Ухвала суду № 40055681, 17.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2014 р.Справа № 820/7391/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2014р. по справі № 820/7391/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Інститут Укроргверстатінпром"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Інститут Укроргверстатінпром" (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач) в якому просив скасувати податкове повідомлення рішення відповідача про встановлення суми грошового зобов'язання платника податків від 07 лютого 2014 року №0000252205.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2014 року адміністративний позов було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення відповідача від 07.02.2014 року №№0000252205 в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скарг, в якій просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2014 року та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та ненадання належної правової оцінки обставинам справи.

Відповідно до вимог ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства дана справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що фахівцями відповідача була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Приватного акціонерного товариства "Інститут Укроргверстатінпром" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Мегаторг", їх реальності та повноти відображення у обліку за липень 2013 року.

За результатами вищевказаної перевірки був складений акт від 27.01.2014 року за № 207/20-38-22-05-08/00224900.

Згідно висновків перевірки встановлено порушення позивачем по справі п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податку на додану вартість на загальну суму 8337,33 грн. за серпень 2013 року. 29.01.2014 року позивач по справі направив відповідачу заперечення на акт перевірки від 27.01.2014 року № 207/20-38-22-05-08/00224900.

Рішенням відповідача від 05.02.2014 року висновки акту перевірки були залишені без змін.

07.02.2014 року відповідачем по справі було ухвалено податкове повідомлення - рішення №0000252205 від 07.02.2014 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12506,00 грн., з яких 8337,33 грн. за основним платежем та 4168,67 грн. штрафні санкції.

20.02.2014 року позивачем було направлено скаргу на податкове повідомлення-рішення №0000252205 від 07.02.2014 року до Головного Управління Міндоходів у Харківській області.

Рішенням Головного Управління Міндоходів у Харківській області від 13.03.2014 року за №1604/10/20-40-10-04-17 скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

26.03.2014 року позивач звернувся із повторною скаргою до Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 10.04.2014 року за №6434/6/99-99-10-01-15 податкове повідомлення-рішення рішення №0000252205 від 07.02.2014 року та рішення за результатами розгляду первинної скарги залишене без змін, а скарга без задоволення.

Не погодившись з рішеннями органів доходів і зборів позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач та його контрагент належним чином оформили договірні правовідносини та оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 ПК України від 02.12.2010 року ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.198.6. ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 198.2 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст.201.1 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (постачальник) та ТОВ "Центр вагонного сервиса - Ескене" (покупець) було укладено договір поставки №38-12 від 19.12.2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виготовити, поставити та здійснити монтаж модульної котельні УКИ-10,5 МВт.

На виконання умов зазначеного договору, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаторг" було укладено угоду на поставку газових лічильників ЛГК для виготовлення модульної котельні УКИ.

Реальність виконання умов вказаної угоди підтверджується наявними у матеріалах справи видаткової накладною № 940 від 29.07.2013 року , податковою накладною від 25.07.2013 року , рахунком-фактурою №СФ-0001907 від 19.07.2013 року, приймальним актом № 4/255 від 29.08.2013 року, заборною відомістю за вересень 2013 року.

Подорожнім листом від 29.07.2013 року № 848149, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ГАЗ 330210 держ. номер 99-36 ХАО підтверджується перевезення товару на транспортному засобі позивача.

Згідно копій платіжних доручень оплата за договором між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаторг" проводилась в безготівковій формі.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" звітність передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що оформлені між сторонами первинні документи відповідають вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Щодо доводів апеляційної скарги про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Мегаторг" у зв'язку з складанням Дергачівською ОДПІ акту "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Мегаторг" щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків за період червень, липень 2013 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року за №1232 зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Висновок податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Мегаторг" на підставі зазначеного акту є хибним та необґрунтованим, оскільки контрагент позивача фактично не перевірявся, документи первинного та бухгалтерського обліку ТОВ "Мегаторг" не були досліджені.

Також, щодо доводів апеляційної скарги про відсутність окремих документів бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Мегаторг", колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, здійснення руху активів у позивача, зміни, що відбулись у його зобов'язаннях.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача по справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з інших підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2014р. по справі №820/7391/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Пянова Я.В. Чалий І.С.