Ухвала суду № 40059274, 05.08.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 р. Справа № 876/5144/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Гуляка В.В., Глушка І.В.,

за участі секретаря: Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної фінансової інспекції у Волинській області та військової частини 1141 внутрішніх військ МВС України на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 року у справі №803/575/14 за позовом Державної фінансової інспекції у Волинській області до військової частини 1141 внутрішніх військ МВС України про зобов»язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Державна фінансова інспекція у Волинській області (надалі - позивач, ДФІ у Волинській області) звернулася в суд з адміністративним позовом до військової частини 1141 внутрішніх військ МВС України (надалі - відповідач, в/ч 1141) про зобов»язання виконати пункти 2, 3, 4 листа-вимоги від 17.01.2014 року №03-080-14-14/286.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання пункту 1.1.6.1 Плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ у Волинській області на ІІІ квартал 2013 року проведено планову ревізію в/ч 1141 за період з 01.07.2011 року по 01.09.2013 року, якою виявлено ряд фінансових порушень та недоліків, що викладені у акті ревізії від 13.12.2013 року №080-23/21.

З метою усунення виявлених порушень, попередження їх виникнення в подальшому, керуючись частиною сьомою статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» позивачем направлено на адресу військової частини лист-вимогу від 17.01.2014 року №03-080-14-14/286 щодо відшкодування та усунення виявлених порушень із встановленням терміну інформування до 16.02.2014 року.

Станом на 14.03.2014 пункти 2, 3, 4 листа-вимоги від 17.01.2014 року №03-080-14-14/286 не виконані. Зокрема, пунктом 2 вимоги передбачалося відшкодування збитків завданих внаслідок завищення підрядником (ТзОВ «Оріон Будінвест 2») вартості виконаних робіт в загальній сумі 3234,31 грн., в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

Крім того, не виконано пункт 3 вимоги, в якому вимагалося відшкодувати зайво компенсований військовослужбовцям та утриманий із грошового забезпечення податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 37352,68 грн., шляхом проведення відповідного перерахунку нарахованого податку з доходів фізичних осіб.

Також військовою частиною не було виконано пункт 4 вимоги, в якому вимагалося для забезпечення відшкодування збитків спричинених покриттям у 2011-2013 роках за рахунок загального фонду кошторису видатків пов»язаних із наданням платних послуг перерахувати в дохід державного бюджету кошти в загальній сумі 411923,94 грн., який мотивований тим, що ревізією повноти надходження та використання коштів спеціального фонду, встановлено, що в/ч 1141 укладено три договори по наданню послуг і забезпечення безпеки (Прокуратура Волинської області, Прокуратура Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, ПП «Продінвестфонд», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»). При укладанні договорів не визначено фактичну вартість послуги з врахуванням вартості утримання одного військовослужбовця, а також встановленої чинним законодавством мінімальної заробітної плати. Калькуляція вартості наданих послуг не складена.

Проведеним розрахунком фактичних витрат на утримання одного військовослужбовця строкової служби, які залучалися до надання платних послуг за договорами із забезпечення безпеки встановлено, що фактичні витрати понесені при надання цих послуг становлять 411923,94 грн. Таким чином, при розрахунку потреби на покриття видатків за загальним фондом, не враховано надходження доходів спеціального фонду від надання послуг по забезпеченню безпеки на загальну суму 411923,94 грн, які повинні покриватися за рахунок доходів спеціального фонду, відповідно до укладених в/ч 1141 договорів про наданню вищевказаних послуг. Отримані кошти не спрямовувалися на покриття витрати, понесених по виплаті заробітної плати та нарахувань на заробітну плату, яка проводилася за рахунок коштів загального фонду.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Зобов»язано військову частину 1141 повністю виконати пункти 2, 4 листа-вимоги Державної фінансової інспекції у Волинській області від 17.01.2014 року №03-080-14-14/286 а саме: пункт 2 - відшкодувати збитки завдані в/ч 1141 внаслідок завищення підрядником (ТзОВ «Оріон Будінвест 2») вартості виконаних робіт в загальній сумі 3234,31 грн., в тому числі, шляхом проведення претензійно-позовної роботи; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах шкоду у порядку та розмірах встановлених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України; пункт 4 - для забезпечення відшкодування збитків спричинених покриттям у 2011-2013 роках за рахунок загального фонду кошторису видатків пов»язаних із наданням платних послуг перерахувати в дохід Державного бюджету України кошти в загальній сумі 411923,94 грн.; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах шкоду у порядку та розмірах встановлених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що в/ч 1141, здійснюючи відрахування податку з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення військовослужбовців без зменшення бази оподаткування на суму єдиного соціального внеску діяла правомірно та у відповідності до норм чинного Податкового кодексу України, а тому пункт 3 листа-вимоги від 17.01.2014 року №03-080-14-14/286 та відповідні висновки ДФІ у Волинській області, які містяться в акті ревізії від 13.12.2013 року №080-23/21 є протиправними та не підлягають до виконання відповідачем.

