Вирок № 40043908, 19.06.2014, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/1498/14-к

1-кп/569/42/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2014 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді - Музичук Н.Ю.

при секретарі - Швець А.Л.

за участю прокурора - Михайліченко Є.І.

потерпілого - ОСОБА_1

захисника - ОСОБА_2

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 20 грудня 2013 року за №12013190520006947, про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Рівне, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, має на утриманні сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше судимого 12 липня 2013 року Рівненським міським судом за ч.1 ст.296 КК України до 3 місяців арешту, у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 342, ч.2 ст.345 КК України, -

встановив:

20 Грудня 2013 року приблизно о 16.00 годині ОСОБА_3, відбуваючи в Рівненському СІЗО покарання за вироком Рівненського міського суду від 12 липня 2013 року за ч.1 ст.296 КК України, та утримуючись під вартою в якості запобіжного заходу в кримінальній справі по обвинуваченню його у вчиненні злочинів за ч.2 ст 185, ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 186, ч.4 ст. 296 КК України, перебуваючи поблизу грат /решітки/ входу на внутрішній пост №4 режимного корпусу №1 Рівненського слідчого ізолятора по вулиці Дворецькій,116 в м. Рівне вчинив опір працівникові правоохоронного органу - молодшому інспектору 2 категорії відділу режиму і охорони Рівненського слідчого ізолятора старшому сержанту внутрішньої служби ОСОБА_1 під час виконання ним покладених на нього службових обов'язків щодо виведення засуджених та ув'язнених на прогулянку, а саме активну фізичну протидію щодо виконання вимоги по виходу з прогулянкового дворику до камери його утримання.

Продовжуючи злочинну діяльність ОСОБА_3 20 грудня 2013 року приблизно о 16.00 годині, перебуваючи поблизу грат /решітки/ входу на внутрішній пост №4 режимного корпусу №1 Рівненського слідчого ізолятора по вулиці Дворецькій,116 в м. Рівне, умисно заподіяв працівникові правоохоронного органу легкі тілесні ушкодження, у зв'язку із виконанням цим працівником службових обов'язків, - молодшому інспектору 2 категорії відділу режиму і охорони Рівненського слідчого ізолятора старшому сержанту внутрішньої служби ОСОБА_1 під час виконання ним покладених на нього службових обов'язків щодо виведення засуджених та ув'язнених на прогулянку, а саме умисно наніс один удар кулаком правої руки у ліву скроневу ділянку частини голови, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин скроневої ділянки голови ліворуч, які, згідно висновку експерта №62 від 24 січня 2014 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Своїми діями, які виразилися в умисному здійсненні опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 342 КК України, та умисними діями, які виразились у заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 345 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 не визнав себе винуватим у пред'явленому обвинуваченні і дав показання, що дійсно він 20.12.2013 року близько 16.00 години, будучи засудженим, мав конфлікт із молодшим інспектором СІЗО потерпілим ОСОБА_1 та внаслідок спровокованого потерпілим конфлікту наніс удар в обличчя потерпілому при наступних обставинах. В ніч на 20.12 2013 року він отримав харчове отруєння, мав проблеми зі шлунком, тому на ранкову перевірку він зробив заяву в корпусного на медсанчастину. Після перевірки до обіду він двічі звертався до інспектора з приводу не доставлення його до медчастини. Після обіду, коли прийшов ОСОБА_1 забирати на прогулянку, його стан здоров»я погіршився тому він звернувся до корпусного забезпечити його в медчастину. Після 20-хвилинної прогулянки він повідомив інспектора Новосада, що не може одержати лікування. Проте ОСОБА_1 не сприяв а перешкоджав попасти із прогулянки в медсанчастину. Потерпілий відмовився відкрити решітку, проходу в медчастину, при цьому не пояснював що згідно порядку не має на це права. Вони спустились вниз, де корпусного не виявили на місці. Тоді він відмовився іти в камеру, бо не одержав ліки. Він піднявся на пост в напрямку медчастини та вимагав відкрити решітку на вихід до медчастини, вважаючи це своїм правом, ОСОБА_1 піднявся за ним. Вони стояли між І і ІІ поверхами на площадці. ОСОБА_1 відштовхнув його від цієї решітки 2 рази. Тоді він чисто рефлекторно замахнувся на поштовх потерпілого та потрапив йому в голову кулаком чи рукою правої руки, при цьому умислу на нанесення удару не мав. На час конфлікту вони були вдвох. Після цього знизу до них піднявся ОСОБА_6 Він сказав все що думає про потерпілого в грубому тоні, не пам'ятає щоб говорив нецензурно, та пішов в камеру. Ніхто йому не одівав наручники і не підходили до нього. В камеру до нього прийшов корпусний ОСОБА_7, вивів в корпусну частину, куди спустився лікар та оглянув його. Пішли із черговим в санчастину, де одержав ліки, далі - в бокс очікувати адміністрацію. В кабінеті начальника СІЗО він пояснив причиною конфлікту те, що зранку не міг получити медичної допомоги. Далі в нього і свідків брали пояснення, йому нанесли декілька ударів та помістили в камеру одиночного тримання, де він знаходився майже три місяці. Просить врахувати вказані обставини конфлікту, наявність на утриманні малолітньої дитини, та суворо не карати.

Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_1 суду показав, що він, як молодший інспектор СІЗО, згідно своїх службових обов'язків, 20.12.2013 року близько 16.00 години виводив засудженого ОСОБА_3 на прогулянку. Засуджений ОСОБА_3 вимагав завести його в медсанчастину. Відмова від виконання вимоги засудженого та його пояснення, що не має права і це входить в його обов'язки, викликала обурення ОСОБА_3. На цьому грунті засуджений відреагував агресивно із нецензурною лайкою та наніс йому удар кулаком в ліву скроню. На цей момент вони були на східцях між ІІ і ІІІ поверхами, засуджений стоячи вище навпроти, біля решітки в медсанчастину, підбіг до нього та наніс удар кулаком правої руки. Після нанесеного удару молодший інспектор ОСОБА_6, який стояв поряд з ними, натиснув кнопку тривоги. Після чого прибула резервна група і на ув'язненого були одіті наручники. Після одержаного удару він в той же день звернувся в лікарню і був три дні на стаціонарному лікуванні, особисто витрат на лікування він не ніс, претензій до обвинуваченого не має. Водночас поводить себе засуджений агресивно, тому він його не вибачив. Заперечує покази обвинуваченого про застосування до нього фізичної сили після конфлікту. Вважає, що фізичний опір обвинуваченого виразився в тому, що він не реагував на вимогу рухатись до камери.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 суду показав, що, працюючи молодшим інспектором Рівненського СІЗО, він 20.12.2013 року разом із потерпілим ОСОБА_1 виводили ув'язнених із камер на прогулянку. При цьому ОСОБА_3 попросив, щоб його завели на медсанчастину СІЗО. Вони пояснювали, що не мають на це право і там закрито. ОСОБА_3 наполягав вести його в медсанчастину, говорив що погано почувається. Відштовхуючи ОСОБА_1, ув'язнений побіг на другий поверх в сторону медсанчастини. ОСОБА_1 побіг за ним, а він пізніше пішов за ОСОБА_1 та побачив, що ОСОБА_3 ударив кулаком в лице потерпілого. На місці удару було почервоніння. Бачив нанесення удару потерпілому, будучи на східцях ззаду на відстані приблизно 5 метрів. У цьому зв'язку він нажав тривожну кнопку. Прибула резервна група із чергової частини, яка затримала ОСОБА_3 заломили руки та завели в чергову частину.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 суду показав, що, працюючи старшим інспектором Рівненського СІЗО, 20.12.2013 року він заступив на чергування. Разом із співробітниками ОСОБА_1 та ОСОБА_6 він в цей день супроводжував ув'язненого ОСОБА_3 на прогулянку. Після прогулянки до камери обвинуваченого супроводжував ОСОБА_1, а він та ОСОБА_6 зустрічали їх внизу на посту №№1,2. Після чого він почув зверху шум і голос ув'язненого ОСОБА_3, на що ОСОБА_6 зразу став підніматися наверх. Коли була нажата кнопка тривожної сигналізації, він зразу приблизно за 30 секунд висунувся наверх. Поверхом вище, між постами №1 та №4, він побачив ОСОБА_1, який стояв тримався за обличчя, та біля нього обвинуваченого ОСОБА_3. Моменту нанесення удару потерпілому він не бачив, видимих тілесних ушкоджень в нього не бачив, тільки бачив почервоніння обличчя на місці нанесеного удару. Після цього був викликаний помічник чергового начальника СІЗО ст. лейтенант ОСОБА_9 Він та ОСОБА_6 одягали на засудженого наручники та супроводили ОСОБА_3 до чергової частини із внутрішнього поста №4 режимного корпусу №1 та відправили в бокс збірного відділення. Пізніше потерпілий ОСОБА_1 йому повідомив, що засуджений ОСОБА_3, який хотів потрапити до медсанчастини під час його супроводу із прогулянкового дворика до камери, на відповідь, що спочатку доправлять його до камери, наніс ОСОБА_1 удар в лице в районі скроні. За участю обвинуваченого ОСОБА_3 інших конфліктів йому невідомо.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_9 суду показав, що, під час служби помічником чергового помічника начальника СІЗО, 20.12.2013 року поступив тривожний сигнал від внутрішнього поста. Молодший інспектор повідомив, що сталась конфліктна ситуація між інспектором ОСОБА_1 та засудженим ОСОБА_3, під час якого обвинувачений вдарив ОСОБА_1 Після цього на місце конфлікту висунулась резервна група в складі трьох співробітників. Особисто він, був на чолі резервної групи, та прийшли на місце події, на сходовий марш між черговою частиною та прогулянковими двориками, де потерпілий ОСОБА_1 та обвинувачений ОСОБА_3 стояли і розмовляли, були там співробітники ОСОБА_6 і ОСОБА_8. На обвинуваченого вони оділи наручники та доправили до чергової частини. ОСОБА_1 повідомив, що ув'язнений ОСОБА_3 вдарив його в обличчя та висловлювався нецензурною лайкою. Він бачив почервоніння на обличчі потерпілого від удару. ОСОБА_3 нічого при ньому з цього приводу не пояснював. В черговій частині обвинувачений скаржився, що протягом дня його мучили болі в животі.

