Ухвала суду № 40055643, 10.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 р.Справа № 816/1113/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача - Потоцької Ю.В., відповідача - Батюти З.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Полтава-Сервіс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2014р. по справі № 816/1113/14

за позовом Комунального підприємства "Полтава-Сервіс"

до Державної податкової інспекція у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради (далі по тексту - позивач, КП "Полтава-Сервіс" ПМР) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі за текстом - відповідач, ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 жовтня 2013 року № 0001012310, № 0001002310, № 0011071702.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2014р. по справі № 816/1113/14 у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Стягнуто з Комунального підприємства "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради на користь Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору в розмірі 90 відсотків розміру ставки судового збору, а саме: 4384,80 грн.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2014р. по справі № 816/1113/14 та прийняти нове рішення, яким позов ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про порушення судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови, зокрема, вимог ст.2, 71 КАС України, п.58.4 ст.58, п.75.1 ст.75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п.4 ст.82, п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України.

Вважає, що судом першої інстанції не було досліджено висновки Акту документальної позапланової виїзної перевірки та оскаржувані податкові повідомлення рішення.

Вказав на те, що у встановлений діючим законодавством термін КП "Полтава-Сервіс" ПМР скористалось своїм правом, передбаченим п. 86.7 Податкового кодексу України, та подало до ДПІ у м. Полтаві заперечення до Акта перевірки від 05.09.2013 р. № 820/16-01-22-9-11/30191518, які відповідачем не були враховані.

Зазначив, що судом першої інстанції не було враховано порушень щодо строків перевірки. Так, вказав на те, що ДПІ у м. Полтаві згідно з наказом відповідача від 18.04.2013 р. № 1149 з 18.04.2013 р. було розпочато проведення позапланової виїзної перевірки КП "Полтава-сервіс" ПМР з питань дотримання вимог податкового (валютного та ін.) законодавства за період з 25.09.1998р. по 01.04.2013 р., яке відповідно до статті 82 ПК України не могло бути більше 10 робочих днів та за будь-яких обставин не могло бути продовженим більше ніж на 5 робочих днів. Вважає, що зупинення документальної виїзної позапланової перевірки позивача не переривало перебігу строку проведення перевірки, оскільки вручення платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про зупинення документальної виїзної позапланової перевірки не відбулося.

Звертає увагу на те, що відповідач на виконання постанови слідчого СВ ПМУ УМВС України в Полтавській області Руденко С.І. від 10.04.2013 про призначення документальної позапланової перевірки Позивача та на підставі свого наказу від 16.04.2013 № 1129, саме 02.04.2013 р. видав направлення на здійснення перевірки за №№ 996, 694, 697, 698 (аркуш 1 Акту перевірки).

Вказує на передчасність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та наявності підстав для їх скасування, у зв`язку їх винесенням відповідачем на підставі висновків акту позапланової перевірки, яку призначено відповідно до кримінально-процесуального закону, зважаючи на недоведеність з боку відповідача наявності на момент винесення податкових повідомлень-рішень - вироку/рішення суду, винесеного за результатами розгляду кримінальної справи по якій призначено податкову перевірку.

Крім того, стверджує, що судом першої інстанції не було враховано факту сплати позивачем 29.01.2014 року заборгованості в сумі 601 498, 00 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0001012310 від 16.10.2013 року, що підтверджується платіжним дорученням № 83.

Вважає, що позивачем було надано достатньо доказів використання майданчиків та лавочок в господарській діяльності. Крім того, стверджує, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі повари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на викладене, вказує на протиправність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Позивач, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу, письмових поясненнях та в судовому засіданні, з викладених підстав, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Вказав на правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 16 жовтня 2013 року № 0001012310, № 0001002310, № 0011071702, при дотриманні вимог діючого податкового законодавства. Таким чином, вказує на відсутність підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що КП "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради (ідентифікаційний код 30191518) 25 вересня 1998 року зареєстроване виконавчим комітетом Полтавської міської ради як юридична особа. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100344941 від 25 липня 2011 року серії НБ № 276214 (т.1 а.с. 16).

