Ухвала суду № 40059136, 05.08.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Давиденко Т.В.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 року справа №805/2505/14

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 р. у справі № 805/2505/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2) до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецької області (далі - ДПІ у Волноваському районі ГУ Міндоходів у Донецькій області або ДПІ у Волноваському районі) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, а саме: скасовані податкові повідомлення - рішення ДПІ у Волноваському районі: від 30.10.2013 року № 0010411701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 12405 грн. 42 коп., в тому числі за основним платежем в сумі 9924 грн. 33 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2481 грн. 09 грн.; від 30.10.2013 року № 0010421701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 19005 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 15204 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3801 грн.; від 13.02.2014 року № 0012051701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4489 грн. 37 коп., в тому числі за основним платежем в сумі 3591 грн. 50 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 897 грн. 87 коп. (а. с. 220-224).

На постанову суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а. с. 225-228).

Від позивача надійшли письмові заперечення на доводи апеляційної скарги, які вона вважає необґрунтованими, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів відхилила письмове клопотання відповідача, яке надійшло до суду 05.08.2014 року щодо зупинення провадження у справі, оскільки в ньому відсутні підстави зупинення. Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні та постанову суду першої інстанції переглянуто в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги з врахуванням письмових заперечень на неї і дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - ФОП ОСОБА_2 зареєстрована 30.10.2009 року в якості суб'єкта підприємницької діяльності Волноваською районною державною адміністрацією Донецької області, ідентифікаційний номер 26133111727 (а. с. 14).

На підставі направлень від 19.09.2013 року №№ 62-65 ДПІ у Волноваському районі, наказів начальника ДПІ у Волноваському районі від 09.09.2013 року №93, від 30.09.2013 року №296 відповідачем в період з 20.09.2013 року до 10.10.2013 року ДПІ у Волноваському районі проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2011 року до 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 17.10.2013 року № 892/17-01/261331721 (а.с. 20 - 60).

Відповідно до висновків акту перевірки (а. с. 60) встановлені наступні порушення:

- пп.139.1.9 п 139.1 ст.139, п.177.2 п. 177.4 ст.177 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлене завищення валового доходу за 2011 рік на суму 9579 грн. 85 коп., завищення витрат на суму 76020 грн., завищення суми оподаткованого доходу за 2011 рік на суму 66440,15 грн., завищення валового доходу за 2012 рік на 277,88 грн., заниження суми оподаткованого доходу за 2012 рік на суму 277,88 грн., що призвело до заниження суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на 9924 грн. 33 коп.;

- пп. 177.10 п.177 Податкового кодексу України, п. 3 «Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність» в частині ведення обліку витрат у книзі ф. 10 з порушенням встановленого порядку;

- п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2011 року до 31.12.2012 року на суму 15204 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 15204 грн., у т.ч. по періодах: травень 2011 року - 7644 грн.; червень 2011 року - 7560 грн.

Висновки про порушення ФОП ОСОБА_2 вимог чинного законодавства зроблені податковим органом на підставі матеріалів акту перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Донецька від 29.12.2012 року № 357/22-2/33793091 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Техінтерторг» з питань взаємовідносин з ТОВ «Внешпромімпорт» за травень 2011 року (а. с. 106 - 116).

На підставі висновків акту перевірки від 27.10.2013 року № 842/17-01/26/33/721 податковим органом винесені податкові повідомлення - рішення:

- від 30.10.2013 року № 0010411701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 12405 грн. 42 коп., в тому числі за основним платежем в сумі 9924 грн. 33 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2481 грн. 09 грн. (а. с. 62);

- від 30.10.2013 року № 0010421701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 19005 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 15204 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3801 грн. (а. с. 63);

- від 13.02.2014 року № 0012051701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4489 грн. 37 коп., в тому числі за основним платежем в сумі 3591 грн. 50 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 897 грн. 87 коп.

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Спірним є правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 30.10.2013 року № 0010411701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 12405 грн. 42 коп.; від 30.10.2013 року № 0010421701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 19005 грн.; від 13.02.2014 року № 0012051701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4489 грн. 37 коп. ( а. с. 90, 91).

Щодо порушень пп.139.1.9 п 139.1 ст.139, п.177.2 п. 177.4 ст.177, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України, встановлених податковим органом, колегія суддів зазначає наступне.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1. ст. 44 ПК України)

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку ( п. 139.1.9. ст. 139 ПК України).

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Отже наведені норми Податкового кодексу встановлюють, що платник податків зобов'язаний вести облік витрат на підставі первинних документів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування. Витрати, не підтверджені відповідними первинними документами не включаються до складу витрат.

4 квітня 2011 року між ТОВ «Техінтерторг» (постачальник) та ФОП ОСОБА_2 (покупець) укладено договір про поставку нафтопродуктів № 04/04, згідно якого постачальник зобов'язується впродовж дії цього договору поставляти по заявках, а покупець отримує та оплачує нафтопродукти в межах наявного у постачальника асортименту: бензин А-76, А-80, А-92, дизельне паливо, постачання здійснюється партіями, асортимент та об'єми яких узгоджуються сторонами усним або письмовим шляхом ( а.с. 12-13).

Реальність вчинення господарських операцій підтверджено наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними від 13.05.2011 року № ТГ 215, від 13.05.2011 року № ТГ 216, від 06.05.2011 року № ТГ 212, від 06.05.2011 року № ТГ 211, податковими накладними від 11.05.2011 року № 7,від 05.05.2011 року № 1, видатковими накладними від 05.05.2011 року № РН-0000001, від 11.05.2011 року № РН-0000007 (а.с. 121-130).

На підтвердження розрахунків між суб'єктами господарювання надана виписка з рахунків банку (а.с. 131 - 139).

Сторонами визнавався факт надання позивачем зазначених первинних документів відповідачу під час перевірки та неприйняття їх до уваги останнім.

Згідно п. 185.1. ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2. ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підставі встановлених обставин справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем у повному обсязі надані первинні документи, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та підтверджують факт отримання товару, відповідно господарські операції між позивачем та ТОВ «Техінтерторг» є реальними.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законів, які регулюють спірні відносини, відповідач не довів суду правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем надано суду всі необхідні первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами.

Колегія суддів звертає увагу на те, що нереальність господарських операцій має бути підтверджена належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише допущенними контрагентами порушеннями вимог законодавства. Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту по операціям з постачальником товару, відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі, який перебуває на обліку податкового органу та зареєстрований як платник ПДВ, не може у подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит у разі виявлення порушень такими контрагентами діючого законодавства.

Щодо порушення пп. 177.10 п.177 Податкового кодексу України, п. 3 «Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність» в частині ведення обліку витрат у книзі ф. 10 з порушенням встановленого порядку, колегія суддів зазначає наступне.

Податковим органом не надано суду жодного доказу та пояснення стосовно порушення позивачем зазначених норм в частині ведення обліку витрат у книзі ф. 10 з порушенням встановленого порядку.

Відповідно до приписів ч. 1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позову, а саме, скасування спірних податкових повідомлень рішень від 30.10.2013 року № 0010411701; від 30.10.2013 року № 0010421701; від 13.02.2014 року № 0012051701, внаслідок недоведеності податковим органом їх правомірності.

Суд першої інстанції вирішив справу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецької області без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 р. у справі № 805/2505/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Головного управління Міндоходів у Донецької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді Т.Г.Арабей

Г.М. Міронова