Згідно досліджених судом наданих стороною обвинувачення на а.с.14-15 т.1, матеріали кримінального провадження досудового слідства, карток первинного обліку інформації ОВС Рівненського МВ, досліджені телефонні повідомлення Рівненського СІЗО та травмпункту ЦМЛ Рівного, з приводу того, що 20.12.2013 року приблизно о 18.00 годині ув'язнений ОСОБА_3 чинив опір та наніс тілесні ушкодження молодшому інспектору СІЗО, ОСОБА_1 20.12.2013 року о 21.11 годині звернувся за медичною допомогою до травмпункту ЦМЛ.

Згідно дослідженого на а.с. 21 т.№1 протоколу огляду місця події від 20.12.2013 року слідчим за участю понятих проведений огляд місця події у вигляді сходинкової ділянки між другим та третім поверхом режимного корпусу №1 Рівненського СІЗО по вул. Дворецька, 116 м. Рівне, в ході якого описана розміщення на місці події та нічого не вилучалось.

На а.с. 27-34 матеріалів т.1 судом досліджені Наказ Управління Державної пенітенціарної служби від 04.11.2013 року №54о/с про призначення потерпілого ОСОБА_1 молодшим інспектором 2 категорії відділу режиму і охорони Рівненського СІЗО та посадова інструкція, затверджена 11.02.2013 року молодшого інспектора. Відповідно, на а.с. 35-49 т.1 судом досліджені накази на призначення і посадові обов'язки свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8 і ОСОБА_9.

Згідно дослідженого судом на а.с. 50-51 Висновку службового розслідування по факту вчинення фізичного опору та невиконання законних вимог представників адміністрації СІЗО засудженим ОСОБА_3, зазначені вище вироком факти порушення вимог режиму тримання засудженим ОСОБА_3 знайшли підтвердження, останній притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Епікризом Рівненської центральної міської лікарні №25268, дослідженим на а.с. 54 т.№1, підтверджується перебування потерпілого ОСОБА_1 на стаціонарному обстеженні і спостереженні у відділенні нейрохірургії із 20.12. по 24.12.2013 року з приводу забою м'яких тканин голови.

Згідно, висновків судово-медичної експертизи №63 від 24.01.2014 року, дослідженої судом на а.с. 59-60 т.1, у ОСОБА_1 відмічене тілесне ушкодження у вигляді забою м'яких тканин скроневої ділянки голови ліворуч, яке виникло від не менше однієї дії тупого предмету із обмеженою контактуючою поверхнею, могло утворитися незадовго до поступлення потерпілого в лікувальний заклад, тобто не суперечить вказаному в обставинах терміну 20 грудня 2013 року і, згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6, відноситься до легких тілесних ушкоджень. В момент отримання тілесних ушкоджень потерпілий міг перебувати у вертикальному і горизонтальному положенні і, найбільш ймовірно, був обернений лівою передньо-боковою поверхнею голови до травмую чого знаряддя, або в положенні близькому до цього. Локалізація і характер ушкодження не властиві для падіння на площину.

