Ухвала суду № 40048863, 25.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 липня 2014 року Справа № 922/3870/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Коробенка Г.П.,суддів:Грека Б.М., Запорощенка М.Д., Мачульського Г.М., Черкащенка М.М.,розглянувши заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 29.04.2014у справі№ 922/3870/13за позовом Прокурора Дзержинського району міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської радидоФізичної особи - підприємця ОСОБА_6треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Державна інспекція сільського господарства в Харківській області 2) Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міністерство доходів у Харківській областіпростягнення коштів в розмірі 125 134,15 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.01.2014 позов прокурора Дзержинського району міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення 125134, 15 грн. збитків (упущеної вигоди) за використання земельної ділянки задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 рішення господарського суду Харківської області від 20.01.2014 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2014 у справі №922/3870/13 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 скасовано, рішення господарського суду Харківської області від 20.01.2014 залишено без змін.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови від 29.04.2014 у справі № 922/3870/13, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову, залишити в силі постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2014.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду від 18.03.2014 у справі № 922/3954/13, від 27.09.2011 у справі № 5023/338/11(21/70-10 (47/82-09)), від 17.12.2013 у справі № 922/1254/13-г, від 12.12.2011 у справі № 5010/1195/2011-з-21/49 мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції положень статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 156, 188 Земельного кодексу України, пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту постанови від 29.04.2014 у справі №922/3870/13, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову про стягнення збитків у формі неодержаного доходу за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів. При цьому, враховуючи приписи статей 125, 126, 156, 157 206 Земельного кодексу України, Вищий господарський суд України зазначив, що невиконання відповідачем рішення міської ради, а саме порушення строків укладення договору оренди, завдало збитки позивачу у вигляді неодержаного прибутку (втрачена вигода), що є підставою для їх стягнення відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284.

Однак, у постановах від 18.03.2014 у справі № 922/3954/13, від 27.09.2011 у справі № 5023/338/11(21/70-10 (47/82-09)), від 12.12.2011 у справі №5010/1195/2011-з-21/49, на які посилається заявник, суд касаційної інстанції, за подібних обставин справи та однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, дійшов протилежного правового висновку, а саме, що встановлений статтею 156 Земельного кодексу України перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає (в тому числі шляхом прийняття органами місцевого самоврядування рішень з цього приводу), яким, на відміну від Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284, не передбачено такої підстави настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, як не оформлення правовстановлюючого документу (договору оренди) у строк, встановлений органом місцевого самоврядування. Відтак застосування вказаного Порядку є помилковим, оскільки він суперечить приписам пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, згідно якої засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України, у зв'язку з чим господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що зі змісту доданих до заяви судових рішень Вищого господарського суду України вбачаються ознаки неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. Наведене є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Разом з тим, зі змісту постанови суду касаційної інстанції від 29.04.2014 у справі №922/3870/13, про перегляд якої заявлено, та постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2013 у справі №922/1254/13-г, на яку посилається заявник як на доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято залежно від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, тому відповідні постанови не підтверджують різного застосування норм права.

Керуючись статями 86, 11114-11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Допустити справу №922/3870/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяГ.Коробенко СуддіБ.Грек М.Запорощенко Г.Мачульський М.Черкащенко