Рішення № 40062237, 29.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5587/14

29.07.14

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтімед"

про

стягнення 25 336,58 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача

не з’явився

від відповідача

не з’явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29 липня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада" (надалі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтімед" (надалі по тесту - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 21.07.2006 року в розмірі 25 336,58 грн., в тому числі 13 410,60 грн. основного боргу, 11 446,91 грн. пені, 250,13 грн. 3 % річних, 228,94 грн. збитків від інфляції, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань з оплати наданих послуг, відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2014 року порушено провадження у справі № 910/5587/14, розгляд справи призначено на 24.04.2014 року.

24.04.2014 року представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про закриття провадження по справі, залишення позову без розгляду і перенесення засідання, а також заперечення на позов. У поданих запереченнях представник відповідача зазначив, що позовні вимоги є надуманими, не підтверджені належними доказами. У зв’язку з відсутністю предмета спору просив закрити провадження по справі або залишити позов без розгляду, у зв’язку з тим що, на думку відповідача, позивач звернувся до неналежного відповідача, оскільки між сторонами відсутні договірні стосунки, позивач звернувся з неналежним предметом позову, тому що не довів правомірність своїх вимог, не довів надання послуг зазначених у позові, не обґрунтував які та чиї саме права та інтереси порушені відповідачем та яким чином.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 24.04.2014 року справу № 910/5587/14 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв’язку з перебуванням судді Стасюка С.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2014 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 910/5587/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 27.05.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 року справу № 910/5587/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв’язку з його поверненням з лікарняного.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/5587/14 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 24.04.2014 року.

У судовому засіданні 27.05.2014 року представник відповідача надав додаткові документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2014 року розгляд справи було відкладено на 24.06.2014 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

24.06.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Представники сторін в судове засідання 24.06.2014 року не з’явилися, вимоги ухвали суду від 27.05.2014 року не виконали, про причини своєї неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи повідомлялися належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2014 року розгляд справи було відкладено на 03.07.2014 року, у зв'язку з неявкою сторін та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

25.06.2014 року представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про закриття провадження по справі, залишення позову без розгляду і перенесення засідання.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 03.07.2014 року справу № 910/5587/14 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв’язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2014 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 910/5587/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 29.07.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 року справу № 910/5587/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв’язку з його виходом з відпустки.

Представники сторін в судове засідання 29.07.2014 року не з’явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи повідомлялися належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Місцезнаходження позивача за адресою: 02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, 3, а відповідача: 02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, 13-д, на які було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується матеріалами справи.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Факт належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце судового засідання підтверджується підписами уповноважених осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтімед" на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, розглянувши подані представником відповідача клопотання про закриття провадження по справі та залишення позову без розгляду відмовляє у їх задоволені виходячи з наступного.

Закриття провадження у справі є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарськими судами у здійсненні судочинства не застосовуються.

Відповідно до статті 81 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо:

1) позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;

2) у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

3) виключено;

4) позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк;

5) позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору;

6) громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Слід зазначити, що у даному випадку матеріали справи не містять обставин, які можуть бути підставою для залишення позову без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підставі для задоволення клопотань представника відповідача про закриття провадження по справі та залишення позову без розгляду.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, після оголошення вступної та резолютивної частини рішення 29.07.2014 року та закриття судового засідання о 12:45, представником відповідача через відділ діловодства суду були подані клопотання про залишення позову без розгляду, клопотання про витребування доказів та клопотання про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 2.4.5. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 справа формується виключно з документів, які пройшли реєстрацію і розглянуті суддею. У випадку надходження документа після розгляду справи такий документ має містити візу судді "До справи" із зазначенням дати та підпису судді.

У зв’язку з вищевикладеним подані клопотання про залишення позову без розгляду, клопотання про витребування доказів та клопотання про залишення позовної заяви без руху до розгляду судом не приймаються.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд –

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада" Корпорації "Позняки-жил-буд" (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтімед" (користувач) укладено Договір на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території (надалі по тексту – Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору предметом договору є забезпечення підприємством обслуговування та поточного ремонту житлового будинку та прибудинкової території за адресою: м. Київ, вул. А. Ахматової, 13-Д, НП- №1,2,3 заг. площею 206 кв.м., яке займає користувач на підставі договору оренди № 01/04 від 10.04.2006 року.

Мета Договору – забезпечення кваліфікованого, якісного та гарантованого обслуговування та поточного ремонту житлового будинку, його технічного обладнання, надання житлово-комунальних послуг, дотримання санітарного стану прибудинкової території для створення користувачу належних умов використання приміщення (пункт 1.2. Договору).