Згідно дослідженого судом наданого стороною захисту повідомлення Рівненського СІЗО вбачається, що 20.12.2013 року ув'язнений ОСОБА_3 дійсно звертався в медичну частину Рівненського СІЗО зі скаргами на відчуття, в цей день о 10.15 годині мав функціональні розлади травлення, від чого отримав медичну допомогу - лікування таблетками. Викопіровкою медичної картки ув'язненого підтверджується також комісійний медичний його огляд 20.12.2013 року о 17.00 годині на предмет відсутності тілесних ушкоджень та 21.12.2013 року в 06.40 годині огляд, скарги на продовження хвороби.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені досліджені докази, які суд оцінює належними допустимими доказами в кримінальному провадженні, відповідно положень ст.ст. 84-86 КПК України, в сукупності, суд приходить до висновку, що ними спростовуються показання і доводи обвинуваченого в суді про відсутність складу інкримінованих кримінальних правопорушень в його діях, які є намаганням уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, та об'єктивно підтверджується винуватість і склад кримінальних правопорушення за ч.2 ст. 342, ч.2 ст.345 КК України, саме умисне здійснення опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.

Визначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, що є злочинами невеликої і середньої тяжкості, обставини та наслідки їх вчинення, зокрема вчинення злочинів під впливом поганого стану здоров»я, особу обвинуваченого, характеризуючи його дані, формально посередню характеристику по місцю проживання, позитивну характеристику по місцю роботи, негативну характеристику по місцю відбування покарання, відсутність на «Д» обліку в РОЦПЗН в лікарів психіатра чи нарколога, наявність сім»ї та неповнолітньої дитини, /а.с. 83 - 99 матеріалів досудового слідства/.

Пом'якшуючою покарання обвинуваченого обставиною суд враховує наявність неповнолітньої дитини на утриманні. Обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин судом не встановлено.

Оцінюючи зазначені вище обставини щодо обвинуваченого в сукупності, суд вважає можливим його виправлення та попередження нових злочинів в умовах ізоляції від суспільства при призначенні покарання, пов'язаного із ізоляцією від суспільства в межах санкції статей обвинувачення за сукупністю злочинів.

Оцінюючи цивільний позов прокурора в інтересах держави про стягнення із обвинуваченого на користь відділу охорони здоров»я виконавчого комітету Рівненської міської ради, Центральної міської лікарні, коштів в сумі 769,24 грн. на відшкодування витрат за стаціонарне лікування потерпілого від злочину, які підтверджені довідкою №1-9/262 від 28.01.2014 року на а.с. 62 т.№1 та показаннями сторін кримінального провадження, у відповідності до положень ст.ст. 22, 1166, 1206 ЦК України, суд приходить до висновку про обґрунтованість, доведеність та наявність підстав для повного задоволення позову шляхом стягнення суми коштів із винної у вчиненні злочину та заподіянні шкоди особи.

Відповідно до ст. 124 КПК України, документально підтверджених судових витрат, які підлягають стягненню із засудженого на користь держави, не встановлено. Речові докази в справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 370, 374, 393,395 КПК України , -

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ст. ст.342 ч.2, 345 ч.2 КК України і призначити покарання:

-за ст.342 ч.2 КК України призначити покарання у вигляді 1 року позбавлення волі;

-за ст. 345 ч.2 КК України призначити покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у вигляді 2 /двох/ років позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили обрати у вигляді тримання під вартою в СІЗО міста Рівне. Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання.

Стягнути із засудженого ОСОБА_3 на користь відділу охорони здоров»я виконавчого комітету Рівненської міської ради, Центральної міської лікарні, р/р 31418544700002 в ГУДКСУ в Рівненській області, МФО 833017, отримувач УК у м. Рівне 24060300, код 38012714, ЗКПО 02000085, кошти в сумі 769,24 грн. на відшкодування витрат за стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_1 .

Матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 12013190010006947 на 108 арк. залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням з обвинувальним актом 1-кп/569/42/14-к.

На вирок суду може бути подана апеляція до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом 30 днів з дня проголошення вироку, а для осіб що утримуються під вартою - з моменту вручення копії вироку.

Згідно ст. 376 ч 6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення засудженому та прокурору.

Суддя Рівненського міського суду Н.Ю.Музичук