Ухвала суду № 40055823, 23.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 р.Справа № 820/8589/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2014р. по справі № 820/8589/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка" (далі за текстом - ТОВ "Побутелектротехніка", позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі за текстом - ДПІ у Київському районі м. Харкова, відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.05.2014 року № 0000192206.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме абз. 1 п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, ст. 2, ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про порушення позивачем строків розрахунків в іноземній валюті по договору № 0310/01 від 03.10.2013 року з Rokon International, Inc, з огляду на те, що при проведенні імпортних операцій датою імпорту у випадках ввозу продукції на територію України, якщо остання підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення вантажної митної декларації.

На підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Фахівцями державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства по контракту № 0310/01 від 03.10.2013 року за період з 03.10.2013 року по 28.02.2014 року.

Результати перевірки оформлені актом № 1068/22-06/24136939 від 22.04.2014 року, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в результаті чого у жовтні 2013 року порушено строки розрахунків по договору № 0310/01 від 03.10.2013 року з Rokon International, Inc.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 05.05.2014 року № 0000192206, яким на позивача накладено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства в розмірі 13671,53 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачем правомірності та обґрунтованості податкового повідомлення-рішення від 05.05.2014 року № 0000192206.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 03 жовтня 2013 року між позивачем (Покупець) та Rokon International, Inc (США) (Продавець) укладено контракт № 0310/01, відповідно до умов якого Продавець поставляє товари на загальну суму 43857,37 доларів США, а Покупець сплачує та приймає товари, зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною контракту.

31 жовтня 2013 року позивач, відповідно до умов контракту, сплатив аванс в розмірі 43857,37 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 2 від 31.10.2013 року.

22 січня 2014 року товар перетнув митний кордон України, про що свідчить штамп Південної митниці "Під митним контролем" на коносаменті на судно № UАОSS077 від 16.01.2014 року.

28 січня 2014 року товар поміщений у митний режим імпорту, про що свідчить попередня митна декларація ІМ 40 ДЕ № 807110000/2014/325.

11 лютого 2014 року позивачем оформлена митна декларація ІМ 40 ДЕ №1000/2014/000728.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Законом України від 06.11.2012 року № 5480-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок" статтю 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", із змінами та доповненнями, доповнено новою частиною такого змісту: " Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті".

Згідно п. 1 Постанови Національного банку України від 14.11.2013 року № 453 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 листопада 2013 року за № 1951/24483, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова набирає чинності з 20 листопада 2013 року та діє до 17 травня 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, товар за контрактом № 0310/01 від 03 жовтня 2013 року надійшов на митну територію України в межах термінів, передбачених ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Згідно ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

При цьому, відповідно до вказаної статті, момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Поняття "момент перетину товаром митного кордону України" визначається також нормами Митного кодексу України.

Так, зокрема, за змістом п. 4 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України встановлено, що ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Митного кодексу України, товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

За приписами ч. 2 ст. 321 Митного кодексу України встановлено, що у разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України

Згідно з ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ч. 2 ст. 248 Митного кодексу України, засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Таким чином, з правового аналізу наведених норм вбачається, що перебування товару "Під митним контролем" неможливе без його фактичного ввезення в Україну, тому первинним є фактичне перетинання товаром митного кордону України в пункті пропуску, підтвердженням якого в режимі імпорту є проставлення на товаросупровідному документі відтиску "Під митним контролем" з відповідною датою перетину митного кордону.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованим посилання суду першої інстанції на те, що відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

При цьому, зазначена норма закону не містить жодних положень про те, що вантажно-митна декларація є єдиним документом, який засвідчує факт та дату фактичного переміщення через митний кордон України товарів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оформлена вантажна митна декларації не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем неможливо без його фактичного ввозу на територію України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність вантажно-товаросупровідного документа, з відтиском штампу "під митним контролем" з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Отже, враховуючи приписи ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено порушення позивачем строків розрахунків в іноземній валюті по договору № 0310/01 від 03.10.2013 року з Rokon International, Inc та правомірність податкового повідомлення-рішення від 05.05.2014 року № 0000192206.

За викладених обставин, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2014р. по справі № 820/8589/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М.