Рішення № 40043709, 28.07.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" липня 2014 р.

Справа № 916/1744/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро"

до відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Криничне"

про стягнення 55 970,59 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Криничне", в якій просить суд стягнути з відповідача 55 970,59 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на порушення Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Криничне" умов укладеного між сторонами договору поставки №КВ-78/13 від 07.05.2013р. в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за поставлений товар. Так, на виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 223 781,60 грн. Проте, відповідач лише частково оплатив поставлений йому товар на загальну суму 208 028,40 грн., в результаті чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 15 753,20 грн. Про стягнення вказаної заборгованості, з урахуванням штрафних санкцій, 36% річних, індексу інфляції та суми дооцінки вартості неоплаченого товару, позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 15.05.2014р. було порушено провадження у справі № 916/1744/14 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 11.06.2014р.

22.05.2014 року до суду за вх.№13169/14 від представника позивача надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.71-72), згідно якого останній просив суд забезпечити участь представника ТОВ "Імперія-Агро" у судовому засіданні по справі №916/1744/14, яке відбудеться 11.06.2014 р. о 11 год. 00 хв., в режимі відеоконференції.

Крім того, 23.05.2014р. представником позивача до суду подано письмові пояснення щодо дооцінки вартості товару станом на 25.04.2014р. (а.с.74-75).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.06.2014р. клопотання представника ТОВ "Імперія-Агро" про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, доручено господарському суду м. Києва проведення в приміщенні господарського суду м. Києва відеоконференції з метою забезпечення участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" у судовому засіданні по справі № 916/1744/2012 за позовом ТОВ "Імперія-Агро" до СВК "Криничне" про стягнення 55 970,59 грн., яке призначене господарським судом Одеської області на 11 червня 2014 о 11 год. 00 хв.

11.06.2014р. на електронну пошту господарського суду Одеської області надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" №01/09 від 10.06.2014р., згідно якого позивач просить суд у зв’язку із погашенням відповідачем суми основного боргу провадження по справі №916/1744/14 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 15 753 грн. припинити, стягнути з відповідача суму дооцінки вартості неоплаченого товару у розмірі 6 458,81 грн., 36% у розмірі 21 948,79 грн., пеню у розмірі 8 002,69 грн., індекс інфляції у розмірі 656,46 грн., а також штраф у розмірі 3 150,64 грн.

У судовому засіданні 11.06.2014р., в якому здійснювалась відеоконференція, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням клопотання №01/09 від 10.06.2014р., наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.06.2014р. проти позовних вимог заперечував в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.90). Так, в обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на форс-мажорні обставини, які мали місце 23.07.2013р. та підтверджуються висновком Торгово-промислової палати України (а.с.91), в якому зазначено, що внаслідок несприятливих погодних умов було спричинено значних пошкоджень сільськогосподарським культурам на площах СВК "Криничне".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.06.2014р., приймаючи до уваги необхідність додаткового вивчення матеріалів справи, розгляд справи було відкладено на 25.06.2014р.

16.06.2014р. до канцелярії суду від позивача надійшов оригінал клопотання за вих.№01/09 від 10.06.2014р. (а.с.97-98), яке раніше було надіслано на електронну адресу суду, а також клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника ТОВ "Імперія-Агро".

У судовому засіданні 25.06.2014р., приймаючи до уваги усне клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, а також необхідність витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 28.07.2014р. Крім того, ухвалою суду від 25.06.2014р. строк розгляду справи продовжено до 29.07.2014р.

07.07.2014р. ТОВ "Імперія-Агро" до канцелярії суду подано клопотання (а.с.107-108), в якому позивач, зокрема, вказує на те, що з моменту підписання договору та до сьогоднішнього дня відповідач належним чином не повідомляв позивача про неможливість оплати вартості поставленого товару у зв’язку із настанням форс-мажорних обставин, а також не надав жодних доказів у підтвердження цього, а отже посилання відповідача на форс-мажорні обставини не можуть бути взяті до уваги судом.

У судове засідання 28.07.2014р. представник позивача не з'явився. Разом з тим, як вбачається з клопотання позивача, яке надійшло до господарського суду Одеської області 07.07.2014р. (а.с.107-108), останній просить суд розглядати справу без участі повноважного представника ТОВ "Імперія-Агро".

Представник відповідача у судове засідання 28.07.2014р. не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив.

Приймаючи до уваги, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, а також подане ТОВ "Імперія-Агро" клопотання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.05.2013р. між ТОВ "Імперія-Агро" (Постачальник) та СВК "Криничне" (Покупець) було укладено договір поставки №КВ-78/13 (а.с.15-18), відповідно до якого Постачальник зобов’язався передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а Покупець зобов’язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, визначену договором. Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків (п.11.2. договору).

Пунктом 2.1. договору встановлено, що за даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та/або накладними та/або рахунками-фактури, що є невід'ємною частиною цього договору.

Загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в п. 2.1. договору, та які є невід'ємною частиною цього договору (п.2.3. договору).