Пунктами 3.1, 3.3 Договору встановлено, що оплата за надання послуг складається по фактичним витратам і вноситься на рахунок підприємства до 25 числа наступного за звітним місяцем. Користувач зобов’язаний щомісячно звертатися до підприємства для отримання рахунків по сплаті експлуатаційних, комунальних та інших послуг.

01.11.2011 року сторонами було підписано угоду про внесення змін та доповнень до Договору, у відповідності до якої вказаний правочин доповнено пунктом 3.4 наступного змісту: "З 01 листопада 2011 року щомісячне нарахування експлуатаційних витрат складає 957,9 грн. з ПДВ на місяць. Вказана сума може змінюватися в залежності від фактичних витрат підприємства".

Відповідно до пункту 5.9 Договору встановлено, що термін дії цього договору складає три роки з дня його підписання.

При цьому, пунктом 5.10 зазначеної угоди передбачено, що дія договору автоматично продовжується на наступний термін, якщо жодна із сторін в письмовій формі не заявить про його перегляд за один місяць до закінчення його дії.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтімед" утворилась заборгованість за період з січня 2013 року по лютий 2014 року на загальну суму 13 410,60 грн., що стало підставою для нарахування пені в розмірі 11 446,91 грн., 3% річних в розмірі 250,13 грн. та інфляційних збитків в розмірі 228,94 грн.

Відповідач у поданих запереченнях проти задоволення позову заперечив з огляду на те, що позивачем не доведено факту надання відповідних послуг та відсутністю між сторонами договірних правовідносин.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу норм частини 1 статті 1, частини 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно із Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджені Наказом № 76 від 17.05.2005 року Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства, утримання будинків і прибудинкових територій – це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Як свідчать матеріали справи, 21.07.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада" (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтімед" (користувач) було підписано Договір на технічне обслуговування комунальних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.

За змістом пункту 1.1. вказаного Договору позивач забезпечує обслуговування та поточний ремонт приміщення за адресою: м. Київ, вул. А. Ахматової, 13-Д, НП-№1, 2, 3, загальною площею 206 кв.м, яке займає користувач на підставі договору оренди № 01/04 від 10.04.2006 року.

Пунктом 5.9. Договору встановлено, що термін дії цього договору складає три роки з дня його підписання. При цьому, пунктом 5.10 зазначеної угоди передбачено, що дія договору автоматично продовжується на наступний термін, якщо жодна із сторін в письмовій формі не заявить про його перегляд за один місяць до закінчення його дії.

Слід зазначити, що відповідач звернувся до позивача з листом №186 від 09.04.2012 року, у якому зазначив, що у зв’язку з неналежним виконанням позивачем своїх обов’язків за Договором від 21.07.2006 року, вважав цей договір розірваним з 21.07.2012 року.

В матеріалах справи наявний лист позивача № 00-619 від 02.07.2013 року на № 219 від 03.06.2013 року, з якого вбачається, що відповідач просив припинити дію договору від 21.07.2006 року з 21.07.2013 року. Позивачем відмовлено у припиненні даного Договору посилаючись на те, що відбулась пролонгація даного Договору, термін його дії не закінчився, а тому відсутні підстави для його розірвання. Також, позивач зазначив, що у зв’язку з споживанням відповідачем послуг, які надає позивач, він зобов’язаний їх оплачувати, а тому відсутні підстав для розірвання Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, директор відповідача звертався до позивача з листом від 04.12.2013 року, надав копію технічного паспорту після перепланування на нежитлове приміщення, в якому вказана площа 206 кв.м., просив надати розрахунок оплат згідно даної площі та запропонував укласти новий договір до 01.01.2014 року, як власник приміщення.

У листі № 243 від 04.12.2013 року відповідач зазначив, що між сторонами був укладений Договір на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 21.07.2006 року, просив надати документи, які підтверджують перелік фактично виконаних робіт та фактичні витрати позивача.

Крім того, листом № 244 від 04.12.2013 року на лист № 00-61 від 12.11.2013 року відповідач заперечував щодо оплати наданих послуг, вважав даний платіж таким, що суперечить чинному законодавству.

19.03.2014 року відповідач звернувся до позивача з листом № 250 щодо надання інформації про підтвердження обслуговування.

24.03.2014 позивач у відповідь на даний лист запропонував відповідачу направити свого представника для отримання інформації, а також зазначив про наявність заборгованості за надані послуги.

Щодо пропозиції директора відповідача про укладення нового договору, то позивачем була надана відповідь № 00-703 від 04.09.2013 року про те, що в порядку, передбаченому чинним законодавством України договір з відповідачем як споживачем житлово-комунальних послуг є чинним, а також зазначено про необхідність дотримання порядку дострокового розірвання Договору.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії укладеного сторонами правочину, суд дійшов висновку, що зобов’язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувались кожен наступний рік та є чинними на теперішній час.