ДПІ у м. Полтаві в період з 18 квітня 2013 року по 30 серпня 2013 року (з урахуванням перенесень та продовжень термінів перевірки) проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 25 вересня 1998 року по 01 квітня 2013 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 05 вересня 2013 року № 820/16-01-22-9-11/30191518 (т.1 а.с. 17-62), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог:

- підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 317,00 грн., у тому числі за ІV квартал 2011 року в сумі 317,00 грн.;

- пунктів 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на додану вартість , що підлягає сплаті до бюджету на суму 483401,00 грн., у тому числі: за березень 2011 року в сумі 139,00 грн., за травень 2011 року в сумі 195,00 грн., за червень 2011 року в сумі 10691,00 грн., за липень 2011 року в сумі 1568,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 12004,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 760,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 712,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 765,00 грн., за січень 2012 року в сумі 440,00 грн., за лютий 2012 року в сумі 652,00 грн., за березень 2012 року в сумі 585,00 грн., за квітень 2012 року в сумі 573,00 грн., за травень 2012 року в сумі 101226,00 грн., за червень 2012 року в сумі 117126,00 грн., за липень 2012 року в сумі 65019,00 грн., за серпень 2012 року в сумі 48833,00 грн., за вересень 2012 року в сумі 69729,00 грн., за жовтень 2012 року в сумі 36177,00 грн., за листопад 2012 року в сумі 11927,00 грн., за грудень 2012 року в сумі 1933,00 грн., за січень 2013 року в сумі 740,00 грн., за лютий 2013 року в сумі 730,00 грн., за березень 2013 року в сумі 877,00 грн.;

- підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 176.2 статті176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено неутримання та несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету на загальну суму 13371,57 грн., а саме: у 2011 році - 4972,45 грн. (в тому числі за І квартал - 122,20 грн., II квартал - 1250,14 грн., ІІІ квартал - 1625,58 грн., ІV квартал -1974,53 грн.), у 2012 році - 6475,54 грн. (в тому числі за І квартал - 1479,53 грн., II квартал - 1676,34 грн., ІІІ квартал - 1490,42 грн., ІV квартал - 1829,25 грн.), у 2013 році - 1923,58 грн. (в тому числі за І квартал - 1923,58 грн.).

На підставі висновків акта перевірки від 05 вересня 2013 року № 820/16-01-22-9-11/30191518 контролюючим органом 16 жовтня 2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001012310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 483401,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 118097,00 грн. (т.1 а.с. 12);

- № 0001002310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності на 317,00 грн. (т.1 а.с. 13);

- № 0011071702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на 13371,57 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 3000,81 грн. (т.1 а.с. 14).

КП "Полтава-сервіс" донараховані податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції не сплатив, а податкові повідомлення - рішення оскаржив в адміністративному порядку. За результатами процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 16 жовтня 2013 року № 0001012310, № 0001002310, № 0011071702 органи ГУ Міністерства доходів і зборів у Полтавській області та Міністерства доходів і зборів України, залишили скарги платника без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін (т.1 а.с. 76-92).

Не погоджуючись з вищезазначеним податковими повідомленнями-рішеннями №0001012310, № 0001002310, №0011071702 від 16 жовтня 2013 року, КП "Полтава-Сервіс" ПМР звернулось до суду з вимогою про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із правомірності висновків контролюючого органа, відображених в акті перевірки від акті перевірки від 05 вересня 2013 року № 820/16-01-22-9-11/30191518, внаслідок чого вважає, що позовні вимоги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та є такими, що не підлягають задоволенню.

Так, суд першої інстанції зазначив про заниження позивачем податкових зобов`язань за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року. Вказує на не підтвердження факту здійснення господарських операцій позивачем із його контрагентами та зв`язку вказаних операцій із фінансово-господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач вважає висновки, викладені в акті перевірки від 05 вересня 2013 року № 820/16-01-22-9-11/30191518 упередженими, такими, що не відповідають фактичним обставинам, не погоджуючись із позицією податкового органа щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, вважає спірні податкові повідомлення-рішення від 16 жовтня 2013 року № 0001012310, № 0001002310, № 0011071702 необґрунтованими, протиправними, такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування, обмежують та порушують права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняті без урахування фактичних обставин, без наявності правових підстав для винесення.

