Ухвала суду № 40050262, 29.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 р.Справа № 816/1945/14

Головуючий 1 інстанції: Чеснокова А.О.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці Міндоходів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2014р. по справі № 816/1945/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-2002»

до Полтавської митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області

про скасування рішення, стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Тандем-2002», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому після зміни та уточнення позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці Міндоходів про коригування митної вартості № 806020002/2014/000014/1 від 18.02.13 р., картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № 806020002/2014/00056.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.14 р. по справі № 816/1945/14 позов був задоволений.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.14 р. по справі № 816/1945/14 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Тандем-2002» згідно митної декларації № 806020002/2014/001319 від 11.02.14 р. надано Полтавській митниці до митного оформлення товар «L-Lysine (L-лізин) моногідрохлорид» виробництва Китай в кількості 54000,0 кг за кодом УКТЗЕД 2922410000 (а. с. 55). Митна вартість товару задекларована позивачем відповідно статей 49, 51, 52, 53, 58 Митного кодексу України за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (метод 1), в розмірі 71820,0 доларів США (по ціні 1,43 долара США за один кг) або 614290,82 грн. (згідно з офіційним курсом НБУ, встановленого станом на 18.02.14 р. в розмірі 8,55 грн. за 1,0 долар США). При цьому, підприємством позивача для визначення митної вартості товару за ціною договору подані до митного органу документи відповідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: міжнародні автомобільні накладні; коносамент (Bill of Lading); банківський платіжний документ, що стосується товару; калькуляцію транспортних витрат; документи на підтвердження вартості товару; рахунок-фактуру (інвойс); пакувальний лист; додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту); зовнішньоекономічний договір (контракт); договір про надання послуг митного брокера; договір (контракт) перевезення; ветеринарні свідоцтва; інформацію про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару; інформацію про позитивний результат здійснення радіологічного контролю товару; резервну позицію; відомості про включення товарів до державного реєстру ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів; сертифікат про походження товару; інші некласифіковані документи; єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів; митну декларацію.

Також в рішенні суду першої інстанції зазначено, що митним органом прийнято рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 806020002/2014/00056 від 18.02.14 р., посилаючись на те, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість та на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості, містяться розбіжності, а саме, до митного оформлення подано платіжне доручення № 156 від 27.12.13 р., у якому у графі «призначення платежу» зазначено номер рахунку інший ніж той, що подано до митного оформлення. Митним органом також вказано на те, що рівень заявленою декларантом митної вартості товару становить 1,43 дол. США за кг, тоді як рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками становить 2,16 дол. США. Платіжні документи на підтвердження митної вартості товару носять інформаційний характер, оскільки умовами договору купівлі-продажу передбачено проплату коштів через ПАТ «ПУМБ», а відповідно до платіжних документів проплату здійснено через ПАТ «Мегабанк». Крім того, митним органом зазначено, що прайс-лист від виробника датований 30.11.13 р., а дата попереднього рахунку - 20.11.13 р. (а. с. 7). На підставі зазначеного Полтавською митницею винесені картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 806020002/2014/00056 та рішення про коригування митної вартості товарів від 18.02.14 р. № 806020002/2014/000014/1 (а.с. 6-7).

Не погоджуючись з прийнятими митним органом рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що Полтавською митницею необґрунтовано застосований шостий (резервний) метод визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено ст. 57 Митного кодексу України, та без обґрунтування неможливості їх застосування. У зв'язку з цим судом першої інстанції зроблений висновок, що рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості № 806020002/2014/000014/1 від 18.02.14 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 806020002/2014/00056 є необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

З письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, вбачається, що між ТОВ «Тандем-2002» та Компанією «Лангфанг Мейхуа Біо-Технолиджі» укладений контракт № 1315602 від 01.02.13 р., за умовами якого поставлявся L-Лізин HCL та L-Треонін 98,5% на загальну суму 500000,0 доларів США (а. с 16-18). Додатковою угодою № 2 від 20.05.13 р. до вказаного контракту п. 1.1 був викладений у новій редакції, а саме: « 1.1 Продавець продає, а Покупець купляє L-Лізин HCL та L- Треонін 98,5% на загальну суму 2000000,0 доларів США», а додатковою угодою № 3 від 20.11.13 р. цій же пункт викладений у новій редакції, а саме: « 1.1 Продавець продає, а Покупець купляє L-Лізин HCL та L-Треонін 98,5% на загальну суму 4000000,0 доларів США» (а.с. 20-21). 3гідно Специфікації до договору товар поставлявся на умовах FOB порт Ксинганг, Китай згідно з Інкотермс 2010 року. В п. 2.1 вказаного вище контракту передбачено, що ціни на товар, який поставляється, встановлюється в доларах США з урахуванням умов поставки кожної конкретної партії товару.

