Постанова № 40055700, 16.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 р. Справа № 818/8858/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача - Солошенко Л.Є., відповідача - Луніки О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Оріон-Д" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2014р. по справі № 818/8858/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Оріон-Д"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Оріон-Д" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ІТЦ "ОРІОН-Д") звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області), в якому просив суд:

- визнати дії ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області по проведенню позапланової виїзної перевірки ТОВ "Інженерно-технічний центр "Оріон-Д" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р. незаконними, а саме такими, що не відповідають вимогам ст. 82 ПК України;

- визнати незаконним та скасувати податкові повідомлення - рішення:

№ 0000312260 від 17 травня 2013року, яким товариству зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 46954.00 грн.;

№0000322260 від 17 травня 2013року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 5062087,00 грн.;

№0000332260 від 17 травня 2013року, яким товариству зменшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в сумі 455621 грн.;

№ 0000332260 від 17 травня 2013року, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4819850 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2014р. по справі №818/8858/13-а адміністративний позов ТОВ "Інженерно-технічний центр "Оріон-Д" до ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області про визнання незаконними дій, визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 17 травня 2013 року: № 0000312260 в повному обсязі; №0000302260 в повному обсязі; №0000322260 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 3192236 грн. 25 коп.; № 0000332260 в частині збільшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3193944 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Оріон-Д" (ідентифікаційний код 23638107) судовий збір у розмірі 3232 грн. 08 коп. (три тисячі двісті тридцять дві грн. 08 коп.).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2014р. по справі №818/8858/13-а в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "ІТЦ "ОРІОН-Д" відмовити в повному обсязі.

У своїй апеляційній скарзі, а також його представник у судовому засіданні посилається на порушення судом першої інстанції вимог ч.ч. 4, 5 ст. 11, ст.ст. 69, 70, 86, ч. 3 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 193.1 статті 193, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статті 4, пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункт 7.3.7 пункту 7.3, пункту 7.10 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2, пунктів 2.15 і 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 5 червня 1995 року за №168/704, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568.

Вказав на встановлення факту відсутності реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Метал і Ка», ТОВ «Градь», ПП «Таліман» ТОВ «Джеспла», оскільки не встановлено фактів передачі товарно - матеріальних цінностей від зазначених контрагентів - продавців, у зв'язку з відсутністю підтвердження транспортування товару.

Зазначив, що по даним контрагентам у періодах жовтень - грудень 2010 року та серпень 2011 року перевізником товарно - матеріальних цінностей був ПП ОСОБА_3 , автомобіль Рено Магнум НОМЕР_1, водій - ОСОБА_5 Вважає, що ОСОБА_5 не здійснював перевезень товарно - матеріальних цінностей на адресу ТОВ «ІТЦ «Оріон-Д», що підтверджується наданими ним поясненнями. Також, вказав, що у товарно - транспортних накладних по даним контрагентам, не міститься повної адреси пункту навантаження, пункту розвантаження, маршруту, та не вказана назва продукції, одиниця виміру, кількість, ціна, вид пакування, кількість місць, маса товару.

Зокрема, щодо контрагента ТОВ «Метал і Ка», посилається на те, що у грудні 2010 року іншим перевізником було ТОВ «Кубей», водій та власник автомобіля ОСОБА_3. Крім того, зазначив, що ТОВ «Метал і Ка» має стан «8» - до єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцем знаходження та відповідно складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки між ТОВ «Метал і Ка» ТОВ «ІТЦ «Оріон Д» (акт від 12 вересня 2012 року №327\22\32377738).

Звертає увагу на те, що судом першої інстанції не враховано протоколу допиту свідка ОСОБА_7, яка в період з 2010р. по липень 2013р. працювала на посаді начальника відділу постачання ТОВ «ІТЦ «Оріон-Д», до обов'язків якої входило пошук матеріалів, комплектуючих тощо, які необхідні для виробництва, а також пояснення надані ОСОБА_8, яка з липня 2007р. працює комірником на ТОВ «ІТЦ «Оріон-Д». Так, зазначені свідки пояснили, що їм не знайомі такі підприємства як ТОВ «Метал і Ка», ТОВ «Градь», ТОВ «Джеспла», ПП «Таліман», ТОВ "ВКФ Мілана".

