Ухвала суду № 40055815, 29.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 р.Справа № 820/7519/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2014р. по справі № 820/7519/14

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області , Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області , Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Херсонській області

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області та Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Херсонській області в якому просив, з урахуванням уточнених вимог, скасувати рішення-висновок Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області від 10.10.2013 року про розгляд заяви громадянина СРВ ОСОБА_2 щодо обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україну у зв'язку з досягненням 45-річного віку; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути заяву громадянина СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, від 17.07.2013 року про обмін його посвідки на постійне проживання в Україні, серія НОМЕР_1, у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2014 року по справі № 820/7519/14 позов задоволено. Скасувати рішення - висновок Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області від 10.10.2013 року про розгляд заяви громадянина СРВ ОСОБА_2 щодо обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україну у зв'язку з досягненням 45-річного віку.

Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути заяву громадянина СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, від 17.07.2013 року про обмін його посвідки на постійне проживання в Україні, серія НОМЕР_1, у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку, з урахуванням обставин, викладених в мотивувальній частині цієї постанови суду.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2014 року по справі № 820/7519/14 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином. У відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів встановила, що відповідно до висновку від 02.07.2004 року громадянину Соціалістичної Республіки Вєтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Хай Зионг, паспорт громадянина НОМЕР_2, виданий 09.04.2009 року, терміном дії до 09.04.2019 року, ВГІРФО УМВС України в Харківській області на підставі п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» надано дозвіл на постійне проживання в Україні та документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1, терміном дії безстроково. 02.07.2004 року в паспорті позивача для виїзду за кордон проставлено штамп УГІРФО ГУМВС України в Харківській області «Дозволено постійне проживання в Україні». Зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1.

18.07.2013 року у зв'язку із досягненням 45-річного віку позивачем через свого представника було подано до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області заяву від 17.07.2013 року про обмін посвідки з доданими до неї документами, копії яких приєднані до матеріалів справи.

На вказану заяву Головним управлінням Державної міграційної служби України у Харківській області було надано відповідь № 4/11578 від 26.07.2013 року, в якій зазначено, що дозвіл на імміграцію в Україні ОСОБА_2 отримав на підставі п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», як особа, яка перебуває у шлюбі з іммігрантом. Також зазначено, що оскільки його дружина - громадянка СРВ ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, 28.05.2004 року була документована ВГІРФО УМВС України в Херсонській області посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 терміном дії - безстроково, буде направлений запит до УДМС України в Херсонській області з проханням надати інформацію про підтвердження або спростування факту видачі вищевказаної посвідки та інформації щодо її скасування. Рішення по суті поданої заяви буде прийнято після отримання зазначеної інформації (а.с. 19).

Листом Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області від 31.10.2013 року № 4/17424 представника позивача було повідомлено, що громадянину ОСОБА_2 скасовано дозвіл на імміграцію 10.10.2013 року (а.с. 20).

Представник позивача неодноразово звертався до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області з адвокатськими запитами від 12.11.2013 року № 13/12/08/13 та від 03.02.2014 року № 07/03/02/14, в яких просив надати копію рішення про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_2 (а.с. 21-22).

Листом Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області від 14.02.2014 року № 04/2478 представнику позивача було надіслано копію висновку про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянина СРВ ОСОБА_2 (а.с. 23).

Так, рішенням-висновком Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області від 10.10.2013 року про розгляд заяви громадянина СРВ ОСОБА_2 щодо обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україну у зв'язку з досягненням 45-річного віку скасовано рішення ВГІРФО УМВС України в Харківській області від 02.07.2004 року про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; вилучено посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 видану 02.07.2004 року на ім'я громадянина СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, для направлення її до ГУ ДМС України для подальшого знищення; а також прийнято рішення скасувати реєстрацію місця проживання громадянина СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та привести облікові документи у відповідність до вимог чинного законодавства, які зберігаються у житлових установах, а також у відділі адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Харківській області; анулювати відмітку про наявність дозволу на постійне проживання в Україні у паспортному документі громадянина СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 24).

