Ухвала суду № 40041949, 31.07.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження апел.суду №11-кп/790/547/14 Головуючий 1 інстанції: Юдін Є.О.

Справа суду 1-ї інстанції № 635/5872/13-К

Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Шабельнікова С.К.,

суддів Снігерьової Р.І.,Соколенка В.Г.,

за участю секретаря Забєліна М.О.,

прокурора Гандзя М.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12012220140000030 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Харківського районного суду Харківської області від 13 березня 2014 року стосовно ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В:

Цим вироком, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Первомайський, Миколаївської області, громадянина України, українця, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки,

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь: ОСОБА_4 75000 гривень за завдану моральну шкоду; ОСОБА_5 75000 гривень за завдану моральну шкоду; Держави Україна витрати за проведення судової автотехяічної експертизи №848/12 від 05.12.2012 року у розмірі 558 гривень та судової автотехнічної експертизи №80/13 від 14.02.2013 року у розмірі 558 гривень.

Згідно вироку, ОСОБА_1 11 жовтня 2012 року, близько 02.20, керуючи технічно справним автомобілем «Мерседес-Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по автошляху «Київ-Харків-Довжанський» зі сторони м. Києва в напрямку м. Харкова зі швидкістю близько 80 км/год.

Під час руху по вищезгаданому автошляху, в районі 463 км+300 метрів, на території Харківського району Харківської області, ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху України, та втративши керування, допустив виїзд автомобіля на ліве по ходу свого руху узбіччя, де стався наїзд на перешкоду (металевий відбійник).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Мерседес-Бенц» ОСОБА_6 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 183/2949-ДМ/12 від 10.11.2012 року отримала тяжкі тілесні ушкодження: поєднана тупа травма тулуба з переломами ребер, розривами внутрішніх органів, аорти, від яких вона померла на місці пригоди.

Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_1, які знаходяться в причинному зв'язку з раною дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, виразилося в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем «Мерседес-Бенц», не зорієнтувався у дорожній обстановці, вибрав небезпечну швидкість руху, не переконавшись у безпеці змінив напрямок руху вліво та, виїхавши на ліве по ходу свого ручу узбіччя, допустив наїзд на перешкоду (металевий відбійник), що спричинило тяжкі наслідки.

До початку апеляційного розгляду, обвинувачений ОСОБА_1 надав до Апеляційного суду Харківської області письмову заяву про звільнення його від відбування покарання у виді позбавлення волі на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році».

В уточненій апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок районного суду змінити та зменшити призначене йому покарання. Своє апеляційне прохання ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він визнав вину вчиненому злочині, є інвалідом 3-ої групи, перебуває у шлюбі, має двох дітей, один з яких є неповнолітнім, а саме син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи обвинуваченого та захисника, які підтримали змінену апеляційну скаргу з проханням змінити вирок лише в частині призначеного покарання за ст. 286 ч. 2 КК України та застосувати закон про амністію, а в решті залишити його без змін, пояснення прокурора щодо правомірності звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році», з посиланням на законність та обґрунтованість вироку, а також пояснення представника потерпілих, що заперечувала з приводу застосування закону про амністію, посилаючись на тяжкість вчиненого злочину, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Висновок суду щодо фактичних обставин злочину, що викладені у вироку, та кваліфікація дій обвинуваченого, з урахуванням зміненої ОСОБА_1, в порядку ст. 403 КПК України, апеляційної скарги - не оспорюються, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, ці обставини у апеляційному порядку не перевіряються. Більш того, обвинувачений під час апеляційного розгляду чітко висловив свою процесуальну позицію, вказавши про те, що визнає себе винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, і просить змінити вирок лише в частині призначеного покарання.

Сутність апеляційних доводів обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, які вони уточнювали та змінили до початку апеляційного розгляду, стосується лише зайвої суворості призначеного основного та додаткового покарання та пов'язані з клопотанням щодо необхідності звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році», посилаючись на законність та обґрунтованість вироку та усвідомлення того, що застосування амністії в даному випадку не є реабілітуючою обставиною.