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2014р. по справі №818/8858/13-а в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ "ІТЦ "ОРІОН-Д" в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь ТОВ «ІТЦ «Оріон-Д» суму в розмірі 1355,92грн. в рахунок відшкодування судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

У своїй апеляційній скарзі, надісланих письмових поясненнях, а також його представник у судовому засіданні, вказав на порушення судом першої інстанції вимог ст. ст. 8, 69,70 КАС України. Посилаючись на ч. 2 ст. 3, 19, 55 Конституції України, ст. 54, 56, 78,79 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009року №9, вказав на неправомірність висновків суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову.

Зазначив, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а саме з ТОВ "Метал і Ка", ТОВ "Градь", ТОВ "ВКФ Мілана", ПП "Толіман", ТОВ "Джеспла".

Так, стверджує, що в основу прийнятого судового рішення покладено протоколи допиту свідків, які не можуть доводити факту безтоварності господарської операції.

Також, вважає, що надані копії первинних бухгалтерських документів, яким не була надана належна оцінка судом першої інстанції, в повному обсязі підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Строй-ресурс» з ТОВ «ІТЦ «Оріон Д».

Зазначив про наявність додаткових доказів, що отримані позивачем після прийняття судом першої інстанції постанови, а саме лист ГСУ МВС України від 14.04.2014 року, в якому вказано на те, що в ході розслідування кримінальної справи №24-305 на підставі постанови про проведення виїмки від 18.11.2011 року було проведено виїмку первинної фінансово-господарської та бухгалтерської документації ТОВ «ІТЦ «Оріон Д». Повідомив, що вказані матеріали на даний час знаходяться в ДДСБЕЗ МВС України. На запит, з проханням направити витребувані документи до цього часу відповідь не отримана.

Звертає увагу на те, що на час здійснення господарської діяльності між ТОВ "ІТЦ Оріон-Д" та контрагентами, вказаними в акті, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, мали свідоцтво платника податку на додану вартість. Крім того, вказав, що на момент укладення договорів між ТОВ «ІТЦ Оріон-Д» та вказаними підприємствами, статутні документи товариств не були визнані недійсними, ніяким органом не скасовані, а твердження про те, що такі угоди є нікчемними та фіктивними в силу припису закону, є безпідставними та такими, що не відповідають чинному в Україні законодавству.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Сумах в період з 25.10.2012 року по 15.04.2013 року було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "ІТЦ "Оріон-Д" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено Акт від 16.04.2013р. № 1293/2260/23638107/17.

Позаплановою перевіркою встановлено порушення:

підпунктів 7.10.4, 7.10.5, 7.10.6, 7.10.7 пункту 7.10 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 5015133 гривень;

підпункту 7.3.7 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення рядка 24 Декларації по податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 418087 грн., завищення рядка 24 Декларації по податку на додану вартість станом на 31 грудня 2011 року на суму 4819850 грн. та завищення податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 455621 гривень.

За висновком акту позапланової виїзної перевірки було збільшено суму податку на прибуток на загальну суму 5015133 грн., у тому числі за рахунок зменшення податку на прибуток за 4 квартал 2010 року на суму 46954 грн. та збільшення податку на прибуток: за 2 квартал 2011 року на суму 809167 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 2176746 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 2076174 грн., та зменшено розмір від'ємного значення по податку на додану вартість на суму 7738342,36 грн. за рахунок завищення податкового кредиту за жовтень 2010 року на суму 418087 грн., за грудень 2010 року на суму 2918492 грн., за липень 2011 року на суму 602396 грн., за серпень 2011 року на суму 2173462 грн., за вересень 2011 року на суму 1625905 грн., по операціях придбання товарно - матеріальних цінностей у контрагентів - ТОВ "Метал і Ка"; ТОВ "Градь"; ТОВ "ВКФ Мілана"; ПП "Толіман"; ТОВ "Джеспла".

