Ухвала суду № 40055904, 30.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 р.Справа № 820/4504/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін: позивача - Третьякової Н.Ю., відповідача - Юсупової М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче об'єднання "СХІДБУД" на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2014р. по справі № 820/4504/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче об'єднання "СХІДБУД"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче об`єднання "СХІДБУД" (далі по тексту - ТОВ ТВО «Східбуд», позивач), звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, відповідач), в якому просило суд :

1) зобов`язати відповідача надати інформацію щодо внесення останнім коригувань до електронної бази даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів тазборів України "Податковий блок", Інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також до картки особового рахунку ТОВ "ТВО "Східбуд" на підставі відомостей, викладених в Акті №1371/20-30-22-03/34859198 від 08.11.2013року, який містить висновки щодо завищення податкових зобов`язань в частині формування податкового кредиту з придбання послуг у ТОВ "БК "Стіль" у розмірі 232987,10грн. у липні 2013року; завищення податкового кредиту з придбання послуг у ТОВ "БК "Стіль" у розмірі 239653,52грн. у липні 2013року; заниження суми податку на додану вартість, що підлягаю сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 6666,67грн. за липень 2013 року;

2) визнати протиправними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області щодо внесення змін до електронної бази даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також до картки особового рахунку по платнику податків ТОВ "ТВО "Східбуд", внесених на підставі акту №1371/20-30-22-03/34859198 від 08.11.2013 року, а саме анулювання податкового кредиту з придбання товарів та послуг у ТОВ "БК "Стіль" у розмірі 239653,52грн. у липні 2013року та податкових зобов`язань у розмірі 232987,10 грн. у липні 2013року;

3) зобов`язати ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області відновити суми податкового кредиту та зобов`язань позивача в електронній базі "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", Інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в картці особового рахунку, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті №1371/20-30-22-03/34859198 від 08.11.2013 року;

4) визнати протиправними дії відповідача зі встановлення в Акті №1371/20-30-22-03/34859198 від 08.11.2013 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТВО «Сіхдбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по господарським взаємовідносинам із ТОВ «БК «Стіль», ТОВ «Холодоптторг» за липень 2013 року висновків щодо завищення податкових зобов`язань в частині формування податкового кредиту з придбання послуг у ТОВ "БК "Стіль" у розмірі 232987,10 грн. у липні 2013року, завищення податкового кредиту з придбання послуг у ТОВ "БК "Стіль" у розмірі 239653,52 грн. у липні 2013року; заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 6666,67 грн. за липень 2013 року;

5) скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.12.2013 року № 2920302203, яким збільшено суму грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість на суму 10000,01 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 6666,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3333,34 грн., як таке, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 року по справі № 820/4504/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче об`єднання "СХІДБУД" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 р. по справі № 820/4504/14 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, в порушення вимог п.5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової служби України № 948 від 22.12.2010 року (далі по тексту - Порядок № 984), не встановлено в акті перевірки № N1371/20-30-22- 03/34859198 від 08.11.2013 року жодного факту недійсності, податкової накладної, обставин безпідставності операцій або недійсності угод. Стверджує, що реальність господарських відносин із ТОВ «БК «Стіль» повністю підтверджена первинними документами. Вказує, що здійснення позивачем оплати за виконання робіт пізніше строку, вказаного в договорі, не тягне за собою недійсності такого договору, фінансовий розрахунок між сторонами договору може бути здійснено за додатковою домовленістю між сторонами. Вважає хибним висновок суду першої інстанції про неможливість фактичного виконання контрагентом позивача ТОВ «БК «Стіль» робіт, які є предметом договору з позивачем по справі, з огляду на відсутність у вказаного контрагента необхідної кількості персоналу та основних засобів, та з урахуванням знаходження його у м. Дніпропетровську, в той час як роботи проводились на об'єктах, що розташовані в м. Харкові. Вказує, що позивач не має можливості надати відомості щодо штатного розпису працюючих осіб підприємства-контрагента, наявності у нього транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів, та не зобов'язаний надавати з приводу можливостей контрагента щодо виконанню останнім своїх обов'язків, покладеним на нього умовами двостороннього договору. Враховуючи вищевикладене, вважає необґрунтованими викладені в акті перевірки висновки відповідача про завищення податкових зобов`язань в частині формування податкового кредиту з придбання послуг у ТОВ "БК "Стіль" у розмірі 232987,10 грн. у липні 2013 року, завищення податкового кредиту з придбання послуг у ТОВ "БК "Стіль" у розмірі 239653,52 грн. у липні 2013 року, заниження суми податку на додану вартість, що підлягаю сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 6666,67 грн. за липень 2013 року.