Колегія суддів вважає такі твердження позивача хибними з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що вказані податкові повідомлення-рішення від 16 жовтня 2013 року № 0001012310, № 0001002310, № 0011071702 прийняті ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області на підставі висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 05 вересня 2013 року № 820/16-01-22-9-11/30191518.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2013 року № 0011071702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на суму 13371,57 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 3000,81 грн., колегія суддів вказує на таке.

Як встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, слугував висновок контролюючого органа про безпідставність виплати гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 сум відшкодування витрат за паливно-мастильні матеріали згідно договорів оренди легкових транспортних засобів через невідповідність таких договорів вимогам чинного законодавства внаслідок недодержання вимог щодо нотаріального посвідчення угод щодо оренди транспортних засобів між юридичною та фізичною особами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення № 0011071702, враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума доходу у вигляді додаткового блага.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1. статті 168 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок за ставками, визначеними статтею 167 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Разом із цим, приписами пункту 6 та 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України передбачено, що не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у ІІ-ІV календарних кварталах 2011 року. Штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 01,00 грн. за кожне порушення.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та гр. ОСОБА_3 укладено договір оренди легкового автомобіля марки "Шевроле АВЕО" (реєстраційний номер номер НОМЕР_52004 року) від 01 березня 2011 року № 2, термін дії договору з 01 березня 2011 року по 31 грудня 2011 року (з умовами продовження) (т.1 а.с. 163-165).

Крім того, між КП "Полтава-сервіс" та гр. ОСОБА_4 укладено договір оренди легкового автомобіля марки FORD модель С-МАХ (реєстраційний номер НОМЕР_6 2010 року) від 01 червня 2011 року № 3 (т.1 а.с. 166-169).

На підставі зазначених угод позивачем за період з березня 2011 року по березень 2013 року понесені фінансові витрати на компенсацію коштів за використані паливно-мастильні матеріали в сумі 75770,30 грн.

У відповідності до ст. 799 Цивільного кодексу України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Частиною 1 статті 220 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Колегія суддів вказує на те, що з наявних у матеріалах справи копій договорів оренди транспортних засобів від 01 березня 2011 року № 2 та від 01 червня 2011 року № 3, вбачається, що останні нотаріально не посвідченні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, про те, що сума грошового відшкодування витрат за використані паливно-мастильні матеріали належить вважати компенсацією, що виплачується юридичною особою найманому працівникові за використання ним власного автомобіля для здійснення службових обов'язків та за своєю правовою природою є додатковим благом такого працівника у розумінні підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Як встановлено судом першої інстанції, КП "Полтава-сервіс" не утримано та своєчасно не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб з коштів, наданих у вигляді додаткових благ гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 , на загальну суму 13371,57 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо несплати позивачем до бюджету податку на доходи з фізичних осіб на суму 13371,57 грн.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вказує на відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2013 року № 0011071702, яким позивачу правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на суму 13371,57 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 3000,81 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2013 року № 0001002310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності на суму 317,00 грн., підставою для прийняття якого слугував висновок контролюючого органу про не включення позивачем до складу інших доходів за ІV квартал 2011 року суму компенсації за додаткову Чорнобильську відпустку працівника в розмірі 1379,00 грн., отриману з бюджету на підставі платіжного доручення від 13 жовтня 2011 року, колегія суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року встановлено його заниження за рахунок заниження за 2-4 квартали 2011 року в сумі 317 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності встановленого порушення та, як наслідок правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення № 0001002310, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті і у статті 136 цього Кодексу.

Виходячи із переліку, визначеного у пункті 135.5 статті 135 Податкового кодексу України до складу інших доходів можуть включаються інші доходи платника податку за звітний податковий період (підпункт 135.5.15).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з акту перевірки, за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року КП "Полтава-Сервіс" задекларовано валовий дохід та дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, в загальній сумі 24 822 469 грн.

