Ухвала суду № 40060638, 29.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3534/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

29 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Міщука М.С., Федотова І.В.,

при секретарі: Бєліцькій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання незаконним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Ардіс» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення Київської міжрегіональної митниці № 100270003/2014/000034/2 від 24.02.2014 р. про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270003/2014/40037 від 24.02.2014 р.; стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» суму надміру сплачених до бюджету: податку на додану вартість 9 971,10 грн., а також ввізне мито 4532,32 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2014 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці № 100270003/2014/000034/2 від 24.02.2014 р. про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270003/2014/40037 від 24.02.2014 р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на її думку, судове рішення в частині задоволення вимог та постановити нове про відмову в позові у повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Ардіс» є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність, у тому числі зовнішньоекономічну, пов'язану, зокрема, з зовнішньою торгівлею (оптовою та роздрібною), зокрема, велосипедами та частинами до велосипедів, виробником яких є китайська фірма «НANGZHOU JOY KIE IND. AND TRAD.CO., LTD».

Поставка та ввезення товару на митну територію України здійснювалось на підставі контракту №2013JK-UA-02 від 17.04.2013 р., який було укладено між ТОВ «Ардіс» та Фірмою «НANGZHOU JOY KIE IND. AND TRAD.CO., LTD».

На підставі інвойсу № JK-2013-9-9 від 27.12.2013 р., оформленого на окрему партію товару відповідно до умов контракту, позивач здійснив ввезення на митну територію України та митне оформлення товару, а саме:

· багажник 28/26 мод JK 5345 ED, CKD з кріпленням 3500 комплектів за ціною 3,40 дол. США за 1 шт.,

· винос керма мод JK 1311 dia 22,2 mm x L300x Т1.4 mm 11 UM 5000 шт. за ціною 0,90 дол. США за 1 шт.;

· винос керма мод JK 1201 dia 22,2 mm x L300x T1.4 mm 11 UM 1000 шт. за ціною 0,78 дол. США за 1 шт.;

· велосипедне сідло мод 803 260 mm x 220 mm пружинками чорного кольору та замком сідла чорного кольору 6720 шт. за ціною 1,03 дол. США за 1 шт.;

· захист ланцюга 28х46Т,СТ 600 шт. за ціною 1,07 дол. США за 1 шт.;

· сидіння для перевезення дітей, заднє з кріпленням СТ500 mm x 420 mm білого кольору 1300 шт. за ціною 2,86 дол. США за 1 шт.

З метою розмитнення поставленого товару 24.02.2014 р. позивачем була подана до митного оформлення декларація митної вартості № 100270000/2014/315596, в якій товар було задекларовано по ціні, яка визначена в інвойсі. Товар було заявлено в режимі імпорт - 40 товар: «частини до велосипедів», виробник НANGZHOU JOY KIE IND. AND TRAD.CO., LTD. Країна виробництва Китай.

Митна вартість товару була заявлена позивачем до митного оформлення відповідно до чинного законодавства за першим методом - за ціною договору і склала 28 461,60 дол. США, що становить 279 088,15 грн.

Київською міжрегіональною митницею Міндоходів було прийнято рішення № 100270000/2014/000034/2 від 24.02.2014 р. про визначення митної вартості товару та застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості товару, яким скориговано (збільшено) митну вартість товару та винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270003/2014/40037 від 24.02.2014 р.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо неправомірності дій відповідача та наявності підстав для часткового задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачені такі методи визначення митної вартості товарів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Позивачем, разом із митною декларацією, було подано до Київської міжрегіональної митниці наступні документи:

· зовнішньоекономічний договір - Контракт №2013JK-UA-02 від 17.04.2013 р.;

· комерційний інвойс № JK 2013-9-9 від 27.12.2013 р.;

· проформа інвойс № JK 2013-9-9 від 10.10.2013 р.;

· коносамент BILL OF LADING № TSWY028941 від 01.01.2014 р.;

· рахунок на перевезення №UAIM 028374 від 05.02.2014 р.;

· платіжне доручення в іноземній валюті №3 від 29.01.2014р. проведено банком 03.02.2014 р.;

· платіжне доручення №6 від 06.02.2014р. проведено банком 06.02.14р.;

· міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №507987;

· сертифікат походження форми А з перекладом № G133333350870513;

· пакувальний лист № JK 2013 -9-9 від 27.12.2014 р.;

· лист повідомлення про відсутність страхування товару від 24.02.2014р. №4С;

· акт зважування від 22.02.2014 р.;

· екологічна декларація №4857 від 14.02.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено до митного оформлення товар за основним методом - ціною договору.

Натомість, незважаючи на надання позивачем всіх необхідних документів для визначення митної вартості товару, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало те, що документи, надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містять розбіжності. З рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що митна вартість товару визначена із застосуванням методу 2г (резервний метод). Попередні методи не застосовувалися.

У зв'язку з тим, що документи, надані для митного оформлення, містять розбіжності відповідачем 1 було застосовано систему аналізу ризиків «контроль правильності митної вартості».

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, вартість товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у зв'язку із спрацюванням АСАУР та через неподання декларантом додаткових документів на письмову вимогу митного органу.