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

№ 0000312260 від 17 травня 2013року, яким товариству зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 46954.00 грн.;

№0000322260 від 17 травня 2013року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 5062087,00грн.;

№0000332260 від 17 травня 2013року, яким товариству зменшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в сумі 455621грн.;

№ 0000332260 від 17 травня 2013року, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4819850грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, ТОВ "Інженерно-технічний центр "Оріон-Д" звернулось до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з доведеності відповідачем правомірності дій ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області по проведенню позапланової виїзної перевірки ТОВ "Інженерно-технічний центр "Оріон-Д" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р. та правомірність винесення податкових повідомлень - рішень №0000322260 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 1869850 грн. 75 коп.; 0000332260 в частині збільшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1625906 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 17 травня 2013 року: № 0000312260 в повному обсязі; №0000302260 в повному обсязі; №0000322260 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 3192236 грн. 25 коп.; № 0000332260 в частині збільшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3193944 грн., суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача щодо прийняття вказаних податкових повідомлень рішень у зазначених частинах.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог позивача з наступних підстав.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 9.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 5 червня 1995 року за №168/704. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (пункти 2.15 і 2.16 цього Положення).

Перевезення вантажів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (далі по тексту Правила). Розділом І Правил установлено, що товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11 Правил передбачено, зокрема, що оформлення перевезень вантажів товарно- транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох примірників. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні-сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Для відображення господарської операції в податковому обліку недостатньо самого лише її документального оформлення. Господарська операція повинна фактично відбутися. Статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", з поміж основних принципів бухгалтерського обліку, передбачено обачність, тобто застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства, а також превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до пункту 2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

З урахуванням зазначених вимог будь-які документи навіть за наявності всіх передбачених чинним законодавством формальних реквізитів таких документів мають силу первинних лише у разі фактичного здійснення господарських операцій. Тому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарських операцій.

Порядок оподаткування доходів від виконання довгострокових договірних зобов'язань визначено пунктом 7.10 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Оціночний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту) визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту (підпункт 7.10.4 пунктом 7.10 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Доход виконавців у звітному періоді визначається як добуток загальнодоговірної ціни довгострокового договору (контракту) на оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту (підпункт 7.10.5 пунктом 7.10 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Витрати виконавця у звітному періоді визначаються на рівні фактично оплачених (нарахованих) витрат, пов'язаних із виконанням довгострокового договору (контракту) у такому звітному періоді (підпункт 7.10.6 пунктом 7.10 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Витрати і доходи, понесені (нараховані) виконавцем довгострокового договору (контракту) протягом звітного періоду, включаються до складу валових витрат або валових доходів такого виконавця за наслідками такого періоду в сумах, визначених підпунктами 7.10.5 та 7.10.6 цієї статті (підпункт 7.10.7 пунктом 7.10 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Датою виникнення податкових зобов'язань виконавця з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту (підпункт 7.3.7 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"),

У відповідності до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З огляду на зазначені норми, колегія суддів вказує на те, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції задовольняючи позовні вимоги позивача встановлено, що позивачем як під час проведення перевірки так і до суду першої інстанції надано первинну документацію щодо підтвердження фактичності поставки товару від ТОВ "Метал і Ка", ТОВ "Градь", та ТОВ "Джеспла", а саме: договори, специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, договір перевезення вантажу, акти здачі-приймання робіт (т.1 а.с.220 - т.2 а.с.219, т.3 а.с.74-173), на виконання зобов'язань щодо поставку товарів відповідно до договорів:

- між ТОВ «ІТЦ Оріон-Д» (Покупець) та ДП «Метал і Ка» (Постачальник) за №137, предметом якого є постачання металовиробів, що зазначені у специфікаціях до даного договору;

- між ТОВ «ІТЦ Оріон-Д» та ТОВ "Градь" №711014, за умовами якого ТОВ "Градь" (продавець) передає у власність позивачу (Покупець) товар згідно з документами, які складають невід`ємну частині даного договору.