Під час проведення перевірки щодо повноти визначення відображених показників у рядку 03 Декларацій "Інші доходи" за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року встановлено заниження позивачем задекларованої суми за ІV квартал 2011 року на 1389,00 грн., що стало наслідком заниження податку на прибуток за цей звітний період в сумі 317,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що підприємством не включено до складу інших доходів за ІV квартал 2011 року отриману з бюджету компенсацію за додаткову Чорнобильську відпустку працівника в сумі 1379,00 грн. (платіжне доручення від 13 жовтня 2011 року). При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що за даними бухгалтерського обліку позивача, отримана компенсація відображена кореспонденціями рахунків: Дт 311 "Розрахунковий рахунок" і Кт 71 "Інший операційний дохід".

Отже, колегія суддів зазначає, що вказане суперечить вимогам підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вказує на правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2013 року № 0001002310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності на 317,00 грн.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2013 року № 0001012310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 483401,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 118097,00 грн., колегія суддів вказує на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття даного податкового повідомлення-рішення № 0001012310 слугував висновок контролюючого органа про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 483401,00 грн., що виникло внаслідок заниження позивачем податкових зобов'язань на суму 473564,00 грн. та завищення податкового кредиту на 9837,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності винесення вказаного податкового повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Перелік операцій, звільнених від оподаткування, наведено у статті 197 Податкового кодексу України.

Підпунктом 197.1.16 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України зазначено, що звільняються від оподаткування операції з безоплатної передачі в державну власність чи комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність об'єктів усіх форм власності, які перебувають на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника податку, якщо такі операції проводяться за рішенням Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень. Норми цього підпункту поширюються також на операції з безоплатної передачі об'єктів з балансу юридичної особи будь-якої форми власності на баланс іншої юридичної особи, яка перебуває в державній або комунальній власності, що проводяться за рішенням органу державної влади України або органу місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень, та за рішенням юридичних осіб, у разі передачі основних засобів інфраструктури залізничного транспорту, незалежно від того, чи є суб'єкти операції платниками податку.

З метою застосування пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки позивача контролюючим органом встановлено порушення КП «Полтава-Серівс» вимог пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 36165,00 грн., в тому числі у розрізі звітних періодів: за липень 2011 року в сумі 737 грн., за серпень 2011 року в сумі 10993 грн., за червень 2012 року в сумі 13203 грн., за листопад 2012 року в сумі 11232грн., у зв'язку із використанням придбаних необоротних активів в операціях, звільнених від оподаткування, а саме, при їх безоплатній передачі в комунальну власність територіальної громади міста і переданих з балансу КП "Полтава-сервіс" на баланс інших юридичних осіб за рішеннями місцевого органу виконавчої влади, прийнятими у межах його повноважень, відповідно до підпункту 197.1.16 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України, оскільки при придбанні цих активів суми податку на додану вартість включені позивачем до складу свого податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що на виконання рішення Полтавської міської ради від 14 липня 2011 року "Про питання безоплатної передачі комп'ютерної техніки" (том 1 а.с. 185) позивачем безоплатно передано: Відділу освіти виконавчого комітету Ленінської райради у м. Полтаві згідно акта безоплатної передачі від 29 липня 2011 року № 1 (том І а.с. 186) комп'ютерну техніку вартістю 31719,24 грн.; Відділу освіти виконавчого комітету Київської райради у м. Полтаві згідно акта безоплатної передачі від 31 серпня 2011 року № 31/08 (том І а.с. 187) комп'ютерну техніку вартістю 16623,99 грн.; Управлінню освіти виконкому Полтавської міської ради згідно акта безоплатної передачі від 01 серпня 2011 року № 01/08 (том І а.с. 188) комп'ютерну техніку вартістю 3640,67 грн.; Відділу освіти виконавчого комітету Октябрської райради у м. Полтаві згідно акта безоплатної передачі від 01 серпня 2011 року № 02/08 (том 1 а.с. 189) комп'ютерну техніку вартістю 47455,90 грн.