Методи 2-а, 2-б не застосовувалися у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари.

Методи 2-в, 2-г - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості та відсутності прохання декларанта щодо їх застосування.

Процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом проведена шляхом надіслання електронних повідомлень.

Таким чином, митницею був застосований резервний метод визначення митної вартості.

Позивачем згідно ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України було надано забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій, відповідно до розділу Х Митного кодексу України, та відповідно випущено товар у вільний обіг.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1, обґрунтовуючи правомірність рішення про коригування митної вартості товарів від № 100270003/2014/000034/2 від 24.02.2014 р. посилається, в тому числі, на те, що відповідно до оцінки ризиків за ВМД за допомогою системи АСАУР встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості та містили розбіжності, а саме:

В преамбулі контракту зазначений директор ТОВ «Ардіс» ОСОБА_2 Також контракт підписаний ним же (пункт 12 контракту). Лист на адресу митних органів України від 24.02.14 № 4С підписаний директором ТОВ «Ардіс» ОСОБА_3 Документу щодо призначення нового директору та легітимності його підпису не надано.

В пункті 4.1 контракту вказані умови поставки - FOB. Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС) поставка товарів на умовах термін FOB «франко-борт» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. У контракті місце поставки товару не зазначено. Таким чином спостерігається невиконання міжнародних Правил ІНКОТЕРМС.

Платіжне доручення від 06.02.2014 № 6 за доставку контейнера надано без дотримання вимог, визначених в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976), яка передбачає проставляння на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку.

Таким чином відповідач 1 вважає, подані позивачем документи неналежними, тобто такими, що містять розбіжності та не базуються на об'єктивних даних.

Однак, не можна погодиться з такими висновками відповідача 1 з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.2 контракту поставка товару здійснюється партіями.

Відповідно до п. 4.1 умови поставки FOB.

Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 р. за N 1372/21684, визначено порядок заповнення митних декларацій.

Так, в графі 20 «умови поставки» (графа заповнюється при декларуванні товарів, що переміщуються за договорами (контрактами) купівлі-продажу (крім випадків декларування товарів, що переміщуються в межах зазначених договорів на безоплатній основі, та переміщення товарів громадянами), та здійсненні товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності), наводиться скорочене літерне найменування умов поставки згідно з класифікатором умов поставки.

При цьому, відповідно до Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС в контракті зазначаються тільки умови поставки, оскільки місце поставки може бути різним та залежить від продавця.

Згідно протоколу загальних зборів ТОВ «Ардіс» змінився директор. При цьому, позивачем було подано до митного органу документи, що підтверджують призначення нового керівника, що підтверджується, зокрема, поданням позивачем картки обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 31.01.2014 р., номер картки обліку 100/20/120007288, відповідно до якої, керівником ТОВ «Ардіс» є ОСОБА_3, призначений загальними зборами учасників ТОВ «Ардіс» (протокол № 4 від 23.12.2013 р.).

Крім того, необґрунтованими є посилання відповідача на те, що позивачем надано неналежно оформлене платіжне доручення, оскільки доказів витребування у останнього оригіналу платіжного доручення відповідачем 1 не надано.

Рішення відповідача 1 не містить належного обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зокрема, не було зазначено джерел інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості товару, як того вимагає наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору».

Беручи до уваги вищенаведене, можна дійти висновку, що визначення митної вартості товару, що імпортується, за резервним методом, яке було здійснено відповідачем 1, не відповідає вимогам ч. 4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України, відповідно до яких митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем 1 не наведено.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що подані позивачем документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.

Разом з тим, відповідачем 1 не доведено та не надано жодних переконливих доказів того, що документи, подані позивачем до митного оформлення є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу неправомірним.

Щодо заявленої вимоги про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь позивача суму надміру сплачених до бюджету: податку на додану вартість 9 971,10 грн., а також ввізне мито 4532,32 грн., слід зазначити наступне.

Порядок повернення платником помилково та/або надмірно сплачених митних платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, здійснюється відповідно до Порядку № 25/44, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за № 1097/14364.

Отже, суд встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму податку на додану вартість, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Позивач звертався до відповідача 1 з проханням надати докази зарахування коштів до Державного бюджету України, які були сплачені ТОВ «Ардіс» на підставі митної декларації № 100270003/2013/315655 від 25.02.2014 р.

За результатами звернення, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів надано відповідь від 08.10.2013 р. № 14.1/2-11/5919, в якій відповідач 1 зазначив, що відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів у межах відповідних асигнувань.

Отже, відповідачем 1 не було здійснено повернення надмірно сплачених платежів, що є неправомірним.

В свою чергу позивачем не надано доказів, які б підтверджували сплату платежів у розмірі заявленому до стягнення, а тому у суду відсутні підстави для зобов'язання стягнути на його користь суму надміру сплачених до бюджету: податку на додану вартість 9 971,10 грн., а також ввізне мито 4 532,32 грн.

Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги та представника апеллянта в судовому засіданні не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вони не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: М.С. Міщук

І.В. Федотов

Повний текст ухвали виготовлено 01.08.2014 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Міщук М.С.

Федотов І.В.