Разом з цим, окружний суд прийшов до висновку про те, що у в/ч 1141 відсутні перешкоди для здійснення належного розмежування грошового забезпечення, яке повинно виплачуватися за рахунок загального та спеціального фондів бюджету, а тому вона зобов»язана виконати пункт 4 згаданого вище листа-вимоги, а саме відшкодувати до загального фонду бюджету грошове забезпечення, яке повинно було покриватися за рахунок спеціального фонду.

Щодо виконання пункту 2 листа-вимоги від 17.01.2014 року №03-080-14-14/286, суд першої інстанції прийшов до висновку, що такий виконаний в/ч не в повній мірі, оскільки вжиті відповідачем заходи, а саме направлення претензії від 12.02.2014 року №1/1-96 та позовної заяви до господарського суду від 17.04.2014 року №1/1-227 не призвели до фактичного відшкодування заборгованості.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині зобов»язання в/ч 1141 повністю виконати пункт 4 листа-вимоги ДФІ у Волинській області від 17.01.2014 року №03-080-14-14/286, а саме - для забезпечення відшкодування збитків спричинених покриттям у 2011-2013 роках за рахунок загального фонду кошторису видатків пов»язаних із наданням платних послуг перерахувати в дохід Державного бюджету України кошти в загальній сумі 411923,94 грн.; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах шкоду у порядку та розмірах встановлених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду першої інстанції в цій частині скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову в цій частині відмовити.

ДФІ у Волинській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо виконання пункту 3 вимоги, в якому вимагалося відшкодувати зайво компенсований військовослужбовцям та утриманий із грошового забезпечення податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 37352,68 грн., шляхом проведення відповідного перерахунку нарахованого податку з доходів фізичних осіб, оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі ДФІ у Волинській області просить постанову суду першої інстанції в цій частині змінити та прийняти нову постанову, якою позов ДФІ у Волинській області задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційних скарг в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів прийшла до переконання про те, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 23.09.2013 року по 12.12.2013 року перевіряючими ДФІ у Волинській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності в/ч 1141, що належить до Головного управління внутрішніх військ МВС України за період з 01.07.2011 року по 01.09.2013 року, за результатом якої складений акт від 13.12.2013 року №080-23/21(а.с. 6-36).

Під час перевірки ДФІ у Волинській області встановлено, що у 2011 році відповідно до договору від 22.06.2011 року №23/КВ-2011 було здійснено капітальний ремонт покрівлі їдальні в/ч 1141 ТзОВ «Оріон Будінвест 2». При проведенні зустрічної звірки встановлено завищення вартості виконаних будівельних робіт на суму 3234,31 грн. внаслідок включення до акті приймання виконаних будівельних робіт матеріалів по завищеній вартості. Таким чином, в порушення пунктів 3.1.10.8, 3.3.10.1 «Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000», які затверджені наказом Держбуду України від 27.08.2000 року №174, завдано збитків Державному бюджету України на суму 3234,31 грн. (ст. 26-27 акту, а.с. 31-32).

Крім того, контролюючим органом встановлено, що в/ч були укладені договори по наданню послуг по забезпеченню безпеки з Прокуратурою Волинської області, Приватним підприємства «Продінвестфонд» та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль».

Відповідно до наказу командувача ВВ МВС України від 14.03.2011 року №115 «Про затвердження інструкції про порядок укладання та погодження договорів, обліку та використання коштів отриманих від господарської діяльності військового управління» військовою частиною перераховано на рахунок ГУ ВВ МВС України кошти спеціального фонду, що надійшли за надані послуги по забезпеченню безпеки у розмірі 15 відсотків на суму 182786,22 грн., чим не дотримано вимоги частини четвертої статті 13, частини дев»ятої статті 51 Бюджетного кодексу України. Аналогічне порушення на суму 11300,00 грн. було встановлено відповідно до телеграми НР 640 Львівського управління західного ТРК.

В порушення пункту 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року №228, частини четвертої статті 13, частини дев»ятої статті 51 Бюджетного кодексу України відповідач не здійснював покриття витрат, пов»язаних з організацією та надання послуг. В ході ревізії встановлено, що послуги по забезпеченню безпеки здійснюються військовослужбовцями контрактної служби. Основними витратами в/ч 1141 по наданню послуг з безпеки є виплата грошового отримання військовослужбовців. Однак виплати не проводилася за рахунок коштів, які надійшли від надання послуг (спеціального фонду), а здійснювалися за рахунок загального фонду Державного бюджету України чим допущені порушення бюджетного законодавства. Витрати понесені військовою частиною по загальному фонду становлять 430187,34 грн .(ст. 28-30 акту, а.с. 33-35).

Також перевіркою питання використання бюджетних коштів на відшкодування військовослужбовцям сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового на начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 встановлено, що в порушення вимог пункту 164.6 статті 164 Податкового кодексу України базу оподаткування податку на доходи фізичних осіб визначено, як нараховану заробітну плату без зменшення на суму єдиного соціального внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування, у зв»язку з чим зайво нараховано та утримано із грошового забезпечення податок з доходів фізичних осіб та в подальшому зайво відшкодовано військовослужбовцям 37352,68 грн. цього податку, чим завдано шкоди Державному бюджету України (ст. 15 акту, а.с. 20).

Відповідач з висновками фінансової інспекції стосовно покриття витрат з надання послуг по забезпеченню безпеки та стосовно визначення бази оподаткування з грошового забезпечення військовослужбовців не погодився, а тому подав на адресу ДФІ у Волинській області письмові заперечення від 24.12.2012 року (а.с. 38-41), однак такі були відхилені позивачем, про що складений висновок від 14.01.2014 року (а.с. 44-50).

Для усунення порушень, які виявлені під час ревізії, ДФІ у Волинській області направила в/ч 1141 лист-вимогу від 17.01.2014 року №03-080-14-14/286 в якій вимагала:

- у пункті 2 - відшкодувати збитки завдані в/ч 1141 внаслідок завищення підрядником (ТзОВ «Оріон Будінвест 2») вартості виконаних робіт в загальній сумі 3234,31 грн, в тому числі, шляхом проведення претензійно-позовної роботи; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах шкоду у порядку та розмірах встановлених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України;

- у пункті 3 - відшкодувати зайво компенсований військовослужбовцям утриманий із грошового забезпечення податок з доходів фізичних осіб у загальній сумі 37352,68 грн., шляхом проведення відповідного перерахунку нарахованого податку з доходів фізичних осіб; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах кошти у сумі 37352,68 грн.;

- у пункті 4 - для забезпечення відшкодування збитків спричинених покриттям у 2011-2013 роках за рахунок загального фонду кошторису видатків пов»язаних із наданням платних послуг перерахувати в дохід Державного бюджету України кошти в загальній сумі 411923,94 грн.; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах шкоду у порядку та розмірах встановлених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України.

Листом від 14.02.2014 року №1/1-100 в/ч надала роз»яснення Головного управління Міндоходів у Волинській області від 13.11.2013 року №3049/10/17-08, в якому зазначено, що базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб для військовослужбовців, у тому числі працівників (військовослужбовців), є доходи у вигляді грошового забезпечення без виключення з нарахованої суми відрахування до фондів, які передбачені пунктом 164.6 статті 164 Податкового кодексу України (а.с. 53-54, 56).

Крім того, в/ч частина надала копію претензії від 12.02.2014 року №1/1-96, яка була направлена ТзОВ «Оріон Будінвест 2» стосовно відшкодування завданих збитків у розмірі 3234,31 грн. (а.с. 55).

Постанова суду першої інстанції в частині зобов»язання в/ч 1141 повністю виконати пункт 2 листа-вимоги ДФІ у Волинській області від 17.01.2014 року №03-080-14-14/286 а саме - відшкодувати збитки завдані в/ч 1141 внаслідок завищення підрядником (ТзОВ «Оріон Будінвест 2») вартості виконаних робіт в загальній сумі 3234,31 грн., в тому числі, шляхом проведення претензійно-позовної роботи; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах шкоду у порядку та розмірах встановлених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України не оскаржена, тому відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України в апеляційному порядку не переглядається.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в/ч 1141 зобов»язана виконати пункт 4 листа-вимоги ДФІ у Волинській області від 17.01.2014 року №03-080-14-14/286, а саме відшкодувати до загального фонду бюджету грошове забезпечення, яке повинно було покриватися за рахунок спеціального фонду, виходячи з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 13 Бюджетного кодексу України, cкладовими частинами спеціального фонду бюджету є доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування.

Пунктом 15 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України визначено, що власні надходження бюджетних установ це кошти, отримані в установленому порядку бюджетними установами як плата за надання послуг, виконання робіт, гранти, дарунки та благодійні внески, а також кошти від реалізації в установленому порядку продукції чи майна та іншої діяльності.

Як визначено частиною четвертою статті 13 Бюджетного кодексу України власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету. Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи: перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством; друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ. У складі першої групи виділяються такі підгрупи: підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності.

При цьому, власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев»ятої статті 51 цього Кодексу) на: покриття витрат, пов»язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи); організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи).

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зазначає, що власні надходження бюджетної установи, які вона отримує від здійснення своєї основної або додаткової діяльності, спрямовуються до спеціального фонду бюджету та використовуються, в першу чергу, на покриття витрат пов»язаних з наданням платних послуг.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції про те, що в/ч 1141 є бюджетною установою та надає послуги з забезпечення безпеки, які відповідно до статті 2 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) не входять до основної діяльності внутрішній військ. Таким чином, доходи отримані від надання вказаних послуг відносяться до другої підгрупи першої групи власних надходжень бюджетних установ - «надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності».

Щодо посилання апелянта на статтю 8 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», якою передбачено, що кошти, одержані від здійснення військовими частинами господарської діяльності (власні надходження: підгрупа 2 групи 1 надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності), зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на національну оборону відповідно до кошторису, колегія суддів погоджується з висновком окружного суду про те, що між правилами використання власних надходжень бюджетних установ, які визначені у Бюджетному кодексі України, та правилами використання коштів військових частин, які визначені у статті 8 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» відсутня суперечність, оскільки спрямування військовою частиною власних надходжень на грошове забезпечення військовослужбовців презюмує спрямування їх на потребу національної оборони, як це передбачено Законом.

Крім цього, суд першої інстанції вірно відхилив доводи представника військової частини про те, що розмежувати грошове забезпечення між загальним та спеціальним фондом неможливо через відсутність табелювання робочого часу військовослужбовців, пославшись на Інструкцію про порядок укладення та погодження договорів, обліку та використання коштів, отриманих від господарської діяльності військової частини, яка затверджена Наказом Командувача внутрішній військ Міністерства внутрішніх справ України від 14.03.2011 року №115.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що в/ч 1141 зобов»язана виконати пункт 4 листа-вимоги від 17.01.2014 року №03-080-14-14/286, а саме відшкодувати до загального фонду бюджету грошове забезпечення, яке повинно було покриватися за рахунок спеціального фонду.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пункт 3 вимоги, в якому вимагалося відшкодувати зайво компенсований військовослужбовцям та утриманий із грошового забезпечення податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 37352,68 грн., шляхом проведення відповідного перерахунку нарахованого податку з доходів фізичних осіб, є протиправний та не підлягає до виконання відповідачем, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу це - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв»язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

За правилами пункту 164.6 статті 164 Податкового кодексу України, під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов»язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Враховуючи наведені норми, колегія суддів прийшла до висновку про те, що база оподаткування для найманих працівників, які отримують заробітну плату зменшується на суму єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування.

Разом з цим, частиною другою статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Аналізуючи статтю 1 Закону України «Про військовий обов»язок і військову службу» видно, що військовослужбовцями є всі громадяни, які проходять військову службу - як строкової, так і контрактної форми. Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що всі військовослужбовці отримують грошове забезпечення.

Із сукупного аналізу зазначених вище норм колегія суддів прийшла до висновку про те, що військовослужбовці не є найманими працівниками в розумінні Кодексу законів про працю України і на них не поширюється трудове законодавство, а тому вони не можуть отримувати винагороду за свою службу у формі заробітної плати.

Таким чином, дохід військовослужбовців, одержуваний у вигляді грошового забезпечення, не відповідає визначенню заробітної плати, наведеному у підпункті 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, і військовослужбовці не є найманими працівниками відповідно до чинного трудового законодавства, тому норми пункту 164.6 статті 164 Податкового кодексу України щодо виключення з бази оподаткування сум єдиного соціального внеску не поширюються на вказані доходи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державної фінансової інспекції у Волинській області та військової частини 1141 внутрішніх військ МВС України залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 року у справі №803/575/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Гудим Л.Я.

Судді: Гуляк В.В.

Глушко І.В.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 06.08.2014 року.