На виконання рішення Полтавської міської ради від 30 січня 2012 року "Про передачу майна" згідно акта прийому-передачі від 30 червня 2012 року (том 1 а.с. 221) передано безоплатно КП "Декоративні культури" ПМР бортовий автомобіль ГАЗ 3302-206 вартістю 65600,00 грн.

Крім того, на виконання рішення Полтавської міської ради від 16 листопада 2012 року "Про передачу майна" згідно акта прийому-передачі від 30 листопада 2012 року (том І а.с. 222) Полтавській міській шляхово-експлуатаційній дільниці Полтаської міської ради безоплатно передано автомобіль FAW 1031 (державний номер НОМЕР_4) вартість якого без врахування суми амортизації склала 56161,09 грн.

На підтвердження включення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, відповідачем надані розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів КП "Полтава-сервіс" (т.1. а.с. 231-238).

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що зазначені матеріальні цінності передані безоплатно, не використовувалися позивачем у власній господарській діяльності, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту за період, охоплений перевіркою, суми в розмірі 36165,00 грн.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що під час проведення перевірки контролюючим органом виявлено порушення вимог пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, а саме, позивачем занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, у зв'язку з використанням придбаних паливно-мастильних матеріалів в загальній сумі 14953,00 грн., у тому числі в розрізі звітних періодів: за березень 2011 року в сумі 139 грн., за травень 2011 року в сумі 195 грн., за червень 2011 року в сумі 1021 грн., за липень 2011 року в сумі 831 грн., за серпень 2011 року в сумі 1011 грн., за жовтень 2011 року в сумі 760 грн., за листопад 2011 року в сумі 712 грн., за грудень 2011 року в сумі 765 грн., за січень 2012 року в сумі 440 грн., за лютий 2012 року в сумі 652 грн., за березень 2012 року в сумі 585 грн., за квітень 2012 року в сумі 573 грн., за травень 2012 року в сумі 691 грн., за червень 2012 року в сумі 636 грн., за липень 2012 року в сумі 605 грн., за серпень 2012 року в сумі 622 грн., за вересень 2012 року в сумі 462 грн., за жовтень 2012 року в сумі 638 грн., за листопад 2012 року в сумі 695 грн., за грудень 2012 року в сумі 740 грн., за січень 2013 року в сумі 740 грн., за лютий 2013 року в сумі 730 грн., за березень 2013 року в сумі 710 грн., що виникли у зв'язку з використанням придбаних паливно-мастильних матеріалів операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, а саме при їх списанні на роботу легкового автотранспорту без належно укладених договорів оренди з громадянами ОСОБА_3 за №2 від 01.03.2011 року та ОСОБА_4 за №3 від 01.06.2011 року, оскільки суми податку на додану вартість при придбанні цих товарно-матеріальних цінностей включені позивачем до складу податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, факт списання паливно-мастильних матеріалів на роботу легкового автотранспорту, орендованого у гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 підтверджується оборотно-сальдовими відомостями та звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (том 1 а.с. 179-184).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що з наявних у матеріалах справи копій договорів оренди транспортних засобів від 01 березня 2011 року № 2 та від 01 червня 2011 року № 3, вбачається, що останні нотаріально не посвідченні відповідно до вимог ст. 799 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості висновків відповідача, щодо порушення позивачем вимог пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, а саме, щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з використанням придбаних паливно-мастильних матеріалів в розмірі 14953,00 грн.

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що підприємством в порушення вимог пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України занижені податкові зобов'язання з ПДВ у грудні 2012 року в сумі 1193,00 грн. при списанні актом від 31.12.2012 року електроматеріалів на загальну суму 5966,53 грн., оскільки даний акт не підтверджує їх використання у власній господарській діяльності, так як не містить інформацію щодо змісту та обсягу господарської операції, одиницю виміру господарської операції, та не зазначено які саме електроматеріали були списані, лише зазначено найменування «електроматеріали» та сума.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо правомірності встановлення відповідачем заниження податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 1193,00 грн., з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що в наданому до матеріалів справи, акті списання від 31 грудня 2012 року (том 1 а.с. 224) не зазначено які саме електроматеріали підлягають списанню та підстави їх списання.