Як було зазначено судом вище, позивачем заявлено вимоги, зокрема, про стягнення експлуатаційних витрат в сумі 13 410,60 грн. за період з січня 2013 по лютий 2014 року, тобто, фактично за 14 місяців.

За змістом статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", пункту 1.7 Методичних рекомендацій щодо участі суб'єктів підприємницької діяльності в утриманні будинків і прибудинкової території, які затверджено Наказом № 176 від 05.09.2001 року Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, суб'єкти підприємницької діяльності, які орендують нежитлові приміщення у житлових будинках, або яким нежитлові приміщення належать на праві власності, крім орендної плати та плати за комунальні послуги за встановленими органами місцевого самоврядування тарифами, приймають участь в загальних для всього житлового будинку експлуатаційних витратах пропорційно загальній площі.

У відповідності до пункту 1.5 вказаних Методичних рекомендацій всі умови участі суб'єктів підприємницької діяльності у розрахунках за утримання будинку, прибудинкової території та оплати комунальних послуг повинні передбачатись відповідним договором між ними та, зокрема, власником нежилого приміщення або встановленою ним особою.

01.11.2011 року генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" було затверджено складові тарифу на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, розрахованих згідно із постановою Кабінету Міністрів України №8 69 від 01.06.2011 року, а саме: прибирання прибудинкової території – 0,7901 грн./кв.м, технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого, холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання, зливової каналізації – 1,1942 грн./кв.м, дератизація – 0,0026 грн./кв.м, технічне обслуговування та ремонт систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем у разі їх наявності – 0,0499 грн./кв.м, поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження – 1,1112 грн./кв.м, поливання дворів, клумб і газонів – 0,0182 грн./кв.м, прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду – 0,0331 грн./кв.м, експлуатація номерних знаків на будинках – 0,0002 грн./кв.м, освітлення місць загального користування, підвальних приміщень та підкачування води – 0,6718 грн./кв.м. У відповідності до вказаного розрахунку встановлено, що загальна кількість витрат становить 3,8715 грн./кв.м, що з урахуванням ПДВ складає тариф у розмірі 4,65 грн./кв.м.

Виходячи з наведеного розрахунку, приймаючи до уваги, що в оренді позивача перебуває приміщення за адресою: м. Київ, вул. А. Ахматової, 13-Д загальною площею 206 кв.м, з огляду на тариф у розмірі 4,65 грн., встановлений за 1 кв.м, 01.11.2011 року сторонами було підписано угоду про внесення змін до Договору від 21.07.2006 року, у відповідності до якої вказаний правочин доповнено пунктом 3.4 наступного змісту: "З 01 листопада 2011 року щомісячне нарахування експлуатаційних витрат складає 957,9 грн. з ПДВ на місяць. Вказана сума може змінюватися в залежності від фактичних витрат підприємства".

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що з 01.01.2011 року відповідач зобов’язався здійснювати оплату експлуатаційних витрат у розмірі 957,9 грн. на місяць, тобто, за спірний період сплаті підлягали експлуатаційні витрати в сумі 13 410,60 грн.

Згідно вимог статей 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Заперечення відповідача на те, що позивачем не доведено факту здійснення експлуатаційних витрат, судом до уваги не приймаються, враховуючи зміст наявних у матеріалах справи цивільно-правових угод та інших документів, які спростовують доводи відповідача, а саме: Договору № 02-7108 від 03.02.2014 року, укладеного з Комунальним підприємством "Профдезінфекція"; Договору № 02/28/08 від 28.08.2013 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "ОК "Сервіс24"; актом прийому-передачі контейнерів до Договору на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів № 426-Ж-11 від 03.01.2011 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Володар-Роз"; графіком проведення технічного обслуговування систем ППА і ДВ в житлових будинках на 2013 рік; графіком проведення технічного обслуговування систем ППА і ДВ в житлових будинках на 2014 рік; наказом № 16-К від 28.02.2013 року про введення в дію штатного розпису; наказом № 24-К від 19.04.2013 року про введення в дію штатного розпису; наказом № 79-К від 20.11.2013 року про введення в дію штатного розпису;

Крім того, судом враховано, що специфіка надання послуг з утримання будинків та прибудинкової території полягає у тому, що у більшій частині не вимагає залучення сторонніх осіб з метою їх виконання (прибирання прибудинкової території, поливання дворів, клумб і газонів, прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, тощо) та виконується власними силами особи, що надає послуги.

Також, нормами діючого законодавства та Договором від 21.07.2006 року не передбачено обов’язкового складання між виконавцем послуг з утримання будинків та прибудинкової території та особою, що орендує приміщення на відповідній території, будь-яких актів приймання-передачі наданих послуг. При цьому, необхідність оплати експлуатаційних витрат пов’язується законом з площею приміщення, яка займається споживачем послуг.

