Ухвала суду № 40049662, 05.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2014 року м. Київ К/800/56110/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року по справі № 1570/3934/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сол-агротрейд» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сол-Агротрейд» звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004262210 від 06 червня 2012 року та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року у даній справі позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 06 червня 2012 року № 0004262210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 390154,00 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сол-Агротрейд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами перевірки встановлено, що позивачем порушено пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України, Форму складання податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України №114 від 28.02.2011 року.

На підставі висновків перевірки податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0004262210 від 06 червня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 390154,00 грн.

Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Позивачем 09 лютого 2012 року була подана до податкового органу звітна податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2-4 квартал 2011 року, яку зареєстровано під № 9015865994.

У рядку 05.1 СВ вказаної декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» позивач зазначив 29831492,00 грн. Згідно рядка 05.1.1 додатку СВ до рядка 05.1 зазначеної податкової декларації, прямі матеріальні витрати склали 28863219,00 грн.

Відповідно до наданої позивачем картки рахунку 901 «собівартість реалізованих виробничих запасів за 01.04.2011 року - 31.12.2011 року» та картку рахунку 902: «види витрат за 01.04.2011 року - 31.12.2011 року» судами встановлено, що загальна сума собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих позивачем товарів (робіт, послуг) за період 2-4 квартал 2011 року складає 28872 468,00 грн. Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку: 28 ТМЦ за 01.04.2011 - 31.12.2011 року загальна вартість придбаних позивачем за вказаний період товарно-матеріальних цінностей складає 28886345,18 грн.

Згідно висновків перевірки, завищення позивачем витрат у складі собівартості придбаних товарів (робіт, послуг) підтверджується відомостями рахунку №903 «собівартість реалізованих робіт і послуг».

Однак, судами встановлено, що вказаний рахунок бухгалтерського обліку за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року позивачем в бухгалтерському обліку не використовувався.

Даний факт підтверджується довідкою ТОВ «Сол-Агротрейд» №12/12/1 від 12.12.2012 року.

Крім того, відомості по рахунку №903 відсутні в узагальненому переліку документів, які було використано при проведенні перевірки ТОВ «Сол-Агротрейд», який є додатком №4 до акту перевірки.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.44.2 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно з ч. 1, ч. 2 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів про обґрунтованість визначення позивачем собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), відображених в рядку 05.1 СВ (05.1.1) податкової декларації з податку на прибуток підприємства за звітній період 2-4 квартал 2011 року.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів про недостатність для висновків акту перевірки про завищення позивачем витрат операційної діяльності посилання в ньому лише на регістри бухгалтерського обліку, оскільки без дослідження та зазначення в акті перевірки первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, та доказів, що підтверджують наявність факту порушення, такі висновки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року по справі № 1570/3934/2012 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.