Зазначені недоліки вказують на невідповідність зазначеного акту списання вимогам ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704)

Таким чином, колегія суддів вважає, що встановлення факту експлуатації позивачем електроматеріалів з метою здійснення власної господарської діяльності не вбачається можливим, отже приходить до висновку про правомірність нарахування податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 1193,00 грн. при списанні електроматеріалів позивачем.

Крім того, податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті заниження підприємством податкових зобов'язань в загальному розмірі 421253,00 грн., в тому числі в сумі 410426 грн. у зв'язку з використанням придбаних робіт від ТОВ «АЛГ -ТЕХНО» по улаштуванню 60 дитячих майданчиків та придбаного від ТОВ «Норма -трейд» обладнання до них, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку в розрізі звітних періодів: за травень 2012 р. в сумі 100535 грн., за червень 2012 р. в сумі 103287 грн., за липень 2012 р в сумі 61971 грн., за серпень 2012 р. в сумі 48211 грн., за вересень 2012 р. в сумі 61972 грн., за жовтень 2012 р в сумі 34450 грн., оскільки суми податку на додану вартість при придбанні робіт та товарно- матеріальних цінностей були включені до складу податкового кредиту. А також, занижені податкові зобов'язання в сумі 10827 грн., у зв'язку з використанням придбаних робіт від ТОВ «АЛГ -ТЕХНО» по улаштуванню 50 лавочок «комфорт» на прибудинкових територіях м. Полтави та придбаних від ТОВ «Норма - трейд» зазначених лавочок до них в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку за липень 2012 р. в сумі 2443 грн., за вересень 2012 р. в сумі 7295 грн., за жовтень 2012 р. в сумі 1089 грн. При цьому, при створенні матеріальних активів суми податку на додану вартість з придбаних товарів (робіт, послуг) включені позивачем до складу свого податкового кредиту.

Так, судом першої інстанції встановлено, що КП "Полтава-сервіс" (замовник) укладено ряд договорів підряду з ТОВ "АЛГ-ТЕХНО" (виконавець), предметом яких є облаштування дитячих майданчиків в м. Полтаві. Умовами вказаних договорів передбачено, що підрядник зобов'язується виконати роботи у відповідності з проектною документацією, будівельними нормами та правилами. Здавання робіт після їх закінчення здійснюється складеними актами приймання-передачі робіт, що підписують обидві сторони. В кожному договорі визначено вартість робіт. Невід'ємним додатком до кожного договору є Додаток № 1, в якому наведені адреси облаштованих дитячих майданчиків у м. Полтаві.

Між КП "Полтава-сервіс" та ТОВ "АЛГ-ТЕХНО" також укладено ряд договорів, предметом яких є виконання останнім робіт із встановлення лавок відпочинку в м. Полтаві. Додатком №1 до договорів передбачені адреси встановлених лавок відпочинку у розрізі житлових будинків та під'їздів.

Постачальником необхідного обладнання (качелі, ігрові комплекси, каруселі, пісочниці та інше) для облаштування дитячих майданчиків та лавок відпочинку виступало ТОВ "Норма і рейд", з яким підприємством укладено відповідні договори поставки.

Як зазначено в акті перевірки, актами приймання-передачі виконаних робіт протягом травня-жовтня 2012 року підтверджено, що позивачем отримано 60 облаштованих дитячих майданчиків вартістю 2462557,44 грн. (у тому числі ПДВ 410426,24 грн.) та 50 лавок відпочинку "Комфорт" вартістю 64959,60 грн. (у тому числі ПДВ 10826,60 грн.).

