Рішення № 40049231, 30.07.2014, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1960/14-ц

Провадження № 2/307/1004/14

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2014 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарі Плиска Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ "УкрСиббанк" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. Посилається на те, що 12.11.2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" - з 21.12.2009 року ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 11250301000, відповідно до якого банк надав відповідачці кредит в сумі 15000 доларів США, з терміном повернення не пізніше 14.11.2016 року згідно з графіком погашення кредиту, зі сплатою за користування кредитом 13.9 % річних. Додатковою угодою № 2 від 10.09.2010 року до договору про надання споживчого кредиту № 11250301000 від 12.11.2007 року було внесено зміни, відповідно з якими сторони домовилися про наступне: що для ідентифікації договору може застосовуватися як номер договору № 11250301000, так і реєстраційний номер договору № 11250301002 в системі обліку банку, встановлено строк погашення кредиту не пізніше 14.11.2016 р. та змінено схему погашення кредиту. Станом на 29.04.2014 року її заборгованість становить 8169 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29.04.2014 року становить 92783.26 грв., яка складається з кредитної заборгованості у сумі 7208.86 доларів США, що становить 81872.80 грв., заборгованість по процентах у сумі 732.55 доларів США, що становить 8319.75 грв., заборгованість по пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 204.46 доларів США, що становить 2322.11 грв. та заборгованості по пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами у сумі 23.65 доларів США, що становить 268.60 грв. В якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 по кредитному договору між ОСОБА_2 та банком було укладено договір поруки № 11250301000 від 12.11.2007 р., згідно якого останній у випадку не виконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору несе солідарну відповідальність перед кредитором. Крім того, у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладено договір іпотеки від 12.11.2007 року, згідно якого було передано в іпотеку житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Всупереч умов кредитного договору ОСОБА_1 не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання. Просить суд стягнути на користь ПАТ "УкрСиббанк" суму боргу за договором про надання споживчого кредиту № 11250301000 від 12.11.2007 року в розмірі 8169.52 доларів США, що становить 92783.26 грв., звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності в ? частині ОСОБА_3 та в ? частині ОСОБА_4, для задоволення вимог ПАТ "УкрСиббанк" по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 8169.52 доларів США, що становить 92783.26 грв., встановити спосіб реалізації нерухомого майна, що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотримання вимог Закону України "Про іпотеку" за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій та стягнути з відповідачів суму сплаченого судового збору.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Надіслав до суду клопотання про розглядати справи в його відсутності та проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Позовні вимоги підтримав.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися і не повідомили суду причини неявки. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 197 ч. 2 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене та те, що сторони в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, згідно з якими у разі неявки в судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи суд вважає, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 12.11.2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11250301000, на підставі якого вона отримала кредит у сумі 15000 доларів США, що еквівалентно 75750 грв. зі сплатою за користування кредитними коштами 13.90 % річних та з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 12.11.2014 року. 10.09.2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання споживчого кредиту № 11250301000 від 12.11.2007 року, якою обумовлено, що при здійсненні погашення заборгованості за кредитом застосовується реєстраційний номер договору № 11250301002, змінено схему погашення кредиту та кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 14.11.2016 р.

В якості забезпечення виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань щодо повернення суми боргу за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 11250301000 від 12.11.2012 року. Згідно п.п. 1.3., 1.4. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісії, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною. 10.09.2010 року. ОСОБА_2 надав згоду на зміну основного зобов'язання, що забезпечується договором поруки та підтверджується додатковою угодою № 1 від 10.09.2010 року до договору поруки № 11250301000 від 12.11.2007 року.

Крім того, в якості забезпечення належного виконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту, між банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки від 12.11.2007 року. Пунктом 1.1. цього договору передбачено, що іпотекодавець (ОСОБА_3 та ОСОБА_4) передає в іпотеку іпотекодержателю житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить в ? частині іпотекодавцю - ОСОБА_3 та в ? частині іпотекодавцю - ОСОБА_4 на праві власності на підставі: Свідоцтва про право приватної власності на нерухоме майно, видане виконкомом Вільховецько-Лазівської сільської ради 15.10.2007 року. за № 124 та зареєстровано в Реєстрі права власності на об'єкти нерухомого майна за реєстраційним номером - 137 та записано в реєстраційну книгу за № 01, і немає жодних договірних змін строків позовної давності щодо правочинів на підставі яких іпотекодавець набув право власності на предмет іпотеки. Загальна площа предмета іпотеки становить - 133.8 м.кв., житлова площа - 42.3 м.кв. Відповідно до п. 4.1. договору іпотеки, іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки: у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором; у разі виникнення загрози знищення, пошкодження чи витрати предмета іпотеки; в інших випадках відповідно до діючого законодавства.

Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_1 не виконала та згідно довідки-розрахунку заборгованості останній платіж по фактичному погашенню за наданий кредит сплатила 30.09.2013 року. Станом на 29.04.2014 року вона допустила заборгованість у сумі 8169.52 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 92783.26 грв. (1 долар США = 11.357246 грв.). Ця заборгованість складається із заборгованості за кредитом у сумі 7208.86 доларів, що еквівалентно 81872.80 грв., заборгованості по процентах за користування кредитом у сумі 732.55 доларів, що еквівалентно 8319.75 грв., заборгованості по пені за несвоєчасне погашення за кредитом у сумі 204.46 доларів, що еквівалентно 2322.11 грв. та заборгованості по пені за несвоєчасне погашення за процентами 23.65 доларів, що еквівалентно 268.60 грв.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитор зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. За правилами ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 2 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Таке стягнення здійснюється на підставі рішення суду. Відповідно до ч. 1 ст. 7 цього ж закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Разом із тим, з 07.06.2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 року за № 1304-VIІ, відповідно ст. 4 якого, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Пунктом 1 ст. 1 передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Даним вимогам щодо нерухомого житлового майна, яке є предметом іпотеки і яке надано як забезпечення кредиту в іноземній валюті, житловий будинок АДРЕСА_1 відповідає, оскільки його площа не перевищує 250 м.кв., він являється постійним місцем проживання відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та відомостей про наявність в них іншого житла позивачем суду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Статтею 11 цього ж кодексу передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. У статті 27 ЦПК, поряд з іншими правами та обов'язками осіб, які беруть участь у справі вказано і право брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів. Згідно ст.ст. 57-59 доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст.ст. 60, 61 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. У статті 64 ЦПК вказано, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

За таких обставин суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором № 11250301000 від 12.11.2007 року на користь ПАТ "УкрСиббанк" слід стягнути 92783.26 грв. заборгованості, а позовні вимоги банку до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволені бути не можуть, оскільки предметом позову є майно, яке підпадає під дію мораторію.

Тому, керуючись ст.ст. 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 612, 1054, 1048-1050 ЦК України, ст.ст. 7, 33 Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валют", суд,

Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" дев'яносто дві тисячі сімсот вісімдесят три гривні 26 коп. солідарно.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" по чотириста шістдесят три гривні 92 коп. судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Тячівським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: Гримут В.І.