Відповідно до п.п.3.1., 4.1. договору порядок розрахунків за поставлений товар, а також строк поставки товару визначаються у додатках до договору.

Як встановлено судом, в період з 07.05.2013р. по 23.09.2013р. між сторонами по справі були підписані додатки №1,2,3,4,5,6 до договору поставки (а.с.19-24), умовами яких було встановлено, зокрема, вартість, порядок та строки оплати товару. Так, загальна сума товару за вказаними додатками становить 223 781,60 грн., з яких сума у розмірі 209 217,60 грн. мала бути сплачена у строк до 01.08.2013р., а сума у розмірі 14 564 грн. у строк до 31.10.2013р.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки та додатків до нього ТОВ "Імперія-Агро" було поставлено відповідачу товар на загальну суму 223 781,60 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.25-30).

Однак, в порушення взятих на себе зобов’язань, СВК "Криничне" розрахувалось лише частково за поставлений товар, сплативши 208 028,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.41-49), в результаті чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 15 753,20 грн.

Натомість повністю за поставлений товар СВК "Криничне" розрахувалось лише після звернення позивача до суду, що підтверджується платіжним дорученням №199 від 14.05.2014р. (а.с.99).

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі у випадку, зокрема, відсутності предмету спору.

Враховуючи, що основну заборгованість СВК "Криничне" у сумі 15 753,20 грн. було сплачено у повному обсязі, провадження у справі в цій частині слід припинити за відсутністю предмету спору.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 36% річних у сумі 21 948,79 грн. та індексу інфляції у сумі 656,46 грн., суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.7. договору в разі невиконання покупцем зобов’язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов’язань, передбачених розділом 3 цього договору, покупець відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України сплачує на користь Постачальника крім суми заборгованості 36% річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Суд, враховуючи вищезазначене, перевіривши розрахунок річних (а.с.4), в межах наведеного позивачем періоду, вважає його вірним, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат (а.с.5-6), в межах наведеного позивачем періоду, суд встановив його помилковість, у зв’язку з чим, за допомогою системи "Ліга-Закон", здійснив власний розрахунок інфляційних.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Сукупний індекс інфляції за період№

Інфляційне збільшення суми боргу

Сума боргу з врахуванням індексу інфляції

03.08.2013 - 17.09.2013

176189.2

0.993

-1233.32

174955.88

19.09.2013 - 20.10.2013

126189.2

1.004

504.76

126693.96

22.10.2013 - 12.11.2013

96189.2

1.000

0.00

96189.20

14.11.2013 - 22.12.2013

86189.2

1.007

604.19

86793.39

24.12.2013 - 10.03.2014

26189.2

1.008

209.83

26399.03

12.03.2014 - 25.04.2014

1189.2

1.056

66.27

1255.47

01.11.2013 - 25.04.2014

14564

1.072

1043.43

15607.43

Отже, сума інфляційних складає 1 195,16 грн. Разом з тим, приймаючи до уваги положення господарського процесуального кодексу України щодо меж позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції у заявленому позивачем розмірі – 656,46 грн.

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 8 002,69 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст.343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 7.1.1. договору Покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Суд, враховуючи вищезазначене, перевіривши розрахунок пені (а.с.5), в межах наведеного позивачем періоду, вважає його вірним, а вимоги в цій частині обґрунтованими.

Стосовно вимоги позивача про стягнення штрафу у сумі 3 150,64 грн., суд вказує наступне.

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 9.04.2012р. у справі №20/246-08, які є обов’язковими для суду при прийнятті рішення, відповідно до ст. 82 та ст. 111-28 ГПК України, у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Так, пунктом 7.1.1. договору встановлено, зокрема, що Покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує штраф у розмірі 20% від суми несплаченого боргу. На підставі зазначеного пункту договору позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 3 150,64 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу, наведений у позовній заяві позивачем, з урахуванням наявності факту прострочення оплати, суд вважає розрахунок позивача вірним та вимоги в цій частині цілком обґрунтованими.

Разом з тим, відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Так, відповідно до п. 42 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Вирішуючи питання про зменшення штрафних санкцій, суд також виходить з того, що умовами договору поставки передбачено стягнення відсотків за користування чужими коштами у розмірі 36% річних, що значно перевищує не тільки передбачений ст.625 Цивільного кодексу України розмір відсотків річних, а також і розмір подвійної облікової ставки НБУ, тобто граничний розмір неустойки.

З урахуванням вказаного, стягнення з відповідача крім відсотків річних також пені та штрафу у заявлених сумах спотворить дійсне правове призначення неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, стягнення штрафних санкцій перетвориться на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

За таких обставин, враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок порушення відповідачем строків оплати поставленого товару, значний розмір заявлених до стягнення відсотків річних, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, вважає за правомірне зменшити нараховані позивачами штрафні санкції у вигляді пені до 500 грн., штрафу до 500 грн.

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення суми дооцінки вартості неоплаченого товару у розмірі 6 458,81 грн., суд вказує наступне.