На прохання ТОВ «Тандем-2002» Компанія «Лангфанг Мейхуа Біо-Технолиджі» надала прайс-лист від 15.11.13 р., згідно якого вартість товару становить 1330 доларів США за тону. Матеріалами справи також підтверджено, що на виконання вказаного контракту була узгоджена специфікація, яка є додатком № 9 від 20.11.13 р., відповідно до якої сума поставки становить 71820,0 доларів США в кількості 54000,0 кілограм по ціні 1330 доларів США за тону. Компанією «Лангфанг Мейхуа Біо-Технолиджі» 20.11.13 р. виставлено інвойс рахунок № 21402014742 для оплати товару на суму 71820,0 доларів США за товар в кількості 54000,0 кілограм з розрахунку 1330,0 доларів США за тону, який був оплачений платіжним дорученням в іноземній валюті № 156 від 27.11.13 р. на суму 71820,0 доларів США.

В рішенні суду першої інстанції зазначено, що на підтвердження того, що продавець відобразив в обліку та відповідно відзвітував про відвантаження товару на суму 71820,0 доларів США в кількості 54 тони по ціні 1330 доларів США за тону позивач надав інвойс (накладна про відвантаження) № 21408000094 від 06.12.13 р. на суму 71820,0 доларів США в кількості 54 тони по ціні 1330 доларів США за тону, коносамент (морська транспортна накладна) на транспортування товару з порту Ксіпганг до порту Одеса № MWXGODE1312051FD від 09.12.13 р. в кількості 54 тони, експортну вантажну митну декларацію від 17.12.13 р. № 923363985 на суму 71820,0 доларів США в кількості 54000,0 кілограм по ціні 1330,0 доларів США за тону (а. с. 28-29, 30,32, 34, 35, 36).

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі посилається на те, що коригування митної вартості товару здійснено відповідно ст. 55 Митного кодексу України у зв'язку з тим, що заявлені неповні відомості про митну вартість (у наданих документах містяться розбіжності). Митним органом проведені консультації з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у декларанта та у митного органу. Разом з тим, наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Так, рівень заявленої декларантом митної вартості товару № 1 становить 1,43 дол. США за кг., а рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками, оформленого за МД № 209120000/2014/802531 від 29.01.14 р., що визнана митним органом, становить 2,16 дол. СШ А за кг. Під час консультацій декларанта відповідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи за бажанням декларанта.

Також апелянт вказує на те, що до митного оформлення позивачем додатково подана експортна декларація № 923363985 від 17.12.13 р., платіжне доручення № 156 від 27.11.13 р. разом з інвойсом на передоплату № 21402014742 від 20.11.13 р., експертний висновок ТПП № В-806 від 17.02.14 р., прайс від виробника від 30.11.13 р., але оскільки умовами договору купівлі-продажу передбачено здійснення оплати через ПАТ «ПУМБ», а подані додаткові документи підтверджують факт сплати через ПАТ «Мегабанк», то платіжні документи для підтвердження митної вартості не можуть бути використані і носять інформативний характер. Також позивачем 20.11.13 р. був виставлений для оплати інвойс № 21402014742, оплачений платіжним дорученням № 156 від 27.11.13 р., який не подавався позивачем до митного оформлення, а 06.12.13 р. на цей же обсяг товару для оплати продавцем був виставлений інший інвойс № 21408000094, який і був поданий до митного оформлення (зазначений під кодом 3105 у графі 44 МД). На думку апелянта, дана обставина не дає можливості належним чином встановити дійсну ціну товару, так як до митного оформлення надано два інвойси, один з яких сплачено платіжним дорученням, а факт сплати іншого інвойсу не встановлений та не досліджений судом першої інстанції.

Відповідно ч. 1, ч. 2 ст. 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. У відповідності ч. 2 ст. 334 Митного кодексу України особи, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, зобов'язані надавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі.

Однією з форм митного контролю, відповідно п. 1 ч. 1 ст. 336 Митного кодексу України є перевірка документів та відомостей, які відповідно ст. 335 Митного кодексу України надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України. Як зазначено в ст. 337 Митного кодексу України, перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосування інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосування системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені Митним кодексом України.

Відповідно ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 4 наведеної норми орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За визначенням ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно ч. 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Глава 9 Митного кодексу України регулює методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування. Так, в ст. 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.

