Постанова № 40058092, 29.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2014 р. Справа№ 910/18026/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Власова Ю.Л.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Пась М.П.

за участю представників:

від апелянта: ОСОБА_2 - довіреність від 08.10.2014 № 335

від відповідача: Мустіпан О.О. - довіреність від 06.09.2013 № 859/21-13

від третьої особи: Кузьменко В.М. - довіреність від 17.12.2013 № 08.42-186/84-3256

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2014 у справі № 910/18026/13 (головуючий суддя Васильченко Т.В., судді: Любченко М.О., Марченко О.В.)

за позовом ОСОБА_5

до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"

про визнання недійсними рішень наглядової ради

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про визнання недійсними рішення наглядової ради, які оформлені протоколом № 12-7 від 16.04.2007.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2014 мотивовано тим, що віднесення (п. 9.21. Статуту) до виключної компетенції наглядової ради затвердження правочинів, укладених на суму, яка перевищує статутний фонд товариства та по розпорядженню нерухомим майном не свідчить про відсутність у наглядової ради повноважень на надання згоди на укладення таких правочинів. Щодо участі ОСОБА_8 в засіданні наглядової ради, суд першої інстанції зазначив, що виходячи з аналізу чинного на дату виникнення спірних правовідносин законодавства та умов статуту товариства, вбачається право акціонера передавати свої корпоративні права представнику, зокрема, для участі у засіданні спостережної (наглядової) ради товариства, оскільки відповідно до положень ст. 46 Закону України "Про господарські товариства" рада товариства створюється з числа акціонерів. Так, враховуючи наведене, а також те, що норми законодавства чинного на день прийняття рішення, оформлених протоколом № 12-7 від 16.04.2007, а також положення статуту товариства не містять обмежень щодо участі у засіданні наглядової ради товариства представника акціонера, обраного до її складу, суд дійшов висновку про правомірність участі в засіданні наглядової ради ОСОБА_8 Отже, з огляду на викладене, підстави для задоволення позову відсутні.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2014 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що, на думку апелянта, положення п. 9.18, 9.19, 9.20 Статуту встановлюють принцип виборності членів Наглядової ради Загальними зборами товариства та визначають порядок їх обрання. Крім того, п. 9.5. Статуту передбачено що до виключної компетенції Загальних зборів акціонерів віднесено обрання членів Наглядової ради, а також утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства. Таким чином, ОСОБА_10 не мав права передавати свої повноваження члена Наглядової ради, оскільки члени Наглядової ради обираються акціонерами товариства як їх представники щодо здійснення контролю та регулювання діяльності Правління товариства. Отже, враховуючи наведене, участь та підписання рішення від 16.04.2007 ОСОБА_8 є неправомірним, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання недійсними рішення, оформленні протоколом № 12-7 від 16.04.2007.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Шапталі Є.Ю.

На підставі ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, п.3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п.2.1. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду даної апеляційної скарги колегію суддів у складі: Шаптала Є.Ю. (головуючий), судді: Власов Ю.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 колегією суддів у складі головуючого судді: Шаптали Є.Ю., суддів Власова Ю.Л., Гончарова С.А. прийнято вказану апеляційну скаргу, порушено апеляційне провадження у справі № 910/18026/13, розгляд справи призначено на 27.05.2014.

20.05.2014 Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого третя особа просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_5, а рішення господарського суду міста Києва від 11.03.2014 залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 розгляд скарги ОСОБА_5 відкладено на 11.06.2014.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному, справу № 910/18026/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Станіка С.Р., суддів: Власова Ю.Л., Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 справу № 910/18026/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді: Станік С.Р., суддів: Власова Ю.Л., Гончарова С.А., розгляд справи призначено на 16.07.2014.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014, враховуючи вихід судді Шаптали Є.Ю. з лікарняного, керуючись ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30, згідно п.2.2. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014р., справу № 910/18026/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів Власова Ю.Л., Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 справу № 910/18026/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді: Шаптали Є.Ю., суддів: Власова Ю.Л., Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 розгляд справи було відкладено до 29.07.2014.

В судовому засіданні 29.07.2014 представник апелянта підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі, з урахуванням яких просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні 29.07.2014 заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили суд відмовити апелянту в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2013 залишити без змін.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, апелянт є акціонером Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (відповідачем було замінено назву у відповідності до Закону України "Про акціонерні товариства" № 514 від 17.09.2008, а саме: з Відкритого акціонерного товариства "Мостобуд» на Публічне акціонерне товариство "Мостобуд", на підтверження зміни найменування відповідача в матеріалах справи наявний спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) та володіє простими іменними акціями товариства в кількості 17 штук, про що свідчить виписка про стан рахунку цінних паперах від 13.09.2013 №005250, видана Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Торговець цінними паперами "Реєстр-Консалтинг".

