Ухвала суду № 40063470, 06.08.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№22-ц/778/2697/14 Головуючий у 1 інстанції Смолка І.О.

Суддя-доповідач Краснокутська О.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Пільщик Л.В.,

Суддів: Краснокутської О.М.,

Сапун О.А.,

При секретарі Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», третя особа ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ЗАТ «НАСК «ОРАНТА», третя особа ОСОБА_4 про відшкодування шкоди.

В обґрунтування позову позивачка зазначала, що 21 січня 2013 року, приблизно о 18 годині 15 водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем ВАЗ 2109 реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснював рух по проїзній частині вул. 40 років Радянської України, рухаючись з боку вул.. Південно-Українська в напрямку вул. Зеленського в м. Запоріжжя.

В районі будинку № 41 по вул. 40 років Радянської України ОСОБА_4 скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 передньою частиною керованого ним автомобіля "ВАЗ 21093".

Пішохід ОСОБА_6 був доставлений до міської лікарні, де від отриманих травм настала його смерть.

Померлий ОСОБА_6 - батько позивачки..

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ 21093 ОСОБА_7 застрахована ЗАТ "НАСК «ОРАНТА», згідно Поліса № АВ\ 4254214 від 16 листопада 2012 року.

Позивачка вважає,що випадок, який стався 21 січня 2013 року з її батьком, є страховим випадком, оскільки особа, яка є учасником дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_4, керував автомобілем ВАЗ 21093 реєстраційний номер НОМЕР_1 на відповідній правовій підставі - з дозволу власника автомобіля ОСОБА_7

15 січня 2014 року звернулась до відповідача із заявою про відшкодування шкоди, оціненої у 5833,79 грн.

Зазначена заява залишена відповідачем без задоволення, що підтверджується листом від 12 лютого 2014 року №09-02-09\2581.

На підставі викладеного позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь у відшкодування матеріальної шкоди 5833,79 грн., яка складається з наступного:

- придбання ліків, медичних препаратів та приладдя для здійснення реанімаційних заходів безпосередньо після ДТП - 228, 20 грн.

- послуг бюро судово-медичної експертизи 428,30 грн. (бальзамування повне);

- добровільний благодійний внесок до благодійного фонду "Здорове покоління" в розмірі 100,00 грн.

- надання ритуальних послуг 4005 грн.;

- надання місця на цвинтарі1072 грн. 29 коп.

- 243,60 грн.. сплачений судовий збір;

- 2400 грн.- документально підтверджені витрати за надання правової допомоги адвоката.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Із позовних вимог ОСОБА_3 вбачається,що її вимоги засновані на ст.1187 ЦК України, на Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів N 1961-IV від 01.07.2004(далі- Закон), і полягають у тому,що 21 січня 2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої її батько ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження , від яких помер, і яка є страховим випадком на підставі Поліса № АВ\ 4254214 від 16 листопада 2012 року , у зв»язку із чим відповідач ЗАТ «НАСК «ОРАНТА» зобов»язаний відшкодувати позивачці шкоду,завдану внаслідок ДТП.

Правовідносини з відшкодування матеріальної і моральної шкоди,завданої джерелом підвищеної небезпеки, врегульовані главою 82 ЦК України, а також Законами України « Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», «Про страхування».

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається,що 21 січня 2013 року, приблизно о 18 годині 15 водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем ВАЗ 2109 реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснював рух по проїзній частині вул. 40 років Радянської України, рухаючись з боку вул.. Південно-Українська в напрямку вул. Зеленського в м. Запоріжжя. В районі будинку № 41 у невстановленому місці для перетинання проїжджої частини вулиці пішоходами ОСОБА_6 вибіг із-за задньої частини автомобіля,що рухався у зустрічному для автомобіля «ВАЗ-21093»,яким керував ОСОБА_4, напрямку,з»явившись у полі зору водія безпосередньо перед наїздом. Водій автомобіля «ВАЗ-21093» ОСОБА_4 не зміг уникнути ДТП і наїзду на пішохода ОСОБА_6 , коли передня частина керованого ним автомобіля вдарила ОСОБА_6.,якому внаслідок цієї події були завдані тілесні ушкодження.

ОСОБА_6 був доставлений до міської клінічної лікарні,де від отриманих травм настала його смерть.

Померлий ОСОБА_6 є батьком позивачки ОСОБА_3

За фактом дорожньо-транспортної пригоди слідчим управлінням ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області було відкрите кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013080010000054 від 22 січня 2013 року за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 286 КК України.

Постановою слідчого СУ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області Решетило І.О. від 27 вересня 2013 року зазначене кримінальне провадження закрите у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ 21093 ОСОБА_7 застрахована ЗАТ "НАСК «ОРАНТА», згідно Поліса № АВ\ 4254214 від 16 листопада 2012 року.

Згідно до вимог ст.6 Закону України N 1961-IVстраховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Статтею 27.2. Закону передбачено,що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України.

За вимогами ч.1 ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи,які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

За змістом вимог ст.27 Закону Страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть.