- між позивачем та ТОВ "Джеспла" за номером №70403, предметом якого є постачання товару Покупцю, кількість та номенклатура якого визначені в специфікації по договору.

- між даним ПП "Толіман" №1157, за умовами якого продавець передає, а Покупець приймає та оплачує товар - фільтр тонкого очищення компресорного блоку.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "ВКФ Мілана", судом першої інстанції встановлено, що в перевіряємому періоді позивач уклав з вказаним контрагентом договір №923 від 29 вересня 2011 року відповідно до якого, ТОВ "ВКФ Мілана" зобов'язалось передати у власність позивача металовироби кількість та номенклатура яких визначається в специфікації. Умови транспортування: доставка товару виконується транспортом Покупця, тобто позивачем. На виконання вказаного договору позивач в жовтні 2011 року отримав металовироби відповідно до видаткових накладних.

Частково задовольняючи позовні вимоги позивача, щодо скасування податкових повідомлень - рішень: № 0000312260 в повному обсязі; №0000302260 в повному обсязі; №0000322260 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 3192236 грн. 25 коп.; № 0000332260 в частині збільшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3193944 грн. судом першої інстанції прийшов до висновку щодо необґрунтованості висновків відповідача щодо відсутності реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Метал і Ка», ТОВ «Градь», ПП «Таліман» ТОВ «Джеспла». При цьому, судом першої інстанції зроблено висновок, що недоліки товарно-транспортних накладних не можуть бути доказами відсутності реальності здійснення господарських операцій між вказаними підприємствами, оскільки не зазначення чи неповне зазначення у товарно-транспортній накладній певних реквізитів, є формальними порушеннями порядку заповнення такої накладної і не можуть бути підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість чи податку на прибуток. Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, судом першої інстанції зроблено висновок про відсутність доказів реальності здійснення господарських операцій приймаючи до уваги відсутності доказів транспортування товару від постачальника ТОВ "ВКФ Мілана" до ТОВ "ІТЦ "Оріон-Д".

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволенні позовних вимог позивача з наступних підстав.

Як встановлено колегією суддів, предметом вищезазначених договорів поставки між позивачем та вказаних контрагентів ТОВ «Метал і Ка», ТОВ «Градь», ПП «Таліман», ТОВ «Джеспла» та ТОВ "ВКФ Мілана" є придбання товару, транспортування якого від продавця до покупця здійснювалося перевізникамика на підставі договорів перевезення, а тому товарно-транспортні накладні, що підтверджують переміщення товарно-матеріальних цінностей, в даному випадку мають силу первинних документів.

Колегія суддів зазначає, що вимоги до первинних документів визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88, зареєстрованого в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

У відповідності до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За визначенням п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно з вимогами ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Так, колегія суддів вказує на те, що документи первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача не фіксують фактичне здійснення господарської операції, оскільки з них не вбачається можливим встановити зв`язок понесених позивачем витрат з придбання товару, його перевезення та використанням його у власній господарській діяльності.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за умовами транспортування товару за договорами, укладеними між позивачем та вищезазначеними контрагентами, доставка товару виконується транспортом Покупця, тобто позивачем.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано належним чином оформлених товарно- транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування товару.

Так, у наданих товарно - транспортних накладних не міститься повної адреси пункту навантаження, пункту розвантаження, маршруту, назви продукції, одиниця виміру, кількість, ціна, вид пакування, кількість місць, маса товару.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на встановлені розбіжності між виписаними товарно-транспортними накладними та видатковими накладними.