Одним із загальних принципів законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст. 3 та 627 ЦК України. Свобода договору вимагає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов’язки сторін. Учасники цивільних правовідносин за власним розсудом вступають у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого життя або господарювання, і тим самим вибирають ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, якими є суб'єктивні цивільні права та кореспондуючи їм обов'язки.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Як встановлено судом, пунктом 3.2. договору сторони погодили застосовувати при проведенні розрахунків за договором курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання договору.

Згідно п.2.4. договору у разі зміни курсу гривні до долара США Постачальник проводить перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, але неоплаченого покупцем товару.

При цьому, відповідно до п.3.3. договору в тому випадку, коли курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вищим за курс відповідної іноземної валюти на день укладання додатку, сторони для визначення суми належної до оплати зобов’язались використовувати таку формулу: С = А1/А2 х В, де С – сума належна до оплати, В – ціна товару на момент підписання додатку, А1 – курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні на день перерахування коштів, А2 - курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні на день підписання відповідного додатку. При проведенні розрахунків сума в гривнях, яку Покупець зобов’язаний сплатити Постачальнику як належну оплату повної вартості товару, визначається з врахуванням умов ч.1 цього пункту шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в дол. США на курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу дол. США до гривні на день проведення оплати.

Як встановлено судом, станом на день підписання додатків до договору курс 1 долара США на міжбанківській валютній біржі складав 8,20 грн. Саме із розрахунку такого курсу валют було встановлено ціну на поставлений товар.

Однак враховуючи, що станом на 25.04.2014р. міжбанківський курс гривні по відношенню до дол. США змінився, позивачем було проведено дооцінку вартості поставленого товару із розрахунку 11,5600 за 1 дол. США, яка склала 6 458,81 грн.

Приймаючи до уваги, що при перевірці наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку дооцінки вартості товару, було встановлено його помилковість, судом зроблено власний розрахунок, згідно якого дооцінка вартості товару складає 6 454,97 грн. (15 753,20/ 8,20 х 11,5600 – 15753,20).

При цьому, посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин не приймаються судом до уваги як підстава для відмови у позові, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

При цьому ст. 263 цього кодексу поняття непереборної сили визначено як надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Аналогічні положення містяться в статті 79 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року згідно якої сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого із своїх зобов'язань, якщо доведе, що воно було викликане перешкодою поза її контролем і що від неї нерозумно було очікувати прийняття до уваги цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолання цієї перешкоди чи її наслідків.

Пунктом 4 вказаної статті встановлено, що сторона, яка не виконує свого зобов'язання, повинна повідомити іншу сторону про перешкоду і про її вплив на її здатність здійснити виконання. Якщо це повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як про цю перешкоду стало чи повинно було стати відомо не виконуючій свого зобов'язання стороні, ця остання сторона несе відповідальність за збитки, які є результатом того, що таке повідомлення не було отримане.

Разом з тим, відповідачем, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не надано суду жодних доказів повідомлення ТОВ "Імперія-Агро" про настання форс-мажорних обставин.

Відповідно до частини 7 статті 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Однак, наданий відповідачем у підтвердження настання форс-мажорних обставин висновок Торгово-промислової палати України (а.с.91), не приймається судом до уваги, з огляду на наступне.

Так, як вбачається з вказаного висновку, Торгово-промислова плата України підтверджує, що несприятливі погодні умови, які спричинили значні пошкодження сільськогосподарських культур на площах СВК "Криничне", станом на 23.07.2013р. є форс-мажорними обставинами.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, частину товару за договором поставки №КВ-78/13 було поставлено після вказаної у висновку дати, а саме 25.09.2013р., що підтверджується відповідною видатковою накладною (а.с.30).

При цьому, жодних доказів, що підтверджують тривалий характер форс-мажорних обставин, відповідачем в порушення вимог ст. 33 ГПК України не надано.

Вирішуючи питання про розподіл судового збору, суд виходить з того, що відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено. Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір, розмір якого є мінімальним, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82– 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Криничне" (68742, Одеська область, Болградський район, с. Криничне, вул. Леніна, буд. 146, код ЄДРПОУ 03768954) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28 А, код ЄДРПОУ 35472893) 36 % річних у сумі 21 948 /двадцять одна тисяча дев’ятсот сорок вісім/ грн. 79 коп., пеню у розмірі 500 /п'ятсот/ грн., штраф у розмірі 500 /п’ятсот/ грн., індекс інфляції у розмірі 656 /шістсот п’ятдесят шість/ грн. 46 коп., дооцінку вартості неоплаченого товару у сумі 6 454 /шість тисяч чотириста п’ятдесят чотири/ грн. 97 коп., судовий збір у розмірі 1 827 /одна тисяча вісімсот двадцять сім/ грн.

3. В частині вимог про стягнення заборгованості у сумі 15 753,20 грн. провадження у справі припинити.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.08.2014 р.

Суддя Щавинська Ю.М.