Із матеріалів дослідженої апеляційним судом і судом першої інстанції кримінальної справи №2751127,порушеної за фактом ДТП , а також встановлених судом першої інстанції обставин даної справи ,зокрема: протоколу огляду місця ДТП від 21.01.2013р,схеми ДТП, протоколу допита свідка ОСОБА_10, протоколу проведення слідчого експерименту та інших доказів вбачається,що 21.01.2013р. ОСОБА_6,перебуваючи у стані алкогольного сп»яніння, перебігав у невстановленому місці проїжджу частину дороги 40 років Радянської України у м.Запоріжжі,вибіг із-за задньої частини автомобіля,що рухався у зустрічному для автомобіля «ВАЗ-21093»,яким керував ОСОБА_4, напрямку,з»явившись у полі зору водія безпосередньо перед наїздом. Водій автомобіля «ВАЗ-21093» ОСОБА_4 не міг уникнути ДТП і наїзду на пішохода ОСОБА_6 і передня частина керованого ним автомобіля вдарила ОСОБА_6.,який був доставлений до міської клинічої лікарні,де від отриманих травм настала його смерть.

Згідно до висновків судової автотехнічної експертизи від 12 лютого 2013року,здійсненої Запорізьким відділенням Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз(аркуші 144-154 кримінального провадження № 12013080010000054 за фактом ДТП) в діях водія ОСОБА_4 є невідповідності вимогам пунктів 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України, проте невідповідність його дій зазначеним вимогам Правил не знаходиться в причинному зв»язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди , оскільки в умовах місця пригоди з моменту виникнення для нього небезпеки для руху при дозволеній швидкості руху в населеному пункті він не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода.

Таким чином з урахуванням набутих доказів у справі судова колегія приходить до висновку про те,що завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_6 є у причнинному зв»язку з його особистими діями і наслідком цих дій дій,а не внаслідок неправомірних дій водія ОСОБА_4

Постановою слідчого СВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області від 22 березня 2013року,яка набрала законної сили, кримінальне провадження закрито за відсутністю складу злочину в діях водія ОСОБА_4

Відповідно до роз»яснень,наданих у п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ№4 від 01.03.2013р.»Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди,завданої джерелом підвищеної небезпеки, розглядаючи позови про відшкодування шкоди,завданої джерелом підвищеної небезпеки,суди повинні мати на увазі,що відповідно до статей 1166,1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи,підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою,яка її завдала.

Обов»язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови,що дії останнього були неправомірними,між ними і шкодою є безпосередній причинний зв»язок та є вина зазначеної особи,а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки,- незалежно від наявності вини.

Згідно до вимог ст. 32.1 Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

З огляду на зазначене, судова колегія приходить до висновку про те,що оскільки між діями ОСОБА_4 і подією ДТП, а відтак і завданням внаслідок ДТП шкоди відсутній причинний зв»язок,а тілесні ушкодження ,які призвели до смерті ОСОБА_6,є наслідком саме його дій , то підстав для цивільно - правової відповідальності ОСОБА_4. у даному випадку немає , а тому відсутній страховий випадок , передбачений укладеним полісом і ст.6 Закону України « Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» .

Оскільки у страховій компаній була застрахована відповідальність власника і ОСОБА_4 , які не є відповідальними за завдану майнову шкоду, то у страховика не виник обов'язок по відшкодуванню шкоди лише у зв'язку з тим, що ДТП трапилося за участю забезпеченого транспортного засобу.

Підстави для покладання на відповідача ЗАТ «НАСК «ОРАНТА» відшкодувати позивачці ОСОБА_3 шкоди і витрати на поховання її батька відсутні.

До того ж позивачка ОСОБА_3, хоча і є дочкою ОСОБА_6,який помер внаслідок отриманих під час ДТП ІНФОРМАЦІЯ_1. травм ,проте за змістом ст.1200 ЦК України не є особою,яка має право на відшкодування шкоди,завданої смертю потерпілого,оскільки є повнолітньою працездатною особою,яка не перебувала на утриманні померлого ОСОБА_6.і не входить до кола осіб,що мають право на відшкодування шкоди, тому її вимоги про відшкодування шкоди ,які заявлені на підставі ст..ст.23 ,27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,»є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності відмови судом у задоволенні позову з посиланням на ст.23, ст.27 Закону є неспроможними за наведеними вище підставами.

Посилання позивачки на цивільно-правову відповідальність без вини водія ОСОБА_4 як особи,яка керувала джерелом підвищеної небезпеки під час ДТП, не можуть бути взятими до уваги,оскільки підставами відмови у позові , крім інших , є встановлення судом відсутності причинного зв»язку між діями водія ОСОБА_4 під час ДТП і наслідками ДТП.

Інші доводи не спростовують висновків суду і не впливають на правильність рішення по суті спору.

Судом повно і всебічно з»ясовані обставини справи,що мають для неї значння, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно, норми матеріального і процесуального права не порушені, застосовані вірно, постановлено законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: