Ухвала суду № 40058840, 06.08.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Борискін С.А.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"06" серпня 2014 р. Справа № 817/786/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "06" червня 2014 р. у справі за позовом Рівненського геріатричного пансіонату до Державної фінансової інспекції в Рівненській області про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги ,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року Рівненський геріатричний пансіонат звернувся до адміністративного суду з позовною заявою, в якій після уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати пункти 2, 3, 14, 15, 17 вимоги відповідача від 14.02.2014 року №270-13/432 про усунення виявлених ревізією порушень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06 червня 2014 року визнано протиправними та скасовано пункти 15 та 17 вимоги Рівненської міжрайонної державної фінансової інспекції від 14.02.2014 року №270-13/432.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову в частині задоволення позову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги в межах ст. 195 КАС України, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що відповідачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.11.2010 року по 30.09.2013 року, результати якої оформлені актом № 270-16/1 від 08.01.2014 року.

За результатами вказаної перевірки позивачу надіслано вимогу від 14.02.2014 № 270-13/432, зокрема :

- згідно з п.15 вимоги Рівненський геріатричний пансіонат зобов'язаний забезпечити відновлення видатків загального фонду на суму 68300,21 грн.

- Згідно п. 17 вимоги Рівненський геріатричний пансіонат зобов'язаний повернути до загального фонду обласного бюджету кошти у сумі 5055,00 грн.

Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам колегія суддів зазначає.

Встановлено, що протягом 2011-2012 років, січня-вересня 2013 року у позивача функціонувало підсобне господарство.

У періоді, за який проводилась перевірка, позивачем постійно проводилась реалізація вирощеної худоби.

При цьому, затрати на оплату праці осіб, задіяних на вирощуванні реалізованої худоби, та оплату за електроенергію, використану для вирощування реалізованої худоби, проводились за рахунок коштів загального фонду кошторису пансіонату.

Кошторисом по спеціальному фонду в 2011-2013 роках не планувались видатки на оплату праці працівників, задіяних на вирощуванні реалізованої худоби, на оплату за електроенергію, використану для вирощування реалізованої худоби, та планувались доходи від реалізації худоби.

Для вирощування худоби, яка в подальшому в 2011-2012 роках та січні-вересні 2013 року була реалізована, позивачем, за рахунок коштів загального фонду, понесені витрати (оплату праці, за електроенергію) в сумі 68300,21 грн., що призвело до завищення позивачем потреби (яку профінансовано та використано в повному обсязі) в коштах на оплату заробітної плати, нарахувань на неї, оплату за електроенергію по загальному фонду кошторису на загальну суму 68300,21грн., а саме: в 2011 році - 26629,68грн., в 2012 році - 17764,60грн., в січні-вересні 2013 року - 23905,93 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає твердження відповідача необґрунтованим, з огляду на наступне.

Згідно Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМ України від 28.02.2002 №228, кошторис бюджетної установи - це основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Згідно з ст. 13 Бюджетного кодексу України, бюджет складається із загального та спеціального фондів. Складовою частиною загального фонду бюджету є видатки загального фонду, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду.

Однією із складових частин спеціального фонду бюджету є власні надходження бюджетної установи, які отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету, в тому числі надходження від додаткової (господарської) діяльності.

Згідно ст.51 Бюджетного кодексу України надходження від господарської діяльності можуть використовуватися на організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ та господарські потреби установ, включаючи оплату комунальних послуг та енергоносії.

Підсобне господарство є структурним підрозділом позивача. Утримання працівників, задіяних у роботі підсобного господарства, здійснюється за рахунок коштів загального фонду бюджету.

Посилання відповідача на п.п.20 та 23 Порядку № 228 є безпідставним, оскільки як останнім так і іншими законодавчими актами не передбачено механізмів відновлення касових видатків загального фонду за рахунок власних надходжень бюджетних установ.

Таким чином, п. 15 вимоги відповідача є необґрунтованим та безпідставним.

Що стосується п. 17 вимоги від 14.02.2014 № 270-13/432, колегія суддів зазначає.

Встановлено, що протягом 2011-2012 років, січня-вересня 2013 року позивачем за рахунок коштів загального фонду кошторису, виділених по КЕКВ «Продукти харчування», придбавались соки та томати в скляній банці.

При оприбуткуванні вищевказаних продуктів тара в кількісному та вартісному виразах відносилась на субрахунок 236 «Тара», на якому обліковується поворотна тара, обмінна тара (бочки, бідони, ящики, банки скляні, пляшки тощо).

В подальшому скляна банка по цій же вартості реалізовувалась (без отримання доходу) та кошти були зараховані на рахунок спеціального фонду, а не на рахунок загального фонду кошторису, з якого проводилось придбання, як поновлення касових видатків по ньому.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси у бюджетних установах визначено Положенням з бухгалтерського обліку запасів бюджетних установ, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2013 № 947.

Пунктом 5 розділу ІІ Положення визначено, що тара обліковується за вартістю, зазначеною у відповідних документах постачальника.

При поверненні або реалізації тари різниця між балансовою вартістю та вартістю реалізації відноситься на фактичні видатки або доходи установи.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в апеляційному порядку, що у накладних на поставку продукції (соки) вартість тари не визначено.

Підставою для обліку тари в установі позивача стали акти комісії, однак під час проведення ревізії відповідачем не вказано на порушення в частині правильності визначення вартості та обліку тари багаторазового використання позивачем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доходи від реалізації тари відносяться до четвертої підгрупи першої групи власних надходжень бюджетних установ - надходження коштів від реалізації майна бюджетних установ та відображаються у фінансовій та бюджетній звітності відповідно з вимогами Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 24.01.2012 № 44.

Використання власних надходжень бюджетних установ здійснюється відповідно до вимог частини 4 статті 13 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, вимога відповідача щодо повернення до загального фонду обласного бюджету коштів у сумі 5055 грн. є безпідставною.

Отже, обставини, на які посилається апелянт, не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та відмови в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставами для її скасування.

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржувалась, тому не є предметом апеляційного розгляду.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "06" червня 2014 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.В.Одемчук

судді: А.Ю.Бучик

Г.І. Майор

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Рівненський геріатричний пансіонат вул.Лісова,1,с.Боянівка,Рівненська область, Рівненський район,35324

3- відповідачу/відповідачам: Державна фінансова інспекція в Рівненській області вул.Міцкевича, 14,м.Рівне,33028

4-третій особі: - ,