Так, відповідно до видаткових накладних та товарно - транспортних накладних, щодо отримання товару позивачем від контрагентів зазначено, що товар отримувала за довіреністю ОСОБА_7 - посадовою особою ТОВ "ІТЦ "Оріон-Д", однак, доказів її відрядження до пунктів завантаження товару, матеріали не містять. Також, із протоколу допиту ОСОБА_7 вбачається, що товар вона отримувала (перераховувала) на підприємстві позивача після його надходження на територію підприємства.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що з протоколу допиту свідка ОСОБА_7, яка в період з 2010р. по липень 2013р. працювала на посаді начальника відділу постачання ТОВ «ІТЦ «Оріон-Д», до обов'язків якої входило пошук матеріалів, комплектуючих тощо, які необхідні для виробництва, вбачається, що їй не знайомі такі підприємства як ТОВ «Метал і Ка», ТОВ «Градь», ТОВ «Джеспла», ПП «Таліман» та ТОВ" ВКФ Мілана".

Враховуючи встановлені розбіжності, колегія суддів вважає, що товарно-транспортні накладні, не є підтвердженням переміщення (транспортування) товару від контрагентів позивача на його адресу за укладеними договорами з контрагентами.

Зазначені неточності в оформленні первинних документів є такими, що ставлять під сумнів фактичне виконання відображених у них господарських операцій, отже, колегія суддів вважає, що такі первинні документи не є належною підставою для формування позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що за відсутності у позивача належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, не видається можливим встановити факт реального здійснення господарських операцій за вказаними договорами поставки, що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданих господарських операцій ТОВ "ІТЦ "ОРІОН-Д" із його контрагентами.

З огляду на досліджені у справі докази в їх сукупності суд не приймає до уваги твердження позивача про реальність господарських операцій між ТОВ "ІТЦ "Оріон-Д" та його контрагентами - ТОВ "Метал і Ка", ТОВ "Градь", та ТОВ "Джеспла", ПП "Толіман", так як позивачем не надано до суду належних, достатніх та переконливих доказів реальності надання товарів/послуг від зазначених суб'єктів господарювання, а також не надано доказів дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах. З наявних у справі документів слідує, що фактично господарських операцій між позивачем, та його контрагентами не відбувалось, а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої щодо відсутності доказів транспортування товару від ТОВ "ВКФ Мілана" до позивача на виконання умов договору від №923 від 29 вересня 2011 року відповідно до якого, ТОВ "ВКФ Мілана" зобов'язалось передати у власність позивача металовироби.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентами господарських відносин.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено про правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок обґрунтованості винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 17 травня 2013року: № 0000312260, яким товариству зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 46954.00 грн.; №0000322260, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 5062087,00 грн.; №0000302260, яким товариству зменшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в сумі 455621 грн.; № 0000332260, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4819850 грн., діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Підсумовуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області та приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги, а також апеляційна скарга ТОВ "ІТЦ "Оріон-Д" є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2014р. по справі №818/8858/13-а в частині задоволення позовних вимог не відповідає нормам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вона ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, внаслідок допущених порушень підлягає скасуванню в частині задоволення позову щодо скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 17 травня 2013 року за № 0000312260 в повному обсязі, №0000302260 в повному обсязі, №0000322260 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 3192236 грн. 25 коп., № 0000332260 в частині збільшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3193944 грн., з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог. В іншій частині, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 року необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Оріон-Д" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2014р. по справі № 818/8858/13-а скасувати в частині задоволення позову.

В цій частині прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-технічний центр "Оріон-Д" щодо скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 17 травня 2013 року за № 0000312260 в повному обсязі, №0000302260 в повному обсязі, №0000322260 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 3192236 грн. 25 коп., № 0000332260 в частині збільшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3193944 грн. - відмовити.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 року по справі №818/8858/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст постанови виготовлений 21.07.2014 р.