Ухвала суду № 40049617, 29.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" липня 2014 р. м. Київ К/800/61997/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року по справі № 806/3984/13-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Баранівському районі Житомирської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Баранівському районі Житомирської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 29.04.2009 року №0001060017/0, № 0001070017/0, № 0001080017/0, від 16.07.2009 року № 0001060017/1, №0001070017/1, № 0001080017/1, від 18.09.2009 року № 0001060017/2, № 0001070017/2, №0001080017/2, № 0004480017/2.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.04.2009 року № 0001060017/0, № 0001070017/0, від 16.07.2009 року № 0001060017/1, №0001070017/1, від 18.09.2009 року № 0001060017/2, № 0001070017/2, № 0004480017/2. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2009 року № 0001060017/0, №0001070017/0, від 16.07.2009 року № 0001060017/1, № 0001070017/1, від 18.09.2009 року №0001060017/2, № 0001070017/2, № 0004480017/2 та постановлено у вказаній частині нове рішення про відмову в позові. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції в Барановському районі проведено планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та зазначено про порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 року, пп. «а» п.1 ст. 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон № 889-IV), ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), Інструкції «Про прибутковий податок з громадян» від 21.04.1993 року № 12, ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.7.3, п.7.7 ст.7, п.9.4 ст.9 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), п. 17.1.1, п. 17.1.4 ст.17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-III).

За наслідками перевірки та процедури адміністративного оскарження прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з приписів пп.4.4.1 п.4.1 ст. 4 Закону №2181-III.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову повністю, виходив з того, що податковий орган діяв у відповідності до норм чинного законодавства.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону № 168/97-ВР особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, зокрема, у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 Закону № 168/97-ВР, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом. (9.3 ст. 9 цього Закону).

Згідно із п 9.4 ст. 9 Закону № 168/97-ВР якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Такій реєстрації платник підлягає лише після перевищення встановленого пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону № 168/97-ВР після переходу на загальну систему оподаткування.

Вирішуючи спір, судам необхідно було визначити коли саме у межах спірних правовідносин позивачем отримано виручку, що перевищує розмір, вказаний в пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону № 168/97-ВР, встановити, за наявності відповідних підстав, з якого моменту позивач повинен зареєструватися платником ПДВ та подавати відповідні декларації та яка саме сума підлягає оподаткуванню за спірний період.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2011 року по справі № 806/3984/13-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 6 ст. 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.