Постанова № 40054585, 23.07.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року Житомир справа № 806/2181/14

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токаревої М.С.,

за участі секретаря Смолінської І.П.,

за участі представників позивача та відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом селянського господарства "Дружба" до Чуднівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Житомирський області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Селянське господарство "Дружба" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Чуднівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Житомирський області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 лютого 2014 року за № 142200. В обгрунтування позову позивач зазначив, що Чуднівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Житомирський області було проведено планову виїзну перевірку селянського господарства "Дружба" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 вересня 2013 року, за результатами якої було складено акт від 17 лютого 2014 року №2/2200/30077224. На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2014 року за № 142200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 316298 грн. у т.ч. 253038 грн. за основним платежем та 63260 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач не погоджується з вказаним податковим повідомленням-рішенням, та просить його визнати протиправним та скасувати, оскільки на його думку, воно грунтується на припущеннях та винесено з порушенням норм чинного законодавства.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві та просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, Чуднівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Житомирський області було проведено планову виїзну перевірку селянського господарства "Дружба" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 вересня 2013 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 17 лютого 2014 року №2/2200/30077224, яким встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 253038 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2014 року за № 142200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 316298 грн. у т.ч. 253038 грн. за основним платежем та 63260 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було укладено з ТОВ "Компанія Агромир" договори купівлі-продажу (поставки) на умовах розстрочення оплати 10.01.2011 №АГ №10/01-ЗЗР, 02.03.2012 №АГ-84, 02.04.2012 №140 ЗЗР, 13.03.2013 №АГ-34 ЗЗР.

При отриманні товару по вказаним договорам контрагентом позивача ТОВ "Компанія Агромир" було виписано податкові накладні, зауважень до яких у контролюючого органу немає. Придбаний товар позивач вивозів власними автомобілями, про що свідчать шляхові листи, які були надані під час проведення перевірки.

Позиція відповідача щодо заниження позивачем ПДВ грунтується на тому, що до перевірки було надано видаткові накладні, підписані невстановленими особами без зазначення посади цих осіб, тобто на думку відповідача вони мають юридичну дефектність. Крім того, відповідач вказує, що на усний запит платником не надано документи, які підтверджують факт транспортування та придбання товару за дорученнями, сертифікатів якості виробника, видаткові накладні та інші первинні документи.

Суд не погоджується з таким твердження контролюючого органу з наступних підстав.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно- матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно- транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно- транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, тобто, навіть у разі ненадання цих документів до перевірки такі дії позивача не можуть бути розцінені, як підстави до висновку до заниження сум ПДВ.

Крім того, слід відмітити, що відповідно до роз’яснень наданих Вищим адміністративним судом України сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (інформаційний лист від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

Що стосується твердження відповідача щодо ненадання до перевірки сертифікатів якості то суд з цього приводу зазначає наступне.

Згідно ст.662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Отже, надання документів підтверджуючих якісні характеристик товару, стосується лише правовідносин між продавцем і покупцем щодо підтвердження першим, дотримання ним умов договору, що встановлені його умовами до предмету поставки.

Використання позивачем придбаного товару у своїй господарській діяльності підтверджується зокрема, наявними у матеріалах справи актами використання придбаного товару, виписками з банку про рух коштів по рахунках позивача, які підтверджують факт оплати придбаного товару, що підтверджує рух актів та зміну стану зобов’язань суб’єкта господарювання.

Також суд не приймає до уваги посилання представника відповідача, про те, що акт був підписаний з боку позивача без зауважень та заперечення на нього позивачем не подавалося. Враховуючи те, що акт був прийнятий 17 лютого 2014 року, а повідомлення-рішення 18 лютого 2014 року, позивач був позбавлений можливості подати заперечення на акт перевірки.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному випадку при придбанні товару, кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні документи оформлені належним чином та відповідають встановленим вимогам.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що висновки перевіряючих контролюючого органу, викладені в акті, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення - рішення ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені документами, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги селянського господарства "Дружба" задовольнити.

Визнати податкове повідомлення-рішення Чуднівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Житомирський області від 18 лютого 2014 року за № 142200 протиправним та скасувати його.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.С. Токарева

Повний текст постанови виготовлено: 29 липня 2014 р.