Ухвала суду № 40049390, 28.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

28 липня 2014 року м. Київ В/800/2607/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії: Головчук С.В. (суддя-доповідач), Гаманка О.І., Загороднього А.Ф., Рецебуринського Ю.Й., Штульмана І.В., перевіривши заяву Державного підприємства «Свердловантрацит» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 березня 2014 року у справі за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства (далі - ДП) «Свердловантрацит» про стягнення штрафних санкцій,

в с т а н о в и в:

ДП «Свердловантрацит» звернулось з заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 березня 2014 року, прийнятої за результатами розгляду справи за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ДП «Свердловантрацит» про стягнення штрафних санкцій.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, установленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ДП «Свердловантрацит» просить скасувати ухвалене у справі судове рішення Вищого адміністративного суду України, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» при вирішенні спорів про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Дослідивши надані матеріали, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; 3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

Як видно зі змісту заяви, ДП «Свердловантрацит» посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах у спорах щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Проте, з такими доводами колегія суддів погодитись не може, оскільки подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкту та предмету правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

З доданої до заяви копії судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подана заява, видно, що в ухвалі від 19 березня 2014 року Вищий адміністративний суд України з посиланням на частину 5 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», залишаючи без змін постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року, якою скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову, виходив з того, що відповідач не виконав всі вимоги норм законодавства, а саме: не створив робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі, визначеному законодавством і протягом 2012 року не інформував центр зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів.

На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2013 року у справі за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ДТЕК Ровенькиантрацит» про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені.

Цією ухвалою залишено без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які відмовили у задоволені позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ Ровенькиантрацит» з тих підстав, що відповідно до частини 7 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та пункту 1 Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, які використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 відповідач був зобов'язаний до 01 лютого 2012 року лише зареєструватися у Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів як новостворене підприємство, а не забезпечити виконання вимог статті 19 вказаного Закону. Тому підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій і пені відсутні.

З наведеного слідує, що різні за змістом кінцеві судові рішення у зазначених справах, стали можливими не через неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а через різні фактичні обставини у справах.

Таким чином, підстави для допуску справи до провадження для перегляду судових рішень Верховним Судом України відсутні.

Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

у х в а л и в :

Відмовити у допуску до провадження у Верховному Суді України справи за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Свердловантрацит» про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук О.І. Гаманко А.Ф. Загородній Ю.Й. Рецебуринський І.В. Штульман