В бухгалтерському обліку позивача операції з придбання робіт з облаштування дитячих майданчиків та робіт з встановлення лавок відпочинку обліковувалися на рахунку 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів" в розрізі позицій "Дитячий майданчик" та "Лавочка "Комфорт". Бухгалтерські записи проводилися по Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" і Дт152 "Придбання (виготовлення) основних засобів" та Дт 64 "Податковий кредит".

Перевіркою встановлено, актами приймання-передачі виконаних робіт підтверджено, що підприємством позивача фактично отримано завершені облаштуванням дитячі майданчики та лавки відпочинку, які фактично експлуатуються мешканцями м. Полтави.

Щодо використання вищевказаних створених матеріальних активів у власній господарській діяльності представник позивача посилався на те, що КП "Полтава-сервіс" ведуться переговори стосовно передачі встановлених дитячих майданчиків та лавок в оренду КП "ЖЕО № 2" з подальшим правом викупу. Стверджує, що зазначені основні засоби використовуються та будуть використовуватися в майбутньому в господарській діяльності КП "Полтава-сервіс" шляхом передачі створеного (збудованого/спорудженого) майна в оренду майна третім особам, що зумовить регулярне отримання орендної плати позивачем.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами позивача з огляду на наступне.

Господарська діяльність у розумінні Податкового кодексу України - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами /підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України/.

Згідно визначення, наведеного у Положенні (Стандарті) Бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509, основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Об'єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Колегія суддів звертає увагу на те, що платником податків не надано жодних доказів на підтвердження використання завершених об'єктів основних засобів у вигляді дитячих майданчиків та лавок відпочинку у своїй господарській діяльності з метою отримання доходу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками контролюючого органа про заниження позивачем податкових зобов'язань в сумі 421253,00 грн., пов'язаних із використанням створених матеріальних активів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про завищення позивачем податкового кредиту за період з 16 лютого 2011 року по 31 березня 2013 року на загальну сумі 9837,00 грн., в тому числі у розрізі звітних періодів за червень 2011 року в сумі 9670 грн., та за березень 2013 року в сумі 167 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Колегія суддів вказує на те, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, сума 167 грн. податку на додану вартість за березень 2013 року відображена позивачем у складі податкового кредиту за лютий 2012 року згідно податкової накладної від ТОВ "Полтава-хліб-інвест" від 31 січня 2012 року № 3, що підтверджується розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5) до декларацій з ПДВ за січень 2012 року (том 1 а.с. 225-226), лютий 2012 року (том 1 а.с. 229-230) та березень 2012 року (том І а.с. 233-234).

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що матеріалами справи підтверджено, що позивачем не надано до перевірки податкової накладної, складеної на підтвердження правомірності включення до податкового кредиту за березень 2012 року суми в розмірі 167,00 грн.

Також, судом першої інстанції встановлено, а також зазначено в акті перевірки, що позивачем порушено п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, оскільки не підтверджено податковий кредит в сумі 6667,00 грн. за червень 2011 року, у зв`язку із включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, визначених податковими накладними, складеними ТОВ "Інтер-Агро" з порушенням вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: контрагентом позивача не вказано обсягу виконаних послуг зі зберігання товарно-матеріальних цінностей та їх ціну.

Колегія суддів відхиляє посилання представника позивача, що документи на підтвердження господарських операцій з ТОВ "Інтер-Агро" вилучені під час проведення обшуку, оскільки у протоколах обшуку від 25 липня 2012 року (т.1. а.с. 158-162) та від 12 червня 2013 року (т.1. а.с.190-215) відсутня інформація щодо наявності договорів та інших первинних документів з ТОВ "Інтер-Агро".

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що податкові накладні (том 1 а.с. 140, 142,144, 146, 148, 150, 152, 154) та акти виконаних робіт (надання послуг) (том 1 а.с. 141, 143, 145, 147, 149, 151, 153, 155) містять розбіжності щодо зазначення реквізитів укладених договорів.

Крім наведеного, досліджені судом копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) не відповідають вимогам законодавства, встановленим до складення первинних документів, оскільки не містять відомостей про обсяг збережених матеріальних цінностей (борошно, цукор, дизельне паливо, бензин, крупа гречана, сіль, невизначені продовольчі товари, невизначена крупа).

