Ухвала суду № 40051175, 16.07.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/11245/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Грищенко О. В.Номер провадження 22-ц/788/1323/14 Суддя-доповідач - Ільченко О. Ю. Категорія - 44

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ільченко О. Ю.,

суддів - Гагіна М. В. , Попруги С. В.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 червня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5

про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та виселення,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12 червня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач не погоджується з висновками суду, вважає їх такими, що не відповідають обставинам справи. Зокрема, вказує на те, що знайшов підтвердження у поясненні свідків факт проживання ОСОБА_6 за іншою адресою більше року. Вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги його доводи про те, що ОСОБА_7 без його дозволу на незаконних підставах проживає у його власній квартирі, а тому просить рішення суду скасувати, а позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши заперечення апелянта та його представника, які підтримали доводи скарги, відповідача ОСОБА_5 та представника ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 25 лютого 1998 року квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 прийняли спадщину позивач та його донька ОСОБА_10 Позивач свідоцтво про право власності не отримував, частки в квартирі його та ОСОБА_10 не визначені.

Встановлено, що в спірній квартирі по вул. Г. Кондратьєва,122 кв.№1 зареєстровані позивач, його донька ОСОБА_10 та онук ОСОБА_4 (а.с.7).Із матеріалів справи вбачається, що з початку 2013 року між позивачем та сім'єю дочки виник конфлікт і позивач із заявами про його побиття зятем ОСОБА_5 та онуком ОСОБА_4 звертався в органи міліції. Відповідач ОСОБА_5 19 лютого 2013 року попереджався про недопустимість сварок у сім'ї (а.с.28 - 30).

Під час розгляду справи в апеляційному суді встановлено, що позивач ОСОБА_3 півтора року не проживає у квартирі, але періодично навідувався.

Після подій, що мали місце в лютому 2013 року, фактів застосування до нього неправомірних дій не встановлено. Фактично, претензія ОСОБА_3 зводяться до того, що ОСОБА_5 незаконно без його згоди проживає у квартирі.

Відповідач ОСОБА_5 заперечує проти факту проживання в спірній квартирі , зазначивши своє місце проживання за іншою адресою та що в спірній квартирі буває періодично у зв'язку з сімейними відносинами з ОСОБА_10

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того що, позивачем не було доведено те, що ОСОБА_4 більше року не проживає у спірній квартирі без поважних причин і не було надано доказів того, що є всі законні підстави для виселення ОСОБА_5 Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Відповідно до ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов'язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною. Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Правові підстави для виселення ОСОБА_5, на які посилається позивач в уточнених позовних вимогах відсутні, оскільки ст. ст. 116, 157 ЖК України стосується порядку виселення осіб, які постійно проживають у жилому приміщенні або самоправно його зайняли, однак вказані обставини не знайшли своє підтвердження в матеріалах справи.

Як вбачається із пояснень сторін, ОСОБА_5 періодично буває в квартирі зі згоди іншого співвласника квартири ОСОБА_10, своєї згоди на вселення його в квартиру позивач не надавав.

Таким чином, правовий статус особи у зв'язку з тимчасовим проживанням у житловому приміщенні визначений ст. 98 ЖК України, однак з зазначених підстав позивач не звертався з позовними вимогами до суду.

Доводи ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що суд безпідставно відмовив в вимозі про виселення ОСОБА_4 з квартири, оскільки останній більше одного року проживає за іншою адресою, а саме по АДРЕСА_2 у приміщенні колишньої колясочної, то ці доводи свого підтвердження в матеріалах справи не знайшли. Крім того, вказане приміщення не є житловим.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визначився у правах та обов'язках сторін і ухвалив рішення на основі норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -