Ухвала суду № 40049614, 29.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" липня 2014 р. м. Київ К/800/32059/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азеліс Україна"

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 р.

та постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 р.

по справі № 810/4200/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азеліс Україна"

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Азеліс Україна" звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2013 № 0000042300, № 0000052300, № 0000062300, № 0000101702 та № 0000072200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 р. позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.07.2013 № 0000042300 в частині донарахувань податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів за основним платежем у сумі 408 351,35 грн. та за штрафними санкціями у сумі 80 990,59 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено з огляду на їх безпідставність.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення окружного та апеляційного адміністративних судів скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем на виконання наказу від 30 квітня 2013 року № 423 та на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Азеліс Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем положень:

- підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.2 статті 138, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Азеліс Україна» занижено суму податку на прибуток на загальну суму 2976804,75 грн. (в тому числі: за 2 квартал 2010 року - 118 103,71 грн., за 3 квартал 2010 року - 36 509,29 грн., за 4 квартал 2010 року - 80 241,73 грн., за 1 квартал 2011 року - 33 564,97 грн., за 2 квартал 2011 року - 11 520,50 грн., за 3 квартал 2011 року - 22 999,99 грн., за 4 квартал 2011 року - 16 308,76 грн., за 1 квартал 2012 року - 1 667 239,16 грн., за 2 квартал 2012 року - 433 394,34 грн., за 3 квартал 2012 року - 363 646,77 грн. та за 4 квартал 2012 року - 193 275,52 грн.);

- підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.3 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201, пункту 201.4 статті 201, пункту 208.2 статті 208 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Азеліс Україна» занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 1 185 402,00 грн. (в тому числі: за жовтень 2010 року - 58,00 грн., за січень 2011 року - 293 686,00 грн., за квітень 2011 року - 79 117,00 грн. за червень 2011 року - 300 121,00 грн., за лютий 2012 року - 170 430,00 грн., за березень 2012 року - 48 215,00 грн., за серпень 2012 року - 293 775,00 грн.);

- встановлено завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 511 806,00 грн.;

- пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, що призвело до несплати податку при здійсненні виплат нерезиденту у вигляд процентів за позиками компанії-нерезиденту «Azelis France SAS» (Франція) («Azelis CEE Holding a.s.») (Чеська Республіка) у розмірі 15 % на загальну суму 77 487,53 грн.;

- підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого ТОВ «Азеліс Україна» занижено податок з доходів фізичних осіб у сумі 58 903,00 грн.

На підставі висновків перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042300, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Азеліс Україна» з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на 3 699 909,00 грн. (в тому числі за основним платежем на 2 976 805,00 грн. та за штрафними санкціями на 723104,00 грн.), податкове повідомлення-рішення № 0000052300, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Азеліс Україна» з податку на додану вартість на 1 313 523,00 грн.(в тому числі за основним платежем на 1 185 402,00 грн. та за штрафними санкціями на 128 121,00 грн.), податкове повідомлення-рішення № 0000062300, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 511 806,00 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000101702, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Азеліс Україна» з податку на доходи фізичних осіб у сумі 70 816,00 грн. (в тому числі за основним платежем на 58 903,00 грн. та за штрафними санкціями на 11 913,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення № 0000072200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб (репатріація) у сумі 96 859,41 (в тому числі за основним платежем на 77 487,53 грн. та за штрафними санкціями на 19 371,88 грн.).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість прийняття ним податкового повідомлення-рішення від 26 липня 2013 року № 0000042300 в частині донарахувань податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів за основним платежем у сумі 408 351,35 грн. та за штрафними санкціями в сумі 80 990,59 грн. У той же час щодо решти позовних вимог суди погодились з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки про наявність у діях позивача порушень вимог чинного законодавства та визнали податкові повідомлення-рішення від 26 липня 2013 року №0000052300, №0000062300, №0000101702 та №0000072200 законними та обґрунтованими.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів у частині відмови у позові не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Зокрема, суди першої інстанції погодились з наведеними в акті податкової перевірки висновками відповідача про завищення позивачем витрат в зв'язку з оплатою послуг щодо яких неможливо встановити зв'язок з господарською діяльністю, у межах договорів згідно переліку.

З матеріалів справи вбачається, що висновок судів першої та апеляційної інстанції про порушення позивачем податкового законодавства при віднесені до валових витрат послуг, отриманих за вищевказаними договорами зроблено виключно на підставі службових записок, без дослідження первинних документів, укладених на підтвердження визначених зобов'язань у межах спірних правовідносин.

Підтримуючи висновок відповідача щодо відсутності доказів реальності виконання послуг з підбору персоналу за договорами від 26.01.2012 року та від 01.06.2012 року, судами не було досліджено наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт, накази про призначення на роботу, платіжні доручення та інші первинні документи, які надавалися позивачем.

Суди попередніх інстанцій також підтримали висновок відповідача про відсутність доказів, які б підтверджували реальність виконання договорів транспортного експедирування, укладеного між позивачем та ТОВ «Агростройперспектива» 29 червня 2011 року № 290601. Такий висновок було зроблено в результаті дослідження актів виконаних робіт. Однак, зі змісту судових рішень вбачається, що долучені копії договорів, банківські виписки, податкові накладні, товарно-транспортні накладні CMR, судами не досліджувались та, відповідно, вказаним первинними документам не надавалась відповідна правова оцінка у межах спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи Додаток № 9 до акту податкової перевірки, на якому ґрунтуються висновки судів про реалізацію товарів нижче митної вартості не містить обґрунтування розрахунків, а також відомостей стосовно того, з яких джерел взяті дані наведені в таблиці та яким чином відповідач розраховував відповідні відхилення.

У той же час слід зазначити, що мотиви, з яких виходили суди, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування спірного податкового повідомлення-рішення №0000062300 від 26 липня 2013 року, в оскаржуваних судових рішеннях не наведені.

Крім того, надаючи оцінку правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0000101702 від 26 липня 2013 року за порушення позивачем підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», суди попередніх інстанцій не дослідили які саме авіаквитки, на думку податкового органу, були придбані не у зв'язку з виконанням господарської діяльності.

Визнаючи правомірним податкове повідомлення-рішення № 0000072200 від 26 липня 2013 року суди першої та апеляційної інстанції без належного обґрунтування погодились з висновком відповідача, що під час проведення перевірки позивачем не надано довідок, які підтверджують, що нерезиденти є резидентами країни, з якою укладено міжнародні договори, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що судам було надано відповідні довідки з перекладами. Однак у процесі розгляду справи не було встановлено, чи існували вони на час вчинення перевірки та чи були в наявності у товариства.

Відповідно до приписів статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Покладаючи на позивача обов'язок доведення відсутності його вини у вчинених правопорушеннях, суди тим самим порушили норми процесуального права, а саме приписи наведеної вище статті КАС України.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азеліс Україна" задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 р. та постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 р. по справі №810/4200/13-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 6 ст. 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.Судді (підпис)Карась О.В. (підпис)Рибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 31.07.2014р.