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що з наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні не відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість. Визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу витрат та формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Колегія суддів вказує на те, що наявність у вказаних документів дефектів форми або, змісту, в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак, є не належними доказами реальності вчинення господарських операцій.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що з наявних у позивача документів неможливо встановити зміст та обсяги господарських операцій, реальність цих операцій, чи пов'язані ці послуги з господарською діяльністю позивача.

Крім того, перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, допущено завищення податкового кредиту в сумі 3003,00 грн. за червень 2011 року. за податковою накладною, складеною ТОВ "Інтер-Агро" на виконання правочину з надання транспортних послуг в кількості 2120 км. від 01 червня 2011 року № 476 (том 1 а.с. 156), оскільки КП "Полтава-сервіс" не підтверджено використання придбаних послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку - в ході перевірки відповідачу не надавались документи, що підтверджують фактичне перевезення товару: договору на перевезення вантажів з ТОВ "Інтер-Агро", подорожніх листів, товарно-транспортних накладних.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості встановленого податковим органом порушення з огляду на таке.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано належним чином оформлених товарно- транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування товару.

З огляду на вищезазначене, за відсутності у позивача належним чином оформлених договору на перевезення, товарно-транспортних накладних, дорожніх листів на перевезення вантажів не видається можливим встановити факт реальності господарських операцій, що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданих господарських операцій із ТОВ "Інтер-Агро".

Крім того, суд зазначає, що згідно із пунктом 9 Наказу Міністерства фінансів України від 20.10.1999, № 246 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.

Таким чином, колегія суддів вважає спростованими матеріалами справи твердження позивача про підтвердження використання послуг, наданих ТОВ "Інтер-Агро" з транспортування товару та зберігання ТМЦ, в межах своєї господарської діяльності, в зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність включення позивачем податку на додану вартість в розмірі 9670,00 грн. (6667,00 грн. + 3003,00 грн.) до складу податкового кредиту у червні 2011 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вказує на правомірність винесення податкового повідомлення-рішення від 16 жовтня 2013 року № 0001012310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 483401,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 118097,00 грн.

З приводу доводів позивача про передчасність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та наявності підстав для їх скасування, у зв`язку їх винесенням відповідачем на підставі висновків акту позапланової перевірки, яку призначено відповідно до кримінально-процесуального закону, зважаючи на недоведеність з боку відповідача наявності на момент винесення податкових повідомлень-рішень вироку/рішення суду, винесеного за результатами розгляду кримінальної справи по якій призначено податкову перевірку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень пп.78.1.11 п.78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка призначається у разі, якщо отримано судове рішення - суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно - розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів" від 20 листопада 2012 року № 5503-VІ внесено зміни до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, а саме у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує на те, що обставини, коли податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, призначеної на підставі постанови слідчого, не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду, обмежені лише випадком, коли таку перевірку призначено в межах кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що перевірка КП "Полтава-Сервіс" ПМР проведена на підставі постанови слідчого СВ ПМУ УМВС України в Полтавській області Руденка С. І. від 10.04.2013 р. в межах кримінального провадження №12013180010000319 від 28.03.2013 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст. 365, ч.1 ст. 197-1 КК України, вчинених службовими особами позивача.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що кримінальне провадження відносно службових осіб КП "Полтава-Сервіс" ПМР порушено за статтями Кримінального кодексу України, що не стосуються сплати податків або зборів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності тверджень контролюючого органа, відображених в акті перевірки від 05 вересня 2013 року № 820/16-01-22-9-11/30191518.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено про правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства та як наслідок обґрунтованості винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 16.10.2013 року : № 0001012310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 483401,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 118097,00 грн.; № 0001002310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності на 317,00 грн.; № 0011071702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на 13371,57 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 3000,81 грн., діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, підстави для скасування даних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Полтава-Сервіс" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2014р. по справі № 816/1113/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 15.07.2014 р.