Крім того, пояснив, що на підставі висновків зазначеного акту до електронної бази даних "Автоматизована система співставлення" Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок" було внесено зміни, а саме анульовано задекларовані позивачем показники податкової звітності, чим позбавлено позивача права користування задекларованим податковим кредитом в подальшій господарській діяльності. Крім того, вважає, що складання оскаржуваного акту та внесення коригувань до електронних систем на підставі висновків вказаного акту порушує права та законні інтереси позивача, оскільки розголошення недостовірних повідомлень про неналежне виконання позивачем норм чинного податкового законодавства погіршує взаємовідносини позивача з його контрагентами та ділову репутацію ТОВ "НВО "Східбуд", що у свою чергу негативно впливає на здійснення господарської діяльності позивача, і як наслідок - зменшення отриманого прибутку, створює підстави для проведення перевірок контрагентів позивача.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 р. по справі № 820/4504/14 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що дії податкового органу щодо встановлення в ході перевірки порушень податкового законодавства з боку позивача та викладення відповідних висновків в акті перевірки здійснені відповідачем в рамках наданих законом повноважень, висновки перевірки є обґрунтованими, та як наслідок, прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення є законним і скасуванню не підлягає. Крім того, стверджує, що контролюючі органи не коригують дані податкової звітності платника податків, такі дані містяться в інформаційних базах в обсягах, що самостійно відображені платниками податків в податковій звітності. Отже, будь-яких коригувань податкової звітності ТОВ "НВО "Східбуд" не відбувалось. У зв'язку з викладеним, не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "ТВО "Східбуд" пройшло передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 31.01.2007року, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ №674599 та перебуває на обліку як платник податків та зборів в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з 31.01.2007року за № 16800.

В період з 28.10.2013 року по 01.11.2013 року співробітниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТВО "Східбуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ " БК "Стіль" та ТОВ "Холодоптторг" за липень 2013року, за наслідками якої складено Акт №1371/20-30-22-03/34859198 від 08.11.2013 року (т.1, а.с.26-54).

Зазначеним актом зафіксовано порушення позивачем, зокрема:

- ст.185-ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкових зобов`язань в частині формування податкового кредиту з придбання послуг у ТОВ "БК "Стіль" у розмірі 232987,10 грн. у липні 2013 року;

- п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з придбання послуг у ТОВ "БК "Стіль" у розмірі 239653,52 грн. у липні 2013 року;

- п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 , п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 6666,67 грн. за липень 2013року.

На підставі наведених висновків акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 2920302203 від 04.12.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 10000,01 грн., у т.ч. за основним платежем 6666,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3333.34 грн. (т.1, а.с.57).

Позивач, не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, розпочав процедуру його адміністративного оскарження, за результатами чого рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області від 26.12.2013року № 4847/10/20-10-10-04-17, залишеним без змін рішенням Міністерства доходів і зборів України від 04.03.2014року № 4164/6/99-99-10-01-15, скарга підприємства залишилась без задоволення, а спірне податкове повідомлення - рішення - без змін.

Позивач, не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом про його скасування, а також про визнання протиправними дій відповідача щодо встановлення в акті перевірки висновків про завищення позивачем податкових зобов'язань за результатами із ТОВ «БК «Стіль», завищення податкового кредиту та заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на підставі яких було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскарження дій відповідача щодо внесення даних акту перевірки до електронних інформаційних баз даних податкових органів та зобов'язання відповідача поновити у цих базах дані, задекларовані позивачем.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача зі встановлення в Акті №1371/20-30-22-03/34859198 від 08.11.2013року висновків щодо завищення податкових зобов`язань в частині формування податкового кредиту з придбання послуг у ТОВ "БК "Стіль" у розмірі 232987,10 грн. у липні 2013 року, завищення податкового кредиту з придбання послуг у ТОВ "БК "Стіль" у розмірі 239653,52 грн. у липні 2013 року; заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 6666,67 грн. за липень 2013 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 86.1 ст.86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно з п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року N 984 (далі - Порядок № 984) акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Положеннями п. 86.7 ст. 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Відповідно до положень п.6 розділу 4 Порядку № 984 за результатами розгляду заперечень складається висновок довільної форми, у якому зазначаються наведені в акті (довідці) перевірки висновки, факти та дані, відносно яких надано заперечення платником податків, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підводиться підсумок щодо обґрунтованості заперечень.

Зазначений висновок є складовою частиною (додатком) матеріалів перевірки, залишається в органі державної податкової служби та враховується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення.

Тобто, фактично в акті перевірки викладається суб'єктивна думка перевіряючого, його оціночні судження, щодо наявності з боку платника порушень податкового та іншого законодавства.