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для його прийняття стало те, що посвідка на постійне проживання в Україні дружини позивача, громадянки СРВ ОСОБА_5, за наявності якої ОСОБА_2 надано дозвіл на імміграцію в Україну, була видана з порушенням абз. 4 п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію» та 28.02.2005 року керівництвом УМВС України в Херсонській області прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію та анулювання її посвідки на постійне проживання в Україні.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, встановлено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців та осіб без громадянства, визначається Законом України про імміграцію.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про імміграцію», в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про імміграцію2 дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо:

1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до п.п. 21-24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого Постановою КМ України № 1983 від 26.12.2002року, дозвіл на імміграцію скасовується органом за місцем його видачі. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу за місцем прийняття рішення про надання такого дозволу. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до ст. 13 Закону України «Про імміграцію». Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення не містить посилань на конкретні обставини як на підставу застосування п. 6 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» для скасування дозволу на імміграцію позивачу.

Станом на момент прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію позивачу ВГІРФО УМВС України у Харківській області здійснював перевірку наданих документів, будь-яких порушень законодавства не встановив та документував позивача посвідкою на постійне проживання.

З моменту документування позивача посвідкою на постійне проживання не виникало нових обставин, які б тягли за собою обґрунтування скасування дозволу на імміграцію, відповідачами таких обставин при розгляді справи не зазначено.

Доказів отримання відповідного подання з боку правоохоронних органів щодо розгляду питання про скасування позивачу дозволу на імміграцію не надано.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в порушення зазначених норм, питання про скасування дозволу на імміграцію розглядалось без запрошення позивача для надання пояснень, при винесенні оскаржуваного рішення не вивчались обставини, зокрема, наявність у позивача власної підприємницької діяльності, стабільного прибутку та тривалість терміну перебування в Україні.

Оскаржуване рішення було прийнято лише на підставі того, що 28.02.2005 року керівництвом УМВС України в Херсонській області у зв'язку з порушенням абз. 4 п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію» було прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію та анулювання посвідки на постійне проживання в Україні дружині позивача, громадянки СРВ ОСОБА_5, що було підставою для надання ОСОБА_2 дозволу на імміграцію в Україну.

Відповідно до абз. 4 п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію» іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 02.041981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну.

Посвідка на постійне проживання таким особам видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію.

Таким чином, дозвіл на імміграцію в Україну дружині позивача - ОСОБА_5 не надавався, оскільки Закон України «Про імміграцію», прийнятий 07.06.2001 року, передбачив набуття дозволу на імміграцію в силу цього Закону без окремої дії чи рішення суб'єкта владних повноважень.

Отже, дружині позивача - ОСОБА_5 в силу дії зазначеного Закону щодо набуття права на дозвіл на імміграцію надана посвідка на постійне місце проживання в Україні без надання дозволу на імміграцію.

Інших підстав для скасування позивачу дозволу на імміграцію та вилучення посвідки на постійне проживання на території України НОМЕР_1 для подальшого знищення, а також проведення інших дій, пов'язаних з скасуванням дозволу на імміграцію, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в даному випадку відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення оскаржуваного рішення щодо скасування громадянці В'єтнаму ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, дозволу на імміграцію та вилучення посвідки на постійне проживання на території України НОМЕР_4 для анулювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення-висновок Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області від 10.10.2013 року про розгляд заяви громадянина СРВ ОСОБА_2 щодо обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україну у зв'язку з досягненням 45-річного віку, є необґрунтованим та протиправним, а тому підлягає скасуванню і в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути заяву громадянина СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, від 17.07.2013 року про обмін його посвідки на постійне проживання в Україні, серія НОМЕР_1, у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено п. 9 Порядку, оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251, строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25- і 45-річного віку.

Отже, враховуючи вищезазначені положення та оскільки колегія суддів дійшла до висновку про протиправність оскаржуваного рішення та його скасування, яке фактично стало підставою для не здійснення позивачу обміну його посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку із досягненням 45-річного віку, то колегія суддів вважає, що позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути заяву громадянина СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, від 17.07.2013 року про обмін його посвідки на постійне проживання в Україні, серія НОМЕР_1, у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку, є обґрунтованими, а тому, з урахуванням викладеного, підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і доказів в їх обґрунтування відповідачем не надано.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2014р. по справі № 820/7519/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Бенедик А.П.