Рішення № 40045737, 29.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10951/14 29.07.14

За позовом Приватного підприємства "Націонал"

до Малого приватного підприємства "Гетьман"

про стягнення 25449,91 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача Герман О.В. (дов. б/н від 13.01.2014)

від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 29.07.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне підприємство "Націонал" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Малого приватного підприємства "Гетьман" (далі по тексту - відповідач) про стягнення основного боргу у сумі 21 387,23 грн., пені у сумі 2 009,81 грн., 3% річних у сумі 428,92 грн. та інфляційні втрати у сумі 1623,95 грн. за договором поставки № 21/Н-12 від 12.01.2012, а також покладення судових витрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/10951/14, розгляд справи призначено на 08.07.2014.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.07.2014 розгляд справи № 910/10951/14 відповідно до ст. 77 ГПК України відкладено на 29.07.2014, у зв'язку з неявкою представника відповідача. Також, в судовому засіданні судом було прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, якою позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 21 387, 23 грн., пеню у сумі 2 023, 85 грн., 3% річних у сумі 428, 92 грн. та інфляційні витрати у сумі 1 623, 95 грн.

29.07.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 29.07.2014 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвал суду від 06.06.2014 та 08.07.2014 не виконав.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду від 06.06.2014, 08.07.2014 в частині надання обґрунтованого розрахунку позовних вимог не виконав, надав усні пояснення по суті позовних вимог.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд прийшов до висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Суд звертає увагу на те, що відповідач як юридична особа не був позбавлений права та можливості на направлення іншого представника в судове засідання. Крім того, відповідача було завчасно повідомлено про розгляд справи та ухвалу суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи було отримано відповідачем, що свідчить про достатність часу для підготовки відповідачем відзиву щодо заявлених вимог та можливість відрядити уповноважену довіреністю особу до Господарського суду міста Києва для участі в судовому засіданні. При цьому, відповідачем не надано жодних доказів неможливості участі представника відповідача в судовому засіданні, на які він посилався у клопотаннях, зокрема,

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки № 21/Н-12 від 12.01.2012 в частині оплати поставленого товару.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не спростував, в судове засідання жодного разу не з'явився.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2012 між позивачем, як постачальником за умовами договору, та відповідачем як покупцем за умовами договору, був укладений договір поставки №21/Н-12 (далі за текстом договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався передати товар - безалкогольні напої, соки та інші продовольчі товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар на умовах договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, асортимент та кількість кожної окремої партії товару, який поставляється постачальником, указується у накладній на основі замовлення покупця, яке оформляється після узгодження цін.

За умовами п. 3.1. договору ціна кожної окремої партії, вказується в накладній. Загальна сума даного договору визначається вартістю товару, поставленого протягом дії даного договору, що підтверджується всіма накладними (п. 3.4. договору).

Згідно п. 4.2. договору перехід права власності на товар в об'ємі партії поставки постачальника до покупця відбувається у момент його отримання покупцем.

Відповідно до п. 6.1. договору, покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в розмірі вартості партії товару протягом 30 календарних днів з моменту передачі товару від постачальника до покупця.

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що моментом передачі товару від постачальника до покупця є дата на накладній підписаній сторонами.

В пункті 7.2. даного договору сторони визначили, що за порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, від суми простроченого платежу, що діяла в період невиконання зобов'язань, за кожен день такої прострочки.

Відповідно до п. 10.1. договору договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами прийнятий обов'язків по договору.

На виконання умов договору позивач поставив та передав у власність відповідачу товар обумовлений сторонами на загальну суму 22 766, 46 грн., що підтверджується видатковими накладними № 44, від 06.06.2012, № 45 від 06.06.2012, № 46 від 06.06.2012, № 58 від 07.06.2012, № 59 від 07.06.2012, № 70 від 08.06.2012, № 100 від 17.07.2012, № 107 від 17.07.2012, № 189 від 30.07.2012, № 200 від 31.08.2012, № 18 від 03.10.2012, № 163 від 23.10.2012, № 176 від 24.10.2012, № 191 від 27.11.2012, № 167 від 22.05.2012, № 191 від 28.02.2013, № 16 від 04.03.2013, № 17 від 04.03.2013, № 18 від 04.03.2013, № 19 від 04.03.2013, № 40 від 06.06.2013, № 60 від 09.04.2013, № 22 від 15.05.2013, № 67 від 22.05.2013, № 68 від 22.05.2013, № 89 від 24.05.2013, № 92 від 24.05.2013, № 104 від 28.05.2013, № 103 від 29.05.2013, № 109 від 29.05.2013, № 1 від 03.06.2013, № 14 від 06.06.2013, № 29 від 11.06.2013, № 36 від 13.06.2013, № 71 від 25.06.2013, № 72 від 25.06.2013, № 77 від 27.06.2013, № 85 від 27.06.2013, № 98 від 27.06.2013, № 11 від 03.07.2013, № 36 від 10.07.2013, № 57 від 17.07.2013, № 75 від 23.07.2013, № 78 від 23.07.2013, № 76 від 23.07.2013, які підписані уповноваженими на те представниками сторін та скріплені печатками, штампами підприємств позивача і відповідача.

Згідно викладеного в позовній заяві, загалом за договором в період з 20.01.2012 по 23.07.2013 позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 36 369, 68 грн.