Сам по собі факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків, проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів. Законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його правом не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.

В разі коли платник податків не скористався цим правом і перевірка проведена, платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав невідповідності рішення закону чи компетенції органу державної податкової служби.

Колегія суддів зазначає, що акт перевірки не містить владних управлінських приписів щодо позивача, а лише містить інформацію про виявлені під час перевірки порушення.

Таким чином, колегія суддів вважає за потрібне вказати, що складання податковим органом акту перевірки узгоджується з приписами ст.86 Податкового кодексу України, прав та охоронюваних законом інтересів позивача, як платника податків (зборів), не порушує. Доказів зворотного, позивачем до суду не надано.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання неправомірними дій відповідача щодо закріплення в акті перевірки №1371/20-30-22-03/34859198 від 08.11.2013року висновків про порушення приписів податкового законодавства, оскільки безпосереднє викладення відповідачем суб'єктивного оціночного судження, щодо наявності з боку підприємства порушень податкового та іншого законодавства є правом податкового органу, внаслідок чого відсутнє порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення від 04.12.2013 року № 2920302203, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 10000,01грн., у т.ч. за основним платежем на суму 6666,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3333,34 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про порушення ТОВ ТВО «Східбуд» п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України. У свою чергу, підставою для таких висновків слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача по ланцюгу постачання, за наслідками якої встановлено відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій з контрагентом ТОВ "БК "Стіль", що призвело до завищення позивачем витрат у липні 2013року.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача обґрунтованими, враховуючи наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За визначенням абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з положеннями абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що основними видами діяльності, які здійснював позивач у перевіряємий період, були: Будівництво житлових і нежитлових будівель (код КВЕД 41.20), Неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90), Діяльність у сфері архітектури (код КВЕД 71.11), Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (код КВЕД 36.63.0) Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (код КВЕД 52.29), що підтверджується довідкою з ЄРРПОУ № 674599.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у спірний період мав господарські відносини із ТОВ "БК "Стіль".

Так, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "ТВО "Східбуд" (Генпідрядник) та ТОВ "БК "Стіль" (Субпідрядник) укладено субпідрядні договори:

1) від 01.07.2013 року №606/УГ на виконання капітального ремонту резервуару вертикального (Р-2) на ШВПГКН (інв. №2060233083002002), вартість робіт складає 59865,78 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, термін виконання робіт - 35 робочих днів з дня початку робіт з правом дострокового виконання (т.1, а.с.87-90).

2) від 01.07.2013 року №0107-1 на виконання штукатурки лоджій у житловому будинку №34 (с. Циркуни, Харківський район, м-р/н "МЖК Інтернаціоналіст", вартість робіт визначається Договірною ціною та складає 161334,32 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, термін виконання робіт - 35 робочих днів з дня початку робіт з правом дострокового виконання (т.1, а.с.109-112);

3) від 01.07.2013 року №2805 на виконання робіт з улаштування системи опалення дилерського центру з продажу та обслуговування автомобілів по вул. Шевченко, м. Харків, вартість робіт складає 56072,02 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, термін виконання робіт-35 робочих днів з дня початку робіт з правом дострокового виконання (т.1, а.с.144-147);

4)від 01.07.2013 року №613/УГ на виконання капітального ремонту резервуару вертикального (Р-3) на ШВПГКН (інв. №2060233083002003), вартість робіт складає 58608,94 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, термін виконання робіт-35 робочих днів з дня початку робіт з правом дострокового виконання (т.1, а.с.181-184);

5) від 20.05.2013 року №2005-АС на виконання робіт з капітального ремонту покрівлі адміністративної будівлі за адресою: П'ятигорський провулок 7, вартість робіт складає 20785,00 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, термін виконання робіт-60 робочих днів з дня початку робіт з правом дострокового виконання (т.2, а.с.1-4);

6) від 14.05.2013 року №1405-4 на виконання робіт з капітального ремонту внутрішніх приміщень на першому поверсі житлового будинку за адресою: вул. к. Лібкнехта, 38, вартість робіт складає 40000,00 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, термін виконання робіт-20 робочих днів з дня початку робіт з правом дострокового виконання (т.2, а.с.18-21);

7) від 01.07.2013 року №0311-1 на виконання інженерних, геодезичних і проектних робіт трас газопроводів високого та середнього тиску на газопостачання с. Сінне Богодухівського району Харківської області, а саме: газопроводи середнього тиску по вулицям с. Сінне L=21,52 км, вартість робіт складає 48106,48 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, термін виконання робіт-35 робочих днів з дня початку робіт з правом дострокового виконання (т.2, а.с.30-33);

