Ухвала суду № 40048678, 05.08.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5183/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

05 серпня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого: судді Федотова І.В.

суддів: Оксененка О.М. та Безименної Н.В.,

при секретарі Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра М» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби в особі заступника начальника Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби Онишко Тетяни Вікторівни про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліра М» (далі - позивач, ТОВ «Ліра М») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби в особі заступника начальника Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби Онишко Тетяни Вікторівни (далі - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.12.2012 року №0004092250/12784, №0004082250/12783, від 12.03.2013 року №0000272210, №0000312210, №0000292230, №0000282030.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Ліра М» є юридичною особою та перебуває на податковому обліку ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Ліра М» з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності, повноти, своєчасності нарахування та сплати податків при фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП «Ява» за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року, за результатами якої складено акт від 12.12.2012 року № 6689/2250/35576140.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення ТОВ «Ліра М» вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за 2 кв. 2011 року на суму 164 579,12 грн. та до заниження ПДВ за травень 2011 року у розмірі 123 112,28 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 12.12.2012 року № 6689/2250/35576140 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.12.2012 року №0004092250/12784, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 164 579,12 грн.; №0004082250/12783, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 123 113,28 грн., з яких 123 112,28 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, відповідачем також проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Ліра М» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 22.02.2013 року №799/2210/35576140.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 395 864,00 грн., завищення податкового кредиту у розмірі 473 690,11 грн., заниження податкового зобов'язання з екологічного податку на суму 2 189,32 грн., несвоєчасності нарахування та утримання ПДФО на суму 955,08 грн., порушення порядку здійснення розрахунків за допомогою РРО, перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на суму 17 000,00 грн., а також до не оприбуткування готівкових коштів, отриманих від споживачів за реалізовані товари на загальну суму 174 095,29 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 22.02.2013 року №799/2210/35576140 відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 12.03.2013 року №0000272210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 542 083,00 грн., з яких 395 864,00 грн. - за основним платежем та 146 219,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000312210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 710 535,17 грн., у тому числі: 473 690,11 грн. - за основним платежем та 236 845,06 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000292230, яким до ТОВ «Ліра М» застосовано штрафні санкції в розмірі 904 476,45 грн.; №0000282030, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 4 761,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Законами України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин до 01 січня 2011 року, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законами України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР) у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88), Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (далі - Положення №637), Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 (далі - Указ №436/95).

Так, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п.198.2. ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п.201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

У відповідності до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні правові норми закріплені у ст.7 Закону №168/97-ВР та ст.5 Закону №334/94-ВР, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин до 01 січня 2011 року.

Згідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.п.1,9 ст.3 Закону №265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Статтею 17 Закону № 265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: - вчинене вперше - 1 гривня; - вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг); - за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг); 4) двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання.

Відповідно до пункту 2.6. Положення №637, вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

П.2.8 Положення №637 встановлено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Згідно з п.3.5 Положення №637, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної сили, крім іншого, повинні бути складені за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про відповідну господарську операцію, її зміст та обсяг, а також бути підписаними уповноваженими особами.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

Отже, лише наявність сукупності передбачених законодавством обставин є єдиною та достатньою правовою підставою для надання первинному документу юридичної значимості для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження фінансово-господарських операцій позивача в матеріалах справи наявні:

- по правовідносинам з ПП «Ява» за договором поставки від 01.01.2011 року №911Б - рахунки-фактури, видаткові накладні, податкова накладна, банківська виписка;

- по правовідносинам з ТОВ «Нафтопромпостач» за договором поставки від 18.03.2011 року №66 - накладними, податковими накладними, банківськими виписками;

- по правовідносинам з ТОВ «Електро-Промисловий комплекс» за договорами поставки від 15.11.2011 року №128 та від 01.12.2011 року №134 - видатковими накладними, банківськими виписками;

- по правовідносинам з ТОВ «Біармсенс» за договором поставки - видатковими та податковим накладними, актами надання послуг, банківськими виписками (сам договір, укладений між ТОВ «Ліра М» і ТОВ «Біармсенс» позивачем до суду надано не було).

Разом з тим, ані з матеріалів справи, ані з апеляційної скарги позивача не вбачається, яким чином здійснювалося переміщення товару, його зберігання та використання в подальшій господарській діяльності позивача.

Правовідносини між позивачем і ПП «Гермес-Еліт» за договором про ремонт обладнання від 06.11.2008 року №37/р та за договором про надання послуг від 03.01.2011 року №2 відображені у податкових накладних, актах здачі-прийняття робіт, платіжних дорученнях та банківських виписках.

Водночас, судова колегія звертає увагу на те, що з первинної документації, яка наявна в матеріалах справи, не вбачається, які саме господарські операції були проведені між сторонами, відсутні специфікації та деталізація видів і обсягів робіт виконаних, ПП «Гермес-Еліт» на користь ТОВ «Ліра М» на підставі зазначених договорів, та докази фіксування технічного стану обладнання до ремонту, які б підтверджували необхідність його проведення. Крім того, сутність робіт і послуг, які зазначений контрагент повинен був виконати (надати) на користь позивача, не узгоджується з видами діяльності, які зазначені в його статуті.