У розумінні ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Як встановлено ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Відповідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і ч. 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. За змістом ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як було правомірно встановлено судом першої інстанції, позивачем для визначення митної вартості товару за ціною договору подані до митного органу документи відповідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: міжнародні автомобільні накладні № 4357, № 4357/1 від 28.01.14 р.; коносамент (Bill of Lading); банківський платіжний документ, що стосується товару, № 156 від 27.11.13 р.; калькуляцію транспортних витрат від 11.02.14 р.; документи на підтвердження вартості товару від 11.02.14 р.; рахунок-фактуру (інвойс) № 21408000094 від 06.12.13 р.; пакувальний лист від 06.12.13 р.; додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 25.02.13 р., № 2 від 20.05.13 р., № 3 від 20.11.13 р., № 4 від 04.12.13 р., № 5 від 31.12.13 р., № 9 від 20.11.13 р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 1315602 від 01.02.13 р.; договір про надання послуг митного брокера від 08.01.14 р.; договір (контракт) перевезення № 256 від 04.12.12 р.; ветеринарні свідоцтва № 027541 від 11.02.14 р.; інформацію про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару № 2730 від 28.01.14 р.; інформацію про позитивний результат здійснення радіологічного контролю товару № 2761 від 09.12.13 р.; резервну позицію № 915 від 26.07.11 р.; відомості про включення товарів до державного реєстру ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів № АА-03947-04-12 від 17.12.12 р.; сертифікат про походження товару форми А ССРІТ від 04.12.13 р.; інші некласифіковані документи: екологічна декларація № 5653 від 23.01.14 р., сертифікат якості № 150600213005113 від 04.12.13 р.; єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів № 13/63 від 03.02.14 р.; митну декларацію № 806020002.2014.001319 від 11.02.14 р. Перелік вищевказаних документів відображено у оскаржуваній картці відмови.

В рішенні суду першої інстанції також вказав, що митний орган у оскаржуваному позивачем рішенні зазначив, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість та на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості, містять розбіжності, зокрема, до митного оформлення подано платіжне доручення № 156 від 27.11.13 р., де у графі «призначення платежу» зазначено номер рахунку інший ніж той, що поданий до митного оформлення, оскільки під час митного оформлення підприємством був наданий інвойс від 06.12.13 р., проте, в платіжному дорученні зазначений інвойс від 20.11.13 р. Разом з тим, судом першої інстанції був зроблений висновок, що таке твердження митного органу спростовується самим платіжним дорученням № 156 від 27.11.13 р. та інвойсом № 21402014742 від 20.11.13 р., який є підставою для оплати, так як зазначений інвойс ТОВ «Тандем-2002» направило Полтавській митниці додатково листом від 18.02.14 р. б/н. і даний факт зазначений в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № 806020002/2014/000014/1 від 18.02.14 р. (а.с. 7 звор. стор.), що спростовує факт відсутності цього інвойсу.

Колегія суддів зазначає, що подані при митному оформленні платіжний документ надає можливість в повній мірі ідентифікувати товар, вказаний в такому документі з оцінюваним товаром, що ввозився на виконання контракту № 1315602 від 01.02.13 р. Таким чином, технічна помилка позивача, зроблена в платіжному дорученні, а саме зазначення іншого номеру інвойсу, не є підставою для неможливості визначити вартість товару за ціною, зазначеною в контракті, оскільки як інвойс, так і платіжне доручення та інші документи, надані позивачем, містять посилання на один і той самий контракт № 1315602 від 01.02.13 р., відповідно до якого здійснювалася поставка товару.

Також безпідставними є твердження митного органу стосовного того, що платіжні документи (оплата по яким проведена через ПАТ «Мегабанк») для підтвердження митної вартості не можуть бути використані і носять інформаційний характер, оскільки як було правомірно встановлено судом першої інстанції, позивачем при укладенні контракту від 01.02.13 р. № 21315602 вказано банківські реквізити покупця, відкриті в ПАТ «Мегабанк», які було змінено на ПАТ «ПУМП» на підставі угоди № 4 від 04.02.13 р., при тому, що оплата по контракту пройшла 27.11.13 р. згідно платіжного доручення № 156 від 27.11.13 р., тобто задовго до зміни реквізитів. Крім того, у своєму рішенні суд першої інстанції правомірно зауважив, що при прийнятті оскаржуваного рішення митним органом не прийнято до уваги специфікацію - додаток № 29 до контракту від 20.11.13 р., відповідно до якої вартість товару становить 71820,0 доларів США, в кількості 54000,0 кілограм по ціні 1330,0 доларів США за тону, та не прийнято до уваги експортну вантажну митну декларацію від 17.12.13 р. № 923363985 відповідно до якої вартість товару становить 71820,0 доларів США, в кількості 54000,0 кілограм по ціні 1330,0 доларів США за тону. Кількість та вартість товару також підтверджується інвойсом № 21408000094 від 06.12.13 р.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що подані позивачем документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч. 4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Крім того, необхідно зауважити, що згідно ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим законом, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється. Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Наведені обставини стали підставою для висновку суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість заявлених позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Зважаючи на те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.14 р. по справі № 816/1945/14 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Полтавської митниці Міндоходів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.14 р. по справі № 816/1945/14 - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.14 р. по справі № 816/1945/14 за позовом ТОВ «Тандем-2002» до Полтавської митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області про скасування рішення, стягнення суми - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Бенедик А.П.