8) від 01.07.2013 року №19/04-1 на виконання інженерно-геодезичних робіт для проектування будівництва газопроводів с. Ріпки і с. Вертіївка, вартість робіт складає 59850,00 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (т.2, а.с.38-41);

9) від 15.07.2013 року №80/7-Х на виконання робіт з капітального ремонту фасаду 6-типоверхової будівлі АБК ПАТ "Харківміськгаз" за адресою: вул. Жовтневої Революції 57/59, вартість робіт складає 28334,68 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (т.2, а.с.46-49);

10) від 01.07.2013 року №2504-Т на виконання робіт з демонтажу підвісної стелі "Армстронг" над виробництвом фабрики "Мівіна-3" за адресою: м. Харків, пр-т Московський, 199-а, в будівлі- літера 0/1-2, вартість робіт складає, 83482,92 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (т.2, а.с.61-64);

11) від 01.07.2013 року №0706-СЯ на виконання робіт з заміни дверей на броньовані, заміни вікон на металопластикові на об'єкті ДП "Санаторій "Ялинка", вартість робіт складає 58715,00 грн., термін дії договору - до повного-виконання сторонами своїх зобов'язань (т.2, а.с.79-82);

12) від 01.07.2013 року №93/С на виконання послуг по технічному обслуговуванню металоформи, вартість робіт згідно Протоколу узгодження договірної ціни складає 59000,00 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (т.2, а.с.117-120);

13) від 27.06.2013 року №270б-ОФ на виконання дорожної розмітки та тоніровки старої розмітки на об'єкті фабрики Філіп Моріс Україна, за адресою: Харківська область, Харківський район, пос. Комуніст, в-зд. Полевий, 1, вартість робіт складає 48700,00 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (т.2, а.с.125-128);

14) від 11.07.2013 року №1107-К на виконання робіт з виготовлення та монтажу повітропроводів магістральних ділянок систем вентиляції будівництва багатофункціонального центру за адресою: вул. Салтівське шосе м. Харків, вартість робіт складає 114700,00 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (т.2, а.с.133-136);

15) від 01.07.2013 року №790/УГВ на виконання капітального ремонту будівлі заводоуправління ШВПГКН (інв. №2060231001101022), вартість робіт складає 17513,82грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (т.3, а.с.1-4);

16) від 03.06.2013 року №030б-Д на виконання робіт з ремонту блоку А-4, нежитлової будівлі літ. А-1-1 за адресою: м. Харків, вул. Енгельса, 33 (територія Центрального ринку), вартість виконаних робіт визначається за Договірною ціною та локальним кошторисом, термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, термін виконання робіт не зазначений (т.3, а.с.19-22);

17) від 01.07.2013 року №118/Т на виконання робіт з гнуття рейки, вартість робіт складає 223482,51 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (т.3, а.с.39-42);

18) від 11.07.2013 року №1107-1 на виконання робіт з влаштування бетонної підлоги зі зміцненим верхнім шаром та по влаштуванню підлог з комерційного лінолеуму, вартість робіт складає 108768,55 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (т.3, а.с.35-38);

19) від 20.06.2013 року №2006-В на виконання робіт з очищення, ґрунтовки і фарбування стін, стелі і металоконструкцій за адресою: вул. Котлова, 183, м. Харків, вартість робіт складає 50785,00 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (т.3, а.с.82-85);

20) від 15.06.2013 року №1506-К на виконання робіт з монтажу системи водопроводу і каналізації на на об'єкті "Дилерський центр з продажу та обслуговуванню автомобілів" по вул. Шевченка, м. Харків, термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, вартість робіт визначається Договірною ціною та локальним кошторисом (т.3, а.с.90-93);

21) від 04.06.2013 року №0406-ФС на виконання робіт поточного ремонту приміщень (ремонт санвузла 2 (1 поверх) за адресою: м. Харків, вул. Тобольська, 55А, вартість робіт складає 25730,00 грн., термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (т.3, а.с.130-133).

Матеріалами справи підтверджено, що оплата ТОВ "ТВО "Східбуд" за виконані ТОВ "БК" Стіль" роботи за вищезазначеними договорами субпідряду була здійснена в безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, проте позивачем не надано доказів оплати за договором № 2504-Т від 01.07.2013року (а.с. 61 т.2).

На виконання умов вказаних договорів, між сторонами підписані акти приймання виконаних робіт форми КБ2, затверджено локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ3, відомості ресурсів, а також контрагентом позивача виписані відповідні податкові накладні.

Колегія суддів вважає за потрібне зауважити, що, відповідно до ст. 838 ЦК України та з урахуванням ст.319 Господарського кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Окрім того, також колегією суддів враховується положення статті 241 Цивільного кодексу України, з приводу укладання позивачем договорів субпідряду без відповідного погодження таких дій з замовником.

Слід відмітити, що постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005 р. "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві" було визначено порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств (капітальне будівництво об'єктів), а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із будівництвом об'єктів.

Відповідно до п.п. 61, 66 Постанови, підрядник може, якщо інше не встановлено договором підряду, залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників), а також робочу силу в необхідній кількості та відповідної кваліфікації, якщо інше не передбачено договором підряду.

Згідно п. 63 Постанови, генеральний підрядник у порядку, встановленому договором підряду, погоджує із замовником питання про залучення до виконання робіт субпідрядників. Замовник може відмовити у такому погодженні з письмовим обґрунтуванням свого рішення.

Субпідрядники, що залучаються до виконання робіт, повинні відповідати кваліфікаційним та іншим вимогам, передбаченим у договорі підряду (мати ліцензію (дозвіл) на виконання робіт, визначених договором субпідряду, досвід виконання аналогічних робіт та ресурси, достатні для їх виконання, тощо).(п.65 Постанови).

Проте, позивачем, всупереч вимог вказаних норм права, не надано на вимогу суду першої інстанції та до суду апеляційної інстанції ні доказів інформування замовників про залучення субпідрядників, ні доказів підтвердження наступного схвалення субпідрядних договорів та прийняття виконаних субпідрядниками робіт з боку замовника, що унеможливлює з`ясування судом обґрунтованої потреби в укладенні вищезазначених договорів субпідряду та пов'язаність вказаних ремонтно-будівельних робіт з господарською діяльністю підприємства.

Як вбачається з п.п.2.1-2.2. Договорів, у випадку постачання матеріалів та устаткування Субпідрядником, Субпідрядник зобов`язаний погоджувати з Генпідрядником вартість таких матеріалів та устаткування, також Субпідрядник відповідає за якість наданих матеріалів та устаткування.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та його контрагентом не узгоджено вищезазначених умов поставки. Окрім того, ТОВ " ТВО "Східбуд" до суду не надано доказів того, якими транспортними засобами здійснювалось переміщення матеріалів та засобів для виконання таких робіт, та підтвердження наявності у підприємства таких засобів взагалі, доказів використання матеріалів судпідрядника чи Генерального підрядника, доказів наявності достатніх трудових ресурсів для здійснення визначених договорами робіт, наявність складських, виробничих та інших приміщень.

Відповідно до приписів ст. 875 ЦК України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Відповідно до ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію. За змістом ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

У свою чергу, кошторис - це документ, в якому зазначається постатейний перелік витрат на виконання робіт і який є додатком до договору підряду, його невід'ємною частиною. Він дозволяє встановити не тільки розмір ціни, а і чітко визначити її складові елементи. Скласти його може як замовник так, і підрядник. Для договорів підряду в будівельному середовищі кошторис складається в обов'язковому порядку.

Таким чином, посилання на проектно-кошторисну документацію, як підставу для виконання робіт, і наявність такої документації при виконанні робіт є обов'язковим.

Щодо наданих локальних кошторисів колегія суддів вважає за потрібне відзначити наступне.

Первинними кошторисами в інвесторській кошторисній документації є локальні кошториси. Основою для їх складення є обсяг робіт, визначені в складі проекту (робочого проекту).

Розподіл робіт за локальними кошторисами повинен забезпечувати можливість визначення кошторисної вартості пускових комплексів, технологічних вузлів і етапів робіт, виділених у проекті організації будівництва, і кошторисної вартості робіт і витрат по реконструкції діючих цехів і об'єктів, що передбачається в проектній документації на розширення діючих підприємств. Для врахування витрат на технологічне устаткування вбудованих приміщень, господарський інвентар і пристосування приміщень для експлуатаційних потреб підприємств складається окремий кошторис .

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів передачі контрагенту робочого проекту за договором підряду, отже за відсутності основи для складання кошторису, не можна визначити обсяг робіт та матеріалів, які враховувались при його складанні. Окрім того, до вказаних кошторисів не включено витрати на експлуатацію пускових комплексів, технологічних вузлів та обладнання.

