Фастівської районної державної адміністрації Київської області (Київська область, м. Фастів, вул. Площа Соборна, 1, код ЄРПОУ 04054642), Фастівської центральної районної лікарні (Київська область, м. Фастів, вул. Л. Толстого, 17) на користь потерпілої ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) - 100000 (сто тисяч) грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Речові докази у справі - документи, які приєднані до матеріалів кримінальної справи та зберігаються в прокуратурі Київської області - повернути установам, в яких вони були вилучені.

Медичну карту № 7653/710 стаціонарного хворого (невідомий) (том 13) зберігати при матеріалах кримінальної справи.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 1001 (одну тисячу одну) грн. 24 коп. судових витрат.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 15 (п'ятнадцяти) діб з часу його проголошення.

Суддя Омельченко М.М.