16.04.2007 відбулось засідання Наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Мостобуд" (нова назва ПАТ "Мостобуд") у складі п'яти осіб, а саме: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_8 (за довіреністю серії ВСР №390817 від ОСОБА_10.), ОСОБА_14 та ОСОБА_15, з таким порядком денного:

1.Про надання дозволу ВАТ "Мостобуд" на отримання кредиту у АКБ "Укрсоцбанк".

2.Про надання дозволу ВАТ "Мостобуд" на передачу в заставу АКБ "Укрсоцбанк" трьох майнових комплексів та майнових прав на виручку за договором.

3.Про доручення Заступнику Голови Правління з фінансових питань ВАТ "Мостобуд"Гавришу Д.М. підписати договір кредитної лінії та договори застави з АКБ "Укрсоцбанк" та інші необхідні документи.

За результатами проведеного засідання, одноголосно було прийнято рішення про надання дозволу ВАТ "Мостобуд" на отримання у АКБ "Укрсоцбанк" кредиту в сумі 80 000 000,00 грн. на поповнення обігових коштів та придбання основних засобів строком на три роки з можливістю подовження загального терміну кредитування до семи років; на передачу в заставу АКБ "Укрсоцбанк" трьох майнових комплексів і майнових прав грошової вимоги як дійсних так і тих, що можуть виникнути в майбутньому, на суму 300 000,00 грн., які випливають з договору банківського мультивалютного рахунку від 16.04.2007 №018/00434КЗ та доручення заступнику Голови Правління з фінансових питань ВАТ "Мостобуд" Гавришу Д.М. підписати договір кредитної лінії, договори іпотеки, договір застави майнових прав з АКБ "Укрсоцбанк" та інші необхідні документи.

Позивач, посилаючись на порушення порядку прийняття рішень наглядовою радою, оскільки у засіданні ради брав участь представник за дорученням, а не член наглядової ради особисто та прийняте на засіданні наглядової ради рішення про надання дозволу на укладення кредитної угоди на суму 80000000,00 грн. без окремого погодження процентної ставки в розмірі 18% за користування кредитними коштами, що перевищує розмір статутного капіталу товариства, порушує ч.8 п. 9.21 та п.п.12 ч.3 п.9.48 Статуту і може негативно вплинути на фінансове становище товариства, а отже і порушує право позивача на отримання дивідендів, звернувся до суду з позовом про визнання недійсними рішення наглядової ради, які оформлені протоколом № 12-7 від 16.04.2007.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п. 38 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення.

Пунктом 39 зазначеної постанови передбачено, що рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред'явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 під поняттям "охоронюваний законом інтерес", що вживається в законах України, треба розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об'єктивний і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, статтею 46 Закону України "Про господарські товариства", який підлягає застосуванню до даних правовідносин, в редакції чинній на час прийняття спірних рішень, визначено, що в акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися рада акціонерного товариства (спостережна рада), яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління.

Згідно ст. 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Згідно ст. 99 Цивільного кодексу України Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.

Згідно до ст. 101 Цивільного кодексу України засновники установи не беруть участі в управлінні нею.

В установі обов'язково створюється правління, до якого застосовуються положення статті 99 цього Кодексу. Установчий акт може передбачати створення також інших органів, визначати порядок формування цих органів та їх склад. Нагляд за діяльністю установи здійснює її наглядова рада. Наглядова рада здійснює нагляд за управлінням майном установи, додержанням мети установи та за її іншою діяльністю відповідно до установчого акта.

Пунктом 9.21 Статуту визначена компетенція наглядової ради відповідача, яка полягає у прийнятті рішень з питань діяльності товариства. До виключної компетенції наглядової ради товариства належать, зокрема, прийняття рішень з затвердження угод, укладених на суму, яка перевищує статутний фонд товариства та затвердження правочинів по розпорядженню нерухомим майном товариства.

Пунктом 9.2 Статуту ВАТ "Мостобуд", в редакції чинній на час прийняття спірних рішень, визначено, що управління товариством здійснюють: загальні збори акціонерів - вищий орган товариства, наглядова рада, правління - виконавчий орган товариства, ревізійна комісія.

Наглядова Рада, яка представляє інтереси акціонерів в перерві між проведенням Загальних зборів і в межах компетенції, визначеної цим Статутом та чинним законодавством України, створюється з числа акціонерів (п. 9.18 Статуту).