Також колегія суддів зазначає, що представником позивача надано до матеріалів справи локальні кошториси які не відповідають типовій формі №4, оскільки в локальних кошторисах, які містяться в матеріалах справи (т.1, а.с.114, 149, т.2, а.с. 6, 51, 138, т.3, а.с.95) не містять повної адреси об'єкту, до якого складено цей локальний кошторис, а кошториси до договорів субпідряду № 790/УГВ від 01.07.2013 року та № 0706-СЯ від 01.07.2013 р. (т.1, а.с.92, 186, т.2, а.с.79, т.3, а.с.6), взагалі не містять ні реквізитів об`єктів ремонту, ні адреси, за якою вони знаходяться Також до договорів № 1405-Ч від 14.05.2013 року, №0311-1 від 01.07.2013 року, № 19/04-1 від 01.07.2013 року, № 93/с від 01.07.2013 року, № 2706-ОФ від 27.06.2013 року, 1107-І від 11.07.2013 року, № 2006-В від 20.06.2013 року взагалі не надано локального кошторису (т.2, а.с. 18, 30,38, 117, 125, т.3,а.с.55).

Колегія суддів зазначає, що передання робіт субпідрядником і прийняття їх Генпідрядником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Суд вважає за необхідне зауважити, що спільним Наказом Державного Комітету Статистики України та Державного комітету України з будівництва та Архітектури № 237/5 від 21.06.02 р. "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві", затверджені типові форми № КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт". Дані типові форми розповсюджуються на будівельні організації, будівельні структурні підрозділи підприємств всіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні та монтажні роботи, роботи по капітальному та поточному ремонту споруд та будівель та інші підрядні роботи незалежно від форм власності даного підприємства.

Акти Форми № КБ-2в є актами приймання виконаних підрядних робіт підрядником та в яких відображаються всі витрати підрядника: прямі (вартість матеріалів, виробів та конструкцій, заробітна плата, вартість експлуатації машин), загальновиробничі витрати, додаткові витрати, тощо.

Зважаючи на те, що по об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок небюджетних джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду. Тобто будівельні організації можуть застосовувати ці типові форми, якщо це обумовлено в договорі підряду, або документи довільної форми, розроблені самостійно, зазначивши в них обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95 р. (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.1995 р. за № 168/704). Відповідно ст. 9 цього Закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, вказані акти Форми № КБ-2в були заповнені з порушенням законодавчо встановлених приписів, зокрема, в актах № 26-07 за липень 2013 року, № 29-07 за липень 2013 року, № 30-07 за липень 2013 року, № 1 за липень 2013 року (т.1, а.с.121-123, 128-130, 135-137, т.2, а.с. 55-57), № 1 за липень 2013року (а.с. 70, 71 т.2.), акт № 1 за липень 2013року (а.с. 12-14 т.3) не заповнені колонки 5-8, акт № 1 до субпідрядного договору № 1405-Ч від 14.05.2013року датується 01.10.2013року (т.2, а.с.26-28), акт № 1 до субпідрядного договору № 0306-Д від 03.06.2014року датується 30.12.2013 року (т.3, а.с.34-36), акт № 1 до субпідрядного договору № 1506-К датується 10.10.2013року (т.3, а.с 118-122), хоча в п.3.3. вказаних договорів зазначено, що субпідрядник надає Генпідряднику на розгляд та підписання акт приймання робіт не пізніше 30 числа поточного місяця, в акті № 1 за договором № 2006-В від 20.06.2013року не зазначена дата приймання та здачі робіт (надання послуг) (т.3, а.с.87).

Належних пояснень з вказаних обставин представником позивача не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.

Також, згідно наданих позивачем актів виконаних робіт неможливо встановити фактичні трудові ресурси необхідні для виконання робіт, кількість транспортного та виробничого обладнання, палива, запчастин.

Таким чином, у зв`язку з тим, що акти виконаних робіт не відповідають ні за змістом, ні за формою приписам вищевказаних документів, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені первинні документи складені з порушенням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не можуть визнаватися достатнім та допустимим доказом реальності здійснених господарських операцій.

Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що акти виконаних робіт не можуть бути беззаперечними доказами реального виконання правочину між сторонами, оскільки саме по собі складання актів прийняття виконаних будівельних робіт без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для отримання права на податковий кредит.

Отже, зазначені операції не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети). Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічних ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Представником позивача надано до суду відомості ресурсів до договірних вартостей та розрахунки загальновиробничих витрат в складі договірної ціни, з яких взагалі не вбачається, до яких саме договірних вартостей та взагалі відповідно чого складені ці відомості ресурсів та розрахунки загальновиробничих витрат в складі договірної ціни.

Також положеннями п. 4.1. договорів субпідряду передбачено, що якість виконуваних робіт, а також якість усіх матеріалів, устаткування та комплектуючих, що використовуються, повинна відповідати умовам, обумовленим договорами, кошторисній документації та додатками до вказаних договорів, а також будівельним нормам, затвердженим в установленому чинним законодавством порядку.

