Постанова № 40055617, 02.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 р. Справа № 818/822/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Сумбуд" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2014р. по справі № 818/822/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумбуд"

до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариства "Сумбуд" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, у якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11 травня 2012 року № 0002871502/12401, яким збільшено позивачу розмір грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки комунальної власності на суму 17088, 58 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 8544, 29 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року відмовлено у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України «Про плату за землю», Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, КАС України та невідповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ "Сумбуд" та Сумською міською радою укладено договори оренди земельних ділянок, якими встановлено розмір орендної плати - від 1% до 3% від їх нормативної грошової оцінки (а.с. 13-14,16-17,19-20,22-23,24-25,27-28).

Відповідач подав до відповідача декларацію з плати за землю за 2012 рік, в якій визначив суму зобов'язання, виходячи із розміру орендної плати за земельні ділянки, встановленої договорами (а.с. 39-41).

20 квітня 2012 року відповідачем проведена камеральна перевірка даних, задекларованих в податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2012 рік, якою встановлено, що ТОВ "Сумбуд" занижено на 17 088 грн. 58 коп. суму податкового зобов'язання за лютий 2012 року, заявлену в податковій декларації (а.с. 42-43).

11 травня 2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 002871502/12401, яким збільшено суму зобов'язання з орендної плати на 17 088 грн. 58 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8 544 грн. 29 коп. (а.с. 6).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення діяв на підставі діючого законодавства.

Колегія суддів не погоджується з висновкам суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Згідно до п. «в» ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі статтею другою Закону № 2535-ХІІ використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом № 161-ХІV та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до частини першої статті 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону № 2535-ХІІ є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності,- договір оренди такої земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 21 Закону № 161-ХІV річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів. Розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 14 Закону України від 26 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», до загальнодержавних платежів належать такі податки і збори (обов'язкові платежі), як плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та Сумською міською радою укладені наступні договори оренди, а саме: 10 березня 2006 року на оренду земельної ділянки по вул. Лінійній, 15, у м. Суми (а.с.13-14); 08 червня 2005 року на оренду земельної ділянки по вул. Кіровоградська, 8 у м. Суми (а.с. 16-17); 10 березня 2006 року на оренду земельної ділянки по вул. Засумська, 10а у м. Суми (а.с. 19-20), 16 березня 2006 року на оренду земельної ділянки Заливна, 5/1 (22-23) та по вул. Кузнечна, 1-в у м. Суми (а.с. 24-25), 14 листопада 2007 року на оренду земельної ділянки по вул. Героїв Сталінграду, 1/1 (а.с. 27- 29), якими встановлено розмір орендної плати - від 1% до 3% від їх нормативної грошової оцінки.

Вищезазначені договори оренди земельних ділянок на час розгляду справи не розірвані та не змінені.

Відповідно до статті 21 Закону № 161-XIV та статті 8 Закону

№ 2535-ХІІ передбачено внесення змін у розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Разом із тим, статтею 30 Закону № 2535-ХІІ встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Державна податкова служба відповідно до статті 2 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» була наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни в договори оренди землі відповідно до статей 12, 80, 83 ЗК, статті 21 Закону № 161-ХІV, статті 30 Закону № 2535-ХІІ наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що зміна розміру земельного податку згідно із Законом № З09-VI є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної палати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів приходить о висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. ст.. 200, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумбуд" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2014р. по справі № 818/822/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Сумбуд".

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області № 0002871502 від 11 травня 2012 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.