Ухвала суду № 40042235, 23.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 р.Справа № 524/2698/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27.05.2014р. по справі № 524/2698/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

31.03.2014 року позивач - ОСОБА_1 - звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати незаконними дії Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука, в частині нарахування та виплати в 2012 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не в розмірі середньомісячної заробітної плати, як визначено в колективному договорі за 2010-2013 роки, а в розмірі посадового окладу, зобов'язати Виконавчий комітет Автозаводської районної ради Кременчука нарахувати та виплатити за 2012 рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати, з урахуванням виплаченої в 2012 році суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27.05.2014 року позов задоволено.

Визнано незаконними дії Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 в 2012 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не в розмірі середньомісячної заробітної плати, як визначено в колективному договорі за 2010-2013 роки, а в розмірі посадового окладу.

Зобов'язано Виконавчий комітет Автозаводської районної ради Кременчука нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за 2012 рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати, з урахуванням виплаченої в 2012 році суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1, посилаючись на законність та обгрунтованість постанови суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що розпорядженням голови Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області №17-о від 19.01.2006 року ОСОБА_1 призначена за результатами конкурс у з 19 січня 2006 року на посаду спеціаліста І категорії по роботі з населенням за місцем проживання організаційного відділу Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м .Кременчука.( а.с.28) .

04.12.2012 року позивач звернулась до голови Автозаводської районної ради із заявою про надання матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань. (а.с. 27)

Розпорядженням №127-о від 27.12.2012 року ОСОБА_1 надано матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань в розмірі мінімальної заробітної плати станом на 01.12.2012 року. (а.с. 25)

З додатку до розпорядження №127-0 від 27.12.2012 року убачається, що позивачу нарахована для виплати матеріальна допомога на соціальні побутові потреби у розмірі 1134,00 грн. (а.с. 26)

Не погодившись з розміром виплаченої матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не в розмірі середньомісячної заробітної плати, позивач звернулась із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що виплата матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових проблем позивачу мала обов'язковий характер, та повинна була проводитись у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .

Згідно з ч. 2 та 6 ст. 33 Закону України "Про державну службу" (в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про виплату спірної матеріальної допомоги) заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Частиною 3 статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачено, що джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет.

Підпунктом 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 9 березня 2006 р. N 268, надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

Згідно з роз'ясненням Міністерства праці та соціальної політики України від 16.10.2009 р. N 620/13/84-09, рішення про надання такої матеріальної допомоги приймається керівником відповідного органу, виходячи з обставин, викладених у заяві працівника.

Відповідно до п. 5.3 розділу 5 колективного договору на 2010-2013 роки, укладеного між відповідачем та трудовим колективом, при наявності коштів адміністрація зобов'язується надавати матеріальну допомогу працюючим у розмірі середньомісячної заробітної плати на вирішення соціально-побутових проблем.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про колективні договори і угоди" від 1 липня 1993 року N 3356-XII, умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, відповідачем не надано до суду доказів того, що всім працівникам виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області в 2012 році матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових потреб виплачувалась в розмірі посадового окладу, або наказу про встановлення розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових потреб меншого, ніж це зазначено в колективному договорі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що виплата матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових проблем позивачу мала обов'язковий характер та повинна була проводитись у розмірі середньомісячної заробітної плати.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27.05.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27.05.2014р. по справі № 524/2698/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.