На думку колегії суддів, апеляційні доводи обвинуваченого та його захисника в частині надмірно суворого основного та додаткового покарання призначеного вироком суду за ст. 286 ч. 2 КК України - є безпідставними, оскільки згідно даних кримінального провадження об'єктивно відсутні обставини, які істотно зменшують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і такі доводи апелянта повністю спростовуються висновками суду, зазначеними у мотивувальній частині вироку(том 2 арк. 140-144), які стосуються об'єктивно встановлених обставин події злочину, кваліфікації дій обвинуваченого за ст. ст. 286 ч. 2 КК України та об'єктивно досліджених даних про особу обвинуваченого, які суд, з дотриманням вимог ст. ст. 65 КК України, брав до уваги при призначені основного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та додаткового, пов'язаного з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. Зокрема судом першої інстанції враховано данні про особу обвинуваченого, який є інвалідом третьої групи та має на своєму утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 (том 1 арк. 125,126), на психоневрологічному та наркологічному обліку не перебуває, має постійне місце проживання де характеризується задовільно, враховано характер та суспільну небезпеку вчиненого, конкретні обставини по справі, спосіб, обстановку вчиненого злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, який відповідно до ст.12 КК України класифікується, як тяжкий злочин. Також, при призначенні покарання обвинуваченому, суд врахував те, що він не запропонував стороні потерпілих будь-якої допомоги.

Разом з цим, прохання обвинуваченого щодо необхідності звільнення його від відбування призначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році» не позбавлено правових та фактичних підстав.

Як вбачається з наявних даних, ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи, а також має неповнолітню дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, стосовно якої не позбавлений батьківських прав, про що надав відповідні документи, які оглядалися колегією суддів та сторонами під час апеляційного розгляду, а їх ксерокопії залучені до матеріалів кримінального провадження.

Згідно ст. 1 п.п. «в» та «г» Закону України «Про амністію у 2014 році, підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, тобто:

особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років; та особи, які на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи.

Згідно ст. 14 Закону України «Про амністію у 2014 році», особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності цим Законом. Особам, засудженим до покарання (основного чи додаткового) у виді штрафу, сума штрафу, сплаченого ними до ухвалення судом рішення про звільнення від відбування покарання у зв'язку з амністією, не повертається

В силу ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України класифікується як тяжкий, але юридична конструкція норми ч.2 ст. 286 КК України, передбаченої законодавцем, пов'язана з вчиненням цього злочину лише в формі необережної вини.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових та фактичних підстав для застосування ст. 1 п.п. «в», «г», ст. 14 Закону України «Про амністію у 2014 році» щодо звільнення ОСОБА_1, від відбування основного та додаткового покарання, призначеного за ст. 286 ч. 2 КК України вироком Харківського районного суду Харківської області від 13 березня 2014 року, внаслідок чого колегія суддів не бере до уваги доводи представника потерпілої, в яких вона заперечує щодо правомірності застосування закону про амністію.

Керуючись ст.ст. 1, 14, 9, 10 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року із змінами, внесеними згідно із Законом № 1246-VII від 06 травня 2014 року, Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01 жовтня 1996 року із змінами, внесеними згідно із Законом № 1246-VII (1246-18) від 06 травня 2014 року, та ст.ст. 404, 405, 407 ч. 1 п. 2, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Вирок Харківського районного суду Харківської області від 13 березня 2014 року стосовно ОСОБА_1 - змінити.

На підставі ст. 1 п.п. «в», «г» Закону України «Про Амністію у 2014 році», звільнити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, від відбування покарання, призначеного за ст.. 286 ч. 2 КК України, у виді позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді

______ ____ _____

Шабельніков С.К. Снігерьова Р.І. Соколенко В.Г.