В позовній заяві позивач, також зазначає, що відповідач прийняв поставлений товар та здійснив часткову оплату товару на загальну суму 14 982,45 грн., проте докази часткової оплати відповідачем у матеріали справи надані не були.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за поставлений товар складає 21 387, 23 грн. (36 369, 68 - 14 982, 45 = 21 387, 23).

20.03.2014 позивач на адресу відповідача направив претензію № 4/Пн-14, в якій прохав негайно сплатити заборгованість за поставлений товар у сумі 21 387,23 грн., а також надати акти звірки взаєморозрахунків між сторонами відповідно до договору поставки №21/Н-1 від 12.01.2012. Дана претензія залишилась без відповіді, та повернулась на адресу позивача із закінченням терміну зберігання.

Відповідачем в матеріали справи доказів оплати заборгованості в розмірі 21 387, 23 грн. та/або в будь-якому іншому розмірі в матеріали справи не надані.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат підлягають залишенню без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України, інші позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір поставки №21/Н-12 від 12.01.2012 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.1. договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в розмірі вартості партії товару протягом 30 календарних днів з моменту передачі товару від постачальника до покупця.

Судом встановлено, що позивачем відповідно до договору поставлено та передано у власність відповідачу товар обумовлений сторонами на загальну суму 22 766, 46 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Враховуючи, що відповідач викладеного в позовній заяві не спростував, а позивач стверджує, що загалом за договором поставив відповідачу за період з 20.01.2012 по 23.07.2013 товар на суму 36 369, 68 грн., з яких 14 982 грн. було частково оплачено відповідачем, і що доказів часткової оплати матеріали справи не містять, суд при вирішенні справи виходить із того, що товар поставлений позивачем відповідачу по видаткових накладних, копії яких додані до матеріалів справи (на загальну суму 22 766, 46 грн.) був частково оплачений відповідачем на суму 1 379, 23 грн. Вказана сума часткової оплати розрахована судом наступним чином: 1) 36 369, 68 - 22 766, 46 = 13 603, 22 - сума накладних щодо поставки товару за договором в період з 20.02.1012 по 05.06.2012, які не надані в матеріали справи позивачем; 14 982, 45 - 13 603, 22 = 1 379, 23 - сума часткової оплати, яка припадає на видаткові накладні на загальну суму 22 766, 46 грн.

Виходячи із вищевикладеного заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за договором товар становить 21 387, 23 грн. (22 766, 46 - 1 379, 23 = 21 387, 23), доказів оплати якої матеріали справи не містять.

Відповідачем обставин, з яким чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, строк виплати заборгованості за договором є таким що настав, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 21 387,23 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 2 023, 85 грн., 3% річних у сумі 428, 92 грн. та інфляційних втрат у сумі 1 623, 95 грн. у період з 26.09.2013 по 27.05.2014 за договором залишаються судом без розгляду, з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його не з'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а сторони, в свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Відповідно до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18, неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Суд ухвалами по справі неодноразово (у хвалами від 06.06.2014 року та від 08.07.2014 року) зобов'язував позивача по справі надати обґрунтований розрахунок позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних по кожній накладній з урахуванням проведення часткових оплат та віднесення таких оплат на конкретні накладні з зазначенням дати проведення таких оплат, проте позивачем обґрунтований розрахунок наданий не був.

Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року N 14 з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Як вже зазначалося вище, витребуваний судом обґрунтований розрахунок позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, в тому числі з обґрунтуванням періоду нарахування пені, 3 % річних, інфляційних втрат позивачем суду наданий не був. Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів часткової оплати відповідачем товару, та приймаючи до уваги, що розрахунок пені здійснений позивачем (як він сам зазначає) з 26.09.2013 - починаючи з наступного дня після останнього надходження грошових коштів від відповідача на рахунок позивача, що не відповідає вимогам ст. 232 ГК України, ст. 253 ЦК України, та, що із розрахунку позивача вбачається, що сума часткової оплати по видаткових накладних, наданих позивачем в матеріали справи, складає 646, 23 грн., в той час, як за розрахунком суду така оплата складає 1 379, 23 грн., суд позбавлений можливості самостійно визначити період прострочення по кожній видаткові накладній окремо з врахуванням часткової оплати, а визначений позивачем період не відповідає встановленим обставинам справи.

За таких обставин, суд користуючись правом наданим йому п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України залишає позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 2 023, 85 грн., 3% річних у сумі 428, 92 грн. та інфляційні втрати у сумі 1 623, 95 грн. у період з 26.09.2013 по 27.05.2014 за договором без розгляду.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 2 023, 85 грн., 3% річних у сумі 428, 92 грн. та інфляційні втрати у сумі 1 623, 95 грн. у період з 26.09.2013 по 27.05.2014 залишити без розгляду.

2. Інші позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Малого приватного підприємства "Гетьман" (03164, м. Київ, вул. Клавдіївська, буд. 34, кв. 48; код ЄДРПОУ 21635903; в порядку визначеному законом України "Про виконавче провадження") на користь Приватного підприємства "Націонал" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Гопнер, 2; код ЄДРПОУ 13465746 ) 21 387 (двадцять одну тисячу триста вісімдесят сім) грн. 23 коп. основного боргу, та 1 534 (одну тисячу п'ятсот тридцять чотири) грн. 70 коп. судових витрат.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.08.2014.

Суддя Г.П. Бондаренко