Ухвала суду № 40048506, 05.08.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №2016/3036/2012 Головуючий 1 інстанції: Герцов О.В.

Провадження №11/790/606/14 Доповідач: Григоров П.О.

Категорія: ч.1 ст.309, ч.1 ст.311,

ч.1 ст.317 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 серпня 2014 р. м.Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого - судді Григорова П.О.,

суддів - Ємця О.П., Каплієнко І.І.,

при секретарі - Шматок Т.О.,

за участю:

прокурора - Золочевського С.О.,

засудженого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30 травня 2014 р.,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26 вересня 2012 р.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засуджений за ч.1 ст.309, ч.1 ст.311, ч.1 ст.317 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуванням на підставі ст.75 КК України, та з встановленням йому іспитового строку тривалістю 2 роки.

14 травня 2014 р. до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з Харківського слідчого ізолятору надійшло клопотання від засудженого ОСОБА_1 про скорочення невідбутої частини покарання на підставі ст.6 Закону України «По амністію у 2014 році».

Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30 травня 2014 року, відмовлено у задоволенні клопотання засудженого за відсутності підстав застосування до ОСОБА_1 названого Закону про амністію, при цьому суд вказав, що 12 березня 2014 р. Ізюмським міськрайонним судом Харківської області було винесено ухвалу про заміну ОСОБА_1 покарання та направлення засудженого до місць позбавлення волі строком на 3 роки.

В апеляційній скарзі засуджений просить постанову міськрайонного суду скасувати та постановити нове рішення, яким скоротити не відбуту ним частину покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році». В обґрунтування своїх доводів ОСОБА_1 посилається на те, що у клопотанні він просив застосувати до нього саме ст.6 Закону України «Про амністію у 2014 році», а суд взяв до уваги підстави, передбачені ст.1 цього Закону, тому є необхідність для застосування до нього акту амністії і скорочення призначеного йому строку покарання.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення засудженого, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2014 році», а також думку прокурора, який вважав можливим частково задовольнити апеляційну скаргу засудженого, обговоривши доводи апеляції та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно заяви ОСОБА_1 від 5 травня 2014 року (а.с. 129), він, посилаючись на ст.6 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року просив наполовину зменшити призначене йому покарання, обґрунтовуючи це прохання тим, що він відбув необхідну для застосування Закону України «Про амністію у 2014 році» частину покарання.

В той же час, як вбачається зі змісту постанови (а.с.136), суд, в цьому документі вказав на відсутність, передбачених ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» підстав для застосування цього Закону до ОСОБА_1

Наведені обставини свідчать про неповноту і неправильність судового розгляду матеріалу за клопотанням засудженого про скорочення йому строку відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році».

Як наведено вище, в постанові про відмову в застосуванні Закону України «Про амністію у 2014 році» міськрайонний суд навів перелік підстав, викладених у ст. 1 цього Закону, згідно яких засуджена особа може бути звільнена від відбування покарання і дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не підпадає під дію цієї статті Закону і відповідно не може бути звільненим від відбування покарання.

В той же час, в оскарженій постанові міськрайонного суду відсутні будь-які висновки суду про можливість скорочення засудженому призначеного йому строку покарання, тобто суд не проаналізував і не дав будь-якої оцінки доводам, викладеним у заяві ОСОБА_1 саме про скорочення призначеного йому строку покарання на підставі ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Окрім неповноти судового розгляду і неправильного застосування Закону України «Про амністію у 2014 році» судом допущені і інші порушення вимог КПК України, які не дають підстав вважати законним прийняте рішення.

Так, з матеріалів кримінального провадження незрозуміло, на підставі якого документу ОСОБА_1 реально відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки такий процесуальний документ в кримінальному провадженні відсутній.

Також незрозуміло з якого часу ОСОБА_1 відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, на який строк він направлений в місця позбавлення волі, який строк покарання відбув засуджений на час, коли він звернувся до суду з клопотанням про застосування до нього вищевказаного Закону.

Відповідно до вимог, передбаченого ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відноситься зокрема законність.

У статті 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд повинен додержуватися вимог Конституції України і вимог цього Кодексу, а у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

З наведеного випливає, що суд, розглянувши клопотання засудженого за процесуальними нормами КПК України в редакції 1960 року, порушив вимоги КПК України в редакції 2012 року.

Більше того, міськрайонний суд, не виконав вимог ст. 539 КПК України, які стосуються порядку вирішення питань, пов'язаних із виконанням вироку.

При цьому колегія суддів вважає, що недотримання міськрайонним судом вимог ст. 539 КПК України, відсутність судових рішень, які стосуються строку і виду призначеного засудженому покарання, а також терміну відбутого ним покарання, унеможливлюють застосування Закону України «Про амністію у 2014 році» до ОСОБА_1 безпосередньо апеляційним судом.

З наведених підстав, апеляційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню, постанова міськрайонного суду - скасуванню, а матеріали кримінального провадження, відповідно до вимог ст. ст.412 і 415 КПК України, - поверненню в суд першої інстанції.

Керуючись ст.ст.405,407, 409, 412, 415 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30 травня 2014 р. щодо ОСОБА_1 - скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в тому ж суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом одного місяця з дня її проголошення.

Головуючий

Судді: