Ухвала суду № 40055557, 30.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Справа № 876/2441/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.

суддів Левицької Н.Г., Яворського І.О.,

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

представника позивача Богдан З.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Галнафтоінвест» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Галнафтоінвест» (далі - ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ в Галицькому районі м. Львова) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00027322240 від 18.11.2013 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість.

Вважає податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а зроблені в акті перевірки висновки про безтоварність операцій та відсутність господарських відносин із ПП «МТІ» безпідставними, оскільки позивач підтвердив здійснення операцій за укладеним із зазначеним контрагентом договором відповідними документами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2014 року позов задоволений, визнане протиправним і скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ в Галицькому районі м. Львова № 00027322240 від 18.11.2013 року. Судове рішення мотивоване тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів обставин, на які посилався як на підставу своїх заперечень, а його висновки будуються лише на акті про неможливість проведення перевірки контрагента - ПП «МТІ».

Відповідач оскаржив постанову суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без врахування фактичних обставин справи і з порушенням норм матеріального права і просить постанову суду скасувати і винести нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків за лютий, квітень 2013 року з ПП «МТІ». Зокрема, було встановлено, що в ПП «МТІ» відсутні виробничі потужності та трудові ресурси, необхідні для умови для господарської, економічної діяльності, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань згідно договору укладеного з позивачем. Відтак господарські операції ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест» за лютий, квітень 2013 року не носять реального характеру, не спричинили настання правових наслідків та не можуть підтверджувати його право на формування податкового кредиту за наслідками їх відображення в податковому обліку.

Представник позивача під час апеляційного розгляду заперечила проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Компанія Галнафтоінвест» з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП «МТІ» за лютий 2013 року та квітень 2013 року, за результатами якої винесений акт № 427/22-40/23884237 від 28.10.2013 року, яким встановлені порушення п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2013 року та квітень 2013 року по взаєморозрахунках з ПП «МТІ», та заниження суми податку на додану вартість за лютий 2013 року, за квітень 2013 року.

Як вбачається з акта від 28.10.2013 року, такий висновок ДПІ у Галицькому районі м. Львова базується на висновках, викладених в акті ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 01.08.2013 року № 331/26-56-22-01-03/36798441 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «МТІ» щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 01.06.2012 року по 30.06.2013 року, згідно якого ПП «МТІ» не могло здійснювати господарських операцій через відсутність для цього основних засобів, транспорту, працівників і встановлено проведення транзитних операцій, що спрямовані на отримання податкової вигоди шляхом формування податкового кредиту.

На підставі зазначеного акта податковим органом винесене податкове-повідомлення рішення № 00027322240 від 18.11.2013 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у 594091,80 гривень, в тому числі - 396061,20 гривень за основним платежем, 198030,60 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що факт господарських відносин між позивачем та ПП «МТІ» підтверджується наданими суду копіями належним чином оформлених первинних документів, а податковим органом не доведено, що господарські операції між позивачем та постачальниками не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом. 138.2. Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пп. 139.9 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до етапі 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати - ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24.12.2012 року ПАТ «Волинь-Цемент» (постачальник) та ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест» (покупець) укладено договір поставки № 250, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупцю цемент у кількості та асортименті, в строки та на умовах, визначених договором, в покупець зобов'язується прийняти цемент і сплатити за нього визначену цим договором ціну. 04.02.2013 р. Приватне підприємство «МТІ» (поручитель) та ПАТ Волинь-Цемент» (кредитор) уклали договір поруки № 1/02-П, згідно якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором - ПАТ «Волинь-Цемент» за виконання зобов'язання ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест» (боржника) щодо оплати за договором поставки № 250 від 24.12.2012 р.

За договором поруки № 1/02-ВП від 04.02.2013 р., укладеним ПП «МТІ» (поручитель) та ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест» (боржник) боржник зобов'язався сплатити поручителеві плату за надану поруку відповідно до договору поруки № 1/02-П від 04.02.2013 р. в розмірі 25% від вартості всіх марок отриманого цементу (ураховуючи ПДВ) згідно договору поставки № 250 від 24.12.2012 року.

21.06.2013 року ПП «МТІ» (поручитель) та ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест» (боржник) уклали додаткову угоду № 4 до договору поруки № 1/02-ФП від 04.02.2013 р., якою змінено плату за надану поруку відповідно до договору поруки № 1/02-П від 04.02.2013 р. - 27,5% від вартості всіх марок отриманого цементу (ураховуючи ПДВ) згідно договору поставки № 250 від 24.12.2012 року на основі звітів боржника про фактично отриману кількість цементу.