Проте, позивач не наддав ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції необхідних доказів на підтвердження дотримання вищезазначених умов договору.

Окрім того, колегія суддів вважає необхідним відмітити, що підставою для висновків про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту по ПДВ є недоведеність того, що роботи, по яких виник податковий кредит, були виконані саме ТОВ "БК"Стіль", з урахуванням того, що позивачем по даному підприємству не надано необхідної первинної документації, зокрема, штату працюючих осіб, зважаючи на те, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою; доказів наявності основних фондів (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів.

Також матеріали справи не містять обґрунтованих та документально підтверджених пояснень з приводу того, яким чином субпідрядник міг виконувати роботу на території м. Харкова та Харківської області в той час, як фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку знаходиться в м. Дніпропетровськ, просп.. Кірова, 50 Д,кім.17, що підтверджується ліцензією № 261507(а.с. 58 т.4).

Окрім того, позивач не надав копій укладених договорів оренди приміщень для зберігання будівельних матеріалів та іншої необхідної техніки та обладнання.

Окремо колегія суддів відмічає, що позивачем не надано суду на підтвердження реальності виконання угоди доказів проведення погоджувальної роботи з контрагентом та здійснення інструктажу з техніки безпеки з працівниками, яким доручено проведення робіт.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" - (бухгалтерський чи економічний ефект).

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційної форми і форми власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати податкову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, ще використовують грошовий вимірник, ґрунтуються наданих бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Частина 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" висуває до первинних документів вимоги щодо наявності такого обов'язкового реквізиту як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Враховуючи викладене, беручи до уваги неналежне оформлення первинної документації, відсутність документів щодо реальності проведених операцій, з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції належних доказів реальності надання субпідрядних послуг позивачеві контрагентом ТОВ «БК «Стіль».

З огляду на наведене, податкові накладні, видані ТОВ "БК «Стіль», щодо якого не підтверджено факту виконання ним робіт, обумовлених договорами субпідряду з позивачем, у розумінні п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ПК України не є належною підставою для формування податкового кредиту, що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення позивачем податкових зобов`язань в частині формування податкового кредиту з придбання послуг у ТОВ "БК "Стіль" у розмірі 232987,10грн. у липні 2013року; завищення податкового кредиту з придбання послуг у ТОВ "БК "Стіль" у розмірі 239653,52грн. у липні 2013року; заниження суми податку на додану вартість, що підлягаю сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 6666,67грн. за липень 2013 року.

Колегія суддів зауважує, що окремі неточності у заповненні первинних документів, факт неповної оплати робіт за одним з договорів, окремо самі по собі не тягнуть недійсності укладених договорів, однак у своїй сукупності, з урахуванням ненадання позивачем пояснень з приводу встановлених спірних обставин, ставлять під сумнів реальність здійснення господарської операції.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що наданими позивачем доказами не спростовується обґрунтованість висновку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про не підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ ТВО «Східбуд» та ТОВ «БК «Стіль» та про порушення позивачем вимог п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 , п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України.

З приводу тверджень позивача про відсутність у суду першої інстанції повноважень надавати оцінку правильності оформлення первинних документів та відповідності їх вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та бухгалтерську звітність в Україні», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що надання оцінки доказам, наданим сторонами, у тому числі й первинним документам бухгалтерського обліку як доказам реальності здійснення господарської операції, є законодавчо закріпленим повноваженням суду.

При цьому, враховуючи, що висновок відповідача про порушення норм податкового законодавства (п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 , п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України), на підставі якого прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення, обґрунтовується відповідачем з посиланням на відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «БК «Стіль», а отже, належне дослідження первинних документів та встановлення їх відповідності вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України є безумовно необхідним для підтвердження або спростування вищенаведених висновків податкового органу.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим, як встановлено частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У свою чергу, у відповідності до ст.72 КАС України, підставами для звільнення від доказування певних обставин є лише встановлення цих обставин судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили; визнання судом цих обставин загальновідомими; визнання цих обставин сторонами, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися (ч.3 ст.72 КАС України).

При цьому, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (ч.6 ст.72 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.76 КАС України пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі. Сторони, треті особи або їхні представники, які дають пояснення про відомі їм обставини, що мають значення для справи, можуть бути за їхньою згодою допитані як свідки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, не спростовуючи наявності у відповідача як суб'єкта владних повноважень обов'язку доведення правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, вказує на те, що позивач не звільнений від доказування обставин, які покладено ним в основу позовних вимог. В даному випадку такими обставинами є саме реальність господарських операцій між ТОВ ТВО «Східбуд» та ТОВ «БК «Стіль», яка в силу приписів п.44.1 ст.44 ПК України, ст.ст.1, 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» повинна бути підтверджена виключно належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.12.2013 року № 2920302203 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а відтак, підстави для його скасування відсутні.