Посилання відповідача на акти-претензії та інші документи-звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтімед" щодо якості та кількості житлово-комунальних послуг є безпідставними, з огляду на таке:

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписом статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу норм статті 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

За таких обставин, належним та допустимим доказом ненадання або надання невідповідної якості визначених послуг є акт-претензія, який складено виконавцем та позивачем, або підписаний не менш як двома споживачами у разі, якщо виконавець не з’явився на виклик заявника.

Наразі, в обґрунтування клопотання щодо якості та кількості наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада" послуг, відповідачем представлено: акт обстеження нежитлового приміщення № 459 по вул. А. Ахматової, 13-Д від 16.10.2012 року, акт від 05.03.2012 року про залиття, що трапилось на системі ГВП Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада", акти від 30.01.2012 року, від 02.04.2012 року про залиття, аварію, що трапились на каналізаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада", акти від 09.01.2009 року, 23.12.2009 року залиття приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ахматової, 13-Д, позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" про відшкодування матеріальної шкоди, завданої неякісним наданням комунальних послуг, висновком експерта № 30 від 15.02.2014 року.

Проте, вказані документи не приймаються судом до уваги в якості доказу надання позивачем послуг неналежної якості та кількості, виходячи з того, що не відповідають за формою та змістом вимогам, які встановлені статтею 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а саме: складені позивачем або відповідачем одноособово; не містять доказів виклику представника виконавця для складення та підписання акта-претензії споживача або підписання двома споживачами у разі, якщо виконавець не з’явився на виклик заявника, тощо.

Акти від 09.01.2009 року, 23.12.2009 року, залиття приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ахматової, 13-Д, які було підписано, у тому числі Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтімед" не містять відомостей стосовно того, що певне залиття відбулось з вини позивача.

Крім того, як зазначено судом вище, більшість представлених відповідачем в обґрунтування власних заперечень доказів залиття приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ахматової, 13-Д, складені у період, заборгованість за який не є предметом спору у даній справі.

Також слід зазначити, про те, що відповідач звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" про відшкодування матеріальної шкоди, завданої неякісним наданням комунальних послуг.

Судом також звернено увагу на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада" не є балансоутримувачем будинку та не має права здійснювати реконструкцію та/або капітальний ремонт будинків та його внутрішніх систем. Відтак, посилання відповідача на неправильну побудову та потребу реконструювання систем внутрішньої комунікації будинку, як на підставу звільнення останнього від обов’язку сплачувати послуги є необґрунтованими.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, вимоги позивача про стягнення основного боргу підлягають задоволенню, а саме на суму експлуатаційних витрат у розмірі 13 410,60 грн. за період з січня 2013 року по лютий 2014 року.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

У відповідності до пункту 3.2 Договору за несвоєчасну оплату послуг користувачем, підприємство нараховує пеню в розмірі 1% від суми сплати за кожен день прострочки (включаючи день оплати), але не більше ніж подвійна ставка НБУ.

З огляду на приписи вказаних норм та зміст договору, позивачем нарахована та пред’явлена до стягнення пеня у розмірі 11 446.91 грн. (1% від суми сплати за кожен день прострочки) за період з 26.02.2013 року по 31.03.2014 року по кожному простроченому платежу окремо.

Оскільки, пеня не повинна перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, позов в частині стягнення пені у зв’язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов’язань з оплати наданих послуг за договором на підставі статті 230 Господарського України є обґрунтованим, проте підлягає задоволенню частково у розмірі 427,63 грн. за розрахунком суду (подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), який здійснено відповідно до умов договору та вимог закону. В іншій частині позову про стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з цим, позов в частині стягнення 3 % річних у розмірі 250,13 грн. та інфляційних втрат у розмірі 228,94 грн. за період з січня 2013 року по лютий 2014 року обґрунтований та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, який здійснено відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, виходячи з того, що у матеріалах справи відсутні документи стосовно погашення відповідачем заборгованості з оплати експлуатаційних витрат у розмірі 13 410,60 грн., а також наявність помилок у розрахунку пені, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення основного боргу в сумі 13 410,60 грн., 427,63 грн. пені, 250,13 грн. 3 % річних, 228,94 грн. збитків від інфляції.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам, визначеному чинним законодавством.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтімед" (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 13-Д, нежиле приміщення № 459, код ЄДРПОУ 32375968) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 3, код ЄДРПОУ 30300272) 13 410 (тринадцять тисяч чотириста десять) грн. 60 коп. основного боргу, 427 (чотириста двадцять сім) грн. 63 коп. пені, 250 (двісті п’ятдесят) грн. 13 коп. 3 % річних, 228 (двісті двадцять вісім) грн. 94 коп. збитків від інфляції , 1 032 (одну тисячу тридцять дві) грн. 41 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.08.2014 року

Суддя С.В. Стасюк