До матеріалів справи долучено копію звіту боржника № 1 від 28.02.2013 року про хід виконання договору № 1/02-ФП від 04.02.2013 року, відповідно до якого ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест» отримано в лютому 2013 року цемент від ПАТ «Волинь-Цемент» на загальну суму 3709193,35 гривень, а заборгованість за поставлений цемент ТзОВ Компанія «Галнафтоінвест» перед ПАТ «Волинь-Цемент» становить на 01.02.2013 р. - 6718371,30 гривень, на 28.02.2013 року - 4264506,65 гривень.

На виконання взятих зобов'язань за договором поруки № 1/02-ФП від 04.02.2013 року щодо оплати послуг з надання поруки, 28.02.2013 року між ПП «МТІ» та позивачем підписано акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг) № 36, згідно з яким вартість платної поруки за лютий 2013 року становить 927298,34 грн. (з ПДВ), про що свідчить податкова накладна № 36 від 28.02.2013 року на загальну суму 927298,34 грн., в тому числі 154549,72 грн. ПДВ, видана ПП «МТІ» позивачу. На підставі цієї податкової накладної позивач включив до складу податкового кредиту за лютий 2013 року 154549,72 грн. податку на додану вартість, сплаченого у вартості отриманих від ПП «МТІ» послуг поручительства.

Відповідно до звіту боржника № 3 від 30.04.2013 року про хід виконання договору №1/02 ФП від 04.02.2013 року ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест» отримано в квітні 2013 року від ПАТ «Волинь-Цемент» цементу на загальну суму 4830229,55 грн., що також підтверджується видатковими накладними за період з 03.04.2013 року по 30.04.2013 року.

Відповідно до умов договору поруки № 1/02-ФП від 04.02.2013 року щодо оплати послуг з надання поруки, ПП «МТІ» та позивач підписали акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг) № 53 від 30.04.2013 року, згідно з яким вартість наданої ПП «МТІ» платної поруки за квітень 2013 року становить 1449068,86 грн. (з ПДВ).

На підтвердження надання послуг платної поруки на підставі договору № 1/02-ФП від 04.02.2013 року ПП «МТІ» видало ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест» податкову накладну № 53 від 30.04.2013 року на загальну суму 1449068,86 грн., в т.ч. 241511,48 грн. ПДВ. На підставі цієї податкової накладної позивач включив до складу податкового кредиту за квітень 2013 року 241511,48 грн. податку на додану вартість, сплаченого у вартості отриманих від ПП «МТІ» послуг поручительства.

Придбаний товар (цемент) надалі було використано у господарській діяльності ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест», а саме реалізовано контрагентам-покупцям - ТОВ «Енергопромгруп», ПАТ «Коростенський завод залізобетонних шпал», ПАТ «Гніванський завод спецзалізобетону», ДП «Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал» та ПП «Вензель», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів поставок та видатковими накладними і відповідачем дана обставина не оспорюється.

Посилання податкового органу на безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами у зв'язку відсутністю документів, що підтверджують транспортування, зберігання товарів, спростовуються зібраними у матеріалах справи доказами, видатковими та податковими накладними, актами прийому-передачі виконаних робіт. Ці документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України.

Згідно з нормами п.9.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, позивач правомірно відніс до податкового кредиту за період з 01.11.2010 року по 30.04.2011 року суми податку на додану вартість, що ним реально сплачені в ціні придбаного у ПП «МТІ» товару.

Доводи апелянта щодо неможливості проведення операцій із ПП «МТІ», зроблені на підставі акта перевірки його діяльності ДПІ у Подільському районі м. Києва від 01.08.2013 року № 331/26-56-22-01-03/36798441 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «МТІ», в якому зазначено про відсутність відповідних виробничих потужностей та трудових ресурсів для проведення господарської діяльності, правомірно не взяті до уваги судом першої інстанції, оскільки на час здійснення господарських операцій з позивачем це підприємство були належним чином зареєстрованою юридичною особою, а позивач довів, що дії щодо виконання укладених договорів вчинені.

Щодо посилань апелянта на відсутність ділової мети при укладенні договору поруки апеляційний суд зазначає, що метою укладення вказаного правочину було укладення договору поставки з контрагентом - ПАТ «Волинь-Цемент» і отримання прибутку від цього, тому такі посилання є надуманими і не доведеними відповідачем відповідно до частини 2 статті 71 КАС України.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про протиправність збільшення податковим органом позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206,212, 254 КАС України, суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі № 813/9027/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді Н.Г. Левицька

І.О. Яворський

Ухвала в повному обсязі складена 04.08.2014 року