Пунктом 9.19 Статуту передбачено, що члени наглядової ради товариства обираються загальними зборами акціонерів товариства. Члени наглядової ради із свого складу обирають голову та секретаря наглядової ради товариства.

Кількісний склад наглядової ради товариства визначається загальними зборами акціонерів товариства (п. 9.20 Статуту).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно рішення загальних зборів акціонерів відповідача від 04.08.2006 членами наглядової ради було призначено п'ять осіб: ОСОБА_12 - голова наглядової ради, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_15 та ОСОБА_14.

07.08.2006 відбулось засідання наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Мостобуд", на якому прийнято рішення, що оформлене протоколом № 1/2-06, про обрання секретарем наглядової ради ОСОБА_10

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що склад наглядової ради відповідача було обрано відповідно до вимог Закону України "Про господарські товариства" та Статуту товариства.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у спірному засіданні наглядової ради ВАТ "Мостобуд", що відбулись 16.04.2007, були присутні члени наглядової ради, у наступному складі: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_8 за довіреністю від 13.03.2006 серії ВСР № 390817 від ОСОБА_10.

Довіреністю від 13.03.2006 серії ВСР № 390817 ОСОБА_10 уповноважив ОСОБА_8 представляти його інтереси як акціонера ВАТ "Мостобуд" в розмірі всіх належних йому простих іменних акцій на свій розсуд, в тому числі як члена наглядової ради.

Згідно ст. 24 Закону України "Про господарські товариства" акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про господарські товариства" засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та громадяни.

Відповідно до ст. 152 Цивільного кодексу України акціонерним є товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості.

Згідно ст. 153 Цивільного кодексу України акціонерне товариство може бути створене юридичними та (або) фізичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та класу акцій, власниками яких вони є. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що передача акціонером своїх повноважень іншій особі здійснюється відповідно до законодавства.

Частиною 1 ст. 100 Цивільного кодексу України встановлено, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст 272 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно.

Відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 240 Цивільного кодексу України представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов'язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (в редакція, яка діяла на день прийняття спірного рішення) встановлено загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 4.3. Статуту встановлено, що акціонери здійснюють свої права по управлінню Товариством через уповноважені ними органами. Акціонери або уповноважені ними органи можуть делегувати ці права Правлінню чи іншому органові, який передбачений цим статутом і представляє інтереси акціонерів.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що законодавством чинним на день прийняття спірних рішень та Статутом передбачене чітке розмежування поняття «акціонер» як фізичної чи юридичної особи, яка є власником акцій товариства та «член спостережної/наглядової ради» як особи, членство якої пов'язано із набуттям статусу акціонера товариства.

Виходячи з аналізу приписів ст. 46 Закону України "Про господарські товариства", положень п. 9.18 Статуту, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що членство у Наглядовій Раді, яка створюється з числа акціонерів, є правовідношенням представництва, яке, виходячи з положення ст. 237 ЦКУ, полягає у тому, що одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Враховуючи вищенаведене, ані нормами законодавства чинного на день прийняття спірних рішень, ані положеннями Статуту не передбачено право акціонера як члена Наглядової ради товариства передавати свої права представнику для участі в засіданні такої ради товариства, а тому колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, про неправомірність участі в засіданні наглядової ради ОСОБА_8 за довіреністю від 13.03.2006 серії ВСР № 390817 від ОСОБА_10.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що участь в засіданні наглядової ради ОСОБА_8 є правомірною, посилаючи на те, що норми чинного на дату виникнення спірних правовідносин законодавства та положення Статуту не містили будь-яких обмежень щодо участі у засіданні наглядової ради товариства представника акціонера, обраного до її складу.

Також, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не зважаючи на оспорення позивачем правомірності участі ОСОБА_8, як представника ОСОБА_10, на засіданні наглядової ради, в будь-якому випадку, враховуючи положення п. 9.28 Статуту, на спірному засіданні наглядової ради був наявний кворум, необхідний для встановлення правомочності щодо прийнятих на ньому рішень.

Так, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що на засіданні наглядової ради 16.04.2007, ОСОБА_8 здійснював представництво ОСОБА_10 не лише як члена Наглядової ради, а і секретаря Наглядової ради, про що свідчить підпис на протоколі № 12-7 від 16.04.2007, яким оформлені спірні рішення. Таким чином, неправомірна участь в засіданні Наглядової ради ОСОБА_8 ставить під сумнів належне оформлення спірних рішень Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Мостобуд", а в подальшому і правовірність прийняття таких рішень.

Отже, враховуючи вищенаведене, відсутність у ОСОБА_8 необхідного обсягу цивільної дієздатності на прийняття участі в засіданні Наглядової ради з подальшим прийняттям спірних рішень та підписанням протоколу № 12-7 від 16.04.2007, як Секретарем Наглядової ради товариства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення оформлені протоколом № 12-7 від 16.04.2007 прийнятті з порушенням приписів ст. ст. 203, 237, 240 Цивільного кодексу України, ст. 46 Закону України "Про господарські товариства", а також положень п. 9.18, п. 9.19, п. 9.20 Статуту, у зв'язку з чим рішення Наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Мостобуд", оформлені протоколом № 12-7 від 16.04.2007, підлягають визнанню недійсними.

Щодо посилань відповідача на положення п.9.4 Статуту в обґрунтування правомірності представництва ОСОБА_8 за довіреністю від 13.03.2006 серії ВСР № 390817 від ОСОБА_10, суд апеляційної інстанції зазначає, що наведеним положенням Статуту передбачена передача своїх повноважень іншій особі відповідно до законодавства саме акціонером, що ні в якому разі не передбачає такого права для члена Наглядової ради товариства.

Щодо тверджень позивача про те, що прийняте на засіданні наглядової ради рішення про надання дозволу на укладення кредитної угоди на суму 80000000,00 грн. без окремого погодження процентної ставки в розмірі 18% за користування кредитними коштами, що перевищує розмір статутного капіталу товариства, порушує ч.8 п. 9.21 та п.п.12 ч.3 п.9.48 Статуту і може негативно вплинути на фінансове становище товариства, а отже і порушить право позивача на отримання дивідендів, звернувся до суду з даним позовом, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 46 Закону України "Про господарські товариства", який підлягає застосуванню до даних правовідносин, в редакції чинній на час прийняття спірних рішень, визначено, що в акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися рада акціонерного товариства (спостережна рада), яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління.

Пунктом 9.21 Статуту визначена компетенція наглядової ради відповідача, яка полягає у прийнятті рішень з питань діяльності товариства. До виключної компетенції наглядової ради товариства належать, зокрема, прийняття рішень з затвердження угод, укладених на суму, яка перевищує статутний фонд товариства та затвердження правочинів по розпорядженню нерухомим майном товариства.

Разом з тим, визначений вказаним пунктом статуту перелік питань не є вичерпним.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, спірними рішеннями наглядової ради, які оформлені протоколом № 12-7 від 16.04.2007 було надано дозвіл відповідачу на отримання кредиту, на передачу в заставу нерухомого майна та майнових прав вимоги, а також доручено заступнику голови правління ВАТ "Мостобуд" підписати необхідні документи. Так, виходячи з вищевикладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прийняття вказаних рішень не виходить за межі повноважень наглядової ради товариства.

Таким чином, колегія суду апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що віднесення до виключної компетенції наглядової ради затвердження правочинів, укладених на суму, яка перевищує статутний фонд товариства та по розпорядженню нерухомим майном не свідчить про відсутність у наглядової ради повноважень на надання згоди на укладення таких правочинів.

Разом з тим, наведені обставини не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки не впливають на прийняття судом рішення, з урахуванням того, що судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено порушення порядку прийняття наглядовою радою спірних рішень, оскільки у засіданні ради брав участь та підписував документи громадянин ОСОБА_8 за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності на прийняття участі в засіданні Наглядової ради як член Наглядової Ради товариства, з подальшим прийняттям спірних рішень та підписанням протоколу № 12-7 від 16.04.2007, як Секретар Наглядової ради товариства, що є основною підставою для визнання спірних рішень Наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Мостобуд", оформлених протоколом № 12-7 від 16.04.2007, недійсними.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що при прийнятті оспорюваного рішення місцевим господарським судом неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права, не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, викладені у рішенні місцевого господарського суду висновки не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення позову.

Судові витрати, що понесені при подачі позовної заяви, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, покладаються повністю на відповідача.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2014 у справі № 910/18026/13 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2014 у справі № 910/18026/13 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

4. Визнати недійсними рішення Наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Мостобуд", оформлені протоколом № 12-7 від 16.04.2007.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ, вул. Панківська, буд. 5, код ЄДРПОУ 01386326) на користь ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. - судового збору за подачу позовної заяви.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ, вул. Панківська, буд. 5, код ЄДРПОУ 01386326) на користь ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. - судового збору за подачу апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

8. Матеріали справи № 910/18026/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді Ю.Л. Власов

С.А. Гончаров