Ухвала суду № 40055990, 05.08.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 р.Справа № 818/748/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Федеральна пасажирська компанія" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2014р. по справі № 818/748/14

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Федеральна пасажирська компанія"

до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України

про скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

ВАТ "Федеральна пасажирська компанія" (далі-позивач) звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати постанову Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про накладення штрафу № 1/14 від 20.02.2014 р.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2014 р. у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2014 р. та винести нову постанову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування вимог посилається на порушення судом першої інстанції норм Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", неврахування, що позивач не підпадає під дію Закону України "Про транспорт" та Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", а тому не може нести відповідальність за правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, що привело до безпідставної відмови в задоволенні позову.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст. 197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України постанова суду першої інстанції переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 05.02.2014 р. о 18 год. 00 хв. під час здійснення прикордонного контролю на ПРК «Конотоп» у вагоні № 5 потягу № 33 сполученням "Москва-Одеса" було виявлено громадянку України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у якої відсутні документи, що посвідчують особу та дають право на здійснення перетину державного кордону з Російською Федерацією в Україну (а.с. 61). За результатами прикордонного контролю був складений протокол про правопорушення, що пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень № 530673 від 05.02.2014 р ., який отримано уповноваженою особою позивача (а.с. 60-62).

20.02.2014 р. відповідачем винесено постанову № 1/14, якою у зв'язку з порушенням позивачем п.1 ч. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» на позивача накладено штраф у розмірі 8 500,00 грн. (а.с. 11-12).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова винесена відповідачем в межах повноважень, в порядку та спосіб встановлений законом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Згідно з преамбулою Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", цей Закон відповідно до Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, встановлює відповідальність перевізників за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність, але не справжність, у пасажирів документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажирів через державний кордон України без необхідних документів, а також визначає порядок застосування цієї відповідальності.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про залізничний транспорт" № 273/96-ВР, постанови КМ України "Про затвердження Статуту залізниць України" від 06.04.1998 р. № 457 - міжнародне залізничне сполучення - перевезення пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу та пошти між Україною та іноземними державами.

Судом встановлено, що ВАТ "Федеральная пассажирская компания" має ліцензію серії ППБ № 7705192 від 15.07.2013 р. на здійснення перевезень пасажирів та багажу залізничним транспортом, видану Міністерством транспорту РФ, відтак, до позивача можливе застосування поняття "перевізник", що визначено Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" та Законом України "Про прикордонний контроль"

Громадянка України ОСОБА_1 уклала договір перевезення із ВАТ "Федеральна пасажирська компанія", про що свідчить копія проїзного документа (квитка) № АВ 2007027006662 сполученням "Москва-Одеса" (а.с. 64).

Відтак, ВАТ "Федеральна пасажирська компанія" (Російська Федерація) зобов'язано було упевнитися, що зазначений пасажир, при посадці у потяг № 33 сполученням "Москва-Одеса" має документи, необхідні для в'їзду до приймаючої держави.

Доводи апелянта, що позивач не може нести відповідальність за порушення правил міжнародних перевезень згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", колегія суддів вважає помилковими.

Права та обов'язки залізниць, підприємств та організацій залізничного транспортну на території України визначені в ст.22 Закону України "Про залізничний транспорт".

Відповідно до ст.22-1 Закону України "Про залізничний транспорт", перевізник, при перевезенні пасажира у міжнародному сполученні зобов'язаний до початку перевезення перевірити наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та відмовити у перевезенні пасажиру, який на його вимогу не пред'явив необхідні документи.

Отже, саме на перевізника покладається обов'язок по перевірці наявності у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, що свідчить про те, що позивачем не був виконаний до початку перевезення обов'язок перевірити наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, що призвело до спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів.

Відповідальність перевізника не обмежується національними ліцензіями, не залежить від країни, по території якій здійснюється перевезення.

За невиконання обов'язку перевірити перед початком перевезення пасажира у міжнародному сполученні наявність у нього документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, перевізник несе відповідальність, передбачену Законом.

Згідно Переліку пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон України, у межах яких створюються або можуть створюватися зони митного контролю, затвердженого спільним наказом Державної митної служби України, адміністрації Державної прикордонної служби України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.06.2005 р. № 457/438/270 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.07. 2005 р. за № 710/10990, залізничний пункт контролю через державний кордон України "Конотоп" має категорію міжнародного.

Відповідно до ст. 1 Угоди між Урядом Російської Федерації та Урядом України про безвізові поїздки громадян Російської Федерації та України від 16.01.1997 р. "Громадяни держави однієї Сторони можуть в'їжджати, виїжджати та пересуватися територією держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування і реєстрації, що діють в цій державі, по документах, що посвідчують особу і підтверджують громадянство ".

Стаття 7 ("Прикордонні заходи") Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми передбачає наступне:

без шкоди для міжнародних зобов'язань стосовно вільного пересування осіб Сторони будуть посилювати, наскільки це можливо, такий прикордонний контроль, який може бути необхідним для запобігання й виявлення торгівлі людьми;

кожна Сторона вживає законодавчих або інших відповідних заходів для запобігання, наскільки це можливо, використанню транспортних засобів, які експлуатуються комерційними перевізниками, для вчинення правопорушень, визначених згідно із цією Конвенцією;

де це доцільно й без шкоди для відповідних міжнародних конвенцій такі заходи включають запровадження обов'язку комерційних перевізників, зокрема будь-якої транспортної компанії або власника чи оператора будь-якого транспортного засобу, упевнитися, що всі пасажири мають проїзні документи, які вимагаються для в'їзду до приймаючої держави;

кожна Сторона вживає необхідних заходів згідно зі своїм внутрішнім законодавством для забезпечення санкцій у випадках порушення обов'язку, викладеного в пункті 3 цієї статті;

кожна Сторона вживає таких законодавчих або інших заходів, які можуть бути необхідними згідно з внутрішнім законодавством Сторони для відмови у в'їзді або анулюванні віз особам, причетним до здійснення правопорушень, визначених згідно із цією Конвенцією.

Аналогічна норма передбачена статтею 11 ("Заходи прикордонного контролю") Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та статтею 11 Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми.

Таким чином, комерційний перевізник, у тому числі будь-яка транспортна компанія або власник чи водій будь-якого транспортного засобу зобов'язаний упевнитися, що всі пасажири мають проїзні документи, необхідні для в'їзду до приймаючої держави..

Судом встановлено та не спростовано позивачем, щодо початку перевезення ним не виконано обов'язок перевірити наявність у гр. ОСОБА_1 документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, що призвело до спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів.

За невиконання такого обов'язку перевізник несе відповідальність, передбачену Законом.

Доводи апеляційної скарги про ненадання представнику перевізника під розписку другого примірнику протоколу про правопорушення, пов'язаного зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень та відсутності в протоколі підпису представника перевізника, відомостей про вручення протоколу або його направлення, спростовуються матеріалами справи, а саме, протоколом від 05.02.2014 р. № 530673, де підпис уповноваженої особи ВАТ "Федеральна пасажирська компанія" наявний. Даний факт також засвідчено підписом свідка (а.с. 62).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про накладення штрафу № 1/14 від 20.02.2014 р. винесена в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом .

Таким чином, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Федеральна пасажирська компанія" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2014р. по справі № 818/748/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Ральченко І.М.