Результати господарської діяльності між ТОВ «Ліра М» і ПП «Співдружність-Кентавр» за договором підряду від 01.05.2010 року №01/05-РБ відображені у податковій накладній, акті здачі-прийняття робі, платіжних дорученнях.

При цьому, дослідження перелічених первинних документів надає підстави стверджувати про те, що з них не вбачається ані змісту, ані обсягу та сутності підрядних робіт, а також відсутні банківські виписки, які б підтверджували дійсність руху коштів між сторонами за вказаним договором підряду.

Між ТОВ «Ліра М» і ТОВ «Екотех-СМУ» було укладено договір зберігання, на підтвердження господарських операцій за яким позивачем до суду були надані податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, .

Разом з тим, у більшості з вказаних податкових накладних не зазначено підставу їх складання, а також відсутні жодні докази, які б підтверджували рух коштів між сторонами зазначеного договору та інших первинних документів, підтверджуючих реальність господарських операцій за ним.

Господарські операції між ТОВ «Ліра М» і ТОВ «Дана Плюс» здійснювалися за договором зберігання нафтопродуктів №35-НП. На підтвердження реальності їх здійснення позивачем надано податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, квитанції до прибуткових касових ордерів.

Втім, надання таких послуг не відповідає статутній діяльності ТОВ «Дана Плюс», а також колегія суддів відзначає, що платником податків не доведено рух коштів між сторонами вказаного договору та не надано заявок поклажодавця на зберігання нафтопродуктів, актів приймання-передачі товару або будь-яких інших первинних документів, підтверджуючих товарність цих господарських операцій.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що первинну документацію, надану позивачем на підтвердження реальності здійснення між ним і ПП «Ява», ТОВ «Нафтопромпостач», ТОВ «Електро-Промисловий комплекс», ТОВ «Біармсенс», ПП «Гермес-Еліт», ПП «Співдружність-Кентавр», ТОВ «Екотех-СМУ», ТОВ «Дана Плюс» господарських операцій за відповідними договорами, не можна вважати достатньою в розумінні податкового законодавства, оскільки зазначені документи не посвідчують товарність таких операцій, а отже є формально складеними.

Перевіряючи правомірність/протиправність накладення на позивача штрафних санкцій за порушення ним вимог законодавства при використанні РРО, судова колегія звертає увагу на наступне.

Так, з приписів законодавства, які були викладені вище, зокрема вбачається, що суб'єкти господарювання, які використовують у своїй діяльності РРО, зобов'язані забезпечувати щоденне друкування фіскальних звітних чеків (Z-звітів) у порядку та за формою, регламентованою законодавством, а саме: Законом №265/95-ВР та Положенням №637, і оприбуткування готівки, отриманої від споживачів за реалізовані товари, а також не перевищувати ліміт готівки в касі.

Таким чином, оскільки ТОВ «Ліра М» було проведено розрахункові операції з продажу товарів за готівкові кошти без роздрукування відповідних розрахункових документів, не забезпечено щоденне друкування фіскальних звітних чеків (Z-звітів), не оприбутковано готівку, отриману від споживачів за пально-мастильні матеріали, а також перевищено ліміт залишку готівки в касі на 16 000,00 грн., то судова колегія вважає, що відповідач, приймаючи рішення про накладення на позивача відповідних штрафних санкцій за вказані правопорушення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Виходячи з цього, судова колегія також звертає увагу на те, що ані під час проведення перевірки позивача податковими органами, ані в ході розгляду справи в суді першої інстанції ТОВ «Ліра М» не було надано належних і допустимих у розумінні ст.70 КАС України доказів, підтверджуючих своєчасність роздрукування спірних фіскальних чеків. При цьому копії таких фіскальних чеків із виправленнями не підтверджують цих обставин, так само як і копії таких чеків, у яких взагалі відсутні дати їх розрукування.

Крім того, колегія суддів відзначає, що позивачем також не надано доказів своєчасного оприбуткування готівки та дотримання ліміту залишку готівки в касі, зокрема, на вимогу суду першої інстанції товариство не надало ані оригіналів, ані копій КОРО та видаткових касових ордерів за спірні періоди.

Апелянт у доводах своєї апеляційної скарги не навів жодних обґрунтованих пояснень та доказів, які б спростовували викладену аргументацію та правильність висновків суду першої інстанції. Натомість, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України, довів правомірність винесених ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та переконав судову колегію у своїй правоті.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відсутності достатніх та необхідних правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.12.2012 року №0004092250/12784, №0004082250/12783, від 12.03.2013 року №0000272210, №0000312210, №0000292230, №0000282030 і приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра М» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 07.08.2014 року.

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Оксененко О.М.

Безименна Н.В.