З приводу заявлених позивачем вимог щодо надання інформації щодо внесення податковим органом коригувань до електронної бази даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також до картки особового рахунку ТОВ "НВО "СХІДБУД" на підставі відомостей, викладених в Акті №1371/20-30-22-03/34859198 від 08.11.2013 року, який містить висновки щодо завищення податкових зобов`язань в частині формування податкового кредиту з придбання послуг у ТОВ "БК "Стіль" у розмірі 232987,10 грн. у липні 2013 року; завищення податкового кредиту з придбання послуг у ТОВ "БК "Стіль" у розмірі 239653,52 грн. у липні 2013 року; заниження суми податку на додану вартість, що підлягаю сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 6666,67 грн. за липень 2013 року; визнання протиправними дій ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області щодо внесення змін до електронної бази даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також до картки особового рахунку по платнику податків ТОВ "ТВО "Східбуд", внесених на підставі акту №1371/20-30-22-03/34859198 від 08.11.2013 року, а саме анулювання податкового кредиту з придбання товарів та послуг у ТОВ "БК "Стіль" у розмірі 239653,52 грн. у липні 2013 року та податкових зобов`язань у розмірі 232987,10 грн. у липні 2013 року; зобов`язання ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області відновити суми податкового кредиту та зобов`язань позивача в електронній базі "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", Інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в картці особового рахунку, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті №1371/20-30-22-03/34859198 від 08.11.2013року, колегія суддів зазначає наступне.

За визначенням пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

Приписами пункту 71.1 статті 71 Податкового кодексу України встановлено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Наказом Державної податкової служби України № 1197 від 24.12.2012 року "Про введення в експлуатацію інформаційної системи "Податковий блок" (далі - Наказ № 1197) з 01.01.2013 року введено в експлуатацію ІС "Податковий блок" в органах державної податкової служби всіх рівнів".

У відповідності до пункту 2.1 Наказу № 1197, існуючі інформаційні системи, в тому числі АС "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", експлуатувалися паралельно з інформаційною системою "Податковий блок" до 31.01.2013 року.

Наказом ДПС України № 1198 від 24.12.2012 року "Про введення в дію Тимчасового регламенту експлуатації інформаційної системи "Податковий блок" (далі - Наказ № 1198), з 01.01.2013 року затверджено та введено в дію Тимчасовий регламент експлуатації інформаційної системи "Податковий блок".

Положенням підпункту 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що у цьому Кодексі поняття податкова інформація - вживається у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію".

Згідно зі ст.16 Закону України № 2657-ХІІ від 02.10.1992 року "Про інформацію" (далі - Закон № 2657-ХІІ), податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

У відповідності до з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи (ч.2 ст.69 КАС України).

Відповідно до ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як встановлено частинами 4, 5 ст.71 КАС України, cуб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, судом першої інстанції ставилось питання про надання відповідачем доказів проведення коригування задекларованих позивачем показників податкової звітності в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також до картки особового рахунку по платнику податків ТОВ "ТВО "Східбуд".

Як встановлено судом першої інстанції з пояснень представника відповідача, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, жодних коригувань відповідної електронної бази даних та картки особового рахунку платника податків здійснено не було.

Зазначене підтверджується наявною в матеріалах справи копією облікової картки ТОВ «ТВО «Східбуд», з якої не вбачається збільшення або зменшення податкових зобов'язань позивача податковим органом на підставі акту перевірки № №1371/20-30-22-03/34859198 від 08.11.2013року.

Отже, фактичного коригування показників податкової звітності позивача на підставі зазначеного акту в даному випадку не відбулося.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції жодних доказів того факту, що першим відповідачем у ІС «Податковий блок» або у АРМ «Аудит» та у картці особового рахунку було здійснено фактичну заміну показників податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих ТОВ «ТВО «Східбуд», іншими даними, встановленими на підставі вищевказаного акту про проведення позапланової документальної виїзної перевірки.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що твердження позивача про внесення відповідачем коригувань задекларованих позивачем показників податкової звітності до електронної бази даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також до картки особового рахунку ТОВ "НВО "СХІДБУД" на підставі відомостей, викладених в Акті №1371/20-30-22-03/34859198 від 08.11.2013року, є лише припущеннями, не підкріпленим відповідними доказами, а тому, беручи до уваги положення ч.ч.1, 6 ст. 71, ст.86 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче об'єднання "СХІДБУД" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2014р. по справі